Історії

“На день народження згорів мій дім”: як пані Ольга з Часів Яру почала життя з нуля і допомагає людям з ментальною інвалідністю

Семаковська Тетяна 16:33, 4 Серпня 2025
Пані Ольга за роботою / фото надане героїнею

У 2020 році пані Ольга втратила чоловіка, через рік — поховала маму. А в 2022-му в її рідне місто прийшла війна. Вона евакуювалася до Києва, до доньки, яка переїхала туди раніше. 2023-й приніс новий біль — на власний день народження жінка дізналася, що її дім у Часів Ярі, де вона народилася, виросла й прожила все життя, згорів. Здавалося, втрачено все. Але саме в Києві життя відкрило для неї нову сторінку: несподіване місце, нових людей і важливу справу. Побачивши оголошення про пошук працівниці в центрі підтримки для переселенців із Часів Яра, вона наважилась спробувати. Тепер пані Ольга працює на соціальному підприємстві, де опікується людьми з ментальною інвалідністю — і щодня знаходить у цій роботі сенс, тепло й сили йти далі.

“Дім згорів на моє день народження”

Пані Ольга народилася та виросла в Часів Ярі, де вийшла заміж та виховувала з чоловіком доньку. З коханим у шлюбі вона прожила 38 років, каже, це були щасливі роки, вони були опорою один для одного. Як каже в розмові Ольга, вона завжди відчувала себе за чоловіком, він її оберігав та захищав — навіть перед смертю найбільше хвилювався, як буде без нього дружина. Через рік після смерті чоловіка Ольга поховала матір, а потім — війна.

Жінка 25 років працювала на вогнетривкому комбінаті в газовому цеху, а перед повномасштабною війною виконувала обов’язки директора стадіону “Авангард” — місця, яке було одним з улюблених для місцевих мешканців.

Пані Ольга на стадіоні в Часів Ярі / фото надане героїнею

Ольга планувала й далі тут працювати, адже робота їй подобалась. Але у лютому почалася повномасштабна війна, з міста потроху почали виїздити люди. Все менше працівників приходило на роботу. Був час, коли Ольга працювала сама, тож у серпні 2022 вона вирішила евакуюватися — їхала до доньки у столицю, яка сюди виїхала раніше.

“Виїжджала з дому у серпні 22-го тільки з валізами і з портретом свого чоловіка. Все дома лишилось, бо думала, що їду на пару місяців — так, як і всі ми. Рік я не шукала роботу, я тільки плакала й збиралася додому”, — розказує жінка.

Згодом пані Ольга дізналась, що її будинок в Часів Ярі згорів. Це сталося на її день народження, 3 жовтня. 

Дім пані Ольги / фото надане героїнею

“З моїх вікон тепер видно небо. Сам дім згорів”, — каже пані Ольга.

Після цього жінка почала замислюватись над тим, щоб шукати роботу. В результаті знайшла її випадково, коли прочитала об’яву про пошук працівниці в пекарню Good Bread (соцпідприємство) в гуманітарному центрі у Києві, який працює для часовоярців.

“Я довго вагалась, думала: йти мені не йти, тому що я не працювала у цій сфері ніколи. І не працювала з людьми з ментальною інвалідністю. Але все ж пішла на співбесіду, й на другий день вийшла вже на роботу. І вже 2 роки я тут”, — каже пані Ольга.

Вона почала працювати супроводжуючою для людей з ментальною інвалідністю на соціальному підприємстві, яке не тільки пече хліб, але й безплатно годує бездомних та переселенців. Простими словами, наша героїня вчить їх кулінарії. Починають з простого: різати овочі, робити заголовки котлет. Спочатку на цій роботі було важко й фізично й морально, але своїх підопічних вона не могла залишити.

Пані Ольга з підопічною Наталкою / фото надане героїнею

Коли я тільки почала тут працювати, то трошки раніше звільнилася з роботи, а у нашої команди були заняття з евритмії. Вони займаються навпроти нашої роздягальні. Я пішла переодягтися і думаю: тихенько вийду, щоб їм не мішати. На ціпочках закриваю двері. Вони як почали всі кричати, “Оля, Оля до завтра, до завтра”. Я йшла по сходинках і плакала від щирості. Іду тоді й думаю, ну як можна сюди не повернутись. І так вийшло, що я навчаю їх, а вони мене. Це мій новий етап в житті”, — каже пані Ольга.

Одна з її підопічних — Наталка, жінка з ментальною інвалідністю, яка не вміє читати та писати та має особливості у мовленні, але з радістю працює тут й ділиться своєю любов’ю з іншими. Якась вона принесла пані Ользі лист. Це був папір з набором букв.

Лист з підписом “Я тебе люблю”, який адресований пані Ользі / фото надане героїнею

“Між цими рядками там були такі розмалюночки. Я подивилась і кажу: “Наталка, який лист гарний! Що ж ти мені написала? Виявилося, там було написано “Я тебе люблю”, — каже жінка.

І таких щемких моментів у роботі багато, ділиться пані Ольга. Всі ці люди вперше отримують досвід роботи, щоб потім мати змогу й заробляти кошти, й реалізовувати себе в житті. Проте навіть ті, хто вже покинув пекарню та перейшов на іншу роботу, все одно підтримують зв’язок. Бо це місце для них більше, ніж просто робота, тут справжня спільнота однодумців — і пані Ольга теж знайшла себе тут, у піклуванні про цих людей.

Пані Ольга / фото надане героїнею

“Треба жити далі й не боятися. Я ні одного дня, ні однієї хвилини не жалію, що я на цій роботі. Можливо, я й знайшла б іншу роботу, десь у ларьку сиділа б сама наодинці зі своїми думками. А тут я живу просто — не фізично, звісно, а морально. Це моє життя, і такий досвід у мене, що я сама не очікувала від себе”.

Вона стала опорою не тільки для своїх підопічних, але й для себе самої. Жити далі, не боятися і бути поруч з людьми — іноді цього достатньо, аби почати спочатку.

Робота на кухні кипить під наглядом пані Ольги / фото надані героїнею

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З Часів Яру вивезли чотирьох людей: їм надали прихисток і відновлюють документи

Валентина Твердохліб 10:50, 17 Липня 2025
евакуація
З Часів Яру евакуювали чотирьох людей (крайні праворуч) / фото Facebook-сторінка Сергія Чауса

У Часовоярській громаді тривають активні бойові дії. Попри це, у громаді продовжують лишатися цивільні. За офіційною статистикою, їх наразі налічується понад 130 осіб. Евакуація безпосередньо з Часів Яру неможлива, але представники МВА та волонтери знаходять можливості для вивозу охочих. Вчора, 16 липня, з міста виїхали четверо людей.

Про евакуацію з громади редакції Бахмут IN.UA розповів начальник Часовоярської міської військової адміністрації Сергій Чаус.

Чи можлива евакуація з Часів Яру

У Часовоярській громаді важка ситуація. Тут тривають постійні обстріли і бої. Попри це у громаді ще є цивільне населення. Згідно з офіційною статистикою Часовоярської МВА, у громаді налічується 135 людей. Більшість із них — люди старшого віку.

Фактично заїхати у місто для евакуації людей чи надання їм гуманітарної допомоги неможливо, адже шляхи під’їзду контролюють ворожі дрони. Втім, волонтери і представники міської влади намагаються знайти способи допомогти людям, тому проводять обмежені евакуації, коли дозволяє безпекова ситуація.

Завдяки роботі військових, волонтерів і МВА вчора, 16 липня, з Часів Яру евакуювались четверо людей. Очільник громади каже, що їм дали прихисток і допомагають відновити документи. Також людям надають гуманітарну допомогу, адже вийшли з громади вони з пустими руками.

“Вчора завдяки спільній роботі евакуювали чотири особи. Заїхати в саме місто практично нереально. Люди виходять пішки до певної крапочки, там їх підхвачують люди, потім ми, і далі працюємо. Ці чотири особи вийшли взагалі без нічого: без документів, без грошей, бо все згоріло. Зараз ми поселили їх у шелтер, займаємось відновленням їхніх документів. Завтра плануємо ще завезти їм побутову хімію і засоби гігієни”, — розповів Сергій Чаус.

Очільник громади каже, що наразі можливість евакуювати людей є. Це роблять іншими, складнішими шляхами. Сам процес евакуації тримають у таємниці, комунікація можлива лише безпосердньо з людьми, які бажають виїхати.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Важливо

Не визнають загиблим: що переживають родини воїнів без прощання і як у суді відстоюють право на поховання

Ми народжуємося, вчимося ходити, йдемо до школи, знаходимо друзів, вперше закохуємося, закінчуємо навчання, а далі шляхи в кожного різні, і всі вони проводять нас в […]

Історії

Мрія про мир: бахмутянка перемогла у міжнародному конкурсі графіки

Бахмутянка Каріна Тренбач, яка зараз проживає на Полтавщині, перемогла в міжнародному конкурсі графіки. Дівчина здобула перше місце в номінації “Векторна графіка” завдяки роботі, створеній у […]

16:25, 18.07.2025 Скопіч Дмитро
Історії

За коханим на Донбас: коли любов сильніша за страх. Історія Ярини — партнерки військового, яка переїхала у прифронтове місто

Ярина познайомилась зі своїм коханим ще задовго до повномасштабної війни. Вона з Полтавщини, він з Донеччини, а вперше вони побачилися у Луганському університеті. Пара закохалась […]

переселенки
Історії

“Треба не чекати, а шукати можливості”: історії трьох переселенок, які наважились купити хати в селі

Тисячі родин переселенців втратили житло через війну. Через це дехто вимушений жити в тимчасових прихистках, орендувати житло чи мешкати у знайомих чи родичів. Разом з […]

Історії

Нове життя – старим речам. І собі. Як переселенка з Великої Новосілки будує спільноту, що вміє творити та відновлювати

Лариса Боєнко любить вчитися новому. Але вона ніколи не думала, що їй доведеться вчитися наново будувати своє життя. Лариса переселенка. Три роки вона проживає в […]