ВПО в Києві можуть отримати підтримку, це одноразова грошова допомога розміром від 500 до 10 тисяч гривень. Претендувати на допомогу можуть переселенці та переселенки, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Як отримати гроші для ВПО, читайте в матеріалі.

Допомога ВПО 2025 у Києві

На порталі послуг Kyiv Digital будь-яка внутрішньо переміщена особа, яка опинилася у складних життєвих обставинах може подати заявку на грошову допомогу, яку надають раз на рік. Це сума становить від 500 до 10 тисяч гривень та визначається індивідуально.

Виплати запровадив міський голова Києва для підтримки киян, які потребують додаткового захисту. Водночас отримати її можуть й малозабезпечені ВПО, які потрапили у складне становище.

Умови отримання допомоги

Подати заявку можуть малозабезпечені кияни та внутрішньо переміщені особи із середньомісячним доходом на людину в сім’ї не більше 4 722 гривень, які потрапили у складні життєві обставини.

Такими обставинами можуть вважатися:

• смерть близьких родичів;
• шкода, що завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями;
• невиліковна хвороба або хвороба, що вимагає тривалого лікування.

Як подати заяву онлайн на виплати для ВПО?

Подати заяву можна онлайн, вам потрібно мати такі документи:

• скан-копія паспорта або ID-картки;
• довідка про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців;
• документи, що підтверджують складні життєві обставини;
• IBAN — номер соціального банківського рахунку;
• скан-копія довідки ВПО.

Зверніть увагу, що вам можуть бути потрібні документи, які підтвердять право на соціальну пільгу. Це може бути пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, витяг з реєстру актів цивільного стану громадян, що підтверджує статус одинокої матері тощо. Час розгляду заяви становить 30 днів.

Детальна відеоінструкція, як подати заяву онлайн на виплати у відео:

Як подати заяву офлайн на виплати для ВПО?

Для цього зверніться до найближчого ЦНАПу. Ось перелік тих, які надають цю послугу:

• Центр надання адміністративних послуг м. Києва;
• Центр надання адміністративних послуг Голосіївської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дарницької РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Деснянської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дніпровської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Оболонської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Печерської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Солом’янської РДА в м.Києві.

Вам знадобляться такі документи:

• заява (зразок за посиланням).

А також копії таких документів:

• паспорту громадянина України;
• довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
• пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги (у разі наявності);
• довідки про призначення групи інвалідності (із зазначенням відсотку втрати працездатності) або довідку про відсоток втрати працездатності (для осіб з інвалідністю);
• документів, які підтверджують складні життєві обставини, що обґрунтовують потребу в наданні матеріальної допомоги (для киян, які опинилися в складних життєвих обставинах);
• довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352) (для внутрішньо переміщених осіб). 
• оригінал довідки про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців, виданих за місцем отримання доходів або Державною податковою службою України (окрім довідок про розмір пенсії та/або державних соціальних допомог).

Строк розгляду заяви становить 30 днів.

Коли я отримаю допомогу?

Після того, як вашу заяву перевірять, ви отримаєте сповіщення в особистому кабінеті, на електронну пошту та в застосунку Київ Цифровий.

Гроші можна отримати на Картку киянина або інший соціальний банківський рахунок, готівкою чи поштовим переказом за місцем отримання пенсії або соціальної допомоги. 

Чи можуть відмовити у наданні допомоги?

Зверніть увагу, що вам можуть відмовити у наданні допомоги, причини можуть бути наступні:

• відсутність реєстрації у Києві або якщо з моменту реєстрації пройшло менш як рік;
• неповний пакет документів;
• заява подана після 15 грудня поточного року;
• середньомісячний дохід на людину в сім’ї становить понад 4 722 гривні.
• кошти, виділені містом для надання матеріальної допомоги у поточному році, вичерпані.

За додатковими питаннями про допомогу звертайтесь за номером (044) 366-80-22.

Читайте також:

• 10 тисяч гривень при народженні дитини: грошова допомога для місцевих і ВПО у Трускавці
• Як переселенцям стати на квартирний облік у 2025 році: інструкція
• Чи дадуть субсидію на оренду житла, якщо знімається лише кімната: пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині суд виніс вирок жінці, яка допомагала російським військам визначати цілі для ударів по позиціях Сил оборони України. За державну зраду в умовах повномасштабного вторгнення її засудили до 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна.

Про це повідомили в Донецькій обласній прокуратурі.

Робота на ворога на Донеччині

За даними слідства, засудженою виявилася жителька селища Нью-Йорк, яке належить до Торецької громади. Через наближення лінії бойових дій вона була змушена переїхати до Краматорська. У грудні 2024 року на жінку через месенджер Telegram вийшов співробітник російської Федеральної служби безпеки. Вона прийняла його пропозицію щодо співпраці.

Для збору розвідувальної інформації агентка використовувала свою професійну діяльність. Працюючи водійкою, жінка щодня розвозила хліб по місцевих торговельних закладах. Такий постійний маршрут дозволяв їй непомітно моніторити навколишню обстановку.

Протягом трьох місяців водійка регулярно звітувала своєму російському куратору. Головним завданням жінки було виявлення та фіксація місць дислокації підрозділів Збройних Сил України.

Вона збирала інформацію одразу в кількох населених пунктах та громадах регіону: у Дружківці, Костянтинівці, Краматорську, а також на території Торецької та Іллінівської громад. Особливу увагу під час своїх робочих поїздок агентка звертала на розташування українських блокпостів та локації зосередження військової техніки оборонців.

Затримання та позиція обвинуваченої

Протиправну діяльність жінки вдалося викрити та припинити у березні 2025 року. Досудове розслідування у цій справі проводили слідчі Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

До моменту ухвалення вироку фігурантка перебувала у слідчому ізоляторі. Прокурори Донецької обласної прокуратури надали суду беззаперечні докази її вини у злочині, передбаченому частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України. Попри наявну доказову базу, жінка так і не визнала своєї провини в цьому особливо тяжкому злочині.

Читайте також:

Підпалив військове авто і передавав дані про ЗСУ: мешканця Краматорська підозрюють у державній зраді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До початку повномасштабного вторгнення Богдан Зуяков професійно займався армреслінгом, брав участь у змаганнях та здобував нагороди. Проте реалії війни змусили змінити спортивний зал на небезпечні маршрути Донеччини. Сьогодні він — волонтер, який щодня ризикує життям, вивозячи людей з-під обстрілів у найгарячіших точках.

Про складні рішення, страх, втрату побратимів, евакуацію тварин та мрію стати мером Краматорська редакції Бахмут IN.UA розповів Богдан Зуяков, волонтер з Краматорська.

Спорт на паузі: як почався шлях волонтера

Рішення стати на захист свого міста та допомагати людям було прийняте миттєво. За словами Богдана Зуякова, вже 25 лютого 2022 року, побачивши допис у соціальних мережах про потребу в людях, він долучився до побудови блокпостів та укріплення адміністративних будівель мішками з піском.

“В той момент я намагався міксувати життя волонтерське і спорт, але десь через місяць я розумів, що волонтерська діяльність забирає надзвичайно багато сил, часу і просто сил не вистачало. Був вимушений трішки відкласти спорт на другий план, що для мене було дуже важке рішення, болюче“, — згадує волонтер.

Він зізнається, що й досі відчуває біль через неможливість жити звичайним життям, проте пріоритетом залишається допомога людям.

Чому саме Донеччина

Попри те, що лінія фронту невпинно наближається до Краматорська — рідного міста волонтера, Богдан Зуяков залишається у рідному регіоні. Його мотивація проста: дім — це місце, де він виріс, а ресурси кожної людини є обмеженими.

“В цілому мені хочеться допомогти всім, але я розумію, що мої ресурси обмежені. На жаль, я не супергерой, який може допомогти всьому світу. Тому я свідомо розумію, що я не можу допомогти всюди: їхати на Херсонщину, їхати на Сумщину. Я допомагаю тут, тому що мого ресурсу вистачає тільки на допомогу тут“, — пояснює він.

Волонтерство для Богдана Зуякова — це не стільки обов’язок перед іншими, скільки внутрішня потреба та борг перед самим собою. 

“Не кожен може рятувати людей, віддавати всього себе цьому. Можливо, це захворювання в нас таке, я не знаю“, — додає він.

Страх і “чуйка”: поїздки на межі життя та смерті

Кожна поїздка за людьми — це величезний ризик. Спочатку волонтерам доводилося їздити у звичайних автомобілях без броні та систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Згодом кожна вилазка стала мініатюрною операцією, зі зброєю та іншими важливими речами для запобігання дронам. На питання про те, як вдається долати страх, чоловік відповідає відверто — страх нікуди не зникає.

“Нам страшно кожен раз. В якісь моменти цей страх є індикатором того, що може щось відбутися. Як така назва “чуйка”, вона завжди присутня, і ми намагаємося її слухати. Якщо нам щось внутрішнє відчуття каже, що не треба їхати, ми, наприклад, не їдемо. Страшно. Боремось. Та й їдемо, куди діватись“, — розповідає рятувальник.

Найважча місія: пішки крижаною Костянтинівкою

Евакуація часто вимагає надлюдських зусиль. Найважчим як фізично, так і морально епізодом за ці роки волонтер називає піший похід у Костянтинівку за трьома людьми, серед яких була маломобільна жінка.

“Йти фізично було важко, тому що ожеледиця, тому що після поранення настільки багато часу пройшло, рани ще бентежать досі. І морально це було важко повертатись в те місце, де тебе майже могли вбити“, — ділиться він.

Ця операція відбувалася у супроводі військових, з чіткими інструкціями та командами. Саме після неї команда переглянула підходи до власної безпеки: волонтери почали використовувати кращі бронежилети та засоби РЕБ проти ворожих дронів, ставши за рівнем екіпірування схожими на військових.

“Чорний список” відмовників

Одним із найболючіших аспектів роботи є ситуації, коли люди в останню мить відмовляються виїжджати з-під обстрілів, наражаючи екіпаж на марну небезпеку. У таких випадках волонтери формують так званий “чорний список” адрес.

“В такий момент я відчуваю тільки те, що хочеться максимально швидко звідси звалити і не загинути заради цього. Співчуття до таких людей, які відмовилися… можливо, і немає. Тому що вони свідомо мені в очі сказали свій вибір. Це максимальна зневага до інших волонтерів“, — різко, але справедливо зазначає Богдан Зуяков. Він наголошує, що життя волонтерів також має цінність, і ризикувати ним вдруге заради тих, хто знехтував їхньою безпекою, вони не будуть.

Евакуація тварин

Особливе місце в евакуаційних місіях займає порятунок домашніх тварин. Для команди волонтерів життя беззахисних котів та собак є не менш важливим. Вони завжди переконують господарів забирати улюбленців із собою.

“Я краще викину ту одну сумку з непотребом якимось, але ми заберемо собачку і котика. Для мене дивно чути, коли питають: “А ви заберете собачку?”. Ми вивозимо сім’ю. В сім’ї, якщо є котик, собачка – це член сім’ї“, — підкреслює Богдан Зуяков. 

Водночас він з болем визнає, що ті тварини, яких люди свідомо залишають у гарячих точках на кшталт Костянтинівки, переважно приречені на загибель.

Емоційне вигорання та втрата побратима

Постійне перебування в екстремальних умовах накладає важкий відбиток на психіку. Волонтери зізнаються, що стали більш черствими, а війна перетворилася на рутину. Зберегти баланс допомагає чітке розмежування: виїхавши з-під обстрілу, вони залишають усі страшні спогади саме там.

Проте деякі рани не гояться. Чотири місяці тому під час чергової місії їхній автомобіль потрапив під удар, внаслідок якого загинув волонтер В’ячеслав.

“До сьогоднішнього дня навіть не доторкнувся знов до тої машини, хоча вона стоїть. Просто не можу знайти в собі сили підійти навіть до машини. Війна надзвичайно сильно нас вимотала, ніяких сил немає взагалі це все продовжувати. Відновлюватись, я б сказав, що ми не відновлюємося. Ми просто, як роботи в чомусь. Працюємо, робимо все на максимум і надіємося, що все ж таки це пошвидше закінчиться“, — відверто розповідає волонтер.

Плани після війни

Незважаючи на тотальну втому, Богдан Зуяков чітко бачить своє майбутнє після того, як потреба у щоденних ризикованих евакуаціях зникне. Він мріє більше не жахатися звуків дронів чи ракет.

“Я хотів би повернутися до спорту. Я хочу себе реалізувати ще. А в цілому, глобально, мені б хотілося бути мером Краматорська, якщо він буде цілий і не окупований. Це взагалі чудово“, — ділиться планами волонтер.

Навіть якщо політична кар’єра не складеться, він планує продовжувати гуманітарну діяльність, адже попереду — зворотна евакуація, відбудова та психологічна допомога населенню. “Я хочу бути корисним людям”, — підсумовує він свою головну життєву місію.

Читайте також:

“Хочу, щоб мої вірші лікували душу”: історія поетеси Мар’яни Куриці, яка своєю поезією представила Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!