ВПО в Києві можуть отримати підтримку, це одноразова грошова допомога розміром від 500 до 10 тисяч гривень. Претендувати на допомогу можуть переселенці та переселенки, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Як отримати гроші для ВПО, читайте в матеріалі.

Допомога ВПО 2025 у Києві

На порталі послуг Kyiv Digital будь-яка внутрішньо переміщена особа, яка опинилася у складних життєвих обставинах може подати заявку на грошову допомогу, яку надають раз на рік. Це сума становить від 500 до 10 тисяч гривень та визначається індивідуально.

Виплати запровадив міський голова Києва для підтримки киян, які потребують додаткового захисту. Водночас отримати її можуть й малозабезпечені ВПО, які потрапили у складне становище.

Умови отримання допомоги

Подати заявку можуть малозабезпечені кияни та внутрішньо переміщені особи із середньомісячним доходом на людину в сім’ї не більше 4 722 гривень, які потрапили у складні життєві обставини.

Такими обставинами можуть вважатися:

• смерть близьких родичів;
• шкода, що завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями;
• невиліковна хвороба або хвороба, що вимагає тривалого лікування.

Як подати заяву онлайн на виплати для ВПО?

Подати заяву можна онлайн, вам потрібно мати такі документи:

• скан-копія паспорта або ID-картки;
• довідка про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців;
• документи, що підтверджують складні життєві обставини;
• IBAN — номер соціального банківського рахунку;
• скан-копія довідки ВПО.

Зверніть увагу, що вам можуть бути потрібні документи, які підтвердять право на соціальну пільгу. Це може бути пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, витяг з реєстру актів цивільного стану громадян, що підтверджує статус одинокої матері тощо. Час розгляду заяви становить 30 днів.

Детальна відеоінструкція, як подати заяву онлайн на виплати у відео:

Як подати заяву офлайн на виплати для ВПО?

Для цього зверніться до найближчого ЦНАПу. Ось перелік тих, які надають цю послугу:

• Центр надання адміністративних послуг м. Києва;
• Центр надання адміністративних послуг Голосіївської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дарницької РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Деснянської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дніпровської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Оболонської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Печерської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Солом’янської РДА в м.Києві.

Вам знадобляться такі документи:

• заява (зразок за посиланням).

А також копії таких документів:

• паспорту громадянина України;
• довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
• пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги (у разі наявності);
• довідки про призначення групи інвалідності (із зазначенням відсотку втрати працездатності) або довідку про відсоток втрати працездатності (для осіб з інвалідністю);
• документів, які підтверджують складні життєві обставини, що обґрунтовують потребу в наданні матеріальної допомоги (для киян, які опинилися в складних життєвих обставинах);
• довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352) (для внутрішньо переміщених осіб). 
• оригінал довідки про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців, виданих за місцем отримання доходів або Державною податковою службою України (окрім довідок про розмір пенсії та/або державних соціальних допомог).

Строк розгляду заяви становить 30 днів.

Коли я отримаю допомогу?

Після того, як вашу заяву перевірять, ви отримаєте сповіщення в особистому кабінеті, на електронну пошту та в застосунку Київ Цифровий.

Гроші можна отримати на Картку киянина або інший соціальний банківський рахунок, готівкою чи поштовим переказом за місцем отримання пенсії або соціальної допомоги. 

Чи можуть відмовити у наданні допомоги?

Зверніть увагу, що вам можуть відмовити у наданні допомоги, причини можуть бути наступні:

• відсутність реєстрації у Києві або якщо з моменту реєстрації пройшло менш як рік;
• неповний пакет документів;
• заява подана після 15 грудня поточного року;
• середньомісячний дохід на людину в сім’ї становить понад 4 722 гривні.
• кошти, виділені містом для надання матеріальної допомоги у поточному році, вичерпані.

За додатковими питаннями про допомогу звертайтесь за номером (044) 366-80-22.

Читайте також:

• 10 тисяч гривень при народженні дитини: грошова допомога для місцевих і ВПО у Трускавці
• Як переселенцям стати на квартирний облік у 2025 році: інструкція
• Чи дадуть субсидію на оренду житла, якщо знімається лише кімната: пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Іванівське — це невелике село під Бахмутом на Донеччині, де до повномасштабного вторгнення росії мешкало близько двох тисяч людей. Тут були свої садок, школа, ферма та фельдшерсько-акушерський пункт. Здавалося б, звичайне село, яких тисячі по всій Україні, якби не одна унікальна особливість — потужні та багаторічні футбольні традиції, які гуртували всю громаду.

Детальніше про історію футбольної частини цілої громади розповіли в “Локальній історії”.

Зародження традиції: саморобні м’ячі та перші матчі

Найстарішому знайденому футбольному фото з Іванівського — вже 68 років. У далекому 1958 році сільські хлопчаки долали 10 кілометрів на велосипедах до Малоільїнівки (селища, яке згодом стало одним із районів Бахмута), щоб зіграти матч. Тоді це був суто аматорський рівень. Замість регулярних професійних тренувань хлопці просто ганяли м’яча, який часто доводилося зшивати власноруч із підручних матеріалів.

Володимир Карнаух, який у 1960-х роках грав за місцеву команду, пригадує історію створення одного з таких м’ячів:

“Спершу їх робили з халяв чобіт. Якось брат взявся за це, але йому не вистачало матеріалу. Я спитав у свого друга Володі Рогаченка, нам було десь по 10 років, — чи не має він часом халяв? Він приніс пару. Ох і радість була — м’яч зробили! Але восени батьки Вовки кинулися діставати свої чоботи — а там не чоботи, а валянки самі з обрізаним верхів’ям“.

“Футбол — це не про гроші, його любити треба”

До складу місцевої команди входили водій швидкої допомоги, працівники котельні, вчителі, шофер вантажівки, комбайнер та навіть геолог, який працював у Харкові, але щовихідних долав 200 кілометрів, щоб зіграти за рідне село. Жоден із них не був професійним футболістом. Проте це не заважало їм регулярно брати участь у чемпіонаті та розіграшах кубка між 12-16 селами Бахмутського району.

Тренування проходили за власними правилами. Гравці збиралися у суботу, і якщо команда капітана Миколи Соколова програвала, він змушував грати далі, аргументуючи тим, що “корів ще не загнали”. Тому матчі тривали не стандартні 45 хвилин, а могли затягнутися на весь день.

У тодішній пресі команду офіційно підписували як “колектив радгоспу Красносільський”. Хоча далеко не всі футболісти працювали в сільському господарстві, команда формально була приписана до радгоспу і захищала його честь. Керівництво ферми допомагало гравцям: забезпечувало формою, м’ячами та транспортом. Все інше трималося на чистому ентузіазмі селян.

“Грати на область ми їздили на ‘газоні’ без тенту. Ігри були до пізньої осені. Пам’ятаю, на фінальні матчі в листопаді-грудні довелося їхати при -4 °C, а ми на відкритій машині. Ще й за лавочки треба було триматися на ямах, щоб не випасти. Якось у газеті після перемоги за кубок написали, ніби нам гроші дарували. Та не платили нам. Футбол — це не про гроші, його любити треба. Ми всі були любителями футболу“, — пригадує гравець команди Анатолій Скиданенко.

В архівах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського журналістам вдалося знайти документальні підтвердження про 25 перемог команди з Іванівського у районних та обласних турнірах у період із 1965 по 2003 рік. Самі ж учасники змагань стверджують, що брали трофеї майже щороку. Перевірити це неможливо: усі турнірні таблиці зберігалися в Донецькому обласному архіві, який з 2014 року перебуває в окупації.

Золота епоха “Колоса”

Пік розвитку футболу в селі припав на 1970-1980-ті роки. Саме тоді гравці “Колоса” здобули свої найпрестижніші нагороди — сільська команда двічі вигравала першість Донецької області та ставала срібним призером.

На шляху до чемпіонства іванівці перемагали серйозних суперників із великих міст. Наприклад, у 1978 році вони здолали слов’янський “Донрибгосп”. Гравець Олександр Скиданенко згадує вирішальний момент того матчу:

“Ми мали складний матч на їхньому полі. Наш гравець Микола Соколов сам, трохи правіше від центру поля, ніхто його не накрив. До воріт метрів сорок-п’ятдесят. І він як зарядить у праву дев’ятку! Такі удари рідко виходять. Тисячу разів попроси його повторити — не вийде“.

Фінал тих же обласних ігор 1978 року проти команди Новоазовського району став легендарним. Забивши першими, гравці “Колоса” сфолили у своєму штрафному майданчику, отримали пенальті, пропустили гол і залишилися вдесятьох через вилучення. Але навіть у меншості сільська команда змогла вирвати перемогу в суперника, який тоді виступав на всеукраїнському рівні.

“Коли приїжджала команда з іншого села, наш стадіон був заповнений глядачами. Це було справжнє свято футболу, і ми завжди були в призерах!” — ділиться спогадами вчитель фізкультури, колишній гравець і тренер “Колоса” Микола Соколов.

Щоб гідно протистояти сильнішим колективам, сільська команда почала залучати зірок. З 1987 року за “Колос” почав регулярно виступати Олександр Носатих, який мав досвід гри за збірну Молдови на кубку срср серед сільськогосподарських колективів. Згодом, у середині 90-х, до команди приєднався Ігор Сурай — колишній гравець збірної України серед юнаків віком до 18 років.

Тріумф “Колоска” на всеукраїнському рівні

У 1998 році справжню сенсацію створила дитячо-юнацька команда “Колосок”, яку сформували на базі Красненської загальноосвітньої школи. Хлопці з невеликого села Іванівське зуміли дійти до 5 місця з-поміж 90 команд зі всієї України на престижному турнірі “Шкіряний м’яч”.

Володимир Міхельсон, тодішній капітан дитячої команди, згадує:

“Ми обіграли Луганську і Донецьку області, після цього нас запросили в Івано-Франківськ на фінальну частину турніру боротися за перше місце. Усього участь брали 8 команд. Усі колективи були з міст, тренувалися на базах ДЮСШ. Ми були єдиними представниками села. За 5 загальне місце грали проти команди ‘Таврія’ з Нової Каховки — ми виграли з рахунком 5:1“.

Унікальні фотографії місцевої команди та живі спогади гравців лягли в основу книги “Історія футболу села Іванівського”. Над цим виданням протягом трьох років працювали місцеві жителі Сергій Нагорний та Микола Соколов. Книга побачила світ у 2025 році за фінансової підтримки начальника Бахмутської МВА Олексія Реви.

Наслідки російського вторгнення

У січні 2023 року почалися жорстокі бої за Іванівське. Школу, у спортзалі якої Микола Соколов роками зберігав переможні світлини, знищили російські снаряди

11 червня 2024 року аналітичний проєкт DeepState повідомив про окупацію населеного пункту російськими військами. Наразі в Іванівському не залишилося жодної вцілілої будівлі та жодного місцевого мешканця.

Читайте також:

Видатні бахмутяни: історія життя бібліографині Есфір Беркович

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Жінки Бахмута — у портретах, родинних фото та студійних знімках. Як вони виглядали? Ми зібрали архівні світлини з фондів Бахмутського краєзнавчого музею, які зберігають живу історію міста та його мешканців.

Фото з Бахмута

У колекції Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються сотні унікальних фотографій, зроблених ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Серед них — портрети жінок, родинні світлини та студійні фото, створені у перших бахмутських фотоательє.

Ці зображення не лише передають зовнішність тогочасних мешканок, а й відображають моду, соціальний статус і повсякденне життя. На світлинах — як міщанки, так і селянки, молоді дівчата й матері з дітьми. Частину фото створювали у місцевих ательє, які з’явилися у Бахмуті ще у 1870-х роках і стали важливою частиною культурного життя міста.

Сьогодні ці архівні кадри є не лише історичними документами, а й нагадуванням про багате минуле Бахмута, яке вдалося зберегти завдяки музейним колекціям.

Примітка. Всі фото взяті з міського медіаархіву, правове регулювання яких належить Бахмутському краєзнавчому музею.

Дівчина з гаманцем на поясі й віялом у руці стоїть біля дзеркала. Селище Яковлевського району. Монограма “ЕЛ” на гербовому щиті, напис “Е.Я. Львов. Бахмут”. Створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

Хима Пипочка — сестра Ганни Іванівни Андреєвої. Дівчині 17–18 років. Її зазнімкували в інтер’єрі фотоательє. Створили фото у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

Зображення жінок погрудне. Витиснений напис — назва фотоательє “Мерейнес. Бахмут”, монограма “РД”. Створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Р. і Д. Мерейнес, вулиця Катеринославська, 2.

На фото дівчина 18–20 років — це Євдокія Лобасова, сестра Георгія Лобасова, власника миловарних і свічних заводів у Бахмуті. Фото створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Р. Рубанчик, вулиця Катеринославська, 2.

На фото дівчина у святковій блузі та спідниці, рік знімку, ймовірно, 1919.

На знімку троє жінок у святкових одежах. Знімок зробили у фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

На знімку молода дівчина, це Дуся Боднаренко, бахмутянка, рік зйомки 1912-1917. Фото створили у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє “Свет” Л. Хадака, вулиця Харківська, 48.

На знімку троє бахмутянок, рік зйомки, можливо, 1904–1909 років.

До теми:

Панорамні краєвиди Бахмута перед повномасштабною війною: добірка фотографій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!