Відомий американський дослідник та подкастер Лекс Фрідман присвятив частину свого нового випуску аналізу битви за Бахмут. Гостями ефіру стали Майкл Кофман, провідний військовий експерт Фонду Карнегі та Престон Стюарт, випускник Вест-Пойнта, ветеран війни в Афганістані.
Експерти обговорили феномен “бахмутського синдрому”, політичне значення міста для України та Заходу, а також те, як ця багатомісячна битва вплинула на літній контрнаступ ЗСУ 2023 року. Редакція Бахмут IN.UA підготувала головні тези з розмови провідних аналітиків.
Битва за Бахмут як класична облога та тактика “Вагнера”
За словами Майкла Кофмана, битва за Бахмут мала характер класичної облоги. Українським військовим доводилося вести два паралельні бої: безпосередньо у міських кварталах та за контроль над лініями постачання навколо міста, щоб не допустити оточення. Ситуацію значно ускладнював рельєф. Бахмут розташований у низині (“своєрідній чаші”), тоді як російські війська поступово захоплювали панівні висоти на східному та західному флангах.
Головною ударною силою рф у цьому бою стала пвк “вагнер”. Євген Пригожин масово вербував в’язнів, створюючи з них штурмові групи. Російська тактика полягала в постійних виснажливих атаках. Спершу в бій кидали “одноразових” найманців-в’язнів, щоб змусити українську оборону витратити боєприпаси та сили, після чого заходили більш досвідчені війська. На флангах найманців підтримували російські десантники та артилерія, яка мала значну перевагу. Унаслідок інтенсивних вуличних боїв, роботи артилерії та танків місто було вщент зруйноване. Кофман підкреслив гірку реальність: “Російські війська наприкінці битви не здобули нічого, тому що від міста мало що залишилося“.
Що таке “бахмутський синдром”
Майкл Кофман використав термін “бахмутський синдром” для опису ситуації, коли оборона населеного пункту триває навіть тоді, коли вона втрачає військово-тактичний сенс. Це відбувається через надмірну політизацію битви.
Після успішних контрнаступів на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року з’явилися очікування швидкого завершення війни. Українському керівництву було критично важливо демонструвати Заходу, що ініціатива залишається за Києвом — від цього залежали подальші постачання озброєння. Через це Бахмут став політичним символом і був проголошений “фортецею”. Аналітик зауважує: коли будь-яке місто оголошують “фортецею”, це є тривожним сигналом для військових, адже це часто означає неможливість своєчасного тактичного відступу.
Ціна оборони та стратегічні наслідки
На думку Кофмана, втрата Бахмута де-факто не мала критичного стратегічного значення для ходу війни. Це підтверджується часом: російській армії знадобився цілий рік, щоб пройти невелику відстань від зруйнованого Бахмута до сусіднього Часів Яру.
Проте битва мала вкрай високу ціну. Спровокував ЗСУ на виснажливі бої, росія сточила там свої сили, але це були переважно “витратні” підрозділи в’язнів. Водночас Україна, за оцінкою аналітика, змушена була задіяти в обороні міста багато досвідчених та обстріляних підрозділів. Кофман припускає, що якби ці досвідчені бійці не були виснажені в Бахмуті, вони могли б пройти навчання на західній техніці та очолити літній контрнаступ 2023 року. Натомість для прориву щільних ліній оборони рф довелося залучати нові, менш досвідчені бригади.
Зі свого боку ветеран Престон Стюарт додав, що рішення про відхід завжди є надзвичайно важким для військово-політичного керівництва. Залишити місто — означає віддати власну суверенну територію ворогу. Цей сильний емоційний та політичний тиск змушує утримувати позиції до останнього, що ми спостерігали пізніше в Авдіївці та, на думку Стюарта, ймовірно бачитимемо під час оборони інших міст, як-от Костянтинівки.
Читайте також:
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
