На Донеччині оголосили конкурс “Жінка Донеччини”. Його метою є відзначення та підтримка найбільш активних жінок за вагомий внесок у соціальне та культурне життя суспільства.

Про це повідомили на сайті Донецької ОВА.

Конкурс “Жінка Донеччини”: хто може взяти участь

Жінки можуть подати свою кандидатуру лише на одну із зазначених номінацій:

• “Лідерка року” — для жінок, які проявляють лідерські якості в різних сферах життя. Вона охоплює жінок, які обіймають керівні посади, і неформальних лідерок, які впливають на соціальні, економічні чи політичні процеси, об’єднують людей навколо важливих цілей і сприяють розвитку своїх спільнот, створюючи умови для позитивних змін у суспільстві;
• “Майстриня своєї справи” — для жінок, які своєю трудовою діяльністю роблять значний внесок у розвиток та функціонування громад і регіону. Це можуть бути жінки, які працюють у сфері критичної інфраструктури — працівниці енергетики, водопостачання та водовідведення, транспорту, зв’язку та інших галузей, які своєю працею сприяють безперебійному забезпеченню необхідних послуг для населення, особливо в умовах кризових ситуацій;
• “Захисниця року” — для жінок, які працюють у сфері оборони та безпеки, правоохоронних органах, службах цивільного захисту або ЗСУ, ветеранки російсько-української війни;
• “Турботливе серце” — для жінок, які працюють у сфері охорони здоров’я, соціального супроводу та надають психологічну допомогу. Це лікарки, медичні сестри, психологині, соціальні працівниці та інші спеціалістки, які сприяють збереженню здоров’я та психічного благополуччя населення;
• “Творчиня змін та можливостей” — для жінок, які своїм прикладом надихають і мотивують інших. Це можуть бути жінки, які в умовах війни подолали складні життєві обставини, досягли професійних успіхів та змогли змінити своє життя на краще. Наприклад, жінки, які змогли змінити профіль своєї діяльності, відновили або започаткувати власну справу, реалізували соціальні або інноваційні проєкти, що мають значний вплив для підтримки Донецької області;
• “Сила добра та єдності” — для жінок, які активно займаються волонтерством і громадською діяльністю. Це представниці волонтерських рухів та громадських ініціатив, громадські діячки, які допомагають іншим, вирішують важливі соціальні питання та роблять вагомий внесок у розвиток суспільства, об’єднуючи людей навколо спільних цінностей, надають підтримку переселенцям, допомагають їм адаптуватися на новому місці, забезпечують гуманітарну допомогу та сприяють їхньому інтегруванню в нові громади;
• “Серце, що дарує родину” — для жінок, які створюють сімейні умови для дітей, беруть під опіку прийомних дітей та/або дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, організовують дитячі будинки сімейного типу.

Конкурс “Жінка Донеччини”: як подати заявку

У конкурсі “Жінка Донеччини” можуть брати участь жінки віком від 18 років, які роблять внесок своєю працею та професійними вміннями в розбудову Донецької області. Учасниці також повинні мати задеклароване/зареєстроване місце проживання. Здійснювати свою професійну діяльність вони можуть як на території Донецької області, так і в інших регіонах.

Подача заявок на конкурс триватиме до 12 листопада. Для участі в конкурс треба подати документи на електронну адресу: [email protected]

В електронній формі потрібно надіслати:

• заявку на участь у конкурсі в довільній формі;
• історія жінки в довільній формі, написана від третьої особи обсягом до двох сторінок формату А4;
• анонс історії для розміщення на вебресурсах обсягом до 2 000 знаків;
• фотокартка жінки;
• копії документів, що підтверджують досягнення кандидатки (статті, відзнаки, інформація про участь у фестивалях, форумах, конференціях тощо);
• копії документів, що засвідчують особу та Витяг з реєстру територіальної громади з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) в Донецькій області. У випадку тимчасового перебування в іншому регіоні — довідку про взяття на облік ВПО;
• контактна інформація для зв’язку (номер телефону та електронної пошти);
• згода на обробку та оприлюднення персональних даних.

Читайте також:

• Жінки в Одесі можуть безплатно опанувати 3 професії: як зареєструватися
• У Києві відкрили хаб Нікольської громади: як селищна рада хоче покращити простір
• У Запорізькій області відкрили безоплатний прихисток для жінок-ВПО з дітьми

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українці, які успадкували пошкоджене або знищене внаслідок війни житло, можуть претендувати на компенсацію, навіть якщо нерухомість досі оформлена на померлого власника. Таке право мають і спадкоємці людей, які померли після руйнування житла, не встигнувши звернутися по допомогу. Однак для отримання компенсації необхідно підтвердити спадкові права.

Хто може отримати компенсацію замість померлого власника, як оформити спадщину та що робити, якщо шестимісячний строк її прийняття минув, пояснили фахівці “Юридичного порадника для ВПО”.

Хто може отримати компенсацію за зруйноване житло після смерті власника

Відповідно до Закону України № 2923-IX, право на компенсацію за пошкоджене або знищене житло мають, зокрема, спадкоємці власників нерухомості. Право на компенсацію може переходити у спадщину й у випадках, коли житловий сертифікат уже видали.

Водночас самого факту спорідненості з померлим власником недостатньо. Проживання в будинку, реєстрація місця проживання, оплата комунальних послуг або проведення ремонту не підтверджують право власності. Щоб претендувати на компенсацію, необхідно мати право на спадкування та прийняти спадщину.

Якщо померлий залишив заповіт, спадкування відбувається з урахуванням його змісту. За відсутності заповіту майно успадковують за законом у встановленій черговості.

До першої черги спадкоємців належать:

• діти померлого;
• чоловік або дружина, які пережили спадкодавця;
• батьки померлого.

При цьому окремі категорії спадкоємців, зокрема неповнолітні діти, можуть мати право на обов’язкову частку у спадщині. Якщо житло перебувало у спільній власності подружжя, частка того з подружжя, хто залишився живим, не входить до складу спадщини.

Як оформити спадщину на пошкоджене або знищене житло

Перший крок, це звернутися до нотаріуса. Для оформлення спадкових прав потрібно підготувати:

• паспорт;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП);
• свідоцтво про смерть власника;
• документи, що підтверджують родинні зв’язки;
• заповіт, якщо він є;
• документи на нерухомість.

Нотаріус перевірить наявність заповіту та спадкової справи. Якщо її ще не відкрили, за потреби зробить це. За загальним правилом спадщина відкривається за останнім місцем проживання померлого. Якщо воно невідоме — за місцезнаходженням нерухомості. Для територій активних бойових дій та окупації, а також територій, де органи влади не здійснюють повноважень у повному обсязі, передбачені особливості оформлення спадщини.

У таких випадках заяву можна подати нотаріусу незалежно від місця відкриття спадщини. Якщо спадкова справа залишилася на відповідній території, варто уточнити можливість її продовження на підконтрольній Україні території.

Скільки часу є на прийняття спадщини

За загальним правилом, спадкоємець має шість місяців із дня смерті власника, щоб подати заяву про прийняття спадщини. Ця вимога стосується, зокрема, спадкоємців, які не проживали постійно разом із померлим.

Якщо людина постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті, вона вважається такою, що прийняла спадщину, якщо протягом установленого строку не відмовилася від неї. Однак для подальшого оформлення нерухомості та отримання компенсації все одно потрібно звернутися до нотаріуса.

Що робити, якщо шість місяців минули, а спадщину не оформили

Пропущений час не завжди означає втрату спадкових прав. Як пояснюють у “Юридичному пораднику для ВПО”, можливі дві ситуації. Спадщину прийняли вчасно, але не отримали свідоцтво. Якщо спадкоємець подав заяву у встановлений строк або постійно проживав із померлим, право на спадщину не втрачається через відсутність свідоцтва. Отримати його можна й пізніше.

Водночас факт спільного проживання потрібно підтвердити документально. Якщо необхідних документів немає, може знадобитися звернення до суду. Строк прийняття спадщини справді пропустили. У такому разі законодавство передбачає можливість прийняти спадщину за письмовою згодою спадкоємців, які вже її прийняли.

Інший варіант, це звернутися до суду з проханням визначити додатковий строк. Для цього необхідно обґрунтувати поважність причин пропуску.

Чи можна отримати компенсацію, якщо житло зруйнували до оформлення спадщини

Так, але порядок дій залежить від того, коли помер власник, до чи після пошкодження або знищення нерухомості. Якщо власник помер до обстрілу, спадкоємцю потрібно підтвердити прийняття спадщини та права, які до нього перейшли. Прийнята спадщина належить спадкоємцю з моменту її відкриття. Тому оформлення свідоцтва або державна реєстрація права власності після дати пошкодження житла самі собою не позбавляють права на компенсацію.

Якщо житло знищили за життя власника, а згодом він помер, до складу спадщини може входити право на отримання компенсації. Закон № 2923-IX передбачає оформлення свідоцтва про право на спадщину щодо компенсації за знищений об’єкт нерухомості. Для підтвердження відповідного права спадкоємець або нотаріус, який відкрив спадкову справу, може звернутися до компенсаційної комісії із запитом про наявність у померлого правових підстав для отримання компенсації.

За законом комісія має надати відповідне рішення протягом 30 календарних днів із моменту отримання запиту. Юристи радять обов’язково повідомити нотаріусу дату смерті власника, дату пошкодження чи знищення житла, а також інформацію про те, чи була компенсація вже призначена.

Від цих обставин залежить порядок оформлення спадкових прав і перелік необхідних документів. Таким чином, смерть власника житла не означає автоматичної втрати права на компенсацію. Проте спадкоємцям потрібно належним чином оформити свої права, а в окремих випадках, додатково підтвердити їх через нотаріуса або суд.

До теми:

Житлові субсидії для ВПО на опалювальний сезон: хто має право та як оформити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Під час Другої світової війни будівлю зруйнували, а після її завершення вирішили відбудувати. Роботи розпочалися в березні 1951 року, однак через нестачу будівельних матеріалів, несправність обладнання та проблеми з організацією праці реконструкція просувалася повільно. Вокзал вдалося відновити лише наприкінці 1952 року.

Як відбувалася відбудова залізничного вокзалу Бахмут II та про які проблеми будівельників писала місцева газета “Артемовский рабочий” — розповіли працівники Бахмутського КЗК.

Історія залізничного вокзалу Бахмут II: від відкриття до руйнування

Залізничний вокзал станції Бахмут II відкрили у 1913 році. Поруч із ним у 1912–1914 роках звели високу цегляну водонапірну башту, призначену для заправлення паровозів водою. Її побудували за типовим проєктом.

Під час Другої світової війни будівлю вокзалу зруйнували, а водонапірну башту було втрачено. Після завершення війни ухвалили рішення відновити залізничний вокзал. Водночас його планували не просто відбудувати у попередньому вигляді, а частково змінити архітектуру.

Проєкт відновлення та реконструкції вокзалу розробили у 1950 році в харківському проєктному інституті “Хартранспроект”. Автором проєкту був архітектор О. В. Лук’янов. За задумом архітектора, нову будівлю мали звести на старому фундаменті. При цьому передбачалося змінити об’єм центральної частини вокзалу та надати споруді рис неокласицизму.Безпосередньо до відбудови приступили в березні 1951 року. Роботи доручили шостій дільниці тресту “Донбасстройпуть”.

Однак будівництво зіткнулося із численними труднощами. Про проблеми під час реконструкції вокзалу повідомляла місцева газета “Артемовский рабочий”. Зокрема, журналісти звертали увагу на систематичне порушення графіка будівельних робіт. Однією з головних причин затримок була нестача будівельних матеріалів. Через перебої з постачанням теслярі та мулярі не могли виконувати роботи вчасно.

Іноді будівельникам доводилося фактично робити одну й ту саму роботу двічі. Наприклад, через відсутність необхідних балок спочатку встановлювали тимчасові конструкції з непридатних лісоматеріалів. Згодом їх демонтували та замінювали постійними. Ще однією проблемою стало неефективне використання будівельної техніки. За повідомленнями місцевої преси, обладнання недостатньо обслуговували та ремонтували. Зокрема, підйомний кран частіше простоював, ніж працював. Через це виникали додаткові затримки з доставленням матеріалів для зведення стін.

Проблеми з організацією праці та якістю будівництва

Газета “Артемовский рабочий” також критикувала організацію роботи на будівельному майданчику. Завдання працівникам нерідко видавали із запізненням. Через це мулярі й теслярі могли залишатися без роботи протягом робочого дня. На будівництві працювало чимало молодих робітників, однак, за повідомленнями газети, належного навчання для них не організували. Критика стосувалася й інженерно-технічного персоналу, який мав контролювати якість виконання робіт.

Недостатній нагляд призводив до того, що окремі конструкції доводилося переробляти по кілька разів. Один із таких випадків стався, коли в будівлі вокзалу обвалився карниз. Після цього його довелося мурувати заново.

Попри труднощі, наприкінці 1952 року будівництво залізничного вокзалу Бахмут II завершили. Відновлену будівлю здали в експлуатацію майже через два роки після початку робіт. Таким чином, вокзал, який уперше відкрили у 1913 році та який зазнав руйнувань під час Другої світової війни, отримав новий архітектурний вигляд у 1950-х роках.

До теми:

Як у Бахмуті працював аероклуб: історія перших льотчиків міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!