До повномасштабного вторгнення до районної ради входили депутати, які розподіляли бюджет району і голосували за важливі питання життєдіяльності. 

Наразі дія Ради призупинена, сесії не проводяться. Що роблять працівники районної ради в евакуації та скільки отримують за цю роботу. Детальніше у матеріалі.

Чим займається районна рада

Районна рада — це орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст певного району.
Головна мета їх роботи — це призначення органу для розв’язування проблем суспільства (соціальних, економічних, гуманітарних та інших). 

У Статті 43 Закону України про місцеве самоврядування, районні та обласні ради на своїх пленарних засіданнях можуть розв’язувати серед іншого такі питання та функції:

• обирати голову райради, заступників та виконавчий апарат;
• розглядати запити депутатів та приймати по них рішення;
• організовувати всеукраїнські референдуми та вибори органів державної та місцевої влади;
• розглядати прогнози районних бюджетів та звіти про їх виконання;
• розподіляти передані з бюджету кошти (дотації, субвенції) між бюджетами міст і сіл;
• розв’язувати питання земельних відносин;
• встановлювати правила користування водозабірними спорудами, можуть обмежувати або забороняти підприємствам користуватися питною водою громади у промислових цілях;
• можуть приймати рішення про недовіру до голови відповідної місцевої державної адміністрації та вносити до Кабінету Міністрів пропозицій щодо голови місцевої адміністрації;
• забезпечувати заходи з популяризації служби у військовому резерві

та  багато інших функцій зокрема у сфері екології, культури та місцевого самоврядування. 

Які функції у Бахмутської районної ради в евакуації та хто їх виконує

У відповіді на запит нам відповіли, що до кінця грудня 2024 року у штаті райраді було 14 посад, а вже цьогоріч (станом на 1 лютого 2025 року) у райраді лише 4 посадові особи, з них фактично працюють двоє, це:

• Світлана Кіщенко — голова Бахмутської районної ради;
• Лариса Герасимова — керуюча справами виконавчого апарату райради.

Повноваження голови районної ради серед іншого такі:

• забезпечує та проводить сесії районної ради;
• координує діяльність комісій при райраді;
• раз на рік звітує перед радою про свою діяльність.

Повний перелік повноважень голови райради: 

До повноважень керуючої справами виконавчого апарату райради входять: 

• організація планів роботи райради;
• підготовка матеріалів до сесій;
• робота з обліку та звернення громадян.

Повний перелік повноважень: 

Зараз посадовиці очолюють центри підтримки ВПО “Бахмутський район єднає” у Києві та Вінниці.

У центрах підтримки видають гуманітарну допомогу, консультують спеціалісти центру зайнятості та юристи, а також влаштовують культурні заходи для ВПО. 

Двоє інших працівниць районної ради: Юлія Попова та Юлія Коліно перебувають у відпустках з догляду за дітьми. 

Скільки заробляють у райраді

На запит редакції надали такі суми оплати праці у 2024 році: 

• Світлана Кіщенко, голова районної ради отримувала від мінімальних 29 тисяч у січні  до максимальних 81 тисячі гривень у липні минулого року і за 2024 рік отримала 546,8 тисячі гривень заробітної плати;
• Лариса Герасимова, керуюча справами виконавчого апарату за 2024 рік отримала 353.7 тисячі гривень з мінімальними 24 тисячами гривень у січні та максимальними 39 тисячами у вересні минулого року. 

У період до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, зарплати керівниць були такі: 

• Світлана Кіщенко за 2021 рік заробила 639 тисяч гривень, з мінімальною сумою в 15 тисяч гривень та максимальною у понад 100 тисяч гривень у травні 2021;
• Лариса Герасимова за останній перед повномасштабною війною рік заробила більше ніж 410 тисяч гривень з мінімальними 11 тисячами до максимальних 77 тисяч гривень.

У 2022 році посадовиці отримали: 

• Світлана Кіщенко за рік мала більш як 677 тисяч гривень, зарплата голови райради тоді коливалася від 24 тисяч до максимальних 101 тисячі гривень;
• Лариса Герасимова за 2022 рік отримала 219 тисяч гривень з мінімальними 3 тисячами гривень до максимальних 53 тисяч гривень. 

У 2023 році зарплата керівниць була такою: 

• Світлана Кіщенко отримала у 2023 році понад 521 тисячу гривень з мінімальними 15 тисячами та максимальними 95 тисячами гривень;
• Лариса Герасимова за 2023 рік мала 278 тисяч гривень, зарплата посадовиці коливалася від 6 до 52 тисяч гривень. 

Так максимальну зарплату голова райради Світлана Кіщенко отримувала у 2022 році, а мінімальну у 2023 році, керуюча справами апарату райради, Лариса Герасимова, найбільше отримувала до повномасштабного вторгнення, у 2021 році, а найменше вже в евакуації, у 2022 році. 

Читайте також:

• До 153 тисяч у місяць: скільки отримує керівництво Бахмутської районної адміністрації
• Більше мільйона на продукцію для нагородження: у Торецькій МВА відповіли для чого закупили сувеніри й годинники
• Футболки, рюкзаки та новорічні іграшки на 970 тисяч: що купує Торецьк

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У березні 2026 року в так званому “уряді днр” відбулись зміни. Міністерство спорту і туризму “днр” очолив спортсмен Максим Швець. Він має великий досвід спорті — з 2011 року професійно займається змішаними бойовими мистецтвами. До окупації Донецька Максим Швець виступав під прапором України, а з 2014 року представляє так звану “днр”. Наразі його призначили відповідальним за розвиток дитячого спорту та збільшення туристичного потоку в “днр”.

Чим відомий Максим Швець і чим він займається на окупованій Донеччині? Редакція зібрала детальне досьє.

Максим Швець: біографія та спортивна кар’єра

Максим Швець народився 5 вересня 1993 року в селищі Тельманове Донецької області. У 16 років переїхав до Донецька, куди вступив на навчання. Там він навчався в училищі олімпійського резерву імені Сергія Бубки, а після цього — в Інституті фізкультури і спорту.

У 2011 році Максим Швець дебютував на професійній арені як боєць змішаних бойових мистецтв (ММА). До квітня 2014 року Максим Швець брав участь у змаганнях під українським прапором, брав участь у змаганнях у Криму, Одесі, Миколаєві, Донецьку. З листопада 2014 року, після окупації Донецька, він брав участь у змаганнях так званої “днр” та росії.

У 2016 та 2018 роках Максим Швець здобув звання чемпіона світу з бойового самбо. А у 2017 році здобув кубок світу WAKO.

Примітно, що на професійній арені Максим Швець продовжував виступати під українським прапором. Зокрема, у змаганнях ліги ProFC з ММА, що проходили в Ростові-на-Дону в 2016 році, Максима Швеця представляли як українця. При цьому Максим Швець не демонстрував жодну державну символіку: не розгортав прапори та не наносив жодні символи на форму. На всіх доступних у мережі фото він перебуває у формі нейтральних кольорів з назвою спортивного клубу, в якому тренується.

У рейтингу бійців ММА за 2019 рік сервісу FightMatrix Максим Швець також йде під українським прапором. Ймовірно, престижні турніри не визнають “днр”, тому спорстмен продовжив виступи під прапором України.

У спортивній кар’єрі Максима Швеця підтримував ватажок “днр” пушилін, який особисто приїздив на бої, в яких брав участь спортсмен. При цьому він представляє Швеця як спортсмена “днр”.

Максим Швець: робота на окупованих територіях

За даними порталу ГУР про спонсорів та співучасників агресії, Максим Швець є засновником організації “Сила Донбасу”, що реалізує політику мілітаризації молоді на тимчасово окупованій Донеччині шляхом проведення спортивних заходів та тренувань із бойових мистецтв. “Сила Донбасу” має дві зареєстровані в тимчасово окупованому Донецьку юридичні особи: АНО “СК “Сила Донбасса” та ТОВ “Сила Донбасса”. Швець є генеральним директором цих юридичних осіб.

Окрім цього, “Сила Донбасу” надає волонтерську допомогу збройним силам рф. За ініціативи цієї організації також проходить щорічний турнір з боксу в місті Моспине, присвячений пам’яті загиблих російських військовослужбовців.

У 2023 році Максим Швець розпочав політичну кар’єру — став депутатом “народної ради днр” та увійшов до складу комітету з фізкультури, спорту та туризму.

3 березня 2026 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Максима Швеця міністром спорту і туризму. Він окреслив і його головні задачі на цій посаді. Максим Швець має провести ревізію спортивної інфраструктури, створити інтерактивну карту спортивних об’єктів та розробити програму збільшення туристичного потоку в “днр”.

У сфері спорту пушилін доручив більше розвивати дитяче направлення, а у сфері туризму — зробити акцент на військово-патріотичному та історичному туризмі. Також окупанти планують використати для своїх цілей окуповане Азовське узбережжя.

Читайте також:

• Путін похвалив ватажка “днр” за швидкі темпи відбудови окупованого Донбасу
• Хто така Елеонора Федоренко: досье на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей
• Росіяни призначили “суддів” для окупованого Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Попри тотальну російську пропаганду, мілітаризацію та реальні загрози для життя, тисячі підлітків з тимчасово окупованих територій (ТОТ) щороку намагаються здобути українську освіту. Їхній шлях до вільних міст супроводжується інформаційною блокадою, подоланням освітніх прогалин та тисячами кілометрів.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Валерією Куберською, юристкою Центру громадської просвіти “Альменда”. Експертка розповіла про те, з якими труднощами стикаються абітурієнти в окупації, як їм вдається приховувати навчання та що відбувається після переїзду на підконтрольну Україні територію.

Виїзд дітей з ТОТ для вступу в університеті в Україні

Головним рушієм вибору для молоді, яка роками живе в окупації, залишається те, що вони пов’язують власне майбутнє з Україною. За словами Валерії Куберської, дослідження серед студентів, які змогли виїхати та вступити до українських вишів, демонструє чітку тенденцію.

“Ми проводили дослідження, де опитували студентів, які перемістилися з тимчасово окупованих територій і навчаються зараз в Україні. Найбільшим показником у відповідях були саме патріотичні мотиви. Вони обирають навчатися тут, тому що бачать своє життя в Україні, ідентифікують себе українцями. Відповідно, вони хочуть розбудовувати державу, доєднуватись до соціального та економічного життя країни“, — пояснює юристка.

Освітні втрати та інформаційний вакуум

Діти, які перебувають в окупації, роками не мають доступу до вивчення української мови, справжньої історії України чи географії. Наздоганяти програму доводиться самотужки, адже спеціальних адаптованих умов для складання іспитів немає — вимоги залишаються загальними.

Крім того, абітурієнти опиняються в умовах тотальної інформаційної блокади.

“Сайт Міністерства освіти і науки України має домен “ua”. Це вже автоматично втрата доступу до цього сайту, тому що навіть з VPN вкрай важко або навіть неможливо зайти й отримати інформацію“, — зазначає юристка.

Єдиними джерелами залишаються “сарафанне радіо”, допомога громадських організацій та сайти університетів. Проте й тут виникають проблеми. Навіть знайшовши контакти університету, абітурієнти часто не можуть отримати консультацію. Освітні центри при приймальних комісіях працюють переважно з 1 червня по 30 вересня. В інший час комунікація може бути відсутньою. Крім того, деякі заклади часом вимагають документи, не передбачені законом, наприклад, довідки про перетин гуманітарного коридору, військово-облікові документи або навіть просять надіслати геолокацію, що є вкрай небезпечним.

Безпекові ризики та загроза звинувачень в “екстремізмі”

Оскільки окупаційна влада незаконно поширила своє законодавство на ТОТ, відвідування російських шкіл стало обов’язковим. Якщо дитина ігнорує ці заняття, батькам загрожує позбавлення батьківських прав. Тому підлітки змушені вести подвійне життя: вдень ходити до окупаційної школи, а у вільний час таємно вивчати українські предмети за українознавчий компонент — аналогічний тому, яким користуються діти в країнах ЄС.

“Якщо ми говоримо про вивчення певних тем з історії України, то це може розцінюватися як екстремістська діяльність. У 2024 році в Росії була затверджена стратегія протидії екстремізму, відповідно до якої певні теми з історії України визнаються екстремістськими. Тому і гугління їх, вивчення, поширення інформації може мати відповідні наслідки“, — наголошує Валерія Куберська.

Навчання на ТОТ також може відбуватися за допомогою онлайн засобів та при долученні вчителів у заздалегідь обговоренний час чи різних громадських організацій онлайн, котрі займаються подібним.

Загалом проблемою для дітей може стати не тільки тиск окупантів, але й їх власні родини, зокрема, їх реакція на наміри здобути вищу освіту в Україні. У практиці “Альменди” є випадки, коли дорослі всіляко сприяють виїзду дитини та самі звертаються по допомогу. Але часто трапляються і драматичні ситуації, коли батьки категорично проти української освіти під впливом страху або пропаганди. Без їхньої заяви неповнолітній не може офіційно доєднатися до української школи.

“У нас був яскравий приклад, коли дівчинка сама збирала кошти таємно. Під приводом того, що вона їде з подружками відпочивати в росію, вона поїхала на підконтрольну територію для того, щоб вступити до українського закладу вищої освіти. Батьки потім були в шоці і дуже проти“, — ділиться історією юристка.

Шлях до студентства: іспити, евакуація та виклики адаптації

Вступникам з ТОТ не обов’язково складати Національний мультипредметний тест (НМТ) — вони мають право на внутрішні іспити (співбесіди) безпосередньо в університетах. Більшість робить це онлайн. Проте експерти радять заздалегідь перевіряти формат подальшого навчання у вибраному закладі. Наприклад, якщо університет працює виключно офлайн (як більшість вишів у Львові), а студент не має змоги виїхати з окупації, є ризик швидкого відрахування.

Для тих, хто наважується на виїзд, шлях лежить через білорусь або треті країни, наприклад, Казахстан, який останнім часом стає дедалі популярнішим для виїздк. Центр “Альменда” не займається фізичною евакуацією, але допомагає з пошкуком контактів для цього та/або документального супроводу.

Після успішного переїзду та зарахування на бюджет (або переведення на нього з контракту) на вступників чекає новий етап боротьби — адаптація.

“Якщо дитина переміщується сама, без підтримки батьків, їй елементарно немає за що жити. Потрібна фінансова допомога, потрібно десь мешкати. Житло зазвичай знаходять волонтери, цілеспрямованого забезпечення від держави ми не фіксуємо. Величезною проблемою стає оформлення паспорта громадянина України. Для цього треба пройти процедуру ідентифікації. Якщо батьки залишилися в окупації і не йдуть на контакт, підтвердити особу дитини стає вкрай складно — доводиться шукати інших родичів на вільній території“, — підкреслює Валерія Куберська.

Що держава має зробити вже сьогодні

Підсумовуючи розмову, експертка наголосила на головній проблемі: в Україні досі немає єдиної державної політики щодо молоді з тимчасово окупованих територій.

“Першочергово має бути комплексне бачення. Можливо, є сенс затвердити окрему концепцію доступу до української освіти. Потрібно підійти до цього питання системно, щоб воно охоплювало не лише навчання, а й подальшу реінтеграцію та соціальну адаптацію таких студентів“, — резюмувала юристка.

Читайте також:

Вступна кампанія 2026 для молоді з ТОТ: чому Україна втрачає абітурієнтів та як це змінити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!