Стало відомо, що переселенці отримуватимуть виплати протягом 3 місяців після дати завершення бойових дій (можливих бойових дій) або тимчасової окупації у населених пунктах, із яких вони перемістилися.
ВПО будуть отримувати виплати від держави й після припинення війни протягом 3 місяців. Зазначимо, що раніше кошти припиняли виплачувати одразу на наступний місяць.
Втім, у Міністерстві повідомили, що особа працездатного віку, яка не працює за відсутності поважних причин упродовж 3 місяців із дня призначення виплат ВПО, повинна якомога скоріше знайти роботу. Якщо ж це не вдалося зробити, то людина має зареєструватися у Центрі зайнятості, аби набути статусу безробітного та отримувати фінансову підтримку від держави.
Знищені автомобілі на вулиці в Покровську / фото Костянтин і Влада Ліберови
У Покровській громаді, в якій йдуть бойові дії, фіксують факти повернення родин з дітьми. Нещодавно з громади евакуювали 13-річну дівчинку, яка повернулась додому з батьками. Перебуваючи у громаді, мати і батько зникли, а дитина залишилась сама.
Про це під час брифінгу повідомила начальниця Служби у справах дітей Юлія Рижакова.
Повернення родин з дітьми в Покровську громаду
У Покровській громаді зафіксували випадок повернення раніше евакуйованої родини з дитиною. Сім’я з 13-річною дівчинкою, яка раніше виїхала за кордон, повернулась додому. Тут вони перебували деякий час, а дитину переховували.
За дивних обставин батьки дівчинки зникли — вийшли з дому та не повернулись. Дитина залишилась сама, а на сполох забив сусід.
“Дівчинка з батьками попередньо евакуювалася, якщо я правильно пам’ятаю, вони навіть за кордон евакуювалися. А потім просто через школу випадково з’ясували, що дівчинка все ж таки перебуває на території громади, хоча у списках вона рахувалась у нас як евакуйована за кордон. Дівчинка перебувала з батьками — з мамою і татом, але при якихось дивних обставинах батьки зникли. Вони вийшли з будинку і не повернулися. Про це сигналізував сусід, який перебував разом з дівчинкою, тому було здійснено евакуацію. Дитину забрала рідна тітка”, — розповіла Юлія Рижакова.
Зараз дитина у безпеці. Вирішується питання щодо надання дитині певного статусу і її офіційного влаштування в родину тітки.
Про долю батьків дівчинки невідомо. Вони не виходять на зв’язок.
Нагадаємо, що це не перший випадок виявлення дітей у Покровській громаді. Наприкінці жовтня в місті Покровськ виявили родину з чотирма дітьми. Вони перебували в місті попри бойові дії. Родину виявили раптово. Ніхто не здогадувався, що діти продовжували жити в Покровську, адже одна дитина з сім’ї регулярно відвідувала онлайн-уроки. Як це їй вдавалося при відсутності зв’язку в місті, невідомо.
На Полтавщині працює команда волонтерок, які шиють адаптивний одяг для поранених військових. Це різні види речей та нижня білизна на липучках, які є зручними для носіння у період реабілітації та післяопераційного відновлення, в тому числі й людям з ампутаціями. Працюють волонтерки власним коштом за підтримки небайдужих, а свій одяг передають у стабілізаційні пункти і лікарні, зокрема і для воїнів, які виконують бойові завдання на Донеччині.
З чого починався та як працює Миргородський громадський колектив “Шиття без меж”, розповіла волонтерка Ірина Ковіта.
Ідея виникла після курсів шиття
У місті Миргород на Полтавщині працює команда швачок, які шиють адаптивний одяг для військових. Працюють волонтерки вже рік. Розпочали свою роботу після курсів шиття.
“Я вела курси крою та шиття, і по закінченні курсу дівчатка хотіли продовження. Я сказала: “Є потреба в білизні для військових, якщо хочете, можемо шити білизну”. Всі погодились і так ми вже рік шиємо адаптивний одяг”, — розповіла Ірина Ковіта.
Загалом у команді є 10 волонтерок. Кожна з них займається своїм процесом — хтось кроїть вироби, хтось їх шиє, а хтось пере і прасує вже готовий одяг.
“У нас є жіночка, яка забирає готові вироби, пере і прасує, щоб вони вже чисті відправлялись. Я і ще одна жінка кроїмо, робимо заготовки. А решта семеро жінок шиють. Весь процес у нас розділений, як на фабриці. Хтось якісь деталі робить, хтось потім все разом зшиває, липучки пришиває, а хтось потім забирає прати. Весь процес розділений серед команди, щоб воно було максимально швидко. Кожен робить свій функціонал”, — розповідає волонтерка.
Половина з команди — це жінки, які залишились після курсів. Решта приєднались пізніше. Свою команду волонтерки назвали Миргородським громадським колективом “Шиття без меж”. Вони об’єднані прагненням допомагати військовим, а також мають певний терапевтичний ефект від роботи. Адже більшість волонтерок — це дружини і матері військових. Деякі з них — жінки, що втратили чоловіка або сина на війні.
“Це не тільки допомога військовим, це дещо більше. Це об’єднаний колектив, який спілкується і поза межами роботи. Це ще й допомога жінкам: хтось втратив сина, хтось чоловіка… і ця робота — це ще така собі група моральної підтримки, де ти можеш і допомагати іншим, і отримати підтримку серед таких жінок, як ти”, — каже Ірина Ковіта.
Що таке адаптивний одяг і кому він потрібен?
Основний вид виробів, які виготовляє миргородський колектив “Шиття без меж” — це адаптивний одяг для поранених військових. В асортименті є штани, шорти, футболки, лонгсліви та нижня білизна. Весь цей одяг на липучках, тому його комфортно одягати пораненим, в тому числі з ампутаціями та лежачим хворим.
“Це звичайний одяг, але він адапований під різні види поранень, ампутації ніг чи рук. Ми робимо розрізи по бокових швах або по плечових швах, робимо туди вставочки і пришиваємо липучки. Тому цей одяг можна вдягати і знімати з пораненого з максимальним комфортом. Робимо ми одяг двостороннім. Наприклад, якщо у людина ліва нога ціла, а права частково або повністю ампутована, то ми все одно робимо штани і на праву, і на ліву сторону, щоб вони розстібалися з двох боків. Тому що, як зазвичай показує практика, таким людям підійматися і натягувати на іншу здорову ногу штани не дуже зручно. Також цей одяг зроблений для максимального комфорту лежачих людей. У таких випадках під пораненого підстилається нижня частина одягу, зверху накривається іншою і защеплюється на липучки”, — розповідає Ірина Ковіта.
Своїм одягом волонтерки забезпечують стабілізаційні пункти і медичні заклади, де військові проходять лікування. Також закривають особисті запити від людей, чиї рідні постраждали на фронті. На сьогодні команда має сформований перелік місць, куди відправляють свої вироби. Серед них і ті, де проходять лікування бійці з Донеччини.
Також в асортименті є подушки, які адаптовані для людей з пораненнями.
“Це подушки у формі кісточок, вони дуже комфортні. Завдяки своїй формі їх легко покласти під руку, ногу, шию”, — каже Ірина Ковіта.
Подушки-кісточки / фото надане героїнею
За словами Ірини Ковіти, попит на адаптивний одяг великий. Щотижня волонтерки відправляють близько 30-40 одиниць одягу.
“У нас був випадок, що нам телефонують і кажуть: “Дайте хоч три штуки, хоч чотири, хоч п’ять, все що є у вас, надішліть, будь ласка, терміново, бо вісім хлопців лежать роздягнені”. Бо неможливо вдягти звичайний одяг, якщо, наприклад, нога у спицях. Що ж ти туди натягнеш? Тому в нас був такий період, коли швидко доводилось все відшивати і відправляти, бо хлопців не було як одягнути для перевезення в лікарню”, — згадує волонтерка.
Адаптивний одяг / фото надане героїнею
Де беруть тканину та чи приймають допомогу від людей?
Ірина Ковіта каже, що колектив має потребу в тканині. Адже адаптивний одяг хоч і має великий попит, його переважно не перуть після операцій, а викидають.
Через великий попит є і великі витрати тканини й фурнітури. Закуповують їх волонтерки власним коштом за донати небайдужих людей.
В асортименті є шорти, штани, футболки і лонгсліви / фото надане героїнею
“Раз ми відкривали банку, назбирали приблизно 65 тисяч з хвостиком. На всі ці кошти ми закупили тканину і липучку. Все це коштовно зараз, на жаль. Також кидали запит, що люди можуть надіслати нам тканину. Тоді дуже багато людей відгукнулись, але ми вже все відшили. Зараз у нас є свої постачальники, але тканина дуже швидко розходиться. Наприклад, нам допомагала місцева швейна фабрика, віддавали свої залишки. В рулоні було 66 метрів і ми його за два понеділка скроїли, рулона немає”, — розповідає Ірина Ковіта.
Волонтерки також приймають звичайний одяг, переробляючи його в адаптивний. Однак беруть у роботу лише одяг у гарному стані, зношені речі чи з секонд-хенду не приймають. Кажуть, що для захисників роблять лише якісний одяг, який не зіпсується при першому ж використанні.
“Нам з Полтави надсилали величезні коробки одягу. Це був новий одяг, мабуть якісь залишки з гуманітарної допомоги. І ми адаптували його: розрізали футболки по плечових швах, розрізали штани, шорти і пришивали туди готові вставки і липучку. Тому також можна, якщо у людей є якісь речі, навіть хай це не нові, але в гарному стані, то ми можемо їх взяти й адаптувати для поранених”, — каже волонтерка.
Футболка на липучках / фото надане героїнею
Як допомогти Миргородському громадському колективу “Шиття без меж”
Зараз волонтеркам дуже потрібна тканина, бажано бавовняна. Підходить будь яка, навіть з візерунками. Також можна надіслати одяг у гарному стані для подальшої адаптації.
Якщо ви бажаєте допомогти волонтеркам, відправляйте тканини та одяг за адресою: місто Миргород, відділення “Нової пошти” №2 або №1 (вантажне). Посилку відправляйте на ім’я Ірини Ковіти, телефон: +380 (50) 511 2531.
Також можете відправляти Укрпоштою за індексом 37604.
Крім цього, волонтерки збирають кошти на тканину для адаптивної білизни. Долучайтесь, надсилаючи кошти в конверт ПриватБанку (номер картки конверта: 5168 7521 3793 1260).
У серпні 2023 року уряд ввів нові правила щодо виплат переселенців. Скасувати виплати планували тим ВПО, які, зокрема, мають на депозитному рахунку більш як 100 […]
Жінки-ВПО з малолітніми дітьми, які проживають у регіонах, де не працюють дитячі садочки, можуть й надалі отримувати виплати. Таку пропозицію висунула віцепрем’єрка Ірина Верещук. Виплати […]
Держава планує з 2024 року збільшити суму грошової допомоги для внутрішньо переміщених осіб. Про яку саме суму надбавки до виплат йдеться наразі невідомо. Про це […]
