Мало хто знає подробиці битви під Дорогочином, більшість загальних знань ми почерпнули саме з уроків історії. Бахмутський історик Микита Безмен розповів, як відбувався бій, чому ця битва увійшла в історію, й до чого тут повінь?

Чому місто Дорогочин було важливим?

Географічно Дорогичин — це одне з відомих волинських міст, розташоване в басейні Західного Бугу за декілька десятків кілометрів від місця впадіння цієї річки у Віслу. 

В давнину це був регіон, через який пролягав трансконтинентальний шлях з Балтики в Чорне море. Він ішов через Віслу, Західний Буг, потім через перевали у Дністер і далі Дністром. Це була потужна торговельна артерія, а отже й фінансова можливість. Саме через Дорогичин пролягав шлях із Центральної у Східну Європу. Згодом, в середині ХІІ століття у цьому місті виникла митниця — археологи знайшли тут велику кількість свинцевих пломб, що підтверджує факт жвавої торгівлі. 

Крім того, Дорогичин був форпостом у боротьбі з балтійськими племенами ятвягів, які нападали на волинські землі. Коли місто захопили хрестоносці, то вони знайшли саме те, що їм було потрібно — потужну фортецю, яку міг захищати невеликий кількісно гарнізон. Отже, місто мало велике значення для Волинського князівства.

Читайте також: Як київський князь Аскольд змусив Візантію поважати Русь?

Бій за Дорогочин: як це було? 

Бій за Дорогичин відбувся через провал походу Данила і Василька на плем’я ятвягів. Навесні 1238 року князі підійшли до Ятвязької землі, але повінь на річках поховала їхні плани. Тоді брати вирішили захопити Дорогичин, що перебував під контролем Добжинського ордену з дозволу мазовецького князя Конрада.

На боці князя Данила виступили його княжа дружина та незадоволена тогочасним правління населення Дорогочина. Спочатку князь підвів під стіни міста піхоту, це був продуманий крок.

Річ в тому, що лицарі вирішили, що швидко її здолають, тому вийшли з міста, але тоді на тевтонців несподівано напала руська кіннота. Дорогочинці підняли повстання і не пустили лицарів до міста, коли ті відступали.

В результаті військо тевтонців було розгромлено. Данило Романович полонив добжинського магістра Бруно. Цікаво, що битва під Дорогичином отримала різні оцінки істориків. Одні її представляли як знакову перемогу православних русів-слов’ян над католиками германцями-хрестоносцями з Тевтонського ордену (або меченосцями), що здійснювали «хрестовий похід Заходу на Схід». 

Однак, ця битва часто сприймалася як прототип Льодового побоїща, де новгородський князь Олександр Невський поклав край «зазіханням німецьких псів-лицарів» на Північно-Західну Русь.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

27 січня світ вшановує День пам’яті жертв Голокосту. Цього дня мільйони людей схиляють голови на честь вшанування невинно закатованих євреїв. Бахмут має багате минуле, на жаль, в ньому є й немало сумних сторінок, одна з яких й розповідає про те, як в місті жила єврейська громада та як її винищили нацисти.

Про історичне значення до Дня пам’яті жертв Голокосту редакції раніше розповідала колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею Олена Смирнова.

Примітка. Голокост — цей короткий термін насправді описує мільйони сліз, страждань та болю, який відчув на собі єврейський народ під час німецької окупації. За даними відкритих джерел, нацисти вбили близько 6 мільйонів людей єврейського походження. Сьогодні увагу ми приділяємо саме Донеччині, її окупували німецькі війська у жовтні 1941 року.

Бахмут до приходу нацизму

З приходом Другої світової війни атмосфера затишку і добросусідства в Бахмуті закінчилася. 30 жовтня 1941 року нацисти вписали назву міста (ред. на той час це був Артемівськ) у світову історію Голокосту.

Пам’ятні дати Голокосту

Меморіал відкрито у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру № 46, в якій замурували жителів міста / фото надане пані Оленою

Пані Олена зауважує, що є загальні дати пам’яті світового Голокосту — зокрема, це день звільнення Освенцима. В Угорщині пам’ять закатованих вшановують 16 квітня, це день збору всіх євреїв для спільного перебування в гетто.  В Болгарії — це 10 березня. День, коли вдалося запобігти депортації 50 000 болгарських громадян єврейського походження до нацистських концтаборів. В Латвії — це 4 липня, це дні найбільших страт.

В Бахмуті також є особливий день — 11 січня, це День Пам’яті страчених у № 46 камері. В той день в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин перебувало понад 3 тисячі жителів міста, більшість з них були представниками єврейської спільноти. Нацисти заживо замурували людей в камері № 46.

На честь пам’яті закатованих  було відкрито Меморіал у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру 46, в якій знаходилися замуровані жителі міста. Наймасовішими місцями знищення євреїв на території Донецького регіону стали  Маріуполь, Краматорськ, Костянтинівка та Бахмут.

Світова пам’ять та бахмутське дерево Праведниці

Закатовані люди під час Голокосту / фото з відкритих джерел

Щоб вшанувати пам’ять тих 6 мільйонів невинних людей, яких закатували нацистська Німеччина в Ізраїлі був створений меморіальний комплекс Яд Ваше́м, який розташований в Єрусалимі на 18 гектарах. В цьому мемаріальному комплексі заборонено робити знімки чи відео, каже директорка Бахмутського краєзнавчого музею. Бахмутянка зауважує, що пам’ять про відвідини цього особливого місця повинна залишатися в серці. До слова, КЗК Бахмутський краєзнавчий музей співпрацює з Яд Ваше́м.

Діяльність меморіалу регулюється законом країни. В самому ж меморіалі мітиться науковий і дослідний відділ, архіви, фонди.

Найпотужніший музейний простір з нині існуючих, це — дитячий меморіал. Там назавжди увіковічили вчителя Януша Корчака, який хоче врятувати своїх учнів. Там сад Праведників миру — це висаджені дерева, які мають імена рятівників не єврейського походження. Там же зберігається і бахмутське деревце, на честь нашої Праведниці,

Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею

Вшанування Дня пам’яті жертв Голокосту в Ізраїлі

Повстання у Варшавському гетто / фото з рапорту Юрґена Штропа Генріху Гіммлеру в травні 1943 р. Оригінальний заголовок німецькою повідомляє: “Mit Gewalt aus Bunkern hervorgeholt” — “Силоміць витягнуті з бункера”

Через повномасштабне вторгнення пані Олена, власне, опинилася в Ізраїлі, тож поділилася досвідом, який їй запам’ятався у цьому місті.

В Ізраїлі 2023 року день пам’яті зайде ввечері 17 квітня. Щороку 27 нісана (ред. перший місяць року у єврейському релігійному календарі)  на згадку про героїчне повстання євреїв у Варшавському гетто, що продовжувалося майже місяць. 18 квітня в цьому році вся країна застигне під сирену — за кермом, серед міста, за будь-якою справою. Так згадують знищене європейське єврейство, 6 мільйонів різних людей, серед яких 3 тисячі наших земляків,

Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею

Вклад Бахмута у вшанування

До 2020 року, каже очільниця музею, в екскурсійний маршрут “Давнина і сучасність” були введені міста, в яких відбувалися скорботні події, а саме будівля Окружного суду, в підвалі якої до масової страти три доби знаходилися жителі міста Бахмут.

Обкладинка книги / фото надане пані Оленою

В місті в 1990 роки був створений та працював міський штаб “Пошук”, який очолював Д. Вігдергауз. Відтак, було навіть видано книгу “Артемівький Бабин Яр” — там перераховані імена тих, кого вдалося розпізнати, знайти. Це далеко не повний перелік.

Обкладинка книги / фото надане пані Оленою

Про трагедію написана книга “Камера смерті” В. Черепковим. Це документальне дослідження, що розкрило ще декілька страшних сторінок того страшного січня, пригадує пані Олена.

Сьогодні, в Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту, голова Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева нагадав, що немає таких слів, щоб висловити пекучий біль та горе, згадуючи ті страшні події та усвідомлюючи масштаби трагедії.

У цей день (ред. 27 січня) згадуємо страшну сторінку нашої спільної історії. В алебастровій шахті, в камері №46, на території заводу шампанських вин у 1942 році окупантами було знищено понад 3 тисячі жителів Бахмута, більшість з яких були представниками єврейської спільноти. Жахливі, криваві події тих часів — знищення національних меншин шляхом вбивства, назавжди закарбовані в пам’яті та відкликаються болем у серці. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. Усі злочинці рано чи пізно обов’язково понесуть покарання за свої нелюдські вчинки. Вічна пам’ять безвинним жертвам…,

Олексій Рева // голова Бахмутської міської військової адміністрації

Читайте також:

• Факти замовчували, кількість жертв невідома й досі: Голодомор в Україні і в Бахмуті
• Боротьба донеччан за українську державність
• “Прадід пішов з дому та оселився на березі ставка, що зараз зветься Північним”, — бахмутянка про виживання родини в Голодомор

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

22 січня особлива для України дати, адже саме тоді в 1919 році відбулося проголошення Акту злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Напередодні свята ми згадуємо, як вшановував цей урочистий день наш Бахмут, допоки не прийшли російські “визволителі”.

Про це розповідаємо в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як святкували перший День Соборності України

Вперше Україна відзначила День Соборності о 12:00 годині 22 січня 1919 року. Тоді в Києві була напрочуд гарна й сонячна погода, попри зиму. Вся столиця була прикрашена національними синьо-жовтими прапорами, а зранку в церквах йшло святкове богослужіння. 

Всі урочистості події тоді відбувалися на Софіївській Площі о 12:00 годині, кульмінацією яких став виступ Федора Швеця, під час якого він урочисто зачитав прийнятий Акт Злуки:

Після промови на Площі відбулася молебень, а згодом військовий парад. Українці по всій країні були в піднесеному настрої, роки невтомної праці активістів, громадських діячів та політиків дали результат.

Живі ланцюги в Бахмуті до Дня Соборності України

Живі ланцюги стали доброю традицією у День Соборності, під час якої люди збираються гуртом та беруться за руки, таким чином об’єднуючи цілі регіони: від Львова до Києва, від Харкова до Донецька. 

В Бахмуті тривалий час також була традиція живих ланцюгів. Люди активно підтримували святкування, під час якого бахмутяни розгортали кількаметровий синьо-жовтий стяг. Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький розповів нам, що День Соборності в Бахмуті почали святкувати вже за часів Незалежної України.

У нашому Бахмуті відбулися збори громадськості, заходи в бібліотеках, в музеях, в нашому Бахмутському музеї також проводилися виставки. Останніми роками після початку збройного конфлікту на Сході України, ця дата набула ще більшої актуальності. День Соборності відзначали масовими акціями, зокрема й живим ланцюгом,

Ігор Корнацький // Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею

Історик зазначає, що після тимчасової окупації Бахмута російськими військами у 2014 році — бахмутяни ще більше шанували День Соборності. На жаль, цьому сприяв гіркий досвід російської окупації, пригадує пан Корнацький.

Як Бахмут вшановуватиме День Соборності у 2025

Ще у 2022 році в Бахмуті проводили урочисті заходи до Дня Соборності. Зараз місто зруйноване, а його мешканці розпорошені по всій території України, тож вшановувати пам’ятну дату бахмутяни будуть у різних містах.

Читайте також:

Голосування за незалежність та президента в Бахмуті: як у місті проходив референдум 1991 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!