Валерія Глущенко родом з Бахмута, піаністка за освітою зараз живе в евакуації на Житомирщині. Попри всі труднощі, Валерія не перестає писати вірші.
Про перший творчий вечір в Бахмуті, Вільний Мікрофон та улюблені книги — бахмутянка розповіла редакції.
Евакуація з Бахмута
Валерія Глущенко разом із сім’єю виїхала у квітні минулого року, евакуювалися самостійно машиною. Зупинилися у місті Бердичів, це Житомирська область, героїня вже понад рік живе на Житомирщині, каже що з жодними упередженнями від місцевих не зустрічалася. Валерія сумує за домом, з Бахмутом її поєднують багато теплих спогадів.
Троянди в Бахмуті. Фото: Іван Сидоров
«На початку повномасштабного вторгнення звісно, що було не до віршів, кожен день погані новини, стрес, однак я знайшла в собі сили писати», — пригадує бахмутянка.
Вірш «Ранок»
На зорепад світанок ллє
Своє проміння, сонця спів.
Ти дарував мені кольє,
Я посміхалась, ти радів
Серед чуттів,
Без зайвих слів.
Тремтіло серденько моє,
Чудовий ранок настає
Шалених снів.
Вільний мікрофон в Бахмуті
Валерія Глущенко на творчому вечорі. Фото: Фейсбук
Бахмутяни, які цікавились культурою та творчістю точно пам’ятають Вільний мікрофон у Бахмуті, це був імпровізований творчий вечір, під час якого місцеві митці читали вірші, співали та просто проявляли себе. Валерія також брала у ньому участь, а потім бахмутянка Катерина Чернова запропонувала їй виступити у вільному просторі «Майстерня», адже вірші Валерії дуже відгукувалися авдиторії й були наповнені глибоким сенсом.
Вірш «Таємничий світ»
Струменіє срібло
Повз нічних доріг,
Кришталевий місяць
Кличе на поріг.
***
Вирушаю небом
В дивовижний шлях,
Білосніжним кремом
Сяє кожен дах.
***
Пролітаю, звісно,
Наче уві сні
Над зимовим лісом,
Бубоню пісні.
***
Діамантом вкрито
Землю навкруги,
Там, де не ступало
Жодної ноги.
***
Вишукано зшито –
У природи смак,
Білим оксамитом
Наряджає так.
***
Блискотить розлого
Зоряний потік,
Тут нема нікого
Серед мрійних рік.
***
Мирний Бахмут. Фото: Іван Сидоров
Стелиться обабіч
Таємничий світ,
Залишаюсь наніч
Тут з дитячих літ.
***
Небосхил картинний
Місячних ночей,
Краєвид гостинний
Прагне до очей.
***
Мрійна забаганка –
В кожного своя,
Доки є світанки
Тут душа моя.
***
Вкрилася серпанком
Заспана земля,
Повернуся ранком
Я.
Та й вже не я.
«Вперше на сцені я виступила у 2018 році. Це були неймовірні відчуття, я упродовж години читала свої вірші. Було багато людей, якщо чесно була здивована цим. Неповторні відчуття, коли виходиш на сцену й відчуваєш від публіки таку підтримку, були й мої знайомі, й зовсім незнайомі люди», — пригадує поетеса.
Писати вірші почала на фоні стресу
Поетеса в Бахмуті. Фото: Фейсбук
Валерія Глущенко згадує, що писати вірші почала після пережитого стресу, емоції вирішила перенести на папір. Бахмутянка пригадує, що перші вірші одразу виявилися успішними. Підтримали піаністку й рідні, саме вони спонукали її до подальшого письма.
Вірш «Пісня»
Якби я воліла піднести до неба
Твою мужню вроду, що в серці живе,
Я б склала той вірш, що й читати не треба,
Що подумки вільно до тебе пливе.
***
Можливо, до нього би музику склала,
Але не таку, що зі сцени луна,
Тобі б її пошепки переказала
Твоя відчайдушно чутлива струна.
***
У краплях дощу я б її заховала,
Таємні лади супроводять цей спів,
Але я її не писала, бо знала
Ти схильний мене відчувати без слів.
«Коли я написала перший вірш, то зачитала його своєму чоловікові. Він порадив розмістити його в соцмережі. Сказав, публікуй, бо людям сподобається, я послухалася його поради. Було багато хороших коментарів, не очікувала такого відгуку. Мені важко було оцінити себе зі сторони, але коли опублікували побачила, що вірші дуже мелодійні, ритмічні, я ж музикантка за освітою», — каже пані Валерія.
Культура в українському Донбасі
Пані Валерія. Фото: Фейсбук
Ми запитали поетесу, чому, на її думку, в Україні є частка проросійського населення, яке чекає той самий «русский мир». Бахмутянка вважає, що все починається з дитинства й виховання, адже саме батьки закладають дитині цінності та допомагають їй зростати.
«Потрібно з дитинства привчати дітей до любові своєї країни. Пояснювати, що ми українці, вчити історію й знати своє коріння. Так формується нація. Батьки — це дорослі люди й вони мають робити усвідомлений вибір», — каже поетеса.
Українка поділилася списком книг, які стали для неї знаковими:
- Ричард Бах “Іллюзії”
- Ден Міллмен “Шлях мирного воїна”
- Керролл Лі “Крайон: подорож додому ” (це все глибокі філософські книжки, які найбільш повпливали на мене)
- Леопольд Захер – Мазох “Венера в Хутрі” (переклад саме українською)
- Любко Дереш “Трохи пітьми”
- Люко Дашвар “Кров з молоком”
- Книги Василя Шкляра
Пані Валерія каже, що з радістю б виступала для бахмутян, а поки поетеса творить вірші українською, в майбутньому мріє влаштувати знову творчий вечір, щоб зібрати всіх разом.
Фото: “Бахмут. IN. UA”
Читайте також: Музикантка з Бахмута розповіла про роботу на круїзному лайнері та життя в евакуації
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
