Вчора, 9 вересня, Бахмуту виповнилося 452 роки. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну жителі міста вимушені відзначати це особливе для них свято у різних куточках України та світу. Цього дня, ми, бахмутяни як ніколи відчули підтримку людей, які щиро бажають нам добра і допомагають у цей непростий час.

---

Редакція «Бахмут.IN.UA» згадує, як відбувалося святкування Дня міста Бахмут.

Привітання від захисників

Воїни 17-тої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, які воюють на Бахмутському напрямку, записали звернення до бахмутян.

Онлайн-концерт

До дня міста редакція «Бахмут.IN.UA» підготувала концертну програму для бахмутян. Перші хвилини ефіру концерт йшов за планом, однак згодом керування трасляцією перехопили російські хакери, які зірвали захід. Вочевидь, росіянам настільки заважав святковий настрій бахмутян, що вони не могли пройти повз святкування, аби не зіпсувати його.

Однак, це не завадило нам продовжити святкувати в іншому форматі.

Екскурсія столицею

Історик-краєзнавець Микита Безмен провів у Києві для всіх охочих безкоштовну екскурсію містом.

Привітання від зірок

Лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя на прохання редакції передав бахмутянам привітання до Дня міста.

Популярний український гурт «SPIV BRATIV» на прохання нашої редакції привітав бахмутян з Днем міста. Через ворожу кібератаку музиканти не змогли звернутися до бахмутян наживо, тому записали відео.

Вітання від наших артистів та волонтерів

Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв ім. І. Карабиця теж не забув про День народження рідного міста і записав відеопривітання.

Бахмутянин, волонтер, захисник Андрій Шостак передає вітання з Днем народження нашого міста Бахмут.

Заходи в Україні

Президент України Володимир Зеленський привітав міста, які відзначають свій День народження 9 та 10 вересня. Він відзначив героїчну Авдіївку, незламний Бахмут та інші міста, які протистоять російським окупантам.

У Бахмутській міськраді показали, як містяни святкували День народження Бахмута у великих містах України.

Київ

День міста у столичному парку «Наталка» розпочався з урочистої частини, де відбувся перший крок до відродження Бахмуту — висадка трояндових кущів. Участь у заході взяли участь усі бажаючі. 

Присутні на святі змогли відвідати розважальні майданчики для дітей та дорослих, майстер-класи, залишити свої надписи на стіні побажань та скуштувати печиво із передбаченням. Смачний козацький куліш нагадав про мирні часи у місті.

Чимало шанувальників зібрали спортивні та ігрові локації. Наприкінці заходу відбулось урочисте нагородження від українського козацтва волонтерів з Бахмута, що допомагали ЗСУ та цивільним.

Полтава

Зазвичай святкування у Бахмуті відбувалося на центральній площі міста, не стали порушувати цю традицію бахмутяни у Полтаві. Дітей радо прийняв міський парк «Перемога», де на малечу чекали цікаві ігри, вікторина «Моє рідне місто», улюблені руханки під музику.

У конкурсі малюнків «Бахмут у моєму серці» неможливо було обрати переможців, бо дитячі мрії про мирне майбутнє нашого міста мають усі обов’язково здійснитися. Усі учасники заходу отримали переможні призи. Від міста Полтава діти отримали у подарунок безкоштовне катання на атракціонах.

Одеса

В Одесі пройшла розважально-ігрова програма, присвячена 452-річниці рідного міста. Яскраві кульки, прапорці з символікою рідного міста, пісні, знайомі з дитинства, перенесли всіх присутніх на рідні вулички старовинного Бахмута.

Малечу розважали казкові герої, які пригощали їх невід’ємним атрибутом свята — солодкою ватою. В інтелектуальній вікторині «Чи знаєш ти своє місто?» бахмутяни позмагалися на знання цікавих фактів про Бахмут. Разом пригадали назви рідних вулиць, де проходили найяскравіші моменти життя.

Далі були веселі тематичні конкурси, ігри, активності, які допомогли розважити та згуртувати. На завершення учасники заходу склали в імпровізований кошик свої побажання рідному місту. Також цієї ночі в Одесі народився маленький бахмутянин. Щиро вітаємо батьків і бажаємо здоров’я!

Дніпро

Активно долучилися до свята бахмутяни у Дніпрі. Тут пройшли майстер-класи, квести для дітей та дорослих, веселі конкурси та флешмоб. Веселощів, запалу та незабутні враження від яскравих образів діточкам додав аквагрим та солодкі подарунки.

Цей день був наповнений позитивними емоціями, довгоочікуваними зустрічами та приємними спогадами.

Жовті Води

Святковий день для бахмутян у Жовтих Водах розпочався з ранкової кави та привітань.

Далі був кіноогляд «Спогади про місто», майстер-клас з виготовлення браслетів «Три кольори Бахмута», концертна програма і танцювальний флешмоб від юних талантів «Мир над Україною».

Кривий Ріг

У Кривому Розі Благодійний фонд «Слов’янське серце» провів яскраву та веселу розважальну зустріч для малечі.

Цікавий квест під назвою «Бахмут там, де ми!» підготували педагоги освітнього осередку нашого міста, під час якого маленькі мешканці були учасниками майстер-класу з виготовлення святкових вітальних листівок та власноруч створили прапор Бахмута.

Далі на бахмутян чекав святковий концерт від ПК «Мистецький» та частування ласощами.

Харків

У Харкові відбулась виставка картин художниці Катерини Руденко про мирний та вже знищений росією Бахмут. Звучали музичні привітання від викладача Бахмутської школи мистецтв Олени Москальової та вірші про Бахмут від випускниці школи мистецтв Євгенії Волобуєвої.

Цікаві історичні факти про наше місто розповів історик Михайло Топило. Дітлахи малювали мрії про місто, яким вони бажають його бачити в майбутньому після нашої Перемоги.

Вітання для бахмутян з усіх куточків нашої країни та світу

Вітання начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олексія Реви.

Читайте також: “У 2021 був останній День міста, коли можна було радіти”: бахмутяни про 9 вересня

Всі фото: Бахмутська міська рада

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Краматорськ — це одне з найбільших міст Донецької області, яке існує навіть в умовах постійного наближення фронту. В ньому працюють екстрені служби, комунальники, лікарі та волонтери.

Редакція Бахмут IN.UA публікує фотографії з міста, які зробила журналістка Марія Лященко.

Як виглядав Краматорськ: добірка фотографій

Краматорськ залишається одним із ключових міст Донецької області. На відміну від повністю знищених міст та сел регіону, тут продовжують працювати всі служби, а сам міський простір адаптувався до воєнних реалій.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з фотографіями з міста, які демонструють повсякденну реальність сьогоднішнього Краматорська. Добірка складається з фото, які зробила наша журналістка Марія Лященко в березні 2025 року.

Читайте також:

Зима у довоєнному Бахмуті: як виглядало місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У листопаді 2019 року двоє молодиків побили бахмутського волонтера ГО “Бахмут Український” та активіста Артема Мирошниченка. Він регулярно допомагав військовим, плів сітки, ходив на проукраїнські мітинги в Бахмуті. Після побиття з важкими травмами, не приходячи до тями, він помер у лікарні. Його кривдників затримали. Суд тривав роками. У 2024 році затриманим винесли вирок, за яким вони отримали 8 та 9 років ув’язнення. У 2025 році їм вдалося звільнитися умовно-достроково. Брат Артема припускав, що один із підозрюваних пішов у СЗЧ.

Що відомо про справу Артема Мирошниченка, та де зараз підозрювані, — читайте у матеріалі Бахмут IN.UA.

Вбивство Артема Мирошниченка

У листопаді 2019 року волонтера Артема Мирошниченка побили два на той час підлітки, які були в стані алкогольного сп’яніння. Молодики били активіста, кидаючи його головою об камінь та тротуар. 

“Два хлопця: одному 16 років, раніше не судимий, другому – 17 років, судимий за пограбування, має умовний строк, який ще триває, напали на Артема. Один з них бив його ногами та руками по голові та тулубі. Потім Артема кинули головою об плитку та перетягнули з тротуару на узбіччя. Самі втекли. Тілесні ушкодження наносив той, що молодший; він займається боксом та боями без правил, другий просто стояв та дивився”, – сказав під час брифінгу Ярослав Межений, в.о. начальника Бахмутської поліції у 2019 році.

Серед неофіційних версій чому на Артема напали молодики був мовний конфлікт. За версією одного з очевидців (який з міркувань власної безпеки не свідчив правоохоронним органам), підсудні, перебуваючи напідпитку, звернулися до Мирошниченка. Він відповів українською, після чого на нього напали. Бахмутський міськрайонний суд Донецької області у грудні 2019 року спростував інформацію про напад на активіста на ґрунті ненависті до української мови та України, але не повідомив, який мотив був у молодиків для нападу.

Мирошниченко помер 5 грудня від зупинки серця у лікарні в Лимані. Він так і не приходив до тями. Його  поховали 8 грудня 2019 року в Ямполі. 

Перебіг справи

Затримані підозрювані – 16-річний Микола Барабаш та 17-річний Олександр Баришок. Спершу суд обрав їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, як того вимагали адвокати. Проте згодом арештували обох, як на цьому наполягала прокуратура.

Суд над підозрюваними затягувався. Майже щомісяця відбувалося судове засідання, але до вироку справа не дійшла на той час, адже кілька разів розгляд справи переносили з різних причин: неявки адвокатів обвинувачуваних, хвороби суддів. Під час одного із засідань, наприклад, конвой із невідомих причин не зміг доставити підсудних (судове засідання відбувалося у Слов’янському суді, підсудних тримали у Бахмутському СІЗО). Влітку також судове засідання не почалося через помилково вказаний час. Паралельно із засіданнями у Слов’янську проходили вони й у Бахмуті. Протягом року підсудним лише продовжували термін тримання під вартою.

Представники потерпілого –  брат загиблого – заявляв, що є підстави вважати, що справу навмисно затягують, аби знизити розголос серед активістів та ЗМІ. У грудні 2020 замінили головуючу суддю у справі Любов Мірошниченко на суддю Володимира Старовецького, через тривалий лікарняний першої. Розгляд справи розпочався заново. 

Обоє обвинувачених перебували під вартою у Житомирській установі виконання покарань (№ 8). 

У червні 2024 року суд виніс вирок, зокрема й розмір компенсації, яку вони мали надати. Сума, про яку йдеться, — це близько 8 тисяч гривень. Обоє обвинувачених отримали 8 та 9 років ув’язнення. Однак фактично кожному з фігурантів кримінального провадження відмінусували по 4,5 року від кожного терміну, оскільки вони перебували у виправній колонії з 2019-го. У вересні Баришок та Барабаш подали апеляцію, вимагаючи  зменшити покарання. 

Де зараз засуджені?

У 2025 році обом засудженим вдалося вийти на волю – вони виявили бажання служити у Збройних Силах України. 

11 лютого 2025 року суд у Златополі (Харківська область) розглядав подання про умовно-дострокове звільнення Олександра Баришка для проходження військової служби за контрактом. 12 лютого 2025 року суд у Харківській області дозволив достроково звільнити з колонії засудженого, щоб він пішов служити в Збройні сили України за контрактом під час воєнного стану. Засуджений сам написав заяву, що хоче служити в армії. Він пройшов медичний огляд, психологічний відбір і був визнаний придатним до служби. Командир військової частини дав письмову згоду прийняти його на службу. Суд вирішив звільнити його умовно-достроково на той строк, який йому ще залишався — 3 роки 10 місяців 26 днів, але тільки для того, щоб він уклав контракт і пішов служити. Якщо він відмовиться служити, вчинить новий злочин або порушить умови, його можуть повернути до тюрми, а строк покарання стане ще більшим.

Також щодо нього встановили адміністративний нагляд на один рік. Він не мав права самовільно залишати місце служби або виїжджати без дозволу командира. Контроль за ним мав здійснювати командир військової частини.

У той же місяць у Полтаві суд дозволив умовно-достроково звільнити засудженого Миколу Барабаша для проходження військової служби за контрактом. Він відбував покарання у вигляді 8 років позбавлення волі, але суд скоротив строк і звільнив його достроково на 2 роки 9 місяців і 26 днів.

Таке рішення суд ухвалив, бо засуджений також заявив про бажання служити в армії, був визнаний придатним за станом здоров’я, погоджений військовою частиною та відповідав вимогам закону. Суд також встановив адміністративний нагляд за Барабашем строком на один рік. Контроль за поведінкою мав здійснювати командир військової частини. Засудженому заборонили самовільно залишати місце дислокації військової частини та виїжджати в особистих справах без дозволу командира.

Попри це, у квітні 2025 року брат Мирошниченка, повідомив, що Баришок, ймовірно, самовільно залишив місце служби.  На запит Суспільне Донбас у Донецькому ТЦК СП повідомили, що Баришок зник безвісти під час служби. 

Бахмут IN.UA також звернувся до Донецького ТЦК СП у лютому 2026 року. Але нам повідомили, що ні Баришок, ні Барабаш на військовому обліку в районних ТЦК не перебувають, і відомості щодо їх військової служби відсутні.

Ми також подали журналістський запит до Донецької обласної прокуратури щодо ймовірного СЗЧ. Представники прокуратури заявили, що не можуть надати деталі конкретних кримінальних справ: “Орган прокуратури не може розкривати інформацію про хід досудового розслідування чи кримінальні провадження, оскільки це обмежено законом України “Про доступ до публічної інформації” та Кримінальним процесуальним кодексом”. 

За нашими джерелами, ми дізналися, що Олександр Баришок перебував на обліку у Лозівському ТЦК, а Микола Барабаш – у Полтавському. Ми подали запити до обох центрів. Лозівський ТЦК повідомив, що не може надати дані про службу Баришка без його письмової згоди.

У 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу, де він проходив службу , нам повідомили, що станом на початок березня 2026 року він вважається зниклим безвісти від 11 квітня 2025 року. У бригаді його описують як“нормального бійця, який добре воював”. Інформацію про СЗЧ Баришка у бригаді заперечили.

Щодо Барабаша, то Полтавський ТЦК СП відповів, що ми звернулися не за адресою, і його місцеперебування — невідоме. Остання публічна згадка від Барабаша була у липні 2025 року: на своїй сторінці в Instagram чоловік виклав фото у військовій формі.

Що каже адвокатка потерпілого

“Справа щодо нанесення тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті Артема Мирошниченка, кваліфікована за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України. Вона наразі завершена. Досудове слідство давно закінчено, судовий розгляд завершився приблизно рік тому. Двоє злочинців отримали відповідні вироки. Вони не максимальні, оскільки на момент скоєння злочину один був неповнолітній, а інший щойно досяг повноліття. Наскільки мені відомо, вони покинули місця позбавлення волі через те, що уклали контракт із Збройними Силами України. Тут не можна сказати, що вони фактично на волі, оскільки вони перебувають у лавах ЗСУ”, — пояснила у коментарі Бахмут IN.UA Катерина Анфьорова. 

Родина Мирошниченка не могла подавати апеляційну скаргу щодо умовно-дострокового звільнення засуджених, пояснює адвокатка, оскільки  потерпілі не є стороною у цій справі. Це не кримінальна справа, а окреме провадження, і воно не має процесуального статусу, щоб оскаржувати таке рішення, додала вона.

Адвокатка зазначила, що такі випадки не є поодинокими, однак проблему потрібно вирішувати системно. На її думку, законодавство слід змінити так, щоб особи, засуджені за тяжкі злочини, не мали можливості звільнятися подібним чином. Вона також наголосила, що наразі неможливо стверджувати, напевно, що буде із засудженими після завершення воєнного стану, адже вони підписують контракт, строк якого може бути різним — як на період воєнного стану, так і на довший або коротший термін. Під час дії контракту вони перебувають у складі ЗСУ та не мають права самовільно залишати військову частину без дозволу командира.

За її словами, такі військовослужбовці проходять службу не в звичайних підрозділах, а в окремих частинах із власною системою контролю. Водночас закон наразі чітко не визначає, чи вважатиметься така служба повноцінним відбуттям покарання. Вона додала, що вирок суду та ухвала про стягнення моральної шкоди перебувають у виконавчій службі, а цивільна частина рішення виконується окремо.

До теми:

Любив тишу, людей та осінь: яким був Артем Мирошниченко. Згадуємо волонтера та активіста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!