Росія у своїй пропаганді часто використовує фашизм і нацизм для звинувачення будь-яких рухів, країн та особистостей, які не підтримують російське бачення світу. Водночас пропагандисти та їх однодумці часто не розрізняють ці поняття та використовують як тотожні. Основна кількість повідомлень про розповсюдження цих ідеологій спрямовується на українців та українську владу. З 2014 року така тенденція посилилася, а з початком повномасштабного вторгнення зросла в рази.

Нещодавно в інтернеті розповсюдилася інформація про те, що росія проводить судилище над 22 українськими громадянами. Більшість з них захищали Маріуполь у складі АЗОВ. Правозахисні організації вже назвали це черговим воєнним злочином рф. Усіх полонених звинувачують в організації “терористичної діяльності” та у спробі насильницького захоплення влади.

У росіян є довга історія ненависті та боязні бійців АЗОВу. З 2014 року рф багато зусиль та пропагандистських ресурсів приділяла тому, щоб запевнити світ у їх зв’язку з неонацистською ідеологією. Росіяни використовували всі доступні їм міжнародні ресурси, щоб очорнити тим самим не тільки репутацію полку, але й всього українського спротиву. Це був найуспішніший наратив цього плану, який міцно засів у головах міжнародної аудиторії.

У  2022 рік та захист Маріуполя почав змінювати цю ситуацію. Проте і досі, ставлення світу до цих героїв є дуже обережним та непевним.  В цілому, наративи щодо наявності в Україні прихильників фашизму або нацизму є дуже популярними у російському інформаційному просторі. Роками рф активно говорила про це на внутрішню та міжнародну аудиторію і це принесло свої результати. 

Україна та світ називають судилище над бійцями черговим воєнним злочином росії. Джерело: Фокус

Чому саме наратив про нацистів та фашистів?

Спочатку срср, а потім росія монополізували перемогу у Другій світовій війни, тим самим заперечивши внесок країн-союзників. Так країна уникнула звинувачень у співпраці з нацистами та спільний напад на Польщу у 1939 році. Створивши для себе статус головного борця з фашистом та нацизмом, тоталітарний режим почав використовувати подібні слова для позначення ворожих для себе ідей. Ці поняття асоціюються зі злом, болем та війною. Такий тригер складно ігнорувати. Тому звинувачення у розповсюдженні цих ідеологій знаходять відгук у населення.  

росія монополізувала перемогу над нацизмом та використовує визначення “фашизм” та “нацизм” проти ідей, які їй не подобається. Джерело: Укрінформ

Ще до початку війни росіяни використовували термін фашизм стосовно будь-яких спроб українців відновити свою ідентичність. Після 2014 року звинувачення у фашизмі зминалося на звинувачення у нацизмі. Можливо тому, що це слово більш співзвучне із терміном націоналізм, хоча їх визначення не мають нічого спільного. В Україні не існує не те що впливової, навіть просто відомої нацистської організації. Тому ці твердження росіян, очевидно, не мають жодного стосунку до реальності.

“Нинішня українська держава не є нацистською державою за будь-яких умов. Я б стверджував, що насправді Путін боїться поширення демократії та плюралізму з України на Росію. Але він знає, що звинувачення в нацизмі об’єднає його населення.» – додав для статті The New York Times професор історії та юдаїки Мічиганського університету Джеффрі Вейдлінгер (перекладено Суспільне Культура)

Дегуманізуючі наративи 

Ці наративи більшою мірою призначалися до внутрішньої аудиторії рф та до проросійськи налаштованого населення сусідніх країн. Впевненість у їх правдивості дає росіянам причини продовжувати війну не зважаючи на всі втрати своїх військ. Чим більше успіхів має Україна на полі бою, тим активніше пропагандисти говорять про нацизм у нашій країні. Це є приводом для росіян продовжувати війну.

Адже держава, яка називає себе головним борцем та переможцем над нацизмом та фашизмом, не може не втрутитися, якщо ці ідеології, на її думку, десь розвиваються. Згодом ці ідеї переросли у необхідність росією «провести денацифікацію» України. В результаті у квітні 2022 року 88% росіян вважали, що в Україні є організації, яка проповідують ідеологію нацизму. 

росіяни вигадують нацизм в Україні, але не помічають рашизм у себе в країні. Джерело: НАН України

«Вони намагаються переконати власне населення, що українці – нацисти, тож давайте підемо і вб’ємо їх. Вони хочуть, щоб багато людей в Росії покинули свою роботу, свої сім’ї, взяли автомати й поїхали в Україну вбивати українців, тому що інакше буде дуже важко пояснити росіянам, чому вони повинні підтримувати цю війну. Отже, це єдиний спосіб, яким вони можуть це зробити.» сказав в інтерв’ю для Еспресо виконавчий директор StopFake Руслан Дейниченко

Це викликає чітку асоціацію з т.з. великою вітчизняною війною, допомагає росіянам сприймати українців за ворога. А традиційний лозунг святкування перемоги «можемо повторити» ще більше додає впевненості населенню у своїй непереможності та величі. Таким чином, українці в очах росіян знелюднені та репрезентовані як найбільше зло, яке треба знищити. Зокрема це призвело до тої кількості страшних кейсів катувань та вбивств протягом всієї війни. 

«В самій РФ російський наратив намагається створити підтримку війни в народі, зокрема, посилаючись на Другу світову. Це майже напіврелігійний підхід: “Ви повинні пожертвувати собою”, “країна має пережити період потрясінь і страждань”, “в Україні на фронті гинуть наші хлопці”. Усе, щоб дійти до утопії, за яку “наші діди гинули в 1945 році”. Божевілля. Але вони апелюють до віри людей, а не до їхніх розуму та логіки. І це починає набувати змісту.» – сказав в інтерв’ю для Суспільне Новини історик російської культури та дослідник воєнної пропаганди Ієн Гарнер

Російська пропаганда прагне знелюднити українців. Джерело: Uchoose.info

Пошук підтримки в Україні

Вплив цього наративу не обмежилася тільки аудиторією рф. З часів срср мінімальні націоналістичні рухи отримували тавро нацистських/фашистських. З початку Революції Гідності росіяни тільки продовжили використовувати цю практику більш активно. Будь-який прояв українськості та проєвропейськості сприймається росіянами, як наслідування такої ідеології. Якщо українці відмовляються від чогось російського (мова, культура, співпраця тощо) це теж для росіян є нацизмом. Роки пропаганди, впливу російських медіа та проросійських гравців на свідомість людей показала свої результати у 2014 році.

Певна частина людей до того моменту вже мала сепаратистські настрої. З проходом російської армії вони мали можливість їх продемонструвати. Саме тому, наратив про фашистів та нацистів в Україні росія активно поширювала серед самих українців. Їм було вигідно отримувати підтримку якоїсь частини місцевого населення. Деякі українці виступали на антимайданах, говорили про розповсюдження фашизму та бідкалися через «радикалів та нацистів, які знищують російськомовних». Протягом десятиліть росіяни запевняли нас, що будь-яка спроба захистити свою ідентичність або державність є неприпустимою та агресивною дією, яку вони трактували як зародки нацистської ідеології. Масовість та вплив цього наративу призвів до того, що в Україні просували такі нісенітниці не тільки за гроші, але і через ідейну складову.

Сепаратистські рухи на сході України, 2014. Джерело: Уніан

Чи вплинув цей наратив на думку людей за кордоном

Росіяни намагалися запевнити міжнародну аудиторію в існуванні нацизму в Україні, переважно орієнтуючись на країни Європи. Це робилася у спробах зменшити будь-яку наявну та потенційну підтримку України з боку партнерів. За результатами тої допомоги, яку ми маємо зараз, важко назвати результати таких дій успішними. Ця очевидна пропаганда не проходила перевірку фактами. Хоча розслідувачі та аналітики досі фіксують поширення подібних наративів в країнах Європи.  Не зважаючи на низьку результативність, рф досі намагається знелюднити українців в очах західного світу. 

АЗОВ досі сприймають у світі з обережністю, але сила російської пропаганди щодо нього послабилася після боїв за Маріуполь. Джерело: Свідомі

При формуванні власних пропагандистських меседжів росіяни часто використовують звичайне перекручування подій. Попри чіткі ознаки нацистської ідеології в самій росії, вони продовжують наполягати на розповсюдження таких ідей саме в Україні. При цьому вони не соромляться порівнювати себе з єврейським народом під час Другої світової війни. Навіть при побіжному огляді фактів можна побачити брехню та маніпуляції в таких наративах. З початку повномасштабної війни світ побачив, ким насправді є росіяни. Але послаблення старих наративів не означає те, що росіяни припинили розповсюдження нових.  

«Україна – це нормальна країна, де з повагою ставляться до всіх національностей, а їх хотіли «денацифікувати». Все навпаки – росіяни «приватизували» перемогу над нацизмом, і тепер вирішують, що вони можуть називати «фашистами» всіх, хто з ними не погоджується.» сказав в інтерв’ю Голосу Америки головний рабин Синагоги Бродського у Києві Моше Реувен Асман.

Вам буде цікаво

• Як виїхати за кордон родичам загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців
• Комуністи та прихильники «русского міра»: кого можна знайти у списку почесних громадян Бахмуту
• Пісні на руїнах та штучна велич: як росія використовує культуру проти України?

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У 2027 році фізичні особи-підприємці зіткнуться зі зростанням окремих податкових платежів та підвищенням лімітів доходу. Зміни зумовлені закладеними у проєкті державного бюджету (законопроєкт №16000) новими показниками мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Базові показники для розрахунку

З 1 січня 2027 року для розрахунку податкового навантаження та річних лімітів використовуватимуться нові суми:

• мінімальна заробітна плата — 9 546 гривень (замість 8 647 гривень у 2026 році);
• прожитковий мінімум для працездатних осіб — 3 691 гривня (замість 3 328 гривень).

Обов’язкові платежі для 1 та 2 груп

Для підприємців першої групи щомісячні податкові зобов’язання становитимуть:

• єдиний податок — 369,1 гривні;
• військовий збір — 954,6 гривні;
• ЄСВ — 2 100,12 гривні (або 6 300,36 гривні у разі поквартальної сплати).

Для другої групи передбачені наступні щомісячні суми:

• єдиний податок — 1 909,2 гривні;
• військовий збір — 954,6 гривні;
• ЄСВ — 2 100,12 гривні.

Умови для підприємців 3 групи

Ставки для ФОП третьої групи у проєкті бюджету залишаються без змін. Загальне податкове навантаження складатиме 6% від доходу. Цей платіж розподіляється на дві складові: 5% становить єдиний податок, а 1% — військовий збір.

Нові граничні обсяги доходів

Зростання рівня мінімальної зарплати автоматично підвищує дозволені річні ліміти доходу для спрощеної системи оподаткування. У 2027 році вони становитимуть:

• 1 група (167 мінімальних зарплат) — 1 594 182 гривні;
• 2 група (834 мінімальні зарплати) — 7 961 364 гривні;
• 3 група (1 167 мінімальних зарплат) — 11 140 182 гривні.

Перспективи реформування та впровадження ПДВ

До завершення воєнного стану масштабні зміни базових умов роботи чи підвищення ставок єдиного податку не плануються. Реформування податкової системи для приватних підприємців розглядається на повоєнний період. Головною метою майбутніх змін є унеможливлення використання спрощеної системи великим бізнесом для штучного дроблення та оптимізації податків.

Водночас запровадження податку на додану вартість (ПДВ) для підприємців перенесли. Згідно з оновленим меморандумом між Україною та Міжнародним валютним фондом, ця норма має запрацювати із січня 2028 року, а не з 2027 року, як планувалося раніше.

Читайте також:

Підйомна допомога військовослужбовцям: умови, розміри та порядок виплат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Міністерство оборони України оприлюднило алгоритм дій для військовослужбовців, які бажають повернутися на службу після самовільного залишення частини (СЗЧ). До 20 вересня 2026 року діяла програма спрощеного повернення для тих, хто здійснив порушення до 12 червня 2026 року. Наразі дія цієї програми завершилася, і процес відбувається на загальних умовах.

Про це повідомили в Міноборони. 

Повернення із СЗЧ після 20 вересня

Повернення на загальних умовах передбачає проходження процедури через Військову службу правопорядку (ВСП) або батальйони резерву. Зміна формату означає збільшення тривалості процесу повернення та довший час очікування на відновлення виплат грошового забезпечення. Крім того, військовослужбовці втрачають право самостійно обирати військову частину для подальшого проходження служби.

Для ініціювання повернення необхідно звернутися до органів “ВСП” Збройних Сил України. Військові можуть прибути до:

• Центрального управління ВСП у місті Києві та Київській області або до територіальних управлінь;
• зональних відділів “ВСП”.

У підрозділі ВСП військовослужбовцю надають інформацію про актуальні батальйони резерву, до яких можна долучитися, та видають відповідний припис. Також військовий має право самостійно прибути до батальйону резерву, попередньо дізнавшись їхній перелік у представників ВСП.

Процедура в батальйоні резерву

Після прибуття військового до батальйону резерву його командир зобов’язаний протягом трьох діб видати наказ про включення особи до списку тимчасово прибулого особового складу та призначити завдання. Паралельно командир через правоохоронні органи перевіряє наявність інформації про СЗЧ у Єдиному реєстрі досудових розслідин.

Наступним кроком є направлення повідомлення про прибуття військового до тієї частини, з якої було здійснено СЗЧ. Якщо військовослужбовець має на руках письмову згоду на службу від командира бойової частини пріоритетного комплектування, ця інформація обов’язково зазначається у повідомленні.

Командири батальйонів резерву приймають та враховують рекомендаційні листи виключно від бойових бригад, які потребують доукомплектування. Документи, видані військовими частинами забезпечення, до уваги не беруться. Військовослужбовців із такими листами направляють на службу до частин пріоритетного комплектування.

Звільнення від кримінальної відповідальності

Військовослужбовець має підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 5 статті 401 Кримінального кодексу України, якщо СЗЧ відбулося вперше під час дії воєнного стану.

Процедура звільнення вимагає наступних кроків:

• написання рапорту та отримання письмової згоди командира батальйону резерву на продовження служби;
• подання клопотання до слідчого, прокурора або суду про намір повернутися до виконання обов’язків.

Зібрані матеріали направляються до суду, який ухвалює рішення про звільнення від відповідальності. З усіх питань щодо повернення на військову службу працює спеціальна гаряча лінія Міністерства оборони України за номером 1519.

Читайте також:

ВПО з інвалідністю можуть отримати продуктові набори в Києві

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!