Коли ми думаємо про роботу рятувальників, то уявляємо собі як гасять пожежі, витягують непритомних людей з завалів, і це справді є. Та часто ми забуваємо, що успіх рятувальної операції залежить від часу, за який прийшла допомога. І від того наскільки швидко диспетчерка зможе прийняти заявку і скерувати бригаду залежить життя. Бахмутянка Анна вийшла на роботу в ДСНС після декрету на початку 2023 року. Героїня пригадує, що на «101» дзвонили навіть тоді, коли чули повітряну тривогу. Потім пішла хвиля пожеж, з’явились перші жертви, місто горіло, і рятувальники стали перед вибором між життям команди і порятунком будівель. Попри постійний стрес вона продовжує працювати.

---

Останній важкий виклик — обстріл в Костянтинівці, Анна пригадує як о 14.10 почала допомагати приймати дзвінки у диспетчерській, тоді на місці прильоту загинуло багато людей. Детальніше про роботу жінки, про те, чого вона найбільше боїться і чому найбільше радіє — читайте в матеріалі «Бахмут.IN.UA». 

У дитинстві Анна не мріяла стати диспетчеркою ДСНС

Наша героїня Анна працює у ДСНС з 2011 року, дівчина почала свою кар’єру у 23 роки, повна назва її посади звучить так: диспетчер оперативно-диспетчерського відділення Бахмутського району ГУ ДСНС у Донецькій області. 

Попри те, що жінок в службі не так багато, диспетчерка каже, що за роки роботи жодного разу не стикалися з дискримінацією, а свій перший прихід на службу навпаки згадує з теплотою. Каже, що тоді в 2011 році, колеги-чоловіки все пояснювали й ставилися до жінок на рівні. Диспетчерами у відділі Анни працюють жінки, а на виклики виїжджають чоловіки.

Були виклики, на які диспетчери вже не могли відправити рятувальників

В квітні 2023 року, після першого місяця повномасштабної війни Анна повернулася на роботу з декрету. Жінка згадує, тоді багато людей було в паніці, в диспетчерську дзвонили навіть тоді, коли лунала сирена, бо не знали як поводитися. Потім, коли почалися перші прильоти — виклики вже були інші, рятувальники виїздили на пожежі після прильотів, розбирали завали.

Рятувальники з підрозділу Анни працювали у Бахмуті, як й вона сама, далі, коли знаходитися тут вже стало дуже небезпечно — ДСНС вивели до Часів Яру, але й там через постійні російські обстріли підрозділу було небезпечно знаходитися. Бахмутський підрозділ перевели знову, зараз Анна приймає виклики із Сіверська та Часів Яру, в останній рятувальники ще періодично привозять воду.

Співрозмовниця також каже, що один з останніх викликів був у Часів Ярі, де загорівся будинок, й в житлі був заблокований чоловік, його врятували. А другий — це приліт по ринку в Костянтинівці 6 вересня, тоді було понад 40 поранених, й 16 загиблих. Приліт прийшовся на середину дня. Анна пам’ятає, що тоді на годиннику було приблизно 14:04, Анна допомагала приймати виклики від людей про приліт та відправляла на місце події рятувальників.

Що найважче та найприємніше у роботі диспетчера ДСНС?

Робота у ДСНС не обходиться без стресу, каже співрозмовниця. Часто люди панікують, плачуть, й диспетчер повинен допомогти людині опанувати емоції. Для самих працівників ДСНС часто проводять тренінги психологи, щоб люди могли надалі повноцінно працювати.

Ми запитали Анну, що з її досвіду є найважчим у роботі диспетчерки ДСНС, за словами героїні — це новини про загибель людей.

А от найприємніші спогади, каже Анна, вона може розділити до повномасштабного вторгнення й після. 

Анна додає, що в ту мить, коли рятувальники з Бахмута звітували, що вони ліквідували пожежу й повернулися цілими та неушкодженими на станцію — й був найприємнішим.

Читайте також: Як розміновують деокупований Святогірськ та де брати ресурси на розмінування України?

Фото: «Бахмут.IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Звідусіль лунають заяви про можливий мир з росією. Проте своїми діями країна агресорка не показує ту саму готовність до миру. Росія продовжує обстрілювати міста та вбивати українців.

Відеоператор Бахмут IN.UA Роман Потапенко побував у двох прифронтових містах: Краматорську та Добропіллі. Ми дізнавались, що думають про мир з росією донеччани.

Мир з росією? Що думають про це мешканці Краматорська та Добропілля

У Краматорську вітряно, але на вулицях багато людей. Місцеві прогулюються, віпочивають на лавочках, у місто прийшла весна, на перший погляд тут “спокійно”. Хоча вибухи тут доволі часті, місто періодично обстрілюють росіяни.

У мешканців Краматорська ми питали:

• Чи вірять жителі прифронтових міст у закінчення війни?

• Що вони думають про можливу мирну угоду, майбутнє України та чи варто довіряти ворогу?
• Яким країнам чи міжнародним лідерам довіряють як посередникам у перемовинах щодо припинення вогню?

Мешканці з журналістами спілкуються неохоче, але нам вдалося отримати кілька коментарів. Поза камерою люди стверджували: довіряти росії не варто. Ті, хто не боїться говорити на камеру, кажуть, що вірять в силу дипломатії.

Одна з жительок Краматорська розмірковує, що допогти припинити війну в Україні, на її думку може бути дипломатія. Жінка додає, що як посередникам угоди довіряла б лідерам Франції та Італії.

У Добропіллі місцеві теж неохоче коментують на камеру, поза нею, кажуть, що росії довіряти не можна.

Дивіться відео, в якому жителі прифронтових міст Краматорська та Добропілля розповідають про власні думки щодо закінчення війни

Читайте також:

• Як бахмутянка Наталя на Дніпропетровщині започаткувала власний мінібізнес
• “Дрони допомагають тримати оборону”: офіцер розвідки “Алекс” про війну БПЛА та мобілізацію в бригаду “Тайфун”
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 році евакуювалась до Дніпропетровської області. Але, попри всі труднощі, жінка не опустила руки, а започаткувала власну справу.

Нове життя у селі: з чого все почалося

Переїхавши до одного з невеличких сіл Дніпропетровщини, Наталя стикнулася з проблемою, знайомою багатьом переселенцям: відсутністю роботи та фінансової стабільності. Але опускати руки жінка не збиралася. Вона мала досвід у вирощуванні курей в Бахмуті, та цього разу вирішила спробувати свої сили у розведенні свиней.

“У Бахмуті мала невеличке господарство, тут вирішила спробувати вирощувати свійських тварин”.

Жінка самотужки придбала одразу 12 свиней і взяла на себе повну відповідальність за їх догляд. Протягом року Наталя вирощувала тварин, годувала домашніми кормами, слідкувала за здоров’ям.

Через рік клопіткої праці господарство пані Наталі почало давати перші результати. Вона вирішила запропонувати людям домашнє м’ясо власного виробництва. Зараз у її домогосподарстві залишилося 11 свиней.

Особливістю бізнесу Наталі є можливість доставки м’яса поштою. М’ясо перед відправкою жінка підморожує, аби зберегти якість продукту. Вона відправляє замовлення поштою, дбаючи про те, щоб кожен клієнт отримав свіже та якісне м’ясо. Уже зараз продукція має попит серед земляків та інших охочих скуштувати натуральний продукт без хімії.

“Люди замовляють, дякують, кажуть, що м’ясо дуже смачне та свіже”, — з радістю розповідає жінка.

Підтримати бахмутянку можна, замовивши її продукцію. Для деталей та оформлення замовлення потрібно зв’язатися з Наталею телефоном +380 (50) 247 1670.

Читайте також:

• “Я отримував одну відмову за іншою”: історія бахмутянина, який не опустив руки та відкрив власну пасіку
• Історія турботи: як перукар із Бахмута підтримує жінок у складні часи
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!