На російських пропагандистських пабліках публікують сюжет російських воєнкорів з міста Селидове. Росіяни показали кадри з окупованого міста та використали для пропаганди місцевих жителів.

Редакція публікує вибрані кадри.

Селидове, кадри з окупації

Російські воєнкори заїхали в нещодавно окуповане місто Селидове. Тут вони зняли пропагандистський сюжет про роботу окупантів і життя місцевого населення.

На кадрах, знятих окупантами, потрапила центральна частина Селидового. Тут є пошкоджені будинки, магазини і місця торгівлі. Примітно, що в місті вже майоріють прапори, які вивісили окупанти. Біля українського тризуба вони повісили червоний прапор СРСР.

У місті окупанти вже облаштували свої позиції. Вони розташовані прямо посеред житлової забудови.

Записали росіяни і свідчення місцевих жителів. Їх вони використали для пропаганди. Чоловік, який називає себе місцевим жителем, розповів, що не хотів евакуюватися в Україну, а чекав “своїх”. Тепер, після захоплення Селидового, він, нібито, збирається до родичів у Кадіївку Луганської області, яка окупована з 2014 року.

У своєму пропагандистському ролику росіяни показали, як вони допомагають людям із бензином. Примітно, що пальне дають тому ж чоловіку, який чекав росію. У розмові з воєнкорами він розповів про нібито “злочини України проти мирного населення”. Чоловік стверджував, що його примушували говорити українською мовою і карали за російську мову на роботі і в магазинах. А ще він, підігруючи росіянам, розказав і про “злочини ЗСУ”. За його словами, військові, нібито, примушували людей до евакуації, а незгодних розстрілювали. Звісно, підтверджень цьому немає. А про підтверджені розстріли мирного населення російськими військовими чоловік, звісно, не згадував.

Нагадаємо, що російська армія захопила Селидове 30 жовтня. Станом на 28 жовтня в місті залишалися 461 людина.

Читайте також:

• “Заїдуть будівельники і знесуть місто повністю”: росіяни вирішили долю Бахмута
• Росіяни вивозять дітей з нещодавно окупованих населених пунктів Покровського району
• “Залишили напризволяще”: росіяни використали для пропаганди подружжя пенсіонерів з Часів Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявив про “значний прогрес” на переговорах України, США та Росії в Абу-Дабі. За його словами, результати зустрічей дають підстави сподіватися на досягнення рішення щодо завершення війни до кінця 2026 року.

Про це Арахамія повідомив 11 листопада під час брифінгу за підсумками переговорів, передає “Інтерфакс-Україна“.

Переговори в Абу-Дабі

За словами політика, переговори були одними з найскладніших. Російська делегація прибула з жорсткими вимогами, однак обговорення післявоєнного майбутнього України та Росії допомогло зробити діалог продуктивнішим. Арахамія заявив, що сторонам вдалося досягти прогресу, зокрема в питаннях, подробиці яких поки не розголошують. Він також закликав якнайшвидше визначити дату наступного раунду переговорів.

На думку голови фракції, нинішній перебіг дипломатичного процесу створює можливість знайти рішення до Нового року. Водночас конкретних домовленостей щодо завершення війни він не назвав.

Одним із результатів переговорів стала домовленість про проведення масштабного обміну військовополоненими найближчим часом. Сторони обговорювали можливість обміну у форматі “1000 на 1000” або більшої кількості людей. Остаточні параметри та дату обміну наразі не оголошено.

Також учасники зустрічей розглядали питання гарантій безпеки для України та Європи, післявоєнного відновлення України й майбутньої системи європейської безпеки. Арахамія наголосив, що надалі до переговорного процесу мають долучитися європейські держави, оскільки домовленості стосуватимуться безпеки всього континенту.

Коли відбудеться наступний раунд переговорів

Після завершення зустрічей в Абу-Дабі представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф та Джаред Кушнер планують 12 листопада відвідати Москву для переговорів із володимиром путіним.

Після цього американські представники мають вирушити до Дубліна, де запланована зустріч із президентом України Володимиром Зеленським. Арахамія закликав не зволікати з організацією наступного раунду переговорів, однак його дату поки не визначено.

Нагадаємо, переговори в Абу-Дабі відбувалися 10–11 листопада за участю представників України, США та Росії. У межах дипломатичних консультацій сторони обговорювали умови можливого завершення війни, обмін полоненими та питання гарантій безпеки.

До теми:

Переговори в Абу-Дабі: Україна та рф домовилися про обмін полоненими

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Американський дослідник та подкастер Лекс Фрідман присвятив частину свого нового випуску аналізу битви за Бахмут. Гостями ефіру стали Майкл Кофман, провідний військовий експерт Фонду Карнегі та Престон Стюарт, випускник Вест-Пойнта, ветеран війни в Афганістані.

Експерти обговорили феномен “бахмутського синдрому”, політичне значення міста для України та Заходу, а також те, як ця багатомісячна битва вплинула на літній контрнаступ ЗСУ 2023 року. Редакція Бахмут IN.UA підготувала головні тези з розмови провідних аналітиків.

Битва за Бахмут як класична облога та тактика “Вагнера”

За словами Майкла Кофмана, битва за Бахмут мала характер класичної облоги. Українським військовим доводилося вести два паралельні бої: безпосередньо у міських кварталах та за контроль над лініями постачання навколо міста, щоб не допустити оточення. Ситуацію значно ускладнював рельєф. Бахмут розташований у низині (“своєрідній чаші”), тоді як російські війська поступово захоплювали панівні висоти на східному та західному флангах.

Головною ударною силою рф у цьому бою стала пвк “вагнер”. Євген Пригожин масово вербував в’язнів, створюючи з них штурмові групи. Російська тактика полягала в постійних виснажливих атаках. Спершу в бій кидали “одноразових” найманців-в’язнів, щоб змусити українську оборону витратити боєприпаси та сили, після чого заходили більш досвідчені війська. На флангах найманців підтримували російські десантники та артилерія, яка мала значну перевагу. Унаслідок інтенсивних вуличних боїв, роботи артилерії та танків місто було вщент зруйноване. Кофман підкреслив гірку реальність: “Російські війська наприкінці битви не здобули нічого, тому що від міста мало що залишилося“.

Що таке “бахмутський синдром”

Майкл Кофман використав термін “бахмутський синдром” для опису ситуації, коли оборона населеного пункту триває навіть тоді, коли вона втрачає військово-тактичний сенс. Це відбувається через надмірну політизацію битви.

Після успішних контрнаступів на Харківщині та Херсонщині восени 2022 року з’явилися очікування швидкого завершення війни. Українському керівництву було критично важливо демонструвати Заходу, що ініціатива залишається за Києвом — від цього залежали подальші постачання озброєння. Через це Бахмут став політичним символом і був проголошений “фортецею”. Аналітик зауважує: коли будь-яке місто оголошують “фортецею”, це є тривожним сигналом для військових, адже це часто означає неможливість своєчасного тактичного відступу.

Ціна оборони та стратегічні наслідки

На думку Кофмана, втрата Бахмута де-факто не мала критичного стратегічного значення для ходу війни. Це підтверджується часом: російській армії знадобився цілий рік, щоб пройти невелику відстань від зруйнованого Бахмута до сусіднього Часів Яру.

Проте битва мала вкрай високу ціну. Спровокував ЗСУ на виснажливі бої, росія сточила там свої сили, але це були переважно “витратні” підрозділи в’язнів. Водночас Україна, за оцінкою аналітика, змушена була задіяти в обороні міста багато досвідчених та обстріляних підрозділів. Кофман припускає, що якби ці досвідчені бійці не були виснажені в Бахмуті, вони могли б пройти навчання на західній техніці та очолити літній контрнаступ 2023 року. Натомість для прориву щільних ліній оборони рф довелося залучати нові, менш досвідчені бригади.

Зі свого боку ветеран Престон Стюарт додав, що рішення про відхід завжди є надзвичайно важким для військово-політичного керівництва. Залишити місто — означає віддати власну суверенну територію ворогу. Цей сильний емоційний та політичний тиск змушує утримувати позиції до останнього, що ми спостерігали пізніше в Авдіївці та, на думку Стюарта, ймовірно бачитимемо під час оборони інших міст, як-от Костянтинівки.

Читайте також:

Російська армія просунулася поблизу Костянтинівки і Часів Яру — оновлення з фронту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!