У Донецькій області триває евакуація. Людей вивозять з небезпечних територій, коли дозволяє безпекова ситуація. Є можливість виїхати і з населених пунктів, які знаходяться в 5 кілометрах від лінії фронту. Це роблять із залученням броньованих автомобілів.

Як зараз проходить евакуація на Донеччині, редакції “Бахмут IN.UA” розповів волонтер Євген Ткачов.

Евакуація з гарячих точок, чи є можливість вивозити людей

Евакуацією людей з прифронтових територій займаються працівники ДСНС, евакуаційні групи поліції “Білі янголи” та деякі волонтерські організації. Наразі найскладніше вивозити людей з територій, які розташовані за 5-7 кілометрів від лінії фронту. Проблема полягає в тому, що під’їзні дороги часто обстрілюються росіянами та перебувають під контролем ворожих дронів.

“Найпроблематичніша евакуація — це все, що 5-7 кілометрів до лінії фронту, іноді 8 кілометрів. Тобто в тих місцях, де йде наступ росіян, де близько лінія фронту. І це все саме через дрони. Наприклад, якщо минулого року була евакуація з Бахмута чи Часового Яру, ми могли під’їжджати чи не на 100-200 метрів до лінії фронту і можна було тільки випадково потрапити під обстріл. То зараз цивільні машини дронами просто вибиваються”, — розповідає Євген Ткачов.

Через засилля російських дронів евакуація з міст, де вже йдуть бойові дії — Торецьк, Часів Яр, Курахове — можлива лише броньованими автомобілями. Але й це дуже великий ризик, адже вони є мішенню для окупантів.

“Туди якось намагаються проїжджати ДСНС своїми броньованими автомобілями і супергерої нашого часу “Білі янголи”. Також деякі волонтерські організації, які мають броньовані автомобілі, намагаються евакуйовувати людей з Курахівського і Покровського напрямку. Але, наприклад, позавчора такий броньований автомобіль отримав два влучання дрона. Дякуваючи Богу, всі живі, в тому числі й пасажирки, яких евакуйовували, лише легенькі поранення отримали. А взагалі, якщо їде броньований автомобіль, то це для росіян “жирна” ціль, тому люди, які їдуть на евакуацію, дуже ризикують. Все, що ближче 5 кілометрів до фронту, це вже вкрай небезпечно. Особливо, якщо там йде наступ росіян. Бо перед тим, як кудись наступати, вони запускають рій своїх дронів”, — каже Євген Ткачов.

Погодні умови наразі не мають значного впливу на евакуацію, проте виникають труднощі з доступом до прифронтових населених пунктів.

“Було складно, наприклад, два-три тижні тому проводити евакуацію саме з прифронтових сіл і містечок. Тому що подекуди асфальтовані дороги під контролем дронів, а через дощі неможливо було проїхати по бездоріжжю евакуаційним транспортом, навіть повнопривідними машинами”, — зазначає Євген Ткачов.

Зменшення темпів евакуації: причина

Як зазначає Євген Ткачов, наразі темпи евакуації на Донеччині знизилися. Це він пов’язує з тим, що люди стали отримувати зимову допомогу. Маючи можливості перезимувати, люди вирішують залишатися вдома.

“У Донецькій області наразі дещо знизилися темпи евакуації. Можливо це пов’язано з тим, що людям стали давати гроші на прибання твердого палива, гуманітарні організації розвозять паливні брикети, а адміністрації планують розвозити дрова. Звісно, це велика підтримка людей, але я вважаю, що це ще й одна зі складових, чому менше людей стало виїжджати. Люди будуть евакуюватися тільки якщо будуть проблеми з комуналкою. Наприклад, вчора у Покровську в сотень абонентів зник газ через величезне пошкодження газової мережі, і вже сьогодні люди почали телефонувати, бо збираються виїжджати. Люди, які живуть у квартирах, де немає опалення, швидше збираються на евакуацію, ніж ті, хто живе у приватному будинку, де можна поставити буржуйку чи розпалити піч”, — розповідає Євген Ткачов.

Попри всі складнощі евакуація на Донеччині триває. У людей, які планують евакуацію заздалегідь, навіть є можливість обрати місце, в якому вони надалі хочуть мешкати.

“Насправді можливостей виїхати дуже багато. Віськові адміністрації мають інформацію, де є місця для проживання переселенців, які там умови тощо. Люди, які готуються заздалегідь до виїзду, навіть можуть обирати собі умови, в яких вони будуть мешкати. Але, звісно, коли евакуація екстрена, коли все зруйноване, людей довозять до шелтерів або транзитних центрів. Там вони можуть кілька днів безкоштовно жити, харчуватися, підзарядити телефони та отримати консультації і пропозиції, куди далі можна їхати”, — розповідає волонтер.

Донецька область, контакти для евакуації

Звернення на евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• З ТОТ вдалося повернути 2 українських дітей: серед них дівчинка з Донеччини
• Торецьк, Часів Яр, Курахове: скільки людей лишаються в найгарячіших точках Донеччини
• У селищі Зайцеве залишилася одна місцева жителька

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.

Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.

monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази

Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.

Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.

“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.

Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:

• оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
• розрахунки за медичні послуги за межами України;
• грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
• придбання військового спорядження та амуніції.

Читайте також:

Соціальна допомога замість пенсії: критерії отримання та інструкція з онлайн-оформлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.

Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.

Сексуальність та стосунки з тілом після поранення

У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.

Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.

Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:

• деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
• військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
• частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
• частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості. 

На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.

Інформаційний вакуум на етапі лікування

Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.

Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.

У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.

Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.

Прийняття тіла та відновлення лібідо

Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.

Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.

Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.

Перші сексуальні практики після поранення

Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.

Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:

• військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
• дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
• для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
• перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.

Читайте також:

Виплати військовим у 2026 році: різниця між бойовими та грошовим забезпеченням

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!