За новим календарем цьогоріч Україна святкуватиме Різдво 25 грудня. З 24 на 25 грудня починають ходити малі й дорослі колядники. Різдвяні колядки, які можна швидко вивчити популярні для тих, у кого мало часу на підготовку.
Редакція Бахмут IN.UA підібрала колядки на Різдво, які сподобаються рідним та гостям.
Колядка про Бахмут
Військовий в окопі / фото Донецька окрема бригада Сил ТрО
Там во Бахмуті, Де стріли чути, Де стільки цвіту Вже полягло… Враз тихо стало І залунало: Христос Родився! Славімо Його! (повторюємо двічі)
Донецька нічка, Окопна свічка, І ворогам всім Лютим на зло, – Стали солдати Колядувати: Христос Родився! Славімо Його! (повторюємо двічі)
Під Гуляй Полем Кутя на столі, Звіздою небо Там зацвіло, Вітер у степу Водить вертепи: Христос Родився! Славімо Його!(повторюємо двічі)
В місті Марії Промінь надії Десь над Азовом В небо звело, Там нас чекають, Тихо співають: Христос Родився! Славімо Його! (повторюємо двічі)
Під замком львівським, На Личаківськім, Лицарів військо Спокій знайшло… Ми ж до Героїв Із колядою: Христос Родився! Славімо Його! (повторюємо двічі)
В древньому Римі Петрик із Криму Разом зі світом Славить Різдво! Юля з Луганська, Настя з Бердянська: Христос Родився! Славімо Його! (повторюємо двічі)
А в Тернополі Маленька Оля З фронту чекає Татка свого. Ручки складає, Слізки втирає: Христос Родився! Славімо Його! | (повторюємо двічі)
Наша родина – Вся Україна, І Збройні сили, І ТРО, Під Божим стягом Йдем до звитяги! Христос Родився! Славімо Його!
Колядка для ЗСУ повстанська
Ялинка поблизу Бахмута / фото Facebook, Roman Docent
Цю колядку виконували повстанці, проте її слова актуальні й зараз.
Добрий вечір тобі, Пане господарю! Радуйся! Ой радуйся, земле – Твій народ відродився! Та берім за зброю, Та все кулеметну.
Радуйся! Ой радуйся, земле – Твій народ відродився! Та женім з Вкраїни Ворогів проклятих.
Радуйся! Ой радуйся, земле – Твій народ відродився! Гей, повстане скоро Вільна Україна.
Радуйся! Ой радуйся, земле – Твій народ відродився!
Колядка УПА
Військовий ЗСУ / Генштаб
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прийшла УПА боївочка,
Під вікнами колядує,
Господаря викликає:
“Вийди, вийди, господарю,
Та прийми нас на вечерю,
Щоб ця хата нас загріла,
А вечеря підкріпила.
Хата моя витає вас
Та заходіть, приймаєм вас.
В мене жінка чорноброва.
Вам вечеря – вже готова.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
прийшла УПА боївочка.
Патріотична колядка
Прапор із підписами військових з Бахмута / HealthRigh International
Колядую, колядую,
Перемогу нашу чую!
Хай приходить в кожну хату
Рік щасливий і багатий.
В теплих, сонячних домівках,
Діти хай сміються дзвінко.
Землі зорані боями
Буйно зацвітуть садами,
Оживе хай вся земля,
Без сусіда-москаля!
Знов розквітне Україна
Сильна, вільна і єдина!
Колядка про Залужного
Головнокомандувач ЗСУ / фото з відкритих джерел
Повітряна тривога
Перейди до Таганрога,
До Москви та Курська,
Самари та Іркутська,
Смоленська й Тамбова,
Ульяновська та Пскова.
І в Курган, і в Магадан,
І в далекий Тегеран.
Буде тобі враже,
Як Залужний скаже!
Читайте також:
Подаруй Різдво військовим: як стати таємним Сантою для ЗСУ
Воїни ЗСУ показали, як виглядає “головна ялинка країни” під Бахмутом
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?
Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.
Втрата дому
Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:
“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.
“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.
Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.
“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.
Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.
“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.
Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.
“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.
Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити.
Адаптація та пошук внутрішньої опори
Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні
Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.
“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.
Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.
“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.
Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.
“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.
Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.
“Якщо не відгоювати відгорюватис певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.
“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста
Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні
Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:
“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.
Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.
Взаємодія з місцевими мешканцями та владою
Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.
“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.
Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО.
Перший крок для самопідтримки вже сьогодні
Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:
“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.
Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.
Як перевірити статус виплат ВПО онлайн
Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:
у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.
Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.
Як дізнатися про нарахування без електронного підпису
Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.
Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:
0 800 400 870;
0 800 406 360.
Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:
чинності статусу ВПО;
факту призначення або продовження фінансових виплат;
причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.
Щороку з настанням Різдва тисячі людей чекають у своїх домівках на прихід невеликого мандрівного театру, який прославлятиме Бога через театральні елементи та комічне відображення дійсності. […]
Жителі Званівської громади Юлія та Андрій Тимчак протягом багатьох років займалися громадською діяльністю, а в 2018 відкрили молодіжну платформу «ЛЕМКО–центр» на власному подвір’ї. Навіщо це […]
Вже незабаром Україна буде відзначити Різдво, цього року воно буде особливим з багатьох причин, попри те, українці не забувають про традиції, які супроводжують це свято, […]
