Що робити, якщо родич помер за кордоном: інструкція

Семаковська Тетяна 15:30, 20 Березня 2024
Гроб в катафалку / фото ілюстративне

Через війну мільйони людей з України евакуювалися за кордон. Сьогодні українців можна знайти майже в кожній точці планети, де вони намагаються будувати нове життя попри всі проблеми вимушеної еміграції. Часто з цими нюансами доводиться розбиратися й родичам, які залишилися в Україні, зокрема й з питанням смерті.

Видання The Village розказує, що робити якщо родич помер за кордоном, скільки коштує транспортування тіла з Європи та чи можна розраховувати на допомогу держави в цьому питані.

Що робити у випадку смерті за кордоном

Нізар Бадр — директор ритуальної служби Memory. Фахівець зазначає, що насамперед, коли люди звертаються до них із подібним запитом, то необхідно з’ясувати, що сталося. Важливо знати причину смерті: ДТП, інциденти на виробництвах тощо. 

Далі рідні мають зібрати пакет документів. Працівникам ритуальної сфери потрібен дозвіл на місце поховання й заява до консульства країни, у якій сталася смерть. Далі складають доручення, ксерокопії паспортів та документи на тіло згідно з чинним законодавством країни, де людини не стало.

56947219 173412493653082 4636589445695406080 n 63b25
Машина ритуальної служби Memory в Гамбурзі / фото з Facebook

Після отримання всіх необхідних документів організовують транспортне перевезення спеціальним автом ритуальної служби, яке обладнане термоустановками та рефрижераторами. Важливо розуміти, що тіло рідного не віддадуть, якщо раптом хтось надумає власноруч приїхати забрати його своїм звичайним транспортом, запевняє Нізар Бадр. Авто направляють до потрібної країни, де шукають місце перебування небіжчика й отримують лікарське свідоцтво про смерть. Після цього, ритуальна служба збирає всі необхідні документи, їде до консульства та отримує дозвіл на перетин кордону й повертається до України з небіжчиком.

Труднощі в цій роботі залежать виключно від обставин смерті. Наприклад, якщо це ДТП чи вбивство, то треба вичекати певний проміжок часу, поки триває слідство, це займає ще якийсь період часу. Сама ж доставка тіла займає день-два, не більше. Є історії, коли похоронні фірми можуть доставляти тіло півтора-два тижні. Це абсурд. Зазвичай це відбувається через те, що перевізники довантажують інші тіла на своєму шляху туди або назад, щоб не їхати лише з одним тілом, “у холосту”.

 

Нізар Бадр // директор ритуальної служби Memory

Скільки коштує перевезення тіла до України

multirefrizherator 187dd
Рефрижератор / фото з відкритих джерел

Щоб доставити тіло небіжчика до України слід закласти у витрати ціну за послуги автомобіля із рефрижератором. Станом на 2023 рік, маршрут розраховували в діапазоні 20 гривень за кілометр. Фірма Нізара працює в межах Європи, а особливо популярними напрямками роботи стала Польща, Чехія й Німеччина. Ціни вказані нижче є приблизними:

  • Польща — Україна (захід країни) до 63 000 гривень;
  • Чехія — Україна (захід країни) до 72 000 гривень;
  • Німеччина — Україна (захід країни) до 120 000 гривень.

Транспортування тіла з-за океану

За словами, директора ритуальної служби, якщо людина померла за океаном, то її тіло можуть зустріти в аеропорту. Зазвичай для транспортування використовують багажний відсік звичайних пасажирських літаків. 

Для цього попередньо забальзамоване тіло поміщають у герметичну цинкову труну, а її — у спеціальний чохол. Можемо припустити, що кожен третій пасажирський літак перевозить такий вантаж,

Нізар Бадр // директор ритуальної служби Memory

Пояснення від МЗС України

В МЗС повідомили, що, в разі отримання інформації щодо смерті громадянина України за кордоном, родичам померлого передусім потрібно звернутися до найближчого консульства України в країні, де стався смертельний випадок. Таким чином можна отримати підтвердження факту смерті й додаткову інформацію щодо порядку дій для перевезення тіла померлого в Україну.

Актуальні контакти закордонних дипломатичних установ України можна знайти на вебсайті МЗС.

Якщо у рідних померлого немає можливості виїхати до країни, де стався смертельний випадок, необхідно звернутися до нотаріуса й оформити та надіслати до відповідного посольства або консульства України нотаріально засвідчену заяву про волевиявлення щодо способу й місця поховання померлого.

Якщо виникли затримки з перевезенням тіла померлого громадянина або інші перешкоди організаційно-логістичного чи бюрократичного характеру під час репатріації, причетні посольства або консульства вживають відповідні заходи реагування для розв’язання проблемних питань.

Чи можлива оплата за кошт держави

Screenshot 570 2e3c1
Гроші / фото ілюстративне

Якщо в родичів небіжчика не мають коштів для репатріації (перевезення) труни з тілом чи урни з прахом померлого громадянина, то вони можуть звернутися до посольства чи консульства щодо оплати вартості таких послуг за кошт державного бюджету. 

Оплата вартості ритуальних послуг, включно з перевезенням тіла, за кошт держави здійснюється виключно в разі документально підтвердженої неспроможності родичів загиблих громадян оплатити вартість таких послуг за власний кошт і за умови відсутності альтернативних джерел фінансування (страхових компаній, роботодавців, перевізників тощо).

Рішення про оплату вартості послуг іноземних ритуальних служб, пов’язаних з оформленням документів і репатріацією в Україну тіл померлих громадян України, приймає керівник відповідної закордонної дипломатичної установи України за погодженням з Міністерством закордонних справ України за умови подання:

  • документів, що підтверджують смерть чи загибель громадянина України за кордоном;
  • заяви родичів померлого/загиблого на ім’я керівника зазначеної установи про оплату таких послуг за кошт державного бюджету;
  • документів про склад сім’ї померлого/загиблого;
  • документів, що підтверджують родинний зв’язок заявників з померлою / загиблою особою;
  • документів, виданих уповноваженими органами й установами України, про розмір доходів найближчих родичів (дружина/чоловік, батьки, повнолітні діти, рідні брати / сестри), що підтверджують неспроможність заявників здійснити оплату вартості відповідних послуг за власний кошт.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Семаковська Тетяна 15:15, 13 Травня 2026
Українські військові / фото Генштаб

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

  • знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
  • пільговий проїзд;
  • медичне забезпечення;
  • податкові пільги;
  • пріоритет у певних державних програмах;
  • додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

  • місця проживання;
  • складу сім’ї;
  • переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 16:00, 12 Травня 2026

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани […]

Важливо

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До […]

16:00, 12.05.2026 Скопіч Дмитро

Виплати ВПО у 2026 році: як самостійно перевірити статус нарахування коштів

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду […]

Уряд оновив програму “Власна справа”: як отримати гранти до 2,5 мільйона гривень

Кабінет міністрів України змінив умови фінансування за програмою “Власна справа”. З 1 вересня 2026 року механізм запрацює за новою моделлю. Про це повідомила прем’єр-міністерка України […]

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або […]