Після часткової окупації Донеччини росіяни та їхні колаборанти наввипередки намагаються перейменовувати міста, вулиці й запроваджувати свої так звані традиції. Книги українською мовою для них стали нічним жахіттям, тож вони називають їх націоналістичною літературою. Щоб применшити значення української ідентифікації на Донеччині в хід пішла шароварщина, як це загарбники робили при СРСР. Відтак, українські музеї росіяни не знищують, а висміюють та обезличують нашу культуру. 

Редакція «Бахмут. IN.UA» знайшла відео пропагандистів, на яких колаборанти показують так звану культуру Донеччини. Ми розпитали директорку Бахмутського краєзнавчого музею Олену Смирнову, як такі ролики впливають на соціум та, що робити із шароварщиною в самій Україні.

Ролик окупантів про культурну Донеччину містить грубі помилки

У відео пропагандисти кажуть, що в окупованій з 2014 Зуївці, мовляв, відкрився музей народної творчості. Загарбники хочуть показати, що після захоплення земель вони дбають про життя народу, навіть відкривають музеї. Однак, насправді цей заклад був ще понад рік тому, а не тільки відкрився, як запевняють окупанти. Ми знайшли відео з назвою музею опубліковане в YouTube й датоване ще 19 липня 2021 роком. 

«Музей народного творчества открылся в Зуевке под Донецком. Называется “Живые ремесла” и создан супругами Светланой и Валерием Чемерис. Валерий Чемерис говорит, что главная задача музея – сохранить и продолжить традиции предков», — підписали пропагандисти свій ролик.

Світлана та Валерій Чемирис — ймовірні колаборанти, достатньо відкритих даних про цих осіб немає. Вони або від початку залишалися жити в окупації, або ж це росіяни, які заселився в чужі оселі. Таким чином, наприклад, російська влада створює для себе зручне населення, яке не виходить на протести, не заперечує, а просто живе тихо, як й належить «рускому человеку».

За чотири роки Світлана Чемерис стала зіркою окупованої Зуївки

На цьому ролику Світлана Чемерис ще без кокошника розповідає про своє захоплення вишивкою й бісером, тут її представляють як художницю-аматорку. Однак, в 2021 році героїня ролику вже в статусі народної майстрині, пропагандисти наголошують, що вона «зуївчанка».

Світлана Чемерис на пропагандистському ТБ в 2019 році.

Відео із Світланою Чемерис, де вона вже в народному музеї в Зуївці. В кінці відео героїня співає пісні Цоя, як це належить до народної культури, яку начебто пропагує жінка — невідомо. 

Світлана Чемерис вже в естрадному образі для телебачення рф.

Вочевидь, Світлана робить те, що їй накажуть робити на камеру — будь-то переспів Цоя або плетіння поясів на хантийському бердо. Останнє заняття Світлана Чемерис проводить вже в статусі майстра народної студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва “Натхнення” так званого “Республіканського дому народної творчості та кіно”. Роки проведені в окупації допомогли жінці у кар’єрному зрості, від аматорки вона стала експерткою.

Культурний сарай

В такому злиденному приміщенні відбуваються заняття. Фото: скріншот з відео

«Буду… Дважды в неделю с детьми заниматься, посиделки будут у нас Зуевские. Здесь мы будем с детьми развлекаться, петь народные песни, играть народные игры и заниматься народным творчеством. Все, что я умею, я хочу передать детям. Сначала я хочу с ними из травы делать, идет Троица…», — каже Світлана Чемерис.

Зуївські «посиділки» будуть проходити у приміщенні, яке фасадом нагадує закинутий сарай. Попри те, що Зуївка окупована вже 9 років росіяни, які так вихваляються відновленням всього, що зруйнували, не змогли навіть косметично привести до ладу свій музей. 

Росіяни в першу чергу перейменовують захоплені міста та вулиці. Фото: скріншот з пропагандистського каналу

Будинок неприбраний, на подвір’ї валяється непотріб, й сама оселя не була ремонтована, або хоча б підлатана. Втім, це не заважає колаборантці проводити тут заняття. Зовні все схоже на типову шароварщину, коли українську культуру знецінювали, як це зробили в музеї Зуївці. Речі, які тут знаходяться не мають національної прив’язки, вони не несуть в собі цінності.

Культура Донеччини — це не набір картинок

Олена Смирнова — директорка Бахмутського краєзнавчого музею розповідає, що за час війни не раз бачила агресивні «продукти» ворожої пропаганди спрямовані на українську культуру, а точніше її знецінення.

«Зібрано все разом: школа, Бандера, Шевченко. Все, що становить тригери для ворожого  тилу. Навіть не турбувався ніхто про монтаж, текст, хоч якийсь професійний рівень. Впізнаваний почерк. Не можна дивитися, бо роз’їдає від огиди, забирає рештки психічного здоров’я», — коментує пані Олена пропагандистські ролики. 

Культура Донеччини — це не набір картинок, музики, чи співів, пояснює експертка. Вона розмірковує, що неоднорідність населення на Донбасі, складні і неоднозначні історичні процеси, які проходили крізь соціум дали такий емоційний продукт. Спочатку люди ненавиділи й гребували совком (ред. СРСР), а потім перейшли до його звеличення.

Шароварщина: що робити?

На думку пані Олени, в Україні безумовно, є заангажованість псевдоукраїнською темою і є глибоке переживання української долі регіону. 

«Національні, вікові, особистісні вектори – це нормально для створення єдиної мови емоцій, якою і є культура. На що б ми не звернули увагу, ми бачимо різнобарвність. Живопис, музика, література — це все вільне вираження, різні майданчики для реалізації, різна аудиторія. Якщо ми будемо допомогати, а не заказувати – нічого не треба буде викорінювати, відпаде саме. Треба тільки пам’ятати, що культура — то не обслуговування, культура — це важко і не зовсім зрозуміло, то шлях наверх. Безумовно, БахмУт – культурна столиця Донеччини, і з нашого спільного досвіду можна сказати, що потрібен час. Намагатися зберегти надбання, намагатися створити нове», — резюмує Олена Смирнова.

Музей в Бахмуті та музей в Олександро-Калиновому: які справжні українські традиції?

В Бахмуті та селі Олекса́ндро-Кали́нове до повномасштабної війни були свої музеї, які насправді зберігали традиції та поляризували народну творчість. В 2015 році в Бахмутському народному домі відкрили музей народної творчості, експонати до нього створили жінки з майстерні «Оберіг». 

Загалом, протягом десяти років виставковий фонд накопичував сотні екземплярів виробів народної творчості, зокрема петриківського розпису, вишивки, народної ляльки, плетіння. Згодом, кімната музею була в приміщенні Центру технічної творчості. Бахмутян, які виявляли бажання навчатися — залучали до майстер-класів. Мистецтво створення ляльки-мотанки викладала народна майстриня Наталя Роменська, яка в евакуації продовжує займатися цією справою.

А ось так, наприклад, виглядав музей в Олександро-Калиновому. Зверніть увагу на доглянутість приміщення, та наповнення цього закладу. Навіть фасад оселі прикрашений малюнками. В середині музеї активна громада зібрала речі, які ідентифікували їхню самобутність, тут були й артефакти з СРСР, всі мали свою приналежність до тієї чи іншої епохи, натомість у відео пропагандистів всі експонати нагадують випадкове зібрання.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!