Часів Яр у руїнах: як виглядає прифронтове місто

Валентина Славінська Славінська Валентина 12:20, 19 Липня 2024
Вигляд зруйнованого міста / скриншот

Колись мирне 13-тисячне місто Часів Яр перетворилося на руїни внаслідок російської агресії. Бійці 24 механізованої бригади ім. Короля Данила  поділились кадрами з міста.

Про це повідомляє Повернись живим.

Часів Яр: 24 ОМБр поділилась кадрами міста

З висоти місто виглядає як суцільна пустка. Зруйновані будинки, спалені дерева та вибиті вікна – така сумна реальність для часовоярців. Станом на 19 вересня у Часів Ярі залишалось 470 жителів. Людям допомагають міська військова адміністрація і кілька волонтерських організацій. У деякі райони доставити гуманітарну допомогу вже неможливо, як і евакуювати звідти людей.

Часів Яр / скриншот
Зруйнована вулиця міста / скриншот
Зруйноване росіянами місто / скриншот

Більшість будинків у Часів Ярі зруйновані ворожими обстрілами, люди ховаються у підвалах багатоповерхівок та у власних будинках.

Будинки зруйновані росіянами / скриншот
Вигляд міста з висоти / скриншот

Через постійні бойові дії в місті майже повністю зруйнована цивільна інфраструктура. Відсутнє електропостачання, проблеми з водою та зв’язком. Евакуація місцевих жителів продовжується, попри те, що робити це дуже складно.

Росіяни просуваються у бік Часів Яру, регулярно штурмують та обстрілюють місто.

Контакти для евакуації

Зробити заявку на евакуацію з Часового Яру можна за міським телефоном: +380 (099) 712 0359.

Звернення також приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни на мотоциклах штурмують Донеччину: планують вийти на адмінкордон

Валентина Твердохліб 09:45, 26 Серпня 2025
кордону
Росіяни наближаються до адмінкордону Донеччини / скриншот мапи DeepState

Російські окупанти продовжують наступальні дії на Покровському напрямку. Активізувалися штурми для виходу до адміністративного кордону Донеччини. Для атак окупанти використовують мототехніку.

Про ситуацію на фронті розповідає Бахмут IN.UA.

Росіяни намагаються вийти до адміністративного кордону Донеччини

За даними ОСУВ “Дніпро”, протягом минулої доби, 25 серпня, на Покровському напрямку росіяни проводили наступальні дії в районах Сухецького, Родинського, Миролюбівки, Променя, Мирнограда, Новоекономічного, Новоукраїнки, Покровська, Звірового та Леонтовичів. Загалом ЗСУ зупинили 43 ворожих штурмів.

Окрім цього, окупанти намагаються посилили атаки з метою виходу на адміністративний кордон Донецької області. Активність ворога фіксували в районі Дачного, Новомиколаївки і Новопавлівки.

Для ведення бойових дій росіяни знову почали використовувати мототехніку. Вогнем у відповідь українські захисники знищили близько 15 одиниць ворожої техніки.

Втрати рф за 25 серпня

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 25 серпня російська армія втратила:

  • близько 890 військових;
  • 4 танків;
  • 3 бойових броньованих машин;
  • 33 артилерійських систем;
  • 95 БПЛА оперативно-тактичного рівня;
  • 97 одиниць автомобільної техніки;
  • 2 одиниці спецтехніки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Не плач, у тебе ж діти!”: як суспільство нав’язує моделі поведінки в горі та що радить психологиня

Семаковська Тетяна 18:05, 25 Серпня 2025

Люди, які втратили рідних, стикаються не лише з болем, а й із суспільними очікуваннями — як саме вони мають горювати. Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з психологинею Юлією Павловою про те, які стереотипи варто руйнувати та як правильно підтримати людину в жалобі.

“Правильне горювання”

Юлія Павлова / фото надане героїнею

Втративши рідну людину нерідко близькі стикаються з осудом від знайомих чи родичів, підписників у мережах за звичайні, на перший погляд, речі: похід в салон краси, нова покупка, поїздка за кордон, фото біля могили. Все це не вписується в очікування того самого правильного горювання. І як наслідок люди стикаються з осудом. Ми провели опитування серед бахмутян, аби дізнатися, чи мав хтось з них схожий досвід й ось які відповіді ми отримали.

З 48 опитаних:

  • 12% радили не плакати на людях;
  • 15% “триматися” і не показувати емоцій;
  • 40% швидше “повертатися до нормального життя”;
  • 2 % не говорити про втрати публічно й часто;
  • 6% дотримуватися певного стилю одягу чи поведінки тощо.
Опитування / скриншот

Чому люди нав’язують рамки на тих, хто пережив втрату

Психологиня Юлія Павлова пояснює, що в Україні досить міфологізована тема проживання-горювання, тому часто замість підтримки, людина, яка пережила втрату отримує засудження чи нерозуміння.

“У нас немає алгоритмів чи навичок проживання-горювання. Ми можемо, як брати історичний контекст, що Україна не мала такого безпечного часу прожити своє горе. Ми постійно виборюємо свою незалежність, або знаходимося під окупацією. І тому, власне, у нас не міг сформуватися нормальний алгоритм проживання-горя. Але якщо ми подивимось, то й у світі не існує багато культур, де такий алгоритм взагалі є”.

Вона наводить простий приклад: часто людина, поруч з якою знаходиться хтось в горюванні, відчуває себе дискомфортно, бо вона не знає, як поводитися, що казати. Тож, через свій дискомфорт намагається змінити стан іншої людини. Саме це й може виглядати й відчуватися токсично.

“Буває кажуть: “Не плач, у тебе, діти!”. Чи навпаки, можуть казати так: “Маєш виплакатися зараз, чому ти тримаєш собі”. Буває, що й докоряють, що людина плаче”, — пояснює психологиня.

Гумор у проживанні горя

Гумор є однією із копінг-стратегій або копінг-механізмів проживання стресу чи горя, якщо ми говоримо про стратегії проживання втрати, каже психологиня. Для когось проживанням горя, будуть сльози, а для когось, гумор. Це своєрідний щит, такий захисний механізм проживання втрати, говорить фахівчиня. Гумор нерідко зустрічається у проживанні горя у родинах військовослужбовців.

“Це відбувається тому, що військовослужбовці та ветерани через постійну загрозу життю та здоров’ю випрацьовують такий захисний механізм, як сарказм і чорний гумор. Якщо ми подивимося на хлопців і дівчат, вони дуже часто самі жартують зі свого каліцтва, можуть жартувати зі смерті тощо. І їх рідні переймають це, оскільки ви постійно спілкуєтеся, то ви переймаєте цей механізм, і звісно, що він допомагає. Тому близькі військовослужбовців або ветеранів, можуть дійсно це брати собі не свідомо. І таке проживання горя є абсолютно нормальним, якщо воно не зачіпає гідності військовослужбовця, полеглого героя чи героїні”.

Але в людей таке горювання може викликати осуд або здивування, бо ми звикли бачити людину в горі лише зі сльозами та плечам. А горювання має різні етапи, стадії та прояви. І посміятися – це один з елементів. Навіть на похороні, пояснює психологиня, люди можуть посміхатися або сміятися, згадуючи померлого, бо згадують якісь смішні ситуації, і це нормальний елемент, якщо він не стає єдиним елементом проживання горя.

Якщо це єдиний варіант, тоді ми будемо говорити, що у людини відбулось якесь застрягання, і треба вже розбиратися, чому й що сталося, і якими ще методами людина може проживати в свій стан,

Юлія Павлова // психологиня

Горювання: на що варто звернути увагу

Ілюстрація Бахмут IN.UA

Для тих, хто втратив: якщо у вас є сили та бажання, то ви можете відповідати на осуд або коментарі, пояснюючи свій стан. Якщо ви активні у мережах, можна зробити загальний пост, в якій пояснити свою думку для всіх. Пам’ятайте, що горювання — дуже індивідуальний процес. Немає “нормальних” чи “правильних” способів проживати втрату: хтось плаче й носить чорне, хтось мовчить, хтось іде в роботу чи подорожує.

Суспільство часто реагує токсичними коментарями й оцінками. Але важливо пам’ятати: ці слова не про вас. Люди у такий спосіб зливають власний біль, використовуючи чужу втрату як “контейнер” для своїх емоцій. Не обов’язково брати це на себе.

Повертаючись до теми горя, психологиня каже, що зараз переглядається світова концепція горювання.

Раніше всі спиралися на концепцію: шок, заперечення, гнів, торг, й прийняття. Саме цю компонентну модель брали як основу. Але зараз, вона не завжди працює, бо етапи можуть змінюватися місцями, щось може випадати, чогось може не бути. Проте сталої нової моделі немає.

“В цілому момент горювання в гострій фразі відбувається від року до трьох. Далі, звісно, людина не завжди приймає факт втратити, але вона вже може якось з цим змиритися, жити. Тобто до 3 років плюс-мінус. Близьким варто звертати увагу саме на елементи застрягання. Що це означає? Якщо вже минув час, наприклад рік, а людина все ще заперечує факт втрати, це вже не є нормою. Людина не може рухатися далі, вона перебуває в цьому стані й може отримати ментальні розлади, порушення тощо”, — каже експертка.

Вона додає, не потрібно забороняти собі забороняти проживати будь-які емоції, зокрема й гнів. Він також є переламним елементом в проживанні горя, бо після нього зазвичай йде усвідомлення (не прийняття) втрати в своєму житті. Не важливо як ви проживаєте горе, чи це злість, чи це гумор, важливо не застрягати у будь-якому стані.

Як можна підтримати людину, яка втратила близького?

  • не намагатися “зняти” біль фразами — їх просто не існує;
  • вислухати, якщо людина хоче говорити;
  • згадувати життя загиблого, а не лише його смерть;
  • ставити питання про події, а не напряму про емоції, щоб дати людині безпечний простір;
  • не оцінювати, “як саме” вона горює — це завжди індивідуально.

“Якщо ми не знаємо, що сказати, найкраще це вислухати мовчки. Плюс дуже важливо вшанування пам’яті. Це те, над чим зараз працюємо на державному рівні: ті ж загальнонаціональні хвилини вшанування пам’яті о 09:00, і ті ж пам’ятні дати. Це дуже важливо для рідних. І ще один момент, як суспільство може підтримати рідних, у кого загинули близькі, це елемент відсутності оцінки їх горювання. Це би було просто ідеально, якби ми (20:35) не оцінювали, чи достатньо людина горює, а чому вона зробила манікюр, а чому вона з дітьми поїхала відпочивати. От якщо ми будемо потроху вчитися, хоча б не ділитися цими оцінками з іншими, це буде допоміжним”, — каже Юлія Павлова.

Примітка. Якщо у вашому колі людина втратила близького на війні й ви хочете її підтримати, але ви не належите до військової спільноти, не варто використовувати мілітарні фрази на кшталт “Герої не вмирають” чи “Помстимося”. З вуст цивільних це може звучати як знецінення чи нерозуміння. Краще знайти прості, щирі й особисті слова підтримки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни на мотоциклах штурмують Донеччину: планують вийти на адмінкордон

Російські окупанти продовжують наступальні дії на Покровському напрямку. Активізувалися штурми для виходу до адміністративного кордону Донеччини. Для атак окупанти використовують мототехніку. Про ситуацію на фронті […]

Важливо

“Не плач, у тебе ж діти!”: як суспільство нав’язує моделі поведінки в горі та що радить психологиня

Люди, які втратили рідних, стикаються не лише з болем, а й із суспільними очікуваннями — як саме вони мають горювати. Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з […]

ГУР ідентифікувало осіб, які причетні до мілітаризації українських дітей на окупованій Донеччині

Головне управління розвідки (ГУР) Міністерства оборони України встановило особи ще чотирьох людей, причетних до мілітаризації українських дітей на тимчасово окупованій території Донеччини. До переліку потрапили […]

“2 000 метрів до Андріївки”: фільм про звільнення села під Бахмутом можуть висунути на “Оскар”

Український Оскарівський комітет представив вісім фільмів, які подали заявки для участі у відборі на 98-му “Оскарі” в категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм”. Серед них — […]

Відео

Іванівські десантники показали, як нібито “розміновують” окупований Бахмут

Один із російських пропагандистських каналів у Telegram опублікував нові кадри з окупованого Бахмута, на яких російські солдати угрупування “іванівські десантники” нібито проводять розмінування міста. Детальніше […]