Володимир Зеленський у лютому цього року повідомив, що 18% України досі знаходяться під окупацією. На цих територіях з різних причин залишаються жити сотні тисяч людей. Станом на вересень 2022 року українців, які перебували на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) налічувалося близько 1 млн 200 тис. людей. Кожна історія з цього мільйона особлива, є ті хто чекав приходу росіян, є українці, які до останнього не виїздили, бо вірили – їх село чи місто не окупують, є старенькі, які боялися їхати від домівки. Під окупацією росіян в повному інформаційному вакуумі люди втрачають довіру, а партизани, які чинять опір ризикують життям.
Редакція «Бахмут. IN.UA» проаналізувала позиції людей, які залишилися в окупації від безвиході та тих, хто обрав її з власної волі. Ми почули думку активістів, партизанів, психологів та дізналися, як росіяни вчиняють інформаційне насильство над українцями та як можна повертати до життя в Україні людей, яким вдалося вирватися з окупації.
Росія використовує українців на ТОТ для пропаганди
На так званих новинних ресурсах рф та самоназваних республік можна побачити «щемливі» відео або тексти з українцями, яких вивезли з Бахмута до росії або глибше в окупацію. У цих матеріалах вони висловлюють слова подяки загарбникам та говорять про порятунок від українського режиму. Утім наразі складно сказати, чи роблять вони це добровільно, чи під примусом росіян. Думки бахмутян щодо цього також розділилися, одна частина населення вважає їх заручниками, а інша зрадниками.
Чимало з того, що кажуть місцеві мешканці Бахмута вивезені росіянами – несе репутаційну шкоду Збройним Силам України. Додамо, що не всі вивезені в рф бахмутяни поширюють пропаганду про ЗСУ. Це можна простежити за кількістю тих, хто опинився в росії. Опиратися тут можемо на дані росіян про число вивезених Згідно із даними пропагандистів на територію підконтрольну російській федерації вивезли понад 7 тисяч осіб з Бахмута. З них меншість були помічені в роликах пропагандистів, часто одні й ті самі люди повторювалися в російських сюжетах. Ймовірно, що охочих говорити на камеру було небагато.
Волонтер Аркадій Петросян говорить, що жителі Бахмута на ТОТ та в рф є заручниками. Фото: скриншот
«Поки ці люди на території окупантів, вони мають вважатися заручниками», – каже Аркадій Петросян.
Втім, бахмутяни, які розповідають фейки про ЗСУ знаходяться у заручниках у росії, тож першочергово думають про збереження свого життя. Такі відео є невіддільною частиною російської пропаганди. Зокрема, вони покликані збільшити підтримку рф з боку населення на окупованих територіях через дискредитацію України. Раніше ми вже писали про випадок примусового вивезення отця Олексія зі Ступок, який залишився у місті та допомагав людям. Тому, ставитися до всіх депортованих українців або тих, хто залишився жити в окупації як до зрадників є некоректною практикою, яка може у майбутньому сильно вплинути на розподіл суспільства.
Чому деякі українці не виїжджають з зони бойових дій
Варто зазначити, що люди не їдуть з окупації або населених пунктів, які можуть під неї потрапити, з різних причин. Не можна відкидати варіант, що є частина тих осіб, які чекають на російські війська та мають проросійську позицію. Втім, є також люди, які не мають грошей, щоб налагодити життя в іншому місці та не вірять, що зможуть зробити це десь поза своїм населеним пунктом, хтось занадто прив’язаний до свого майна тощо.
Цих причин багато та їх наявність зовсім не свідчить про проросійські настрої. Радше про страх змін та складну адаптацію в нових умовах. Приклади таких думок минулого року описали журналісти видання «Заборона» після спілкування з мешканцями Слов’янську. Деякі люди вірять, що окупації їх населених пунктів не станеться та вважають за потрібне залишитися та допомагати армії, про що говорили мешканці прифронтового міста Оріхове у відеосюжеті Радіо Свобода.
Важливо зауважити, що евакуація не свідчить про зневіру в українській армії або про небажання допомогти. Це найкращий спосіб вберегти себе від небезпеки, яку несуть воєнні дії. Також є міста, окупація яких відбувалася швидко, відповідно, часу на виїзд у людей майже не було. Росіяни організовують систему блок постів, фільтраційних таборів та постійно обстрілюють дороги, що ведуть на вільну територію Україні. Ці фактори можуть стримувати людей від евакуації або змушувати евакуюватися у бік росії.
Інформаційна блокада окупованих територій
Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей. Фото: скріншот
На українців, які опинилися в окупації, здійснюється сильний інформаційний тиск з боку росіян. Окупанти вимикають українське телебачення, обмежують зв’язок, намагаються всіляко нав’язати мешканцям вигідні їм наративи та стежать за трафіком.
За останніми даними Генштабу на окупованих територіях Луганщини росіяни протягують свої інтернет-мережі на окуповані території для пропаганди.
«Найголовніше, що робить Росія на окупованих територіях, – намагається відсікти це населення від української повістки, вони створюють своє «цифрове гетто». Вони роблять це через блокування українських медіа. Тобто вони вимикають українське телебачення, радіо, перепрофільовують їх під свої потреби, вони навіть інтернет-трафік намагаються направити через російські сервери, щоб російські спецслужби могли його контролювати. Завдання цих усіх заходів – вирвати усіх українців, які живуть на тимчасово окупованих територіях з української повістки й максимально інтегрувати їх в російську політику, в російську повістку. Головні наративи, меседжі, які вони впроваджують, – це те, що «Росія, яка прийшла на ці тимчасово окуповані території, – це надовго, а Україна їх зрадила», і все вже буде так, як росіяни запланували. Тобто вже не потрібно сподіватися на повернення «в Україну», а потрібно змиритися і грати за російськими правилами. Ось це найголовніше», – розповів «Новинам Приазов’я» керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Ігор Соловей.
В окупації росіяни використовують різні наративи, багато з яких випробувані на окупованих з 2014 року територіях, так само як і методи їх розповсюдження. Якісь з них менше впливають на людей, а в якісь повірити легше, особливо коли живеш у повному інформаційному вакуумі, а отримання інформації ззовні може нести небезпеку для життя та здоров’я.
«Багато їх (ред.- російських наративів) було сказано з 2014-го: зачистка території, концтабори, вбивства російськомовних, позбавлення земельних ділянок на користь іноземців, примусова сексуальне виховання дітей для зміни статі, сексуальне розбещення молоді та суспільства, примусова передача майна полякам володівши їм до 1917 та 1939 рр., дозвіл на використання наркотиків та канабісу для дітей. Лякають що країну та землі в нас заберуть та все поділять іноземці після війни», – розповідає про меседжі російської пропаганди Герой України, український партизан та учасник російсько-української війни Володимир Жемчугов.
Російська пропаганда розпалює конфлікт між українцями, які пережили окупації та тими, хто не мав цього досвіду
Систематична пропаганда, інформаційна відірваність від зовнішнього світу може серйозно вплинути на усвідомлення реальності. У червні Оксана Іванців, правозахисниця, продюсерка та колумністка, описала свою зустріч у Європі з українкою, яка виїхала з окупації до родичів у Німеччині. Вона їхала через росію, адже боялася це робити через територію України.
«А вона каже, що боїться навіть заїжджати на територію України, бо є шанси, що заберуть “на підвал”, бо для України вони зрадники, що залишились в окупації. А куди вони поїдуть, у них же все життя там? Зрадники, бо працюють, а працюють, бо треба з чогось жити… І люди, які цього не проходили, ніколи не зрозуміють», – розповідає про цю зустріч Оксана Іванців.
Це одна з цілей росіян на окупованих територіях, посіяти зневіру у людей щодо власної країни. З початку повномасштабної війни почав зникати штучний «конфлікт» між сходом та заходом України, який росіяни нав’язували десятиріччями. Але тепер рф налаштовує українців в окупації проти тих, хто там не був. Тим самим, ймовірно, вони зароджують новий конфлікт у суспільстві.
Психотерапевтка Марія Олійник. Фото: з відкритих джерел
«Пропаганда апелює до сильних емоцій та базових переживань людини, ділить чітко на «ми» і «вони», що в умовах війни є одним з базових принципів виживання, спрощує інформацію до мінімуму і подає свою версію реальності. Якщо це все відбувається в умовах інформаційного вакууму, то люди починають довіряти єдиному джерелу інформації. Опираються на нього. Якщо певні наративи існують у просторі давно, то такій інформації піддатися дуже легко. Такими наративами можуть бути апеляції до спільного минулого, оживлення ідеї фашизму, нагадування як було добре за часів СРСР тощо», – говорить психотерапевтка Марія Олійник
За таких умов складно зберегти в собі беззаперечну впевненість в Україні. Хоча деяким це вдається, треба розуміти, що люди переживають та відчувають стрес по різному. Наприклад, для когось потрапляння ракети в межах їх рідного міста є причиною для термінової евакуації, а хтось продовжує жити у будинку по сусідству із місце потрапляння. Засудження тих, хто під інформаційним пресингом рф та знаходячись у вразливому становищі на окупованих територіях почав сумніватися у визволенні та у спроможності України деокупувати свої території, не виправить ситуацію, а тільки її погіршить.
Як повернути українців, які травмовані окупацією та пропагандою та подолати наратив “ми-вони”?
Україна наразі робить все можливе, щоб деокупувати захоплені росіянами землі. Це колись станеться й українці можуть стикнутися із цим розділенням людей на тих, хто був в окупації та тих, хто ні. Тому варто вже зараз рефлексувати та шукати виходи з цієї ситуації, яка може спровокувати соціальну напругу.
«На жаль, розділення на «ми» і «вони» стосується не лише українців та росіян. Такий розподіл пішов у державі. Це комплексне питання і на нього немає простої відповіді. Важливо, створювати можливості діалогу для обговорення та обізнаності. А також шукати об’єднавчі моменти, тобто опиратися на те, що спільне (в ідеалі ідея сильної країни могла б бути таким наративом), чи відбудови міста, країни, своєї вулиці. Тобто робити більше акценту на те, що для нас є спільним і важливим (наприклад місто, діти, відчуття безпеки) та з повагою сприймати відмінності й пережитий досвід. Для мене таким рішенням є навчальні програми, підсилення оцього «ми», інклюзивність у широкому розумінні цього слова та спільні проєкти – від прибирання вулиць та розмінувань, до чогось радісного і красивого», – розповідає психотерапевтка Марія Олійник.
Наслідки подібної пропагандистської роботи над свідомістю людей будуть даватися в знаки після деокупації територій. Але це не буде робити з людей проросійськи налаштоване населення. За умови спільної роботи держави та суспільства можна буде відновити віру та довіру тих, хто опинився заручником росіян у власному домі.
«Страх і недовіра будуть даватися в знаки, особливо відчуття «покинутості напризволяще» чи непотрібності. Важливо відновлювати відчуття безпеки, чути себе бажаною і рівноцінною частиною країни. Мати у ній своє достойне місце. Також дуже важливим є створення нового державотворчого наративу. Річ у тім, що людині важливо відчувати певну приналежність, мати свою ідентичність. У людей вже раз забрали ідентичність «радянської людини» і те, що запропонували натомість не було достатньо підтримано і підсилено. Ідентичність «українець» у великій частині нашої країни залишилося ознакою недостатності, колоніальності та меншовартості. Це активно підтримувалося діями влади та росією. Тож зараз важливо аби національна ідентичність була ознакою гордості та сили.» – поділилася Марія Олійник
Основними кроками для повернення таких людей в український контекст Марія називає кілька факторів:
- допомога у відновленні базової фізичної безпеки (де жити та як жити);
- можливість звернутися по соціальну, фізичну та психологічну допомогу;
- проведення програм з відновлення життя у цих регіонах;
- Також, дуже важливою є освіта та загальна комунікаційна політика.
Таке ментальне повернення людей не буде швидким і воно потребує великих зусиль. На жаль, не всі українці будуть готові змінити свою думку та відрефлексувати травми, завдані росією не тільки їм, а й державі в цілому. Не варто очікувати 100% позитивного результату. Але наші громадяни, які місяцями чи роками перебували під впливом агресивної пропаганди заслуговують на шанс повернутися в проукраїнський контекст.
Володимир Жемчугов, український партизан. Фото: скріншот
«ТОТ повернуться не в Україну, а вже в зону Євросоюзу і переваги будуть великі. Хто не захоче жити по європейські, той, мабуть, виїде до рф. Ми бачили такі випадки на Харківщині та Херсонщині. Путін нас поділив горем, смертями та кровʼю. Найважливіше в цьому питанні це молодь. Молодь, коли побачить переваги вільного світу (свободи слова, пересування, підприємництва тощо), вона сама перейде на наш бік. Таке вже було у 1989 в НДР коли вони відмовились воювати з ФРН та обʼєднались. Важливо дати людям усю правдиву інформацію про історію України, розʼяснити що з 1922-го по 1991-й Україна програла росіянам війну, потрапила в окупацію і ми жили як колонія Росія. І усе що було у ті часи з українцями, війни Росії у Китаї, Фінляндії, Польщі, Румунії, Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Афганістані – це не наші війни, це не наша історія. Усі радянські свята – це не наші свята. Коли люди усе це зрозуміють, то ми повернемося до європейського життя», – говорить Герой України, український партизан та учасник російсько-української війни Володимир Жемчугов
Фото: з відкритих джерел
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
