ВПО в Києві можуть отримати підтримку, це одноразова грошова допомога розміром від 500 до 10 тисяч гривень. Претендувати на допомогу можуть переселенці та переселенки, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Як отримати гроші для ВПО, читайте в матеріалі.

Допомога ВПО 2025 у Києві

На порталі послуг Kyiv Digital будь-яка внутрішньо переміщена особа, яка опинилася у складних життєвих обставинах може подати заявку на грошову допомогу, яку надають раз на рік. Це сума становить від 500 до 10 тисяч гривень та визначається індивідуально.

Виплати запровадив міський голова Києва для підтримки киян, які потребують додаткового захисту. Водночас отримати її можуть й малозабезпечені ВПО, які потрапили у складне становище.

Умови отримання допомоги

Подати заявку можуть малозабезпечені кияни та внутрішньо переміщені особи із середньомісячним доходом на людину в сім’ї не більше 4 722 гривень, які потрапили у складні життєві обставини.

Такими обставинами можуть вважатися:

• смерть близьких родичів;
• шкода, що завдана пожежею, стихійним лихом, катастрофою, бойовими діями;
• невиліковна хвороба або хвороба, що вимагає тривалого лікування.

Як подати заяву онлайн на виплати для ВПО?

Подати заяву можна онлайн, вам потрібно мати такі документи:

• скан-копія паспорта або ID-картки;
• довідка про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців;
• документи, що підтверджують складні життєві обставини;
• IBAN — номер соціального банківського рахунку;
• скан-копія довідки ВПО.

Зверніть увагу, що вам можуть бути потрібні документи, які підтвердять право на соціальну пільгу. Це може бути пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, витяг з реєстру актів цивільного стану громадян, що підтверджує статус одинокої матері тощо. Час розгляду заяви становить 30 днів.

Детальна відеоінструкція, як подати заяву онлайн на виплати у відео:

Як подати заяву офлайн на виплати для ВПО?

Для цього зверніться до найближчого ЦНАПу. Ось перелік тих, які надають цю послугу:

• Центр надання адміністративних послуг м. Києва;
• Центр надання адміністративних послуг Голосіївської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дарницької РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Деснянської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Дніпровської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Оболонської РДА в м.Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Печерської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Святошинської РДА в м. Києві;
• Центр надання адміністративних послуг Солом’янської РДА в м.Києві.

Вам знадобляться такі документи:

• заява (зразок за посиланням).

А також копії таких документів:

• паспорту громадянина України;
• довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
• пенсійного посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги (у разі наявності);
• довідки про призначення групи інвалідності (із зазначенням відсотку втрати працездатності) або довідку про відсоток втрати працездатності (для осіб з інвалідністю);
• документів, які підтверджують складні життєві обставини, що обґрунтовують потребу в наданні матеріальної допомоги (для киян, які опинилися в складних життєвих обставинах);
• довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 352) (для внутрішньо переміщених осіб). 
• оригінал довідки про доходи всіх членів сім’ї за попередні шість місяців, виданих за місцем отримання доходів або Державною податковою службою України (окрім довідок про розмір пенсії та/або державних соціальних допомог).

Строк розгляду заяви становить 30 днів.

Коли я отримаю допомогу?

Після того, як вашу заяву перевірять, ви отримаєте сповіщення в особистому кабінеті, на електронну пошту та в застосунку Київ Цифровий.

Гроші можна отримати на Картку киянина або інший соціальний банківський рахунок, готівкою чи поштовим переказом за місцем отримання пенсії або соціальної допомоги. 

Чи можуть відмовити у наданні допомоги?

Зверніть увагу, що вам можуть відмовити у наданні допомоги, причини можуть бути наступні:

• відсутність реєстрації у Києві або якщо з моменту реєстрації пройшло менш як рік;
• неповний пакет документів;
• заява подана після 15 грудня поточного року;
• середньомісячний дохід на людину в сім’ї становить понад 4 722 гривні.
• кошти, виділені містом для надання матеріальної допомоги у поточному році, вичерпані.

За додатковими питаннями про допомогу звертайтесь за номером (044) 366-80-22.

Читайте також:

• 10 тисяч гривень при народженні дитини: грошова допомога для місцевих і ВПО у Трускавці
• Як переселенцям стати на квартирний облік у 2025 році: інструкція
• Чи дадуть субсидію на оренду житла, якщо знімається лише кімната: пояснення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни продовжують вести активні наступальні дії на Донеччині. Російська армія продовжує наступ на Донеччині, наразі відомо, що ворогу вдалося окупувати село Балаган та просунутися в самому Покровську.

Про це повідомили аналітики DeepState.

Просування росіян на Донеччині

Аналітики DeepState оновили мапу та повідомили, що росіяни окупували село Балаган, що у Покровському районі Донецької області. Крім того, вони просунулися в Покровську та поблизу Новоекономічного — селища в Покровському районі.

Дані Генштабу

Нагадаємо, що у ранковому звіті Генштаб відзвітував про 52 відбиті атаки на Покровському напрямку. Зокрема у районах Володимирівки, Маяка, Родинського, Червоного Лиману, Новоекономічного, Покровська, Котлиного, Удачного, Молодецького, Дачного та у напрямку Новопавлівки.

Читайте також:

Зведення з фронту: скільки атак відбили на Покровському напрямку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Одним із варіантів житла для внутрішньо переміщених осіб є соціальне житло — доступне, частково субсидоване державою та з власними перевагами і недоліками. Такі будинки зводитимуть для переселенців з Маріуполя, і подібна модель може стати реальною опцією й для бахмутян, які втратили власне житло або були змушені залишити рідне місто.

Експерт із житлової політики Олександр Анісімов розповів про те, як працює соціальне житло в Україні, які механізми фінансування використовуються та з якими викликами стикаються мешканці і громади.

Соціальне житло в Україні на рівні законодавства

Як пояснює експерт, соціальне житло в Україні, згідно з чинним законодавством, – це житло публічної власності, тобто або державне, або комунальне. Але зараз, фактично, його не існує. Так, подекуди можна знайти поодинокі квартири, які ще зберігають статус соціального житла, але їх вкрай обмежена кількість, і цей фонд зменшувався до 2022 року. Нового соціального житла в розумінні законодавства майже не було створено і за останні 3 роки.

Самі соціальні гуртожитки були виведені з категорії соціального житла як такі під час прийняття Закону України “Про житловий фонд соціального призначення” ще у 2006 році.

У чому “підводні камені” соціального житла? 

Експерт називає дві головні проблеми Закону щодо “соціального житла”. Перша – це черга на нього, а друга – це фінансовий парадокс, закладений в ньому. 

“Черга – це проблема номер один в соціальному житлі. Чому? Тому що вона побудована на моделі, за якою в радянський час ви могли отримати квартиру відразу з якимось базовим внеском, але ви не були її власником. Потім ця черга дуже довгими етапами трансформувалася, і в результаті зараз вона існує, як муніципальна черга. Тобто її збирають муніципалітети щодо своїх мешканців, тому до внутрішньопереміщених осіб стосунку вона немає. Й потрібно розуміти, що насамперед муніципалітети збирали чергу зі своїх мешканців, яким потрібне житло”, — пояснює Олександр Анісімов.

Додамо, що у Постанові Кабміну від 2 липня 2025 року № 796 йшлося про реалізацію протягом двох років проєкту щодо створення фонду муніципального (соціального) орендного житла та надання його в оренду. Це експериментальний проєкт, за яким фінансування йде за кошти місцевих бюджетів, а також можна залучати кредитні і грантові кошти тощо. 

Органам місцевого самоврядування Кабмін рекомендував долучитися до експериментального проєкту зі створення муніципального (соціального) орендного житла — щонайменше 10% такого житлового фонду обов’язково резервувати для вразливих категорій, а саме для ВПО старшого віку з територій бойових дій або окупації, чиє житло знищене або непридатне, також для: 

• сімей з людьми з інвалідністю;
• сімей, де є люди, які потребують постійного догляду;
• сімей із сиротами, дітьми під опікою;
• багатодітних сімей з трьома і більше дітьми, де є опіка/піклування.

Примітка. Законодавство про соціальне житло наразі застаріле, оскільки датується ще 2006 роком. У червні 2025 року Олена Шуляк, голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування заявила, що для повноцінної житлової реформи, крім ухвалення законопроєкту №12377 (ред. наразі він на етапі підготовки до другого читання” “Про основні засади житлової політики”), Україні слід створити нове законодавство щодо фонду соціального житла, а також провести низку змін на рівні Податкового кодексу, що дасть можливість вивести ринок оренди з тіні. Нагадаємо, що у 2025 році в Україні запрацювала субсидія на оренду житла для ВПО, але ця послуга на практиці не працює. Як пояснювала Оксана Жолнович, реалізація програми спіткнулась об “сірий” ринок оренди, тобто орендодавці ведуть бізнес в “тіні”, не сплачуючи податків.

Олександр Анісімов пояснює, що окрім проблем з чергами на соціальне житло, друга складність полягає в фінансовій моделі, яка передбачає надання житла за доступну для людей плату.

“В наявному Законі про соціальне житло немає механізмів, які б відповідали на питання: “Яким чином це житло має утримуватись у придатному стані в майбутньому через 10-20-30 років”? Простими словами, органи місцевого самоврядування інтерпретують це як бюджетний тягар, бо вони беруть на себе ще одне соціальне зобов’язання. Адже, крім того, щоб побудувати таке житло, його треба ще й утримувати, а як — це вже питання. Бо з вартістю плати за соціальне житло є механізм встановлення орендної ставки, який пов’язаний з вашою зарплатою чи вашими доходами у домогосподарстві, але в результаті він може бути такий, що ви платите дуже мало, і муніципалітет за це житло отримує копійки. Для муніципалітетів це фінансове самогубство. І в цій частині полягає корінна проблема, що, по-перше, в черзі стоять не ті люди, яким воно потрібне, бо там, наприклад, стоять люди з 70-х років, і це не люди, яких немає куди прийти — це люди, які мають житло, але воно, наприклад, замале, не в тому стані тощо. Й, звісно, фінансова модель забезпечення регулювання цього житла винятково в інтересах орендаря, без запобіжників у випадках несплати та загалом системи балансування витрат між громадами та урядом перетворює цю історію в фінансову профанацію”, — пояснює експерт з питань житлової політики.

Плата за соціальне житло в Україні: як розраховується?

Наразі плата за соціальне житло в Україні регулюється Законом України

“Про житловий фонд соціального призначення” 2006 року. При встановленні плати враховують наступні фактори:

1) середньомісячний сукупний дохід наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за попередній рік з розрахунку на одну особу; вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім’ї; інші обставини, які безпосередньо впливають на майновий стан громадянина;

2) загальна площа житла;

3) кількість осіб, які в ньому проживають;

4) перелік отриманих житлово-комунальних послуг;

5) місце розташування жилого будинку.

4. Плата за житло із житлового фонду соціального призначення складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону.

Плата за житло, яка вноситься безпосередньо наймачем соціального житла, не повинна перевищувати 20 відсотків сукупного доходу наймача та членів його сім’ї, які проживають разом з ним.

5. Органи місцевого самоврядування здійснюють перерахунок коштів на плату за капітальний ремонт соціального житла балансоутримувачу відповідного будинку пропорційно площі житлового фонду соціального призначення.

6. Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який передається з державної власності в комунальну, визначаються договором.

Умови відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створюється за кошти державного бюджету, визначаються законом.

7. Плата за соціальне житло, що перебуває у приватній власності, здійснюється за угодою між власником та відповідним органом місцевого самоврядування.

Відрахування плати на капітальний ремонт житлового фонду соціального призначення, який створено за рахунок коштів юридичної або фізичної особи, здійснюється цією особою, якщо договором з органом місцевого самоврядування не передбачено інше.

8. Плата за найм соціального житла використовується органами місцевого самоврядування виключно на формування та утримання житлового фонду соціального призначення, а також на його пристосування до потреб осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю.

9. Спори щодо плати за соціальне житло вирішуються у судовому порядку.

Загалом, система оплати соціального житла, де наймач сплачує не більше 20% свого сукупного доходу, створена для захисту малозабезпечених родин і забезпечення доступного проживання. Це те, що потрібно переселенцям та переселенкам. Такий підхід гарантує, що люди не витрачатимуть більшу частину доходів на оренду, а держава компенсує різницю. Водночас цей механізм створює значне навантаження на місцеві бюджети — особливо там, де ресурси обмежені. 

“При будівництві чи утримуванні соціального житла не зрозуміло, як закласти фінансування на довгостроковий період, адже муніципалітет не може передбачати, скільки буде отримувати коштів з оренди, тому для бюджету це ризиковано”, — додає Олександр Анісімов.

З досвіду експерта, в Україні вже були преценденти, коли громади відмовлялися навіть розглядати пропозиції щодо будівництва соціального житла, бо розуміють, що навіть якщо будівництво профінансують донори, то утримання ляже на бюджет громади, який часто дуже обмежений.

А сама громада буде відповідальна за все, що відбувається всередині цього житла — від ремонту до ймовірних соціальних конфліктів між мешканцями: конфлікти, скарги, управління будинком, юридична відповідальність;

Спікер каже, що громади бояться не тільки фінансів, а й організаційної відповідальності. Але є інший приклад, який для приймаючих громад є більш прийнятним: коли проєкт реалізує приватний фонд чи інша організація, яка сама управляє будинком, — це зменшує навантаження і ризики для міста. Громада може надати землю, але не несе повної відповідальності, тому такий формат для них легший і привабливіший, хоча лише вкрай обмежено відповідає на масштаб викликів розселення переміщених осіб.

Складнощі управління ділянкою та житлом, коли майно однієї громади розташоване на території іншої громади

Юридично така ситуація можлива — обмежень немає, але виникає складна конструкція власності та управління, бо мешканці формально залишаються “прописаними” в іншій громаді. Це ускладнює адміністрування, соціальні права та відповідальність за житло.

Також, як пояснює експерт, є ризики довгострокової відповідальності. Громада, яка передала майно, через 10–15 років може захотіти від нього відмовитися з політичних чи фінансових міркувань, а мешканці залишаться жити в будинку, і тоді доведеться розв’язувати питання управління житлом і конфлікти. Й останнє: спроба реалізувати “соціальне змішування”, тобто поселити людей з різних громад поруч, створює додаткову адміністративну та організаційну складність. Так, схожа модель діє у країнах Європи, наприклад у Франції, є приклади, коли в одному будинку є і соціальне, й звичайне житло. Але такі проєкти потребують високої компетентності врядування та ресурсів, яких місцеві органи в Україні часто не мають.

Олександр Анісімов радить уникати таких конструкцій і обмежитися зрозумілими формами, де соціальне житло належить одній громаді — це зменшує ризики для майбутніх керівників та мешканців і робить управління простішим та передбачуваним.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!