15 березня стало відомо, що в Києві та Кривому Розі планують відкрити філії «Центру первинної медичної допомоги м.Бахмута». Станом на 6 квітня в столиці вже працює медзаклад. Який графік роботи, адреса та номер лікарні для бахмутян?

Як дістатися до амбулаторії

Для зв’язку з амбулаторією “Центру первинної медичної допомоги м.Бахмута”, яка розташована за адресою: м. Києв, Дарницький район, вулиця Здолбунівська 3Б,  можна звертатися за номером телефону: +380506379420.

Амбулаторія працює щоденно з понеділка по неділю включно, з 8:00 по 20:00.

Дістатися до закладу можна:

• від ст. метро «Поздняки» маршрутним таксі № 475 зупинка «Завод Буревісник»
• від ст. метро «Лівобережна» маршрутним таксі № 178 зупинка «Завод Буревісник».

Орієнтир магазин «Сільпо» напроти зупинки.

Для вирішення загальних медичних питань телефонуйте до Call-центру за номером: 095 409 32 41.

Як планували відкриття амбулаторії?

Ліки та уколи на столі. Фото: Фейсбук

За словами пані Світлани (ред. коментар був наданий редакції задовго до початку роботи філії в Києві) відкриття центру у столиці, за успішного результату письмових переговорів, планують вже наприкінці поточного місяця. Заклад буде розташований в Дарницькому районі міста Києва, вулиця Здолбунівська.

“Після підписання угоди ми маємо внести зміни в свій наказ по мережі, його повинно затвердити Управління охорони здоров’я, далі ми вносимо зміни в ліцензію і в договір Національної служби здоров’я України й почнемо приймати наших бахмутян”, — пояснює етапи відкриття філії головна лікарка  Світлана Шабаліна.

У центрі працюватимуть близько семи лікарів, зокрема сімейний лікар, лікар-терапевт та педіатри. Крім цих фахівців, планують взяти на роботу додаткового сімейного лікаря, який раніше проходив інтернатуру на базі Бахмутської лікарні. 

Попередньо, амбулаторія буде працювати без вихідних, тобто 7 днів на тиждень, з понеділка по неділю. Графік роботи з 8:00 по 20:00, вести прийом планують змінами. Також буде електронна черга для зручності пацієнтів.

“Електронну чергу робимо, щоб наші бахмутяни, які знаходяться, наприклад, в іншому районі, мали змогу прийти й записатися на прийом, отримати весь пакет первинної медичної допомоги”, — каже пані Світлана.

Послуги для бахмутян

У центрі буде можливість зробити вакцинацію, кардіограму та лабораторні послуги. Медзаклад уклав договір з лабораторією “Сінево”, пацієнти за направленням сімейного лікаря отримують код й можуть в залежності від місцеперебування, отримати лабораторне обстеження.

“Все, що ми мали з послуг в Бахмуті плануємо робити й в Києві. Також плануємо розширити діагностику туберкульозу. Хочемо продіагностувати наш мобільний флюорограф, оскільки там було осколкове ураження кабіни. Зараз ми маємо з’ясувати чи не несе вона небезпеку. Сам апарат не пошкоджений, але щоб не був порушений запис, ми проводимо спеціалізованій організації аудит. Таким чином спробуємо усунути те, що у нас було пошкоджено, щоб розгорнути тут флюорографію”, — пояснює головна лікарка КНП «Центр первинної медичної допомоги м.Бахмута».

Кардіограма. Фото: ілюстративне, Фейсбук

Крім цього, каже Світлана Шабаліна, планують розгорнути мобільно-паліативну допомогу:

“Річ у тому, що багато наших бахмутян мають вікові захворювання, які не дозволяють їм нормально лікуватися, або інші фізичні захворювання, які обмежують життєдіяльність наших бахмутян”.

Філія в Кривому Розі

Крім Києва, філію Бахмутської лікарні планують відкрити й в Кривому Розі, раніше ми писали, що тут також буде осередок для бахмутян. Наразі йдуть перемовини з міською радою. 

“Ми сподіваємося, що філії відкриються. Ми вже скучили й за роботою, й за нашими клієнтами. Отримали безцінний досвід, як побудоване надання первинної допомоги  в різних куточках країни, але зараз розуміємо, що й в нашому Бахмуті все було непогано організовано. Будемо повертатися й все відновлювати”, — каже пані Світлана.

Фото: Фейсбук

Читайте також: Як лікують рак в Німеччині: досвід бахмутянки

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!