Україна та Японія насправді мають багато спільного у своїй історії. Після Другої Світової війни чимало міст тут було вщент зруйновано бомбардуваннями, одне з них — Токіо. Втім попри масштабні руйнації Токіо не тільки відбудували, але й зробили його меккою для туристів та успішним мегаполісом. Як досвід відбудови Японії може бути корисний для України й Бахмута, зокрема?

Редакція поспілкувалася з експертом в історії Японії, професором університету в Токіо, паном Наото Накаджімою.

Токіо під час Другої світової війни

Під час Другої світової війни Токіо неодноразово бомбардували ворожі війська. Як наслідок тут загинуло понад 100 тисяч людей, близько 700 тисяч житлових будинків було пошкоджено, а 50% міської території зруйновано. Але не тільки війна руйнувала місто, часто мешканці страждали від наслідків землетрусу. Наприклад, в 1923 році Токіо та його околиці пошкодив землетрус, через стихійне лихо понад 105 тисяч людей загинули або вважалися зниклими безвісти.

“Після землетрусу Токіо пережив успішне відновлення, було створено мережу магістральних доріг і парків, необхідних для сучасного міста, що дозволило створити міську територію, стійку до стихійних лих. Вже після війни, на основі цього успішного досвіду, був розроблений план реконструкції, щоб відбудувати місто до ідеального вигляду, але в реальності більша частина цього плану не була реалізована. На це було кілька причин. Зокрема, населення міста на той час становило 3,5 мільйона, а це половину від довоєнного населення в 7 мільйонів”, — каже пан Наото.

Після закінчення війни, в Японії та загалом у розвинених країнах світу спостерігалося явище baby-boom (стрімке збільшення народжуваності). Аби забезпечити молодь помешканнями у місті масово почали зводити барачне житло.

За словами Наото Накаджімо, через посилення контролю боку уряду, бюджет на проєкти реконструкції по всій Японії був урізаний, і Токіо, який мав найбільший масштаб руйнувань, зазнав найбільшого скорочення бюджету. Як наслідок, відбудова післявоєнної катастрофи не була задовільною.

Економічне відновлення після війни: виклики

Попри скорочення фінансування на реконструкцію міста, плавно прогресувало економічне відновлення Токіо, це відбулося завдяки спеціальним закупівлям після початку Корейської війни. Фінансова стабільність допомогла протягом 10 років після війни відновити довоєнну цифру, а у 1962 році населення Токіо складало вже 10 мільйонів.

“Однак через те, що місто не змогло створити належну дорожню мережу під час відбудови, затори на дорогах стали хронічною проблемою Токіо, яка загрожувала міським функціям. Цю ситуацію ледве вдалося подолати завдяки терміновим будівельним проєктам після Олімпійських ігор 1964 року в Токіо”, — пояснює професор університету.

Потрібно додати, що Токіо було не єдиним містом в Японії, яке постраждало від війни. Загалом 112 міст по всій Японії впровадили міське планування для відновлення. На жаль, більшість міст не реалізували проєкти так, як спочатку передбачалося, але вони змогли скористатися можливостями реконструкції для побудови сучасної міської інфраструктури.

Як Україні можна використати повоєнний досвід відбудови Токіо?

За словами експерта, Україна може вивчити й прогалини, які допустили інші країни під час відбудови. Зокрема, в Японії активні плани на відновлення переважали саме столиці, а не в менших містах. Відповідно, важливо, щоб такі міста як Бахмут, Соледар, Волноваха та інші були зацікавлені зберегти свою культурну ідентичність.

“Кажуть, що реконструкція міст в Японії здійснювалася за майже однаковою політикою по всій країні і не враховувала місцевих особливостей. Як наслідок, в центрах малих міст було втрачено історичний характер, а міські райони втратили частину свого колориту. Я вважаю, що це скоріше відображення ситуації й те, з чого Україна може навчитися”, — розмірковує пан Наото.

Говорячи за відбудову, помилково можна подумати, що йдеться тільки про архітектурні роботи, але насправді не менш важливу роль відіграють соціальні зв’язки, їх відновлення. Професор Наото каже, що фахівці, які розробляли план відбудови Токіо після війни, намагалися створити в ньому спільноту, однак не вдалося досягти цього повною мірою. Річ у тому, що приплив величезної кількості людей до Токіо послабив колишню спільноту. Тому соціальне відновлення залишилося позаду економічного та матеріального відновлення.

“Повоєнна Японія розвивалася, спираючись на зв’язки, зосереджені в компаніях і всередині сім’ї, і лише в останні 30 років, було визнано важливість соціальних зв’язків, включаючи місцеві громади”,— пояснює нам співрозмовник.

Випереджальна реконструкція

Пан Наото пояснює, що люди які працювали над відбудовою Токіо, вивчали, яким має бути Токіо після війни, ще до того, як ця війна закінчилася. Тобто довоєнні містобудівні дослідження були безпосередньо перенесені в містобудівне планування відбудови. Саме це призвело до швидкого планування й відновлення Токіо.

“Переживши різні катастрофи у післявоєнний період, Японія розробила концепцію “випереджальної реконструкції”. Це означає, що планування відновлення після катастроф має здійснюватися заздалегідь, ще до того, як катастрофа станеться. В Україні війна вже завдала довгострокової шкоди, але ніколи не пізно почати планувати післявоєнну реконструкцію міст”, — завершує розмову професор Наото.

Читайте також:

• “Відбудова України буде”: Боррель розповів про пріоритети
• Відродження Бахмута. Погляд із Варшави
• Відбудова Бахмута: як не допустити розкрадання грошей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!