На Донеччині триває евакуація з небезпечних районів, зокрема з Краматорська та Слов’янська, які наразі перебувають під постійною загрозою обстрілів та атак ворожих дронів. За словами представника гуманітарної місії “Проліска” Євгена Ткачева, вся територія області стала небезпечною, а виїзд ускладнюється відсутністю комунікацій та панічними настроями людей.

Про те, як волонтери вивозять маломобільних жителів під загрозою ударів з неба та чому частина населення відмовляється залишати холодні квартири, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Евакуація під постійним прицілом дронів

За словами Євгена Ткачева, евакуація з Донеччини триває за звичним алгоритмом, проте безпекових зон у регіоні вже не залишилося.

“Броневичком людей забираємо з Краматорська та Слов’янська з небезпечних районів. Далі мікроавтобусами до Лозової. Також є спеціальна медична евакуація під наглядом медпрацівника“, — розповідає волонтер.

Маломобільних та людей старшого віку вивозять адресно.. Волонтери часто виносять їх на ношах із верхніх поверхів, після чого броньованим транспортом доставляють на безпечну відстань, де пересаджують у карети швидкої допомоги.

Водночас через постійні атаки місія змушена була частково згорнути вантажну евакуацію з речами.

“Зараз вона вже діє не на всій території області, а на умовно-безпечній. Тобто далі Олександрівки чи Черкаського ми вже не їздимо. Вантажний автомобіль — це жирна ціль“, — пояснює Ткачев.

Наразі найбільшу загрозу становлять ворожі дрони. Як зазначає представник “Проліски”, безпілотники літають всюди, зокрема над дорогами. “За сьогодні тільки п’ять вражених автівок бачили. На жаль, із загиблими також. Тому постійно, постійно вся територія небезпечна”.

Чому люди виїжджають та про що кажуть у дорозі

Головною причиною до виїзду для жителів Краматорська та Слов’янська залишається відсутність через російські атаки комунальних послуг, передусім газу.

“Без електрики люди якось можуть ліхтариками на сонячних батареях заряджати, там з олії якісь каганці робити, або свічки є. А от без газу неможливо людям навіть гарячої води попити, щоб зігрітися. Бо навіть якщо буде хоч десь якесь приблизне опалення, то вікон вже майже немає. Тому зігрітися неможливо“, — пояснює ситуацію Ткачев.

За його словами, в Краматорську наразі повністю відсутнє газопостачання, є перебої зі зв’язком, водою та електрикою.

У багатьох людей, які наважилися на виїзд, спостерігаються панічні настрої. “Половина людей зібралася дуже швидко виїжджати. Нема зв’язку, вони не можуть отримати інформацію і не розуміють, куди їдуть. Тому, поки веземо, намагаємося їх заспокоїти, пояснити, де їх приймуть, на що розраховувати”, — ділиться волонтер.

Під час евакуації місцеві мешканці найбільше нарікають на дії російської армії.

“Найбільше хаять путіна і росію, що, ну, що ж це таке з нами, якщо вони сказали, що ми, типу, свої, а бомбардування… Вирішили і голодом заморити, і заморозити. Таких розповідей від людей все більше“, — констатує представник гуманітарної місії.

Хто залишається зимувати під обстрілами

Незважаючи на холод, руйнування та постійну небезпеку, певна частина населення не планує виїжджати. За прогнозами Ткачева, у містах залишиться близько десятої частини від довоєнного населення.

Переважно це люди старшого віку, які психологічно готові до побутових труднощів.

“Це люди, котрі в таких умовах жили, наприклад, у 70-х роках минулого сторіччя. Вони звикли до перебоїв електрики, звикли носити воду, палити пічку чи буржуйку. Вони простіше до цього ставляться, звикли себе обмежувати“, — резюмує Євген Ткачев.

Він додає, що в містах досі повільно, але працюють комунальні служби (вивозиться сміття), розносять пенсії, інтернет-провайдери намагаються підтримувати зв’язок, а в дуже небезпечних районах продовжують працювати магазини, що створює для людей ілюзію можливості перезимувати вдома.

Читайте також:

“Між шостим і сьомим поверхом починають складати дрова”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив про “значний прогрес” на переговорах України, США та Росії в Абу-Дабі. За його словами, результати зустрічей дають підстави сподіватися на досягнення рішення щодо завершення війни до кінця 2026 року.

Про це Арахамія повідомив 11 листопада під час брифінгу за підсумками переговорів, передає “Інтерфакс-Україна“.

Переговори в Абу-Дабі

За словами політика, переговори були одними з найскладніших. Російська делегація прибула з жорсткими вимогами, однак обговорення післявоєнного майбутнього України та Росії допомогло зробити діалог продуктивнішим. Арахамія заявив, що сторонам вдалося досягти прогресу, зокрема в питаннях, подробиці яких поки не розголошують. Він також закликав якнайшвидше визначити дату наступного раунду переговорів.

На думку голови фракції, нинішній перебіг дипломатичного процесу створює можливість знайти рішення до Нового року. Водночас конкретних домовленостей щодо завершення війни він не назвав.

Одним із результатів переговорів стала домовленість про проведення масштабного обміну військовополоненими найближчим часом. Сторони обговорювали можливість обміну у форматі “1000 на 1000” або більшої кількості людей. Остаточні параметри та дату обміну наразі не оголошено.

Також учасники зустрічей розглядали питання гарантій безпеки для України та Європи, післявоєнного відновлення України й майбутньої системи європейської безпеки. Арахамія наголосив, що надалі до переговорного процесу мають долучитися європейські держави, оскільки домовленості стосуватимуться безпеки всього континенту.

Коли відбудеться наступний раунд переговорів

Після завершення зустрічей в Абу-Дабі представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер планують 12 листопада відвідати Москву для переговорів із володимиром путіним.

Після цього американські представники мають вирушити до Дубліна, де запланована зустріч із президентом України Володимиром Зеленським. Арахамія закликав не зволікати з організацією наступного раунду переговорів, однак його дату поки не визначено.

Нагадаємо, переговори в Абу-Дабі відбувалися 10–11 листопада за участю представників України, США та Росії. У межах дипломатичних консультацій сторони обговорювали умови можливого завершення війни, обмін полоненими та питання гарантій безпеки.

До теми:

Переговори в Абу-Дабі: Україна та рф домовилися про обмін полоненими

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Американський дослідник та подкастер Лекс Фрідман присвятив частину свого нового випуску аналізу битви за Бахмут. Гостями ефіру стали Майкл Кофман, провідний військовий експерт Фонду Карнегі та Престон Стюарт, випускник Вест-Пойнта, ветеран війни в Афганістані.

Експерти обговорили феномен “бахмутського синдрому”, політичне значення міста для України та Заходу, а також те, як ця багатомісячна битва вплинула на літній контрнаступ ЗСУ 2023 року. Редакція Бахмут IN.UA підготувала головні тези з розмови провідних аналітиків.

Битва за Бахмут як класична облога та тактика “Вагнера”

За словами Майкла Кофмана, битва за Бахмут мала характер класичної облоги. Українським військовим доводилося вести два паралельні бої: безпосередньо у міських кварталах та за контроль над лініями постачання навколо міста, щоб не допустити оточення. Ситуацію значно ускладнював рельєф. Бахмут розташований у низині (“своєрідній чаші”), тоді як російські війська поступово захоплювали панівні висоти на східному та західному флангах.

Головною ударною силою рф у цьому бою стала пвк “вагнер”. Євген Пригожин масово вербував в’язнів, створюючи з них штурмові групи. Російська тактика полягала в постійних виснажливих атаках. Спершу в бій кидали “одноразових” найманців-в’язнів, щоб змусити українську оборону витратити боєприпаси та сили, після чого заходили більш досвідчені війська. На флангах найманців підтримували російські десантники та артилерія, яка мала значну перевагу. Унаслідок інтенсивних вуличних боїв, роботи артилерії та танків місто було вщент зруйноване. Кофман підкреслив гірку реальність: “Російські війська наприкінці битви не здобули нічого, тому що від міста мало що залишилося“.

Що таке “бахмутський синдром”

Майкл Кофман використав термін “бахмутський синдром” для опису ситуації, коли оборона населеного пункту триває навіть тоді, коли вона втрачає військово-тактичний сенс. Це відбувається через надмірну політизацію битви.

Після успішних контрнаступів на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року з’явилися очікування швидкого завершення війни. Українському керівництву було критично важливо демонструвати Заходу, що ініціатива залишається за Києвом — від цього залежали подальші постачання озброєння. Через це Бахмут став політичним символом і був проголошений “фортецею”. Аналітик зауважує: коли будь-яке місто оголошують “фортецею”, це є тривожним сигналом для військових, адже це часто означає неможливість своєчасного тактичного відступу.

Ціна оборони та стратегічні наслідки

На думку Кофмана, втрата Бахмута де-факто не мала критичного стратегічного значення для ходу війни. Це підтверджується часом: російській армії знадобився цілий рік, щоб пройти невелику відстань від зруйнованого Бахмута до сусіднього Часів Яру.

Проте битва мала вкрай високу ціну. Спровокував ЗСУ на виснажливі бої, росія сточила там свої сили, але це були переважно “витратні” підрозділи в’язнів. Водночас Україна, за оцінкою аналітика, змушена була задіяти в обороні міста багато досвідчених та обстріляних підрозділів. Кофман припускає, що якби ці досвідчені бійці не були виснажені в Бахмуті, вони могли б пройти навчання на західній техніці та очолити літній контрнаступ 2023 року. Натомість для прориву щільних ліній оборони рф довелося залучати нові, менш досвідчені бригади.

Зі свого боку ветеран Престон Стюарт додав, що рішення про відхід завжди є надзвичайно важким для військово-політичного керівництва. Залишити місто — означає віддати власну суверенну територію ворогу. Цей сильний емоційний та політичний тиск змушує утримувати позиції до останнього, що ми спостерігали пізніше в Авдіївці та, на думку Стюарта, ймовірно бачитимемо під час оборони інших міст, як-от Костянтинівки.

Читайте також:

Російська армія просунулася поблизу Костянтинівки і Часів Яру — оновлення з фронту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!