Після часткової окупації Донеччини росіяни та їхні колаборанти наввипередки намагаються перейменовувати міста, вулиці й запроваджувати свої так звані традиції. Книги українською мовою для них стали нічним жахіттям, тож вони називають їх націоналістичною літературою. Щоб применшити значення української ідентифікації на Донеччині в хід пішла шароварщина, як це загарбники робили при СРСР. Відтак, українські музеї росіяни не знищують, а висміюють та обезличують нашу культуру. 

Редакція «Бахмут. IN.UA» знайшла відео пропагандистів, на яких колаборанти показують так звану культуру Донеччини. Ми розпитали директорку Бахмутського краєзнавчого музею Олену Смирнову, як такі ролики впливають на соціум та, що робити із шароварщиною в самій Україні.

Ролик окупантів про культурну Донеччину містить грубі помилки

У відео пропагандисти кажуть, що в окупованій з 2014 Зуївці, мовляв, відкрився музей народної творчості. Загарбники хочуть показати, що після захоплення земель вони дбають про життя народу, навіть відкривають музеї. Однак, насправді цей заклад був ще понад рік тому, а не тільки відкрився, як запевняють окупанти. Ми знайшли відео з назвою музею опубліковане в YouTube й датоване ще 19 липня 2021 роком. 

«Музей народного творчества открылся в Зуевке под Донецком. Называется “Живые ремесла” и создан супругами Светланой и Валерием Чемерис. Валерий Чемерис говорит, что главная задача музея – сохранить и продолжить традиции предков», — підписали пропагандисти свій ролик.

Світлана та Валерій Чемирис — ймовірні колаборанти, достатньо відкритих даних про цих осіб немає. Вони або від початку залишалися жити в окупації, або ж це росіяни, які заселився в чужі оселі. Таким чином, наприклад, російська влада створює для себе зручне населення, яке не виходить на протести, не заперечує, а просто живе тихо, як й належить «рускому человеку».

За чотири роки Світлана Чемерис стала зіркою окупованої Зуївки

На цьому ролику Світлана Чемерис ще без кокошника розповідає про своє захоплення вишивкою й бісером, тут її представляють як художницю-аматорку. Однак, в 2021 році героїня ролику вже в статусі народної майстрині, пропагандисти наголошують, що вона «зуївчанка».

Світлана Чемерис на пропагандистському ТБ в 2019 році.

Відео із Світланою Чемерис, де вона вже в народному музеї в Зуївці. В кінці відео героїня співає пісні Цоя, як це належить до народної культури, яку начебто пропагує жінка — невідомо. 

Світлана Чемерис вже в естрадному образі для телебачення рф.

Вочевидь, Світлана робить те, що їй накажуть робити на камеру — будь-то переспів Цоя або плетіння поясів на хантийському бердо. Останнє заняття Світлана Чемерис проводить вже в статусі майстра народної студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва “Натхнення” так званого “Республіканського дому народної творчості та кіно”. Роки проведені в окупації допомогли жінці у кар’єрному зрості, від аматорки вона стала експерткою.

Культурний сарай

В такому злиденному приміщенні відбуваються заняття. Фото: скріншот з відео

«Буду… Дважды в неделю с детьми заниматься, посиделки будут у нас Зуевские. Здесь мы будем с детьми развлекаться, петь народные песни, играть народные игры и заниматься народным творчеством. Все, что я умею, я хочу передать детям. Сначала я хочу с ними из травы делать, идет Троица…», — каже Світлана Чемерис.

Зуївські «посиділки» будуть проходити у приміщенні, яке фасадом нагадує закинутий сарай. Попри те, що Зуївка окупована вже 9 років росіяни, які так вихваляються відновленням всього, що зруйнували, не змогли навіть косметично привести до ладу свій музей. 

Росіяни в першу чергу перейменовують захоплені міста та вулиці. Фото: скріншот з пропагандистського каналу

Будинок неприбраний, на подвір’ї валяється непотріб, й сама оселя не була ремонтована, або хоча б підлатана. Втім, це не заважає колаборантці проводити тут заняття. Зовні все схоже на типову шароварщину, коли українську культуру знецінювали, як це зробили в музеї Зуївці. Речі, які тут знаходяться не мають національної прив’язки, вони не несуть в собі цінності.

Культура Донеччини — це не набір картинок

Олена Смирнова — директорка Бахмутського краєзнавчого музею розповідає, що за час війни не раз бачила агресивні «продукти» ворожої пропаганди спрямовані на українську культуру, а точніше її знецінення.

«Зібрано все разом: школа, Бандера, Шевченко. Все, що становить тригери для ворожого  тилу. Навіть не турбувався ніхто про монтаж, текст, хоч якийсь професійний рівень. Впізнаваний почерк. Не можна дивитися, бо роз’їдає від огиди, забирає рештки психічного здоров’я», — коментує пані Олена пропагандистські ролики. 

Культура Донеччини — це не набір картинок, музики, чи співів, пояснює експертка. Вона розмірковує, що неоднорідність населення на Донбасі, складні і неоднозначні історичні процеси, які проходили крізь соціум дали такий емоційний продукт. Спочатку люди ненавиділи й гребували совком (ред. СРСР), а потім перейшли до його звеличення.

Шароварщина: що робити?

На думку пані Олени, в Україні безумовно, є заангажованість псевдоукраїнською темою і є глибоке переживання української долі регіону. 

«Національні, вікові, особистісні вектори – це нормально для створення єдиної мови емоцій, якою і є культура. На що б ми не звернули увагу, ми бачимо різнобарвність. Живопис, музика, література — це все вільне вираження, різні майданчики для реалізації, різна аудиторія. Якщо ми будемо допомогати, а не заказувати – нічого не треба буде викорінювати, відпаде саме. Треба тільки пам’ятати, що культура — то не обслуговування, культура — це важко і не зовсім зрозуміло, то шлях наверх. Безумовно, БахмУт – культурна столиця Донеччини, і з нашого спільного досвіду можна сказати, що потрібен час. Намагатися зберегти надбання, намагатися створити нове», — резюмує Олена Смирнова.

Музей в Бахмуті та музей в Олександро-Калиновому: які справжні українські традиції?

В Бахмуті та селі Олекса́ндро-Кали́нове до повномасштабної війни були свої музеї, які насправді зберігали традиції та поляризували народну творчість. В 2015 році в Бахмутському народному домі відкрили музей народної творчості, експонати до нього створили жінки з майстерні «Оберіг». 

Загалом, протягом десяти років виставковий фонд накопичував сотні екземплярів виробів народної творчості, зокрема петриківського розпису, вишивки, народної ляльки, плетіння. Згодом, кімната музею була в приміщенні Центру технічної творчості. Бахмутян, які виявляли бажання навчатися — залучали до майстер-класів. Мистецтво створення ляльки-мотанки викладала народна майстриня Наталя Роменська, яка в евакуації продовжує займатися цією справою.

А ось так, наприклад, виглядав музей в Олександро-Калиновому. Зверніть увагу на доглянутість приміщення, та наповнення цього закладу. Навіть фасад оселі прикрашений малюнками. В середині музеї активна громада зібрала речі, які ідентифікували їхню самобутність, тут були й артефакти з СРСР, всі мали свою приналежність до тієї чи іншої епохи, натомість у відео пропагандистів всі експонати нагадують випадкове зібрання.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У зимовий період, коли через обстріли можливі відключення електроенергії та централізованого опалення, питання тепла в оселі стає критично важливим. Проте, навіть в таких умовах можна підтримувати прийнятний рівень комфорту, особливо якщо діяти продумано та дотримуватися базових правил безпеки.

Детальніше про те, як зігріти себе та оселю в періоди блекаутів — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Утеплення вікон та дверей

Першочергове завдання — мінімізувати втрати тепла. Вікна й двері є основними зонами, через які холод проникає в приміщення. Варто перевірити наявність щілин і за можливості заклеїти їх скотчем або обробити герметиком. Це суттєво зменшить циркуляцію холодного повітря.

Додатковий захист забезпечує лиштва на дверях — якщо її немає, варто встановити. Також важливо, щоб міжкімнатні двері щільно зачинялися: це дозволяє локалізувати тепло в одній кімнаті та не втрачати його по всій квартирі.

Обігрів за допомогою газової плити

Газова плита може тимчасово використовуватися як джерело тепла, однак лише з дотриманням правил безпеки. Полум’я має залишатися стабільним, не виходити за межі конфорки та не згасати. Приміщення при цьому необхідно періодично провітрювати, щоб уникнути небезпечного накопичення продуктів горіння.

Тепло від нагрівання предметів

Ефективний спосіб збереження тепла — нагрівання води. Велика каструля з гарячою водою здатна тривалий час віддавати тепло в повітря. Аналогічно працюють пластикові пляшки, наповнені гарячою водою: їх можна покласти біля ніг, у ліжко або поруч із місцем відпочинку.

Водночас варто зазначити, що дедалі частіше можна побачити метод обігрівання приміщення за допомогою цеглин. Такий спосіб може призвести до накопичення чадного газу в приміщенні, що несе пряму загрозу життю. Крім того, при нагріванні може виникнути вибух самої цегли, що може призвести до поранень.

Чадний газ утворюється під час будь-якого виду горіння за нестачі кисню. Він не має запаху, на відміну від побутового газу, який спеціально ароматизують. Саме тому отруєння чадним газом часто відбувається непомітно.

Легкі симптоми отруєння включають головний біль, запаморочення, шум у вухах, нудоту, слабкість і відчуття нестачі повітря. За високої концентрації газу людина може втратити свідомість уже після кількох вдихів, а через кілька хвилин можливий летальний наслідок. Тому провітрювання — обов’язкова умова при будь-якому альтернативному обігріві.

Гарною альтернативою можуть стати хімічні грілки.

Килими та ковдри

Текстиль у приміщенні — це ще один надійний метод збереження тепла в приміщення. Наприклад, умовний килим на підлозі зменшує втрати тепла через холодне покриття. Ліжка, дивани та крісла варто накривати пледами, ковдрами й подушками.

Теплоізоляційний ефект текстилю суттєвий: порожня кімната без тканин остигає за 1–2 години, тоді як “одягнене” приміщення може утримувати тепло 3–5 годин.

Фізична активність

Один з найпростіших способів зігріти власне тіло — це фізична активність. Наприклад, легка зарядка, розтяжка або навіть танці допомагають активізувати кровообіг і підвищити температуру тіла. Рухатися можна навіть при свічках або без електрики, головне — не переохолоджуватися.

Читайте також:

Тарифи на комунальні послуги: що зміниться для українців з 1 січня 2026 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Військово-лікарська комісія (ВЛК) визначає придатність військовозобов’язаних і військовослужбовців до проходження служби за станом здоров’я. У разі якщо ВЛК визнає військового непридатним до подальшої служби, він має право ініціювати процедуру звільнення.

Детальніше про те, як саме подати рапорт на звільнення зі служби — в матеріалі Бахмут IN.UA

Як написати рапорт на звільнення, якщо після ВЛК вас визнали непридатним до служби

Звільнення військовослужбовців за станом здоров’я передбачене Законом України “Про військовий обов’язок і військову службу”. Згідно зі статтею 26 цього закону, звільнення здійснюється:

• у запас — якщо військовослужбовець не досяг граничного віку перебування в запасі та визнаний ВЛК непридатним до служби з переоглядом через 6–12 місяців;
• у відставку — якщо військовослужбовець досяг граничного віку перебування в запасі або визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Як розпочати процедуру звільнення

Для звільнення з військової служби необхідно подати рапорт командиру військової частини. У рапорті вказуються причини звільнення за станом здоров’я з описом наявних захворювань, травм або поранень та часу їх виникнення. До рапорту додаються медичні документи, що підтверджують стан здоров’я.

Разом із рапортом подається прохання про направлення на проходження ВЛК для встановлення непридатності до військової служби.

Після погодження командиром військовослужбовець отримує направлення на ВЛК, яке підписується відповідними посадовими особами штабу або кадрового органу.

Документи для проходження ВЛК

Під час проходження ВЛК подаються:

• медична книжка;
• військовий квиток;
• фотокартка 3×4 см без головного убору (для амбулаторного огляду);
• службова характеристика;
• медична характеристика (у воєнний час подається за можливості).

У разі огляду з приводу поранень, травм, контузій або каліцтв, отриманих під час служби, додатково подається довідка про обставини їх отримання. Допускається подання завірених копій таких документів.

Оформлення звільнення

Після проходження ВЛК військовослужбовець отримує висновок про непридатність до служби. За потреби ВЛК може ухвалити постанову про тимчасове звільнення від виконання службових обов’язків строком до 30 календарних днів.

Висновок ВЛК надсилається до військової частини, де служба персоналу оформлює документи для звільнення та передає їх посадовій особі, уповноваженій ухвалювати відповідне рішення.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовець здає посаду та виключається зі списків особового складу частини. Протягом п’яти днів після звільнення необхідно прибути до ТЦК та СП за обраним місцем проживання для взяття на військовий облік.

Як оформити рапорт на звільнення

У рапорті зазначаються:

• повне ім’я та посада командира, якому він адресується;
• назва документа — “Рапорт”;
• прізвище, ім’я, по батькові, посада та військове звання військовослужбовця;
• прохання про звільнення з військової служби за станом здоров’я з посиланням на відповідну норму закону;
• зазначення ТЦК та СП, до якого військовослужбовець має бути направлений для взяття на облік;
• інформація про відсутність претензій до військової частини та командування;
• перелік доданих документів;
• дата та підпис.

Ознайомитися з прикладом документа можна за посиланням.

Рапорт подається через встановлений порядок підпорядкування та є підставою для запуску процедури звільнення після рішення ВЛК.

Читайте також:

Затримка виплат військовим: куди звертатися у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!