Уродженка Бахмуту вдруге через війну змінює місце проживання. У 2015 році вона з родиною виїхала в Київ, тепер після вторгнення Російської Федерації на територію України, тимчасово переїхала до Парижу. Підприємниця опрацьовує ідею масового продажу одягу українських брендів в Європі. Про те, як важко вдруге починати все с початку і як вона планує розвивати вітчизняну фешн сферу – читайте у матеріалі.
У чому полягає ваша ідея, з чого ви плануєте почати?
Моє перше завдання знайти магазини, що готові об’єднати на своєму майданчику бренди різних виробників (спрощено можна собі уявити червоний маршрут у нашому ТЦ «Астрон»). Я буду шукати людей небайдужих до долі України, які хочуть допомогти, і готові розміщувати українські бренди. У мене багато контактів у фешн сфері, які готові регулярно поставляти продукт, не лише до Франції, а й по всій Європі. Коли ми налагодимо процес, більшість людей з цієї сфери зможуть повернутись до України, щоб працювати і відраховувати податки, зможемо допомогти підняти економіку. Одночасно європейці отримають якісний одяг, за яким стоїть певна ідея, це вже буде не проста одежа з мас-маркету, яка не має ніякої місії. Як би дивно і страшно це не звучало, але це час, коли бізнеси можуть знайти нові можливості, насправді, ми маємо зараз конкурентні переваги, оскільки, увага всього світу прикута до України.
Які перешкоди маєте на цьому шляху наразі?
Як і в 2015 році кожні пів дня витрачаю на розмови з близькими, щоб дізнатися, як вони, де? Мені нещодавно відправили фото зруйнованого будинка, що стояв поруч з моїм магазином. В такі моменти немов перезавантажуєшся і розумієш, що зовсім не готовий до війни морально. У Франції я не маю контактів, не знаю мови, тобто не можу працювати з місцевими. Тож мені знов треба знаходити людей, налагоджувати зв’язки, об’єднуватись. Розподіляти обов’язки та працювати злагодженою командою – це рушійна сила бізнесу. Окрім того, логістика до Європи надто дорога. Наразі немає авіасполучення, неможливо розраховувати на морський транспорт, лише автомобільне сполучення. Сподіваємось вони підуть на деякі поступки, через війну, та всі її наслідки, щоб умови транспортування були вигідними.
Розкажіть про досвід першого переїзду. Як Ви вважаєте, він вам допоможе сьгодні?
В 2014 році я мала сім крамниць у Бахмуті. В 2015 ми переїздили в Київ. Було багато різних проблем: упередження щодо нашого регіону (навіть не здавали квартири), не прийняття, бо ми незнайомці. Все розпочалося з двох партнерських бізнесів, потім я зосередилась на власному бренді українського жіночого одягу «Pravda Label». Саме в цей період припала хвиля українізації, люди вкладали в одежу сенс. Після шоуруму я започаткувала свій бізнес, бренд одягу «Правда лейбл». Ми мали 13 представницьких крамниць по Україні, оптовий та роздрібний продаж, бренд ставав відомішим, ми мали плани, розвивались. Все починалось з ведення обліку в зошиті, а завершилось веденням діджеталізації по всій країні – все було налагоджено і працювало як годинник. Також я створювала бренди «під ключ».
Що означає створити бренд?
Поясню на прикладі бренду «Чудо». До мене звернулись з ідеєю, розповіли побажання: пошиття теплих спортивних костюмів, з нестандартною розмірною сіткою для низеньких або навпаки високих людей. Починаємо з контактів спеціалістів, далі працюємо над бізнес-моделлю, бізнес-планом, далі шукаємо постачальників тканини, заклади, що якісно пошиють, налагоджуємо логістику, грошові перекази, реєструємо торгову марку. Досвід великий, але використати його в Європі складно, надто різниться ринок з українським.
Чи будете далі розвивати «Pravda Label»?
Так планую розвивати. Хочу продавати в Україні і в Європі. Є сезонна продукція готова для розпродажу на початку сезону. Але Київ зараз дуже важкий у логістиці. Наразі немає живих інвестицій і можливо залучення інвестора до проєкту «Pravda Label» та нового проєкту, який будемо запускати у країнах Євросоюзу, значно прискорить їх розвиток.
Як саме ви будете створювати команду?
Цією темою я займаюсь лише кілька днів, але вона вже отримала підтримку багатьох людей, мені пишуть, питають, долучаються. Щоб реалізувати цей проект потрібно багато людей і роботи, але багато з тих, хто долучиться зможуть отримати роботу своєї мрії.
Під час першого карантину я повністю перекваліфікувалась, стала продавати маски, одноразові костюми. Під час другого я створила магазин, пам’ятаю як покликала родичів з Бахмуту і ми разом фарбували по ночах стіни, щоб зекономити. Тобто я розумію – сама не впораюсь. Розуміла також, що один бренд не заповнить цілої крамниці, на ринку України нема таких виробників. Відповідно я зібрала різні бренди, різних напрямків на своїх 160 метрах квадратних, для цього я їздила по різних містах, виставках, так назбирала чимало контактів. Я маю до кого телефонувати, і знаю що зі мною будуть працювати – я створила репутацію в бізнесі і партнери розуміють, що зі мною працювати надійно. Бізнесу ще допомагати відновлювати Україну, я вірю в наших виробників та наші торгові переваги. Разом ми зможемо!
Фото Олени Хізуненко.
