Вчора, 9 вересня, Бахмуту виповнилося 452 роки. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну жителі міста вимушені відзначати це особливе для них свято у різних куточках України та світу. Цього дня, ми, бахмутяни як ніколи відчули підтримку людей, які щиро бажають нам добра і допомагають у цей непростий час.

---

Редакція «Бахмут.IN.UA» згадує, як відбувалося святкування Дня міста Бахмут.

Привітання від захисників

Воїни 17-тої окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, які воюють на Бахмутському напрямку, записали звернення до бахмутян.

Онлайн-концерт

До дня міста редакція «Бахмут.IN.UA» підготувала концертну програму для бахмутян. Перші хвилини ефіру концерт йшов за планом, однак згодом керування трасляцією перехопили російські хакери, які зірвали захід. Вочевидь, росіянам настільки заважав святковий настрій бахмутян, що вони не могли пройти повз святкування, аби не зіпсувати його.

Однак, це не завадило нам продовжити святкувати в іншому форматі.

Екскурсія столицею

Історик-краєзнавець Микита Безмен провів у Києві для всіх охочих безкоштовну екскурсію містом.

Привітання від зірок

Лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя на прохання редакції передав бахмутянам привітання до Дня міста.

Популярний український гурт «SPIV BRATIV» на прохання нашої редакції привітав бахмутян з Днем міста. Через ворожу кібератаку музиканти не змогли звернутися до бахмутян наживо, тому записали відео.

Вітання від наших артистів та волонтерів

Бахмутський фаховий коледж культури і мистецтв ім. І. Карабиця теж не забув про День народження рідного міста і записав відеопривітання.

Бахмутянин, волонтер, захисник Андрій Шостак передає вітання з Днем народження нашого міста Бахмут.

Заходи в Україні

Президент України Володимир Зеленський привітав міста, які відзначають свій День народження 9 та 10 вересня. Він відзначив героїчну Авдіївку, незламний Бахмут та інші міста, які протистоять російським окупантам.

У Бахмутській міськраді показали, як містяни святкували День народження Бахмута у великих містах України.

Київ

День міста у столичному парку «Наталка» розпочався з урочистої частини, де відбувся перший крок до відродження Бахмуту — висадка трояндових кущів. Участь у заході взяли участь усі бажаючі. 

Присутні на святі змогли відвідати розважальні майданчики для дітей та дорослих, майстер-класи, залишити свої надписи на стіні побажань та скуштувати печиво із передбаченням. Смачний козацький куліш нагадав про мирні часи у місті.

Чимало шанувальників зібрали спортивні та ігрові локації. Наприкінці заходу відбулось урочисте нагородження від українського козацтва волонтерів з Бахмута, що допомагали ЗСУ та цивільним.

Полтава

Зазвичай святкування у Бахмуті відбувалося на центральній площі міста, не стали порушувати цю традицію бахмутяни у Полтаві. Дітей радо прийняв міський парк «Перемога», де на малечу чекали цікаві ігри, вікторина «Моє рідне місто», улюблені руханки під музику.

У конкурсі малюнків «Бахмут у моєму серці» неможливо було обрати переможців, бо дитячі мрії про мирне майбутнє нашого міста мають усі обов’язково здійснитися. Усі учасники заходу отримали переможні призи. Від міста Полтава діти отримали у подарунок безкоштовне катання на атракціонах.

Одеса

В Одесі пройшла розважально-ігрова програма, присвячена 452-річниці рідного міста. Яскраві кульки, прапорці з символікою рідного міста, пісні, знайомі з дитинства, перенесли всіх присутніх на рідні вулички старовинного Бахмута.

Малечу розважали казкові герої, які пригощали їх невід’ємним атрибутом свята — солодкою ватою. В інтелектуальній вікторині «Чи знаєш ти своє місто?» бахмутяни позмагалися на знання цікавих фактів про Бахмут. Разом пригадали назви рідних вулиць, де проходили найяскравіші моменти життя.

Далі були веселі тематичні конкурси, ігри, активності, які допомогли розважити та згуртувати. На завершення учасники заходу склали в імпровізований кошик свої побажання рідному місту. Також цієї ночі в Одесі народився маленький бахмутянин. Щиро вітаємо батьків і бажаємо здоров’я!

Дніпро

Активно долучилися до свята бахмутяни у Дніпрі. Тут пройшли майстер-класи, квести для дітей та дорослих, веселі конкурси та флешмоб. Веселощів, запалу та незабутні враження від яскравих образів діточкам додав аквагрим та солодкі подарунки.

Цей день був наповнений позитивними емоціями, довгоочікуваними зустрічами та приємними спогадами.

Жовті Води

Святковий день для бахмутян у Жовтих Водах розпочався з ранкової кави та привітань.

Далі був кіноогляд «Спогади про місто», майстер-клас з виготовлення браслетів «Три кольори Бахмута», концертна програма і танцювальний флешмоб від юних талантів «Мир над Україною».

Кривий Ріг

У Кривому Розі Благодійний фонд «Слов’янське серце» провів яскраву та веселу розважальну зустріч для малечі.

Цікавий квест під назвою «Бахмут там, де ми!» підготували педагоги освітнього осередку нашого міста, під час якого маленькі мешканці були учасниками майстер-класу з виготовлення святкових вітальних листівок та власноруч створили прапор Бахмута.

Далі на бахмутян чекав святковий концерт від ПК «Мистецький» та частування ласощами.

Харків

У Харкові відбулась виставка картин художниці Катерини Руденко про мирний та вже знищений росією Бахмут. Звучали музичні привітання від викладача Бахмутської школи мистецтв Олени Москальової та вірші про Бахмут від випускниці школи мистецтв Євгенії Волобуєвої.

Цікаві історичні факти про наше місто розповів історик Михайло Топило. Дітлахи малювали мрії про місто, яким вони бажають його бачити в майбутньому після нашої Перемоги.

Вітання для бахмутян з усіх куточків нашої країни та світу

Вітання начальника Бахмутської міської військової адміністрації Олексія Реви.

Читайте також: “У 2021 був останній День міста, коли можна було радіти”: бахмутяни про 9 вересня

Всі фото: Бахмутська міська рада

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

• SadSvit;
• “Бумбокс”;
• Dorofeeva;
• “Океан Ельзи”;
• KRBK;
• Валентин Стрикало;
• YakTak;
• Parfeniuk;
• Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

• Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
• SadSvit — “Касета”;
• Domiy — “Нагадай”;
• SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
• Шугар — “Олєг”;
• Cheev — “Рана”;
• Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

“Бахмутський ключик”: історія дитячого спогаду бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!