Росія у своїй пропаганді часто використовує фашизм і нацизм для звинувачення будь-яких рухів, країн та особистостей, які не підтримують російське бачення світу. Водночас пропагандисти та їх однодумці часто не розрізняють ці поняття та використовують як тотожні. Основна кількість повідомлень про розповсюдження цих ідеологій спрямовується на українців та українську владу. З 2014 року така тенденція посилилася, а з початком повномасштабного вторгнення зросла в рази.

Нещодавно в інтернеті розповсюдилася інформація про те, що росія проводить судилище над 22 українськими громадянами. Більшість з них захищали Маріуполь у складі АЗОВ. Правозахисні організації вже назвали це черговим воєнним злочином рф. Усіх полонених звинувачують в організації “терористичної діяльності” та у спробі насильницького захоплення влади.

У росіян є довга історія ненависті та боязні бійців АЗОВу. З 2014 року рф багато зусиль та пропагандистських ресурсів приділяла тому, щоб запевнити світ у їх зв’язку з неонацистською ідеологією. Росіяни використовували всі доступні їм міжнародні ресурси, щоб очорнити тим самим не тільки репутацію полку, але й всього українського спротиву. Це був найуспішніший наратив цього плану, який міцно засів у головах міжнародної аудиторії.

У  2022 рік та захист Маріуполя почав змінювати цю ситуацію. Проте і досі, ставлення світу до цих героїв є дуже обережним та непевним.  В цілому, наративи щодо наявності в Україні прихильників фашизму або нацизму є дуже популярними у російському інформаційному просторі. Роками рф активно говорила про це на внутрішню та міжнародну аудиторію і це принесло свої результати. 

Україна та світ називають судилище над бійцями черговим воєнним злочином росії. Джерело: Фокус

Чому саме наратив про нацистів та фашистів?

Спочатку срср, а потім росія монополізували перемогу у Другій світовій війни, тим самим заперечивши внесок країн-союзників. Так країна уникнула звинувачень у співпраці з нацистами та спільний напад на Польщу у 1939 році. Створивши для себе статус головного борця з фашистом та нацизмом, тоталітарний режим почав використовувати подібні слова для позначення ворожих для себе ідей. Ці поняття асоціюються зі злом, болем та війною. Такий тригер складно ігнорувати. Тому звинувачення у розповсюдженні цих ідеологій знаходять відгук у населення.  

росія монополізувала перемогу над нацизмом та використовує визначення “фашизм” та “нацизм” проти ідей, які їй не подобається. Джерело: Укрінформ

Ще до початку війни росіяни використовували термін фашизм стосовно будь-яких спроб українців відновити свою ідентичність. Після 2014 року звинувачення у фашизмі зминалося на звинувачення у нацизмі. Можливо тому, що це слово більш співзвучне із терміном націоналізм, хоча їх визначення не мають нічого спільного. В Україні не існує не те що впливової, навіть просто відомої нацистської організації. Тому ці твердження росіян, очевидно, не мають жодного стосунку до реальності.

“Нинішня українська держава не є нацистською державою за будь-яких умов. Я б стверджував, що насправді Путін боїться поширення демократії та плюралізму з України на Росію. Але він знає, що звинувачення в нацизмі об’єднає його населення.» – додав для статті The New York Times професор історії та юдаїки Мічиганського університету Джеффрі Вейдлінгер (перекладено Суспільне Культура)

Дегуманізуючі наративи 

Ці наративи більшою мірою призначалися до внутрішньої аудиторії рф та до проросійськи налаштованого населення сусідніх країн. Впевненість у їх правдивості дає росіянам причини продовжувати війну не зважаючи на всі втрати своїх військ. Чим більше успіхів має Україна на полі бою, тим активніше пропагандисти говорять про нацизм у нашій країні. Це є приводом для росіян продовжувати війну.

Адже держава, яка називає себе головним борцем та переможцем над нацизмом та фашизмом, не може не втрутитися, якщо ці ідеології, на її думку, десь розвиваються. Згодом ці ідеї переросли у необхідність росією «провести денацифікацію» України. В результаті у квітні 2022 року 88% росіян вважали, що в Україні є організації, яка проповідують ідеологію нацизму. 

росіяни вигадують нацизм в Україні, але не помічають рашизм у себе в країні. Джерело: НАН України

«Вони намагаються переконати власне населення, що українці – нацисти, тож давайте підемо і вб’ємо їх. Вони хочуть, щоб багато людей в Росії покинули свою роботу, свої сім’ї, взяли автомати й поїхали в Україну вбивати українців, тому що інакше буде дуже важко пояснити росіянам, чому вони повинні підтримувати цю війну. Отже, це єдиний спосіб, яким вони можуть це зробити.» сказав в інтерв’ю для Еспресо виконавчий директор StopFake Руслан Дейниченко

Це викликає чітку асоціацію з т.з. великою вітчизняною війною, допомагає росіянам сприймати українців за ворога. А традиційний лозунг святкування перемоги «можемо повторити» ще більше додає впевненості населенню у своїй непереможності та величі. Таким чином, українці в очах росіян знелюднені та репрезентовані як найбільше зло, яке треба знищити. Зокрема це призвело до тої кількості страшних кейсів катувань та вбивств протягом всієї війни. 

«В самій РФ російський наратив намагається створити підтримку війни в народі, зокрема, посилаючись на Другу світову. Це майже напіврелігійний підхід: “Ви повинні пожертвувати собою”, “країна має пережити період потрясінь і страждань”, “в Україні на фронті гинуть наші хлопці”. Усе, щоб дійти до утопії, за яку “наші діди гинули в 1945 році”. Божевілля. Але вони апелюють до віри людей, а не до їхніх розуму та логіки. І це починає набувати змісту.» – сказав в інтерв’ю для Суспільне Новини історик російської культури та дослідник воєнної пропаганди Ієн Гарнер

Російська пропаганда прагне знелюднити українців. Джерело: Uchoose.info

Пошук підтримки в Україні

Вплив цього наративу не обмежилася тільки аудиторією рф. З часів срср мінімальні націоналістичні рухи отримували тавро нацистських/фашистських. З початку Революції Гідності росіяни тільки продовжили використовувати цю практику більш активно. Будь-який прояв українськості та проєвропейськості сприймається росіянами, як наслідування такої ідеології. Якщо українці відмовляються від чогось російського (мова, культура, співпраця тощо) це теж для росіян є нацизмом. Роки пропаганди, впливу російських медіа та проросійських гравців на свідомість людей показала свої результати у 2014 році.

Певна частина людей до того моменту вже мала сепаратистські настрої. З проходом російської армії вони мали можливість їх продемонструвати. Саме тому, наратив про фашистів та нацистів в Україні росія активно поширювала серед самих українців. Їм було вигідно отримувати підтримку якоїсь частини місцевого населення. Деякі українці виступали на антимайданах, говорили про розповсюдження фашизму та бідкалися через «радикалів та нацистів, які знищують російськомовних». Протягом десятиліть росіяни запевняли нас, що будь-яка спроба захистити свою ідентичність або державність є неприпустимою та агресивною дією, яку вони трактували як зародки нацистської ідеології. Масовість та вплив цього наративу призвів до того, що в Україні просували такі нісенітниці не тільки за гроші, але і через ідейну складову.

Сепаратистські рухи на сході України, 2014. Джерело: Уніан

Чи вплинув цей наратив на думку людей за кордоном

Росіяни намагалися запевнити міжнародну аудиторію в існуванні нацизму в Україні, переважно орієнтуючись на країни Європи. Це робилася у спробах зменшити будь-яку наявну та потенційну підтримку України з боку партнерів. За результатами тої допомоги, яку ми маємо зараз, важко назвати результати таких дій успішними. Ця очевидна пропаганда не проходила перевірку фактами. Хоча розслідувачі та аналітики досі фіксують поширення подібних наративів в країнах Європи.  Не зважаючи на низьку результативність, рф досі намагається знелюднити українців в очах західного світу. 

АЗОВ досі сприймають у світі з обережністю, але сила російської пропаганди щодо нього послабилася після боїв за Маріуполь. Джерело: Свідомі

При формуванні власних пропагандистських меседжів росіяни часто використовують звичайне перекручування подій. Попри чіткі ознаки нацистської ідеології в самій росії, вони продовжують наполягати на розповсюдження таких ідей саме в Україні. При цьому вони не соромляться порівнювати себе з єврейським народом під час Другої світової війни. Навіть при побіжному огляді фактів можна побачити брехню та маніпуляції в таких наративах. З початку повномасштабної війни світ побачив, ким насправді є росіяни. Але послаблення старих наративів не означає те, що росіяни припинили розповсюдження нових.  

«Україна – це нормальна країна, де з повагою ставляться до всіх національностей, а їх хотіли «денацифікувати». Все навпаки – росіяни «приватизували» перемогу над нацизмом, і тепер вирішують, що вони можуть називати «фашистами» всіх, хто з ними не погоджується.» сказав в інтерв’ю Голосу Америки головний рабин Синагоги Бродського у Києві Моше Реувен Асман.

Вам буде цікаво

• Як виїхати за кордон родичам загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців
• Комуністи та прихильники «русского міра»: кого можна знайти у списку почесних громадян Бахмуту
• Пісні на руїнах та штучна велич: як росія використовує культуру проти України?

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!