Географія благодійників і волонтерів така ж широка як і вибір книжок, які вони надсилали до вільної бібліотеки, що створена для учнів шкіл №10 та 24. Чому письменникам, студентам та журналістам не байдужа просвіта підлітків з Бахмута, та чому скорочення бюджету лише підвищило масштаб проєкту – читайте у коментарях учасників.

«Ідея створити затишні місця для відпочинку і спілкування дітей в пустих шкільних коридорах виникла після розмови з дочкою, яка тоді навчалася у 8-му класі ЗОШ№24. Поліна періодично віддавала книжки на читання подружці і я дізналася, що її батьки вважають за непотрібне купувати сучасну літературу, витрачати на це кошти, бо дома повно Пушкіна і Гоголя. Звісно я не маю нічого проти цих видатних авторів, але хотілося б щоб і сучасна література українською мовою була присутня у домашніх бібліотеках. Щоб українська мова була не лише в підручниках, щоб діти не лише писали твори на оцінку, а міркували і мріяли українською. Я зрозуміла, що це не поодинока історія. Тому ми вирішили дати можливість дітям відпочити у затишному місці під час перерв та долучитися до читання – створити Вільні бібліотеки у двох школах. Керівництво шкіл нас підтримало.

Ми подали заявку на конкурс ініціатив для інститутів громадянського суспільства, який проводить Бахмутська міська рада. Нас підтримали, але бюджет скоротили втроє. Це означало, що купити ми могли лише дивани, а на шафи і книги грошей не було. Спочатку засмутилися, але вирішили, що погодимося на такі умови і будемо збирати книги через Фейсбук. Мають знайтися люди, які готові віддати прочитані книги, або щось придбати для культурного розвитку дітей. Враховуючи те, що наш регіон російськомовний, ми розуміли, що знайдемо розуміння у громадськості і з Бахмута і з інших міст України. Ми з донькою зібрали свої останні прочитані книги і думали, ще хоча б 30-40 книг зібрати. За півроку ми отримали більше 300 книг! Останні книги нам прийшли на тому тижні і ще партію обіцяє надіслати волонтерка з Києва Катя Воєвода. Вона назбирала 26 кг книг!

Нам передавали книги зі свої бібліотек, книги свого авторства, купували на свій розсуд і надсилали гроші. Іноді книги доходили через треті четверті руки! Для того аби читачі бібліотек розуміли масштаб події, ми підписували книги – ставили місто і ім’я добродія, якщо знали, бо були колективні збори. Наприклад, у Луцьку до зборів долучився колектив факультету історії, політології та державного управління Волинського національного університету імені Лесі Українки. Ми безмежно вдячні всім, хто долучився і допоміг нам з літературою!» – розказує голова ГО «Бахмутська Фортеця» Ганна Бокова.

«Як тільки побачила допис, одразу вирішила приєднатись до цієї ініціативи. Книжки для мене – джерело мудрості, сили, натхнення. Радію, що друкована література зараз така різноманітна. Проте вона не завжди доступна через цінову політику. А читацька культура така важлива у формуванні розумної і здорової нації. Сподіваюсь, що книжки з вільної бібліотеки змотивують молоде покоління до читання і саморозвитку», – розповідає Ольга Федорів, суддя Артемівського міськрайонного суду, яка замовила перші книжки до Вільної бібліотеки.

«У 2016-2017 роках я їздила часто на Схід і побувала в місцевих школах, в тому числі на лінії розмежування. І коли я побачила, що в шкільних бібліотеках ще радянський фонд, який практично не оновлювався протягом незалежності, мені стало абсолютно зрозуміло, чому ми маємо проблему проросійських настроїв. Припускаю, що схожі проблеми з бібліотеками маємо і  в інших регіонах. Адже я не пам’ятаю, щоб хтось робив відповідний аудит. А це в нинішніх умовах, без перебільшення, – безпека нашої країни. Оскільки культура та література в моєму розумінні є визначальними у формуванні цінностей та орієнтирів зі шкільної парти. Тому я вважаю оновлення бібліотечних фондів питанням безпеки цілої країни. І завжди вітаю та щиро відгукуюся на ініціативи та проекти, які допомагають поширювати та промотувати якісну літературу. Окрім того, книги – це їжа для розуму та для душі. Без читання нема критичного мислення. Воно нам в епоху динамічного розвитку медіа та цифрових технологій дуже потрібне, оскільки тут вже йдеться про особисту безпеку в цифровому світі», – розповідає виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик, з легкої руки якої інформація про збір почала активно розповсюджуватися Фейсбуком.

«Такі куточки, де можна посидіти на перерві і почитати, або поговорити з друзями, дуже потрібні в школі. Мені було приємно долучитись до цього проекту, особливо у 24-й школі, я її закінчувала. Поки я малювала, до мене підійшли майже всі вчителі, з якими я була знайома. З радістю б продовжила роботу в інших школах, якщо там будуть організовані подібні куточки», – каже художниця Маша Вишедська – авторка муралів біля вільних бібліотек.

«Будь-яку ініціативу, мета якої – популяризація читання, вважаю в нинішній Україні такою ж потрібною, як волонтерство на потреби фронту. Йде війна з Росією. Це війна нового типу – війна за уми. І якщо люди в Україні не читатимуть, а в широкому розумінні – не споживатимуть власний культурний продукт, війну виграти складно. Ініціатива запізнилася рівно на 10 років – не лише ця, всі подібні. Якби діяти так раніше – в нас не було б цієї війни. Тому читання – це наближення перемоги», – каже письменник Андрій Кокотюха, який надіслав сучасну літературу і свої книги.

«Можливо саме через мене дитина знайде улюблену книжку, захопиться читанням чи почне писати власні твори. Також я захотіла долучитись, бо жодного разу не брала участі у збиранні книжок – для мене це новий досвід. На мій допис у фейсбук відгукнулось декілька людей, йшов довгий етап відбору книжок, та через карантин учбові заклади з книжками не працювали. І все ж назбирала 20 кг книжок з Чернівців. В основному я все робила сама, але зверталась до менторів щоб перевірити текст чи до батьків. Тато мені допоміг відвезти книги, які мені прислав з Чернівців Дмитро Павлюк, мама запропонувала написати ще один допис», – поділилася 17-ти річна мешканка Києва, студентка Української Академії Лідерства Катерина Воєвода.

“Для наших учнів формат вільної бібліотеки новий, тому побоювалися, що не буде активної участі. Але вчителя-філологи постійно рекламують вільну бібліотеку, можливість почитати цікаву книгу, тому діти із завзяттям беруть книги, читають, розказують батькам, а потім повертають на місце. Зараз ми ще оформлюємо стіну біля полиці з книгами, малюємо карту миру, проєкт “Географічна стіна”. Хочемо місце зробити ще більш привабливим, бо діти люблять відпочивати на зручних диванах, ну і, звісно, щоб малюнки гармоніювали між собою”, – повідомила Ольга Онишко заступниця директора школи № 10.

 

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!