Вчора, 9 вересня, Бахмуту виповнилося 452 роки. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну жителі міста вимушені відзначати це особливе для них свято у різних куточках України та світу. Цього дня, ми, бахмутяни як ніколи відчули підтримку людей, які щиро бажають нам добра і допомагають у цей непростий час.

---

Редакція «Бахмут.IN.UA» згадує, як відбувалося святкування Дня міста Бахмут.

Привітання від захисників

Воїни 17-тої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, які воюють на Бахмутському напрямку, записали звернення до бахмутян.

Онлайн-концерт

До дня міста редакція «Бахмут.IN.UA» підготувала концертну програму для бахмутян. Перші хвилини ефіру концерт йшов за планом, однак згодом керування трасляцією перехопили російські хакери, які зірвали захід. Вочевидь, росіянам настільки заважав святковий настрій бахмутян, що вони не могли пройти повз святкування, аби не зіпсувати його.

Однак, це не завадило нам продовжити святкувати в іншому форматі.

Екскурсія столицею

Історик-краєзнавець Микита Безмен провів у Києві для всіх охочих безкоштовну екскурсію містом.

Привітання від зірок

Лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя на прохання редакції передав бахмутянам привітання до Дня міста.

Популярний український гурт «SPIV BRATIV» на прохання нашої редакції привітав бахмутян з Днем міста. Через ворожу кібератаку музиканти не змогли звернутися до бахмутян наживо, тому записали відео.

Вітання від наших артистів та волонтерів

Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв ім. І. Карабиця теж не забув про День народження рідного міста і записав відеопривітання.

Бахмутянин, волонтер, захисник Андрій Шостак передає вітання з Днем народження нашого міста Бахмут.

Заходи в Україні

Президент України Володимир Зеленський привітав міста, які відзначають свій День народження 9 та 10 вересня. Він відзначив героїчну Авдіївку, незламний Бахмут та інші міста, які протистоять російським окупантам.

У Бахмутській міськраді показали, як містяни святкували День народження Бахмута у великих містах України.

Київ

День міста у столичному парку «Наталка» розпочався з урочистої частини, де відбувся перший крок до відродження Бахмуту — висадка трояндових кущів. Участь у заході взяли участь усі бажаючі. 

Присутні на святі змогли відвідати розважальні майданчики для дітей та дорослих, майстер-класи, залишити свої надписи на стіні побажань та скуштувати печиво із передбаченням. Смачний козацький куліш нагадав про мирні часи у місті.

Чимало шанувальників зібрали спортивні та ігрові локації. Наприкінці заходу відбулось урочисте нагородження від українського козацтва волонтерів з Бахмута, що допомагали ЗСУ та цивільним.

Полтава

Зазвичай святкування у Бахмуті відбувалося на центральній площі міста, не стали порушувати цю традицію бахмутяни у Полтаві. Дітей радо прийняв міський парк «Перемога», де на малечу чекали цікаві ігри, вікторина «Моє рідне місто», улюблені руханки під музику.

У конкурсі малюнків «Бахмут у моєму серці» неможливо було обрати переможців, бо дитячі мрії про мирне майбутнє нашого міста мають усі обов’язково здійснитися. Усі учасники заходу отримали переможні призи. Від міста Полтава діти отримали у подарунок безкоштовне катання на атракціонах.

Одеса

В Одесі пройшла розважально-ігрова програма, присвячена 452-річниці рідного міста. Яскраві кульки, прапорці з символікою рідного міста, пісні, знайомі з дитинства, перенесли всіх присутніх на рідні вулички старовинного Бахмута.

Малечу розважали казкові герої, які пригощали їх невід’ємним атрибутом свята — солодкою ватою. В інтелектуальній вікторині «Чи знаєш ти своє місто?» бахмутяни позмагалися на знання цікавих фактів про Бахмут. Разом пригадали назви рідних вулиць, де проходили найяскравіші моменти життя.

Далі були веселі тематичні конкурси, ігри, активності, які допомогли розважити та згуртувати. На завершення учасники заходу склали в імпровізований кошик свої побажання рідному місту. Також цієї ночі в Одесі народився маленький бахмутянин. Щиро вітаємо батьків і бажаємо здоров’я!

Дніпро

Активно долучилися до свята бахмутяни у Дніпрі. Тут пройшли майстер-класи, квести для дітей та дорослих, веселі конкурси та флешмоб. Веселощів, запалу та незабутні враження від яскравих образів діточкам додав аквагрим та солодкі подарунки.

Цей день був наповнений позитивними емоціями, довгоочікуваними зустрічами та приємними спогадами.

Жовті Води

Святковий день для бахмутян у Жовтих Водах розпочався з ранкової кави та привітань.

Далі був кіноогляд «Спогади про місто», майстер-клас з виготовлення браслетів «Три кольори Бахмута», концертна програма і танцювальний флешмоб від юних талантів «Мир над Україною».

Кривий Ріг

У Кривому Розі Благодійний фонд «Слов’янське серце» провів яскраву та веселу розважальну зустріч для малечі.

Цікавий квест під назвою «Бахмут там, де ми!» підготували педагоги освітнього осередку нашого міста, під час якого маленькі мешканці були учасниками майстер-класу з виготовлення святкових вітальних листівок та власноруч створили прапор Бахмута.

Далі на бахмутян чекав святковий концерт від ПК «Мистецький» та частування ласощами.

Харків

У Харкові відбулась виставка картин художниці Катерини Руденко про мирний та вже знищений росією Бахмут. Звучали музичні привітання від викладача Бахмутської школи мистецтв Олени Москальової та вірші про Бахмут від випускниці школи мистецтв Євгенії Волобуєвої.

Цікаві історичні факти про наше місто розповів історик Михайло Топило. Дітлахи малювали мрії про місто, яким вони бажають його бачити в майбутньому після нашої Перемоги.

Вітання для бахмутян з усіх куточків нашої країни та світу

Вітання начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олексія Реви.

Читайте також: “У 2021 був останній День міста, коли можна було радіти”: бахмутяни про 9 вересня

Всі фото: Бахмутська міська рада

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

На Донеччині суд виніс вирок жінці, яка допомагала російським військам визначати цілі для ударів по позиціях Сил оборони України. За державну зраду в умовах повномасштабного вторгнення її засудили до 15 років позбавлення волі з повною конфіскацією майна.

Про це повідомили в Донецькій обласній прокуратурі.

Робота на ворога на Донеччині

За даними слідства, засудженою виявилася жителька селища Нью-Йорк, яке належить до Торецької громади. Через наближення лінії бойових дій вона була змушена переїхати до Краматорська. У грудні 2024 року на жінку через месенджер Telegram вийшов співробітник російської Федеральної служби безпеки. Вона прийняла його пропозицію щодо співпраці.

Для збору розвідувальної інформації агентка використовувала свою професійну діяльність. Працюючи водійкою, жінка щодня розвозила хліб по місцевих торговельних закладах. Такий постійний маршрут дозволяв їй непомітно моніторити навколишню обстановку.

Протягом трьох місяців водійка регулярно звітувала своєму російському куратору. Головним завданням жінки було виявлення та фіксація місць дислокації підрозділів Збройних Сил України.

Вона збирала інформацію одразу в кількох населених пунктах та громадах регіону: у Дружківці, Костянтинівці, Краматорську, а також на території Торецької та Іллінівської громад. Особливу увагу під час своїх робочих поїздок агентка звертала на розташування українських блокпостів та локації зосередження військової техніки оборонців.

Затримання та позиція обвинуваченої

Протиправну діяльність жінки вдалося викрити та припинити у березні 2025 року. Досудове розслідування у цій справі проводили слідчі Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях.

До моменту ухвалення вироку фігурантка перебувала у слідчому ізоляторі. Прокурори Донецької обласної прокуратури надали суду беззаперечні докази її вини у злочині, передбаченому частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України. Попри наявну доказову базу, жінка так і не визнала своєї провини в цьому особливо тяжкому злочині.

Читайте також:

Підпалив військове авто і передавав дані про ЗСУ: мешканця Краматорська підозрюють у державній зраді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До початку повномасштабного вторгнення Богдан Зуяков професійно займався армреслінгом, брав участь у змаганнях та здобував нагороди. Проте реалії війни змусили змінити спортивний зал на небезпечні маршрути Донеччини. Сьогодні він — волонтер, який щодня ризикує життям, вивозячи людей з-під обстрілів у найгарячіших точках.

Про складні рішення, страх, втрату побратимів, евакуацію тварин та мрію стати мером Краматорська редакції Бахмут IN.UA розповів Богдан Зуяков, волонтер з Краматорська.

Спорт на паузі: як почався шлях волонтера

Рішення стати на захист свого міста та допомагати людям було прийняте миттєво. За словами Богдана Зуякова, вже 25 лютого 2022 року, побачивши допис у соціальних мережах про потребу в людях, він долучився до побудови блокпостів та укріплення адміністративних будівель мішками з піском.

“В той момент я намагався міксувати життя волонтерське і спорт, але десь через місяць я розумів, що волонтерська діяльність забирає надзвичайно багато сил, часу і просто сил не вистачало. Був вимушений трішки відкласти спорт на другий план, що для мене було дуже важке рішення, болюче“, — згадує волонтер.

Він зізнається, що й досі відчуває біль через неможливість жити звичайним життям, проте пріоритетом залишається допомога людям.

Чому саме Донеччина

Попри те, що лінія фронту невпинно наближається до Краматорська — рідного міста волонтера, Богдан Зуяков залишається у рідному регіоні. Його мотивація проста: дім — це місце, де він виріс, а ресурси кожної людини є обмеженими.

“В цілому мені хочеться допомогти всім, але я розумію, що мої ресурси обмежені. На жаль, я не супергерой, який може допомогти всьому світу. Тому я свідомо розумію, що я не можу допомогти всюди: їхати на Херсонщину, їхати на Сумщину. Я допомагаю тут, тому що мого ресурсу вистачає тільки на допомогу тут“, — пояснює він.

Волонтерство для Богдана Зуякова — це не стільки обов’язок перед іншими, скільки внутрішня потреба та борг перед самим собою. 

“Не кожен може рятувати людей, віддавати всього себе цьому. Можливо, це захворювання в нас таке, я не знаю“, — додає він.

Страх і “чуйка”: поїздки на межі життя та смерті

Кожна поїздка за людьми — це величезний ризик. Спочатку волонтерам доводилося їздити у звичайних автомобілях без броні та систем радіоелектронної боротьби (РЕБ). Згодом кожна вилазка стала мініатюрною операцією, зі зброєю та іншими важливими речами для запобігання дронам. На питання про те, як вдається долати страх, чоловік відповідає відверто — страх нікуди не зникає.

“Нам страшно кожен раз. В якісь моменти цей страх є індикатором того, що може щось відбутися. Як така назва “чуйка”, вона завжди присутня, і ми намагаємося її слухати. Якщо нам щось внутрішнє відчуття каже, що не треба їхати, ми, наприклад, не їдемо. Страшно. Боремось. Та й їдемо, куди діватись“, — розповідає рятувальник.

Найважча місія: пішки крижаною Костянтинівкою

Евакуація часто вимагає надлюдських зусиль. Найважчим як фізично, так і морально епізодом за ці роки волонтер називає піший похід у Костянтинівку за трьома людьми, серед яких була маломобільна жінка.

“Йти фізично було важко, тому що ожеледиця, тому що після поранення настільки багато часу пройшло, рани ще бентежать досі. І морально це було важко повертатись в те місце, де тебе майже могли вбити“, — ділиться він.

Ця операція відбувалася у супроводі військових, з чіткими інструкціями та командами. Саме після неї команда переглянула підходи до власної безпеки: волонтери почали використовувати кращі бронежилети та засоби РЕБ проти ворожих дронів, ставши за рівнем екіпірування схожими на військових.

“Чорний список” відмовників

Одним із найболючіших аспектів роботи є ситуації, коли люди в останню мить відмовляються виїжджати з-під обстрілів, наражаючи екіпаж на марну небезпеку. У таких випадках волонтери формують так званий “чорний список” адрес.

“В такий момент я відчуваю тільки те, що хочеться максимально швидко звідси звалити і не загинути заради цього. Співчуття до таких людей, які відмовилися… можливо, і немає. Тому що вони свідомо мені в очі сказали свій вибір. Це максимальна зневага до інших волонтерів“, — різко, але справедливо зазначає Богдан Зуяков. Він наголошує, що життя волонтерів також має цінність, і ризикувати ним вдруге заради тих, хто знехтував їхньою безпекою, вони не будуть.

Евакуація тварин

Особливе місце в евакуаційних місіях займає порятунок домашніх тварин. Для команди волонтерів життя беззахисних котів та собак є не менш важливим. Вони завжди переконують господарів забирати улюбленців із собою.

“Я краще викину ту одну сумку з непотребом якимось, але ми заберемо собачку і котика. Для мене дивно чути, коли питають: “А ви заберете собачку?”. Ми вивозимо сім’ю. В сім’ї, якщо є котик, собачка – це член сім’ї“, — підкреслює Богдан Зуяков. 

Водночас він з болем визнає, що ті тварини, яких люди свідомо залишають у гарячих точках на кшталт Костянтинівки, переважно приречені на загибель.

Емоційне вигорання та втрата побратима

Постійне перебування в екстремальних умовах накладає важкий відбиток на психіку. Волонтери зізнаються, що стали більш черствими, а війна перетворилася на рутину. Зберегти баланс допомагає чітке розмежування: виїхавши з-під обстрілу, вони залишають усі страшні спогади саме там.

Проте деякі рани не гояться. Чотири місяці тому під час чергової місії їхній автомобіль потрапив під удар, внаслідок якого загинув волонтер В’ячеслав.

“До сьогоднішнього дня навіть не доторкнувся знов до тої машини, хоча вона стоїть. Просто не можу знайти в собі сили підійти навіть до машини. Війна надзвичайно сильно нас вимотала, ніяких сил немає взагалі це все продовжувати. Відновлюватись, я б сказав, що ми не відновлюємося. Ми просто, як роботи в чомусь. Працюємо, робимо все на максимум і надіємося, що все ж таки це пошвидше закінчиться“, — відверто розповідає волонтер.

Плани після війни

Незважаючи на тотальну втому, Богдан Зуяков чітко бачить своє майбутнє після того, як потреба у щоденних ризикованих евакуаціях зникне. Він мріє більше не жахатися звуків дронів чи ракет.

“Я хотів би повернутися до спорту. Я хочу себе реалізувати ще. А в цілому, глобально, мені б хотілося бути мером Краматорська, якщо він буде цілий і не окупований. Це взагалі чудово“, — ділиться планами волонтер.

Навіть якщо політична кар’єра не складеться, він планує продовжувати гуманітарну діяльність, адже попереду — зворотна евакуація, відбудова та психологічна допомога населенню. “Я хочу бути корисним людям”, — підсумовує він свою головну життєву місію.

Читайте також:

“Хочу, щоб мої вірші лікували душу”: історія поетеси Мар’яни Куриці, яка своєю поезією представила Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!