У Хмельницькій області працює хоспіс для самотніх літніх людей. Більша частина його мешканців — люди, яких вивезли з прифронтових територій Донеччини. Історія хоспісу почалася у 2017 році в місті Часів Яр. Після повномасштабного вторгнення заклад переїхав на Хмельниччину, де і продовжив свою роботу.

Як зараз працює хоспіс, редакції Бахмут IN.UA розповів волонтер Геннадій Ткачов, який опікується закладом.

Хоспіс у Часів Ярі, переїзд на Хмельниччину

Хоспіс для самотніх літніх людей розпочав роботу в місті Часів Яр у 2017 році. Його відкрив місцевий волонтер Євген Ткачов. Сюди звозили покинутих людей з сірої зони.

“Притулок працює з 2017 року. Це все почалося з того, що батько купив один будинок, потім інший, потім третій. І до цих будинків звозили покинутих стареньких з сірої зони. В ті роки були цілі покинуті села, і звідти військові та волонтери вивозили до нас літніх людей. Так і почалась наша робота”, — розповідає волонтер.

Спочатку хоспісом опікувався його засновник Євген Ткачов. Та коли кількість людей збільшилась до 14-15, він передав управління закладом своєму синові Геннадію. До сьогодні Геннадій Ткачов залишається його директором.

Згодом кількість людей зросла до 55. Для їх розміщення були вже чотири будинки та три квартири. Однак у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, родина Ткачових вирішила евакуювати хоспіс. Притулок знайшли на Хмельниччині. Зараз літні проживають у будівлі колишнього дитячого санаторію в Дунаєвецькому районі.

“Після початку повномасштабного вторгнення ми одразу ж почали думати куди переїжджати. Бо лінія фронту вже тоді була достатньо близько. Мабуть, найближче було до Горлівки, кілометрів 40-50. Спочатку нам знайшли для переїзду школу в Хмельницькій області. Ми туди переїхали, але нам потрібно було розділити хоспіс, бо всі 55 людей не поміщалися у школу, куди ми переїжджали. 15 людей поїхали у Львівську область до притулку, яким опікувалась церква. А 40 людей поїхали з нами до Хмельниччини в школу. Там ми пробули два роки. І потім Дунаєвецька міська рада приготувала для нас колишній дитячий санаторій і будівлі панського маєтку. Тут ми вже працюємо більше року”, — розповідає Геннадій Ткачов.

Як працює хоспіс

Наразі в хоспісі перебувають 50 людей. Вмістити більшу кількість він не може. Всі люди, які живуть у хоспісі — це самотні літні люди, більшість з яких мають фізичні чи ментальні розлади. Близько 80% мешканців — це люди, яких евакуювали з Донеччини.

“Це люди похилого віку, 70+. Майже всі з якимись фізичними або ментальними вадами. Ці люди покинуті, але майже у всіх є родичі. Це або повністю відсутнє спілкування, або дуже давно не бачили і не знають де ці родичі взагалі. Інколи ці родичі телефонують раз у тиждень або раз у місяць, можуть дізнатися самопочуття. І є один чи два такі, що раз на пів року приїжджають з-за кордону провідати. Є, звісно, й ті, в кого ніколи не було ні дітей, ні внуків, але таких небагато”, — каже Геннадій Ткачов.

Люди, які живуть у хоспісі, мають постійне піклування. Їм надають повноцінне харчування та медичний догляд.

“На одній зміні працюють близько 8-9 людей. А взагалі персонал складає десь 13-14 людей. Прийшли на зміну, 12 годин відпрацювали, а наступний день відпочивають. Наприклад, кухар працює 5 днів, 2 дні відпочиває, тому кожен день у нас різна кількість працівників може бути”, — каже директор хоспісу.

Працює заклад за допомоги волонтерів.

“Без волонтерів ми не виживемо, адже коштів не вистачає. Дунаєвецька міська рада оплачує нам рахунки за світло і воду, бо без цього було б взагалі нереально існувати. Для опалення у нас є своя кочегарка, і нам закупляють туди дрова для опалення, за що ми теж дуже вдячні. Якщо самим прийшлось би купувати, то понад 300 тисяч гривень потрібно було б на це. Взагалі на початку війни волонтерських організацій було значно більше. Майже кожен місяць хтось привозив їжу чи якісь запаси на майбутнє. А зараз допомагає тільки “Рокада” з Хмельницького і декілька закордонних організацій”, — зазначив Євген Ткачов.

У разі звільнення місць нових людей до хоспісу привозять волонтери. Першочергово це евакуйовані з прифронтових територій.

Читайте також:

• Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку
• Безплатний притулок та адаптація: як санаторії України допомагають ВПО
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Києві проводять безоплатні навчальні курси, майстер-класи та заходи для ВПО. У серпні-жовтні 2026 року доступні безоплатні курси, які передбачені для переселенців і переселенок старшого віку.

Про заходи для ВПО повідомляє волонтерська спілка “Поруч”.

Безоплатні курси для ВПО

У серпні-жовтні ВПО в Києві можуть долучитися до безоплатних курсів. Їх організовують у межах проєкту “Університет III покоління” волонтерської спілки “Поруч”. Заходи передбачені для людей старшого віку.

Найближчим часом відбудуться три курси.

“Технічний факультет” розрахований на людей, які хочуть краще опанувати сучасні цифрові технології. Під час занять учасники вчитимуться користуватися смартфоном, комп’ютером, працювати з електронною поштою і месенджерами. Також вони дізнаються, як користуватися державними, медичними та банківськими онлайн-сервісами, робити покупки й оплачувати комунальні послуги через інтернет.

Окремий блок присвятять цифровій безпеці та захисту від шахрайства. Крім того, учасникам розкажуть про сучасні технології та можливості штучного інтелекту.

Цей курс триватиме з 18 серпня до 8 жовтня. Заняття проходитимуть двічі на тиждень за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 1, квартира 443, 4-й під’їзд. Реєстрація за посиланням.

“Факультет творчості” передбачений для активного дозвілля та спілкування. Учасники зможуть розкривати свої таланти, познайомитися з однодумцями та цікаво провести час. Організатори зазначають, що заняття сприятимуть підтримці емоційного стану та допоможуть зменшити відчуття самотності.

Курс триватиме з 24 серпня до 29 жовтня. Заняття проходитимуть двічі на тиждень за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 1, квартира 443, 4-й під’їзд. Реєстрація за посиланням.

“Факультет здоров’я” передбачений для підтримки фізичного здоров’я й активності у старшому віці. Програма передбачає рухливі заняття, лікувальну фізкультуру та прості практики відновлення. Також учасникам розкажуть про принципи здорового харчування, безпечне використання ліків і профілактику вікових змін. Серед інших тем — базові техніки самомасажу та формування корисних звичок.

Курс триватиме з 2 вересня до 30 жовтня. Заняття проходитимуть двічі на тиждень за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 1, квартира 443, 4-й під’їзд. Реєстрація: за посиланням.

Читайте також:

• Водні курорти України: 8 локацій для відпочинку та оздоровлення, на які варто звернути увагу
• Як бахмутянка Мирослава Ткаченко розвиває кануполо для дітей у Києві
• Як переселенка з Павлограда пережила втрату дому і знайшла нове натхнення на Київщині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На території однієї з країн Африки під час виконання бойового вильоту загинув російський пілот Дмитро Сердінов. Він був льотчиком приватної військової компанії “Вагнер” та одним з адміністраторів пропагандистського каналу.

Про це повідомили росджерела.

Обставини загибелі та медійна діяльність

Дмитро Сердінов загинув під час виконання бойового завдання в одній з африканських республік. Окрім участі в бойових діях, він був одним з адміністраторів російського пропагандистського каналу “Воєвода вєщаєт”.

Дмитро Сердінов був відомий під позивним “Старий”. Він мав військове звання капітана запасу Повітряно-космічних сил російської федерації. У структурі регулярної армії він проходив службу як льотчик-штурмовик 18-го гвардійського штурмового авіаційного полку. Пізніше Сердінов перейшов до складу авіаційного загону приватної військової компанії “Вагнер”.

Участь ПВК “Вагнер” у знищенні Бахмута

Приватна військова компанія “Вагнер”, у структурі якої перебував пілот, брала участь у бойових діях на території України. Зокрема, підрозділи цього угруповання брали участь у боях за Бахмут. Внаслідок цих бойових дій та застосованої тактики ведення бою місто було майже повністю знищено.

Відомо, що “вагнер” залучив на війну в Україні щонайменше 48 366 ув’язнених з російських колоній. За 327 днів битви за Бахмут загинули 19 547 вагнерівців, з яких 17 175 — завербовані в’язні. Тобто, не повернувся кожен третій. Саму пвк “вагнер” українським військовим вдалося ліквідувати під час боїв за Бахмут, про це зазначала Ганна Маляр в інтерв’ю з редакцією Бахмут IN.UA.

Читайте також:

У Севастополі підірвали чоловіка: загиблим, ймовірно, є капітан військово-морського флоту рф

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!