Після часткової окупації Донеччини росіяни та їхні колаборанти наввипередки намагаються перейменовувати міста, вулиці й запроваджувати свої так звані традиції. Книги українською мовою для них стали нічним жахіттям, тож вони називають їх націоналістичною літературою. Щоб применшити значення української ідентифікації на Донеччині в хід пішла шароварщина, як це загарбники робили при СРСР. Відтак, українські музеї росіяни не знищують, а висміюють та обезличують нашу культуру. 

Редакція «Бахмут. IN.UA» знайшла відео пропагандистів, на яких колаборанти показують так звану культуру Донеччини. Ми розпитали директорку Бахмутського краєзнавчого музею Олену Смирнову, як такі ролики впливають на соціум та, що робити із шароварщиною в самій Україні.

Ролик окупантів про культурну Донеччину містить грубі помилки

У відео пропагандисти кажуть, що в окупованій з 2014 Зуївці, мовляв, відкрився музей народної творчості. Загарбники хочуть показати, що після захоплення земель вони дбають про життя народу, навіть відкривають музеї. Однак, насправді цей заклад був ще понад рік тому, а не тільки відкрився, як запевняють окупанти. Ми знайшли відео з назвою музею опубліковане в YouTube й датоване ще 19 липня 2021 роком. 

«Музей народного творчества открылся в Зуевке под Донецком. Называется “Живые ремесла” и создан супругами Светланой и Валерием Чемерис. Валерий Чемерис говорит, что главная задача музея – сохранить и продолжить традиции предков», — підписали пропагандисти свій ролик.

Світлана та Валерій Чемирис — ймовірні колаборанти, достатньо відкритих даних про цих осіб немає. Вони або від початку залишалися жити в окупації, або ж це росіяни, які заселився в чужі оселі. Таким чином, наприклад, російська влада створює для себе зручне населення, яке не виходить на протести, не заперечує, а просто живе тихо, як й належить «рускому человеку».

За чотири роки Світлана Чемерис стала зіркою окупованої Зуївки

На цьому ролику Світлана Чемерис ще без кокошника розповідає про своє захоплення вишивкою й бісером, тут її представляють як художницю-аматорку. Однак, в 2021 році героїня ролику вже в статусі народної майстрині, пропагандисти наголошують, що вона «зуївчанка».

Світлана Чемерис на пропагандистському ТБ в 2019 році.

Відео із Світланою Чемерис, де вона вже в народному музеї в Зуївці. В кінці відео героїня співає пісні Цоя, як це належить до народної культури, яку начебто пропагує жінка — невідомо. 

Світлана Чемерис вже в естрадному образі для телебачення рф.

Вочевидь, Світлана робить те, що їй накажуть робити на камеру — будь-то переспів Цоя або плетіння поясів на хантийському бердо. Останнє заняття Світлана Чемерис проводить вже в статусі майстра народної студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва “Натхнення” так званого “Республіканського дому народної творчості та кіно”. Роки проведені в окупації допомогли жінці у кар’єрному зрості, від аматорки вона стала експерткою.

Культурний сарай

В такому злиденному приміщенні відбуваються заняття. Фото: скріншот з відео

«Буду… Дважды в неделю с детьми заниматься, посиделки будут у нас Зуевские. Здесь мы будем с детьми развлекаться, петь народные песни, играть народные игры и заниматься народным творчеством. Все, что я умею, я хочу передать детям. Сначала я хочу с ними из травы делать, идет Троица…», — каже Світлана Чемерис.

Зуївські «посиділки» будуть проходити у приміщенні, яке фасадом нагадує закинутий сарай. Попри те, що Зуївка окупована вже 9 років росіяни, які так вихваляються відновленням всього, що зруйнували, не змогли навіть косметично привести до ладу свій музей. 

Росіяни в першу чергу перейменовують захоплені міста та вулиці. Фото: скріншот з пропагандистського каналу

Будинок неприбраний, на подвір’ї валяється непотріб, й сама оселя не була ремонтована, або хоча б підлатана. Втім, це не заважає колаборантці проводити тут заняття. Зовні все схоже на типову шароварщину, коли українську культуру знецінювали, як це зробили в музеї Зуївці. Речі, які тут знаходяться не мають національної прив’язки, вони не несуть в собі цінності.

Культура Донеччини — це не набір картинок

Олена Смирнова — директорка Бахмутського краєзнавчого музею розповідає, що за час війни не раз бачила агресивні «продукти» ворожої пропаганди спрямовані на українську культуру, а точніше її знецінення.

«Зібрано все разом: школа, Бандера, Шевченко. Все, що становить тригери для ворожого  тилу. Навіть не турбувався ніхто про монтаж, текст, хоч якийсь професійний рівень. Впізнаваний почерк. Не можна дивитися, бо роз’їдає від огиди, забирає рештки психічного здоров’я», — коментує пані Олена пропагандистські ролики. 

Культура Донеччини — це не набір картинок, музики, чи співів, пояснює експертка. Вона розмірковує, що неоднорідність населення на Донбасі, складні і неоднозначні історичні процеси, які проходили крізь соціум дали такий емоційний продукт. Спочатку люди ненавиділи й гребували совком (ред. СРСР), а потім перейшли до його звеличення.

Шароварщина: що робити?

На думку пані Олени, в Україні безумовно, є заангажованість псевдоукраїнською темою і є глибоке переживання української долі регіону. 

«Національні, вікові, особистісні вектори – це нормально для створення єдиної мови емоцій, якою і є культура. На що б ми не звернули увагу, ми бачимо різнобарвність. Живопис, музика, література — це все вільне вираження, різні майданчики для реалізації, різна аудиторія. Якщо ми будемо допомогати, а не заказувати – нічого не треба буде викорінювати, відпаде саме. Треба тільки пам’ятати, що культура — то не обслуговування, культура — це важко і не зовсім зрозуміло, то шлях наверх. Безумовно, БахмУт – культурна столиця Донеччини, і з нашого спільного досвіду можна сказати, що потрібен час. Намагатися зберегти надбання, намагатися створити нове», — резюмує Олена Смирнова.

Музей в Бахмуті та музей в Олександро-Калиновому: які справжні українські традиції?

В Бахмуті та селі Олекса́ндро-Кали́нове до повномасштабної війни були свої музеї, які насправді зберігали традиції та поляризували народну творчість. В 2015 році в Бахмутському народному домі відкрили музей народної творчості, експонати до нього створили жінки з майстерні «Оберіг». 

Загалом, протягом десяти років виставковий фонд накопичував сотні екземплярів виробів народної творчості, зокрема петриківського розпису, вишивки, народної ляльки, плетіння. Згодом, кімната музею була в приміщенні Центру технічної творчості. Бахмутян, які виявляли бажання навчатися — залучали до майстер-класів. Мистецтво створення ляльки-мотанки викладала народна майстриня Наталя Роменська, яка в евакуації продовжує займатися цією справою.

А ось так, наприклад, виглядав музей в Олександро-Калиновому. Зверніть увагу на доглянутість приміщення, та наповнення цього закладу. Навіть фасад оселі прикрашений малюнками. В середині музеї активна громада зібрала речі, які ідентифікували їхню самобутність, тут були й артефакти з СРСР, всі мали свою приналежність до тієї чи іншої епохи, натомість у відео пропагандистів всі експонати нагадують випадкове зібрання.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

На період дії воєнного стану в Україні працюють адаптовані правила призначення допомоги для людей, які втратили роботу. Процедуру отримання статусу безробітного значно спростили, особливо для внутрішньо переміщених осіб та мешканців тимчасово окупованих територій.

Детальніше про те, скільки отримуватимуть громадяни допомоги по безробіттю в 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як оформити статус безробітного у 2026 році

Щоб почати отримувати фінансову підтримку від держави, необхідно офіційно зареєструвати статус безробітного. Зробити це можна кількома шляхами:

• особисто звернутися до найближчого центру зайнятості;
• подати заявку через державний вебпортал електронних послуг “Дія”;
• скористатися мобільним застосунком “Дія”;
• заповнити форму на офіційному сайті Державної служби зайнятості (для цього знадобиться кваліфікований електронний підпис).

Для громадян із зон бойових дій або окупованих територій, які не мають на руках необхідних документів для стандартної реєстрації, передбачена спрощена процедура. Це також стосується вимушених переселенців. Статус безробітного, а разом із ним і виплати, призначаються з першого дня реєстрації за особистою заявою людини.

Умови та тривалість фінансової підтримки

У 2026 році претендувати на стандартну допомогу можуть ті громадяни, чий страховий стаж протягом останнього року (12 місяців) перед реєстрацією становить не менше 7 місяців.

Тривалість нарахування коштів тепер чітко прив’язана до загального трудового стажу людини:

• до 3 років стажу — 180 календарних днів;
• від 3 до 6 років — 210 днів;
• від 6 до 12 років — 240 днів;
• від 12 до 18 років — 270 днів;
• від 18 до 24 років — 300 днів;
• від 24 до 30 років — 330 днів;
• понад 30 років стажу — 360 днів.

Який розмір допомоги встановлено на 2026 рік

З 1 січня 2026 року в Україні зросли ліміти виплат по безробіттю. Базовий мінімальний розмір допомоги підняли до 3 900 гривень (раніше він становив 3 600 гривень). На ці гроші можуть розраховувати:

• застраховані працівники, які не накопичили 7 місяців стажу за останній рік;
• люди, які працювали неповний робочий день або тиждень, через що неможливо вирахувати їхню середню заробітну плату;
• внутрішньо переміщені особи та мешканці окупованих територій, які не мають документів для підтвердження свого стажу.

Також зріс знижений мінімальний розмір — з 1 500 до 1 650 гривень. Таку суму виплачуватимуть молоді без страхового стажу, яка шукає своє перше робоче місце, та працівникам, яких звільнили за порушення трудової дисципліни або втрату довіри.

Максимальний розмір допомоги по безробіттю у 2026 році встановлено на рівні 8 647 гривень (минулого року цей ліміт складав 8 000 гривень).

Чому виплати можуть припинитися

Якщо гроші перестали надходити на ваш рахунок, це означає, що ви втратили статус безробітного або вичерпали ліміт допомоги. Держава припиняє фінансування у двох основних випадках: якщо людина повністю використала дозволену кількість днів для отримання виплат у межах свого періоду, або ж якщо центр зайнятості ухвалив офіційне рішення про скасування статусу безробітного.

Читайте також:

Страхування для виїзду за кордон у 2026 році: коли потрібен поліс та як його оформити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2026 році українці витрачатимуть на великодній кошик на 14,4% ніж у 2025. Лише за паску доведеться віддати 266,89 грн за один кілограм, адже відбулося суттєвим стрибком цін на більшість складових.

Детальніше про те, скільки доведеться витратити українським сім’ям на типовим великодній кошик у 2026 році, розповів Юрій Лупенко, академік та керівник Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”.

Вартість великоднього кошику в 2026 році

За середніми цінами станом на кінець березня 2026 року, традиційний набір продуктів на родину з чотирьох осіб коштуватиме близько 1 903,19 гривень. Це на 14,4% дорожче порівняно з минулим роком, коли аналогічний кошик обходився у 1 663,26 гривень.

Головний символ Великодня — паска домашньої випічки за традиційним рецептом — цьогоріч коштуватиме 266,89 грн за один кілограм. Це на 14,6% більше за торішні показники. Здорожчання зумовлене стрибком цін на більшість складових:

• молоко подорожчало на 49,6%;
• борошно — на 38,6%;
• яйця — на 19,3%;
• ізюм — на 14,1%;
• дріжджі — на 12,8%;
• вершкове масло — на 6,8%.

Єдиним продуктом для випічки, який впав у ціні порівняно з минулим роком, став цукор, який подешевшав на 18%. Водночас готові паски у супермаркетах коштуватимуть значно дорожче через витрати на доставку, пакування та торговельні націнки.

Традиційно найбільшу частку витрат при формуванні кошика становлять м’ясні вироби. Розрахунок за 0,5 кг продукції виглядає так:

• буженина — 353 ггривень (зростання ціни на 16,5%);
• домашня ковбаса— 287,5 гривень (найбільше подорожчання у категорії — на 35,3%);
• сало— 123 гривні (вартість залишилася майже на рівні 2025 року, додавши лише 0,4%).

Молочні продукти також зазнали цінових коливань. За пів кілограма твердого сиру доведеться заплатити близько 298 гривень (+3,7% до минулого року). Така ж кількість вершкового масла обійдеться у 292 гривні (+3,1%), а м’якого сиру — у 157,5 гривні (+31,3%).

Серед обов’язкових дрібниць у кошику: 200 грамів хріну коштуватимуть у середньому 31 гривню, а порція солі — близько 6,72 гривні.

Якщо родина має можливість доповнити традиційний кошик необов’язковими складовими — свіжими овочами, фруктами та пляшкою червоного вина, — загальна вартість свята зросте до 2 347,94 гривень (на 16,8% дорожче, ніж торік).

Овочі цієї весни демонструють помітне зростання цін:

• тепличні томати — 187-278 гривень за кілограм;
• тепличні огірки — 175-275 ггривень за кілограм (майже на 38,5% дорожче за минулорічні показники);
• Яблука — в середньому 25 гривень за 0,5 кілограма (+17,4%).
• церковне вино “Кагор” — близько 189 гривень за пляшку.

Причини здорожчання та вимушена економія

Як пояснює Юрій Лупенко, стрімке зростання вартості продуктів є прямим наслідком воєнних дій. На ціни вплинули матеріальні втрати економіки, скорочення виробничих потужностей, подорожчання енергоносіїв та ускладнена логістика.

Найбільше фінансовий тягар відчують мешканці зон бойових дій, окупованих територій та вимушені переселенці. Багато українців будуть змушені зменшувати кількість продуктів у кошику або відмовлятися від найдорожчих делікатесів на користь дешевших аналогів. Дехто обмежиться лише базовим набором для освячення — паскою та крашанками.

Читайте також:

Як зробити глазур на паску: 3 цікавих та простих рецепти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!