До початку російського вторгнення Бердянськ, Кирилівка, Урзуф чи Севастополь асоціювалися з морем, шезлонгами і чергами за кукурудзою на набережній. Сьогодні ж на місці колишніх курортів: блокпости, розбиті дороги, зруйновані готелі й порожні пляжі, повз які їздять військові вантажівки. Ми поговорили з двома людьми, які спостерігають за цими територіями зсередини і ззовні: Наталею Криворучко, СЕО медіа “Локатор” з Бердянська, та Павлом Лакійчуком, військовим експертом, колишнім військовим моряком, який 14 років стежить за окупованим Кримом і Донбасом. Обидва вони сходяться в одному: курортного сезону на цих територіях більше не існує — є лише прифронтова зона, яку окупанти намагаються видати за здравницю. 

Мертвий сезон: цифри, яким не вірять навіть самі окупанти

За словами Наталі Криворучко, до 2022 року туристичний бізнес у Бердянську формував значну частину доходів бердянських родин — приватні міні-готелі та здача житла в мікрорайонах, наближених до моря, були традиційним джерелом сімейного бюджету. Навіть після 2014 року, коли донецький і луганський туристичний потік скоротився, він частково змістився відпочивальниками із Запорізької, Дніпропетровської областей та заходу України. Але після повномасштабного вторгнення, підкреслює вона, говорити про природний туристичний потік узагалі не доводиться: є лише пропагандистські звіти окупаційної адміністрації, цифри в яких постійно змінюються.

Про масштаб цієї підміни Криворучко розповідає з конкретними прикладами:

“Росіяни дуже пишалися тим, що розробили маршрути вихідного дня, і за цією туристичною послугою у 2025 році звернулися аж 175 мешканців Білгорода та Ростова. Тобто, ви можете собі уявити, якими цифрами вони оперують. Тут треба додати, що туристичною сферою опікується так зване фейкове міністерство туризму, яке розташоване на окупованій території в Запорізькій області. Вони ж прозвітували, що курорти Запорізької області відвідали 150 тисяч туристів. Уявіть собі, що всі курорти Запорізької області за 2025 рік відвідали лише 150 тисяч туристів. При цьому вони кажуть, що це на 50% більше, ніж у 2024 році”, — пояснює експертка.

Для порівняння, зазначає Криворучко, у найкращі довоєнні роки Бердянськ приймав до мільйона відпочивальників за сезон — на тлі цього нинішні 150 тисяч туристів “на всі курорти Запорізької області” виглядають статистичною похибкою, а не туристичним потоком.

Показовим прикладом “піар-туризму” для Бердянська також стала історія з новим готелем на узбережжі, на будівництво якого з федерального бюджету РФ виділили 37,5 млн рублів:

“ І це при цьому, що в цьому готелі є лише 25 номерів. Що цікаво, оскільки вони там популяризували цей проєкт, то я відповідно моніторила інформацію про нього. Шукала новини про офіційне відкриття, але я так і не знайшла його, також відсутні якісь актуальні фотографії цього готелю. Присутня лише проєктна фотографія”.

“Люди просто виїхали”: чому мрія про “російський курорт” провалилася

Криворучко пояснює, чому росіянам не вдалося відтворити довоєнну картинку курортного міста навіть попри пропагандистські зусилля. Перша й головна причина — масовий виїзд місцевого населення, який окупанти, за її оцінкою, не прогнозували.

“Вони не очікували, наприклад, що з тимчасово окупованого Бердянська масово виїдуть 80 тисяч із 112 місцевих мешканців. Це колосальний дефіцит робочої сили, обслуговуючого персоналу, бо по-іншому росіяни не ставляться до мешканців окупованої території. Це обслуговуючий персонал, це просто людські ресурси, які вони хочуть використовувати для досягнення мети. Тому оця нестача людського капіталу, людей, які будуть просто працювати, обслуговувати – це була одна з причин, тому що хто буде цим займатися, хто буде працювати на базах відпочинку, і в поліцейській сфері, і в готельній галузі. Люди просто закривали власні бази відпочинку, міні-готелі і виїжджали”, — каже Наталія Криворучко.

Другим фактором, на думку спікерки, стала непокора цивільного населення в перші місяці окупації, яка зламала пропагандистську картинку “визволеного” міста, а третім — удари ЗСУ по логістичних і портових об’єктах, через які місто перетворилося на зону бойових дій, а не на курорт. Додатково на плани окупантів вплинула й неможливість зручної логістики: після втрати прямого залізничного сполучення й контролю ЗСУ над трасою “Новоросія” дістатися до Азовського узбережжя стало довго, дорого й небезпечно — саме тому, за словами Криворучко, у Кремля з’явилась ідея об’єднати окуповані території в єдиний туристичний маршрут, який на практиці так і не запрацював.

Заводи замість пляжів: як курортна зона перетворилась на прифронтовий тил

Військовий експерт, Павло Лакійчук дивиться на ситуацію з погляду військової логіки, яку Росія застосовує до Криму й Донбасу вже понад десять років. За його спостереженнями, окуповані території пройшли кілька етапів трансформації: 

• спершу — підготовка до оборони (2014–2016); 
• потім — формування наступального угруповання й перетворення тилу на військову логістичну базу (з 2016 року);
• з кінця 2023-го — перетворення регіону на “логістичний хаб”, через який ресурси й техніка прямують до лінії фронту.

Саме в цій логіці, пояснює Лакійчук, слід розглядати долю промислових об’єктів колишніх курортних міст:

“Тому на тих підприємствах, на окупованих територіях, якщо щось й утворилося, то це ремонтні майстерні, це російське фронтове забезпечення. Тобто техніка, яка зазнає враження чи ламається в ході бойових дій. Ці майстерні мають бути якомога ближче для його відновлення. На капітальний ремонт будуть відправляти на “Уралвагонзавод” 10%, але 90% мають відновлюватись тут, поруч фронта. Це все плече логістики. Ось функції, все. Будь-який завод, який має потужності зварювальні, тощо механозборочні перетворюються на майстерні з відновленням військової техніки”, — каже Павло Лакійчук.

Примітка. “Уралвагонзавод” — бронетанковий холдинг російської держкорпорації “Ростєх” і один із ключових виробників бронетехніки для армії РФ. Підприємства концерну виготовляють та модернізують танки Т-72Б3М, Т-80БВМ і Т-90М “Прорив”, а також виробляють іншу військову техніку, зокрема БРЕМ і ТОС-1А “Солнцепьок”.

За його словами, саме така доля спіткала й потужний завод у Бердянську, де, за наявними в нього даними, ще позаминулого року ремонтували танки й бронетранспортери. Це, підкреслює Лакійчук, ніколи не було про розвиток виробництва — лише про короткострокове використання ресурсу під час бойових дій.

“Розхідний матеріал”: чому Кремлю байдужа доля окупованих територій

На запитання про те, як Росія загалом ставиться до захоплених регіонів, Лакійчук дає наступну відповідь, яка пояснює логіку поводження з людьми й інфраструктурою на окупованих територіях:

“Окуповані території, хоч вони їх вписали там в свою Конституцію, як частину Росії, так не є. Це розхідний матеріал: людський, матеріальний, і все, вони не збиралися зберігати на Донбасі якісь підприємства. Вони їх використати для розгортання сил, для логістики. А як прилетять українські снаряди сюди, ну і чорт з ними”, — пояснює логіку росіян експерт.

За його словами, саме тому окуповані території ніколи не отримували реального захисту чи інвестицій, порівнянних із тими, що йдуть, наприклад, на ту ж Ростовську область, бо для росії українські території, якими б привабливими туристичними вони не були, це насамперед “розхідний матеріал”, який використовують у моменті, а не регіон, який планують розвивати.

Смерть на пляжі або як війна прийшла до Криму

Лакійчук, який спостерігає за Кримом із 2014 року, детально описує, як пляжі перетворилися на військові об’єкти. За його словами, північний берег Севастополя, який до анексії в 2014 році, був колись найпопулярнішою зоною піщаних пляжів (Любимівка, Учкуївка, Кача) — фактично оточений аеродромами та підрозділами російської армії.

“Це Більбек, це Кача, і між ними там, на Любівці, підрозділи російської армії. І коли люди лізуть на море відпочивати, то панцирі (ред. російський гарматний комплекс) з Більбека йдуть прямо по ним. На пляжну лінію виганяють мобільні вогневі групи, позаминулого року, здається, такі більш нашумівші ці новини були, просто зараз це вже не так сенсаційно. Позаминулого року був випадок, коли на Учкуєвці, на пляжі, з Більбека ракета з панциря полетіла, подумали, куди б їй полетіти, і полетіла прямо якраз на пляж. Тому, які курорти?”, — коментує Павло Лакійчук.

Але крім прямої військової присутності на узбережжі, Лакійчук згадує й економічний удар по звичних для росіян уявленнях про “дешевий і привітний” український курорт: після окупації Крим перетворився на дотаційний регіон з високими цінами, де навіть родини російських військовослужбовців Чорноморського флоту втратили колишні фінансові переваги.

“Найбільш “постраждалою” ланкою мешканців Криму від окупації  виявились члени сімей російських військовослужбовців. Тому що до окупації вони, по-перше, отримували російську зарплату в українських гривнях по завищеному курсу, плюс до того вони отримували надбавку за службу поза територією Російської Федерації. Тобто, співвідношення заробітної платні, грошового забезпечення військовослужбовця Чорноморського флоту військово-морських сил України було десь п’ять до одного, тобто росіянин отримував у разів п’ять більше. Вони жили приспівуючи. Їхати в Новоросійськ, це було заслання для російських військових з Севастополя”, — пояснює Павло Лакійчук.

Діти під прицілом: мілітаризований “відпочинок” замість табору

Окрему частину розмови з Наталею Криворучко ми присвятили долі дитячого туризму. За її словами, до окупації діти з Мелітополя, Токмака, Василівки й самого Бердянська традиційно відпочивали в літніх таборах на узбережжі Азовського моря. Зараз ці табори або закриті, або перетворені на майданчики зовсім іншого призначення.

“Дітей масово вивозять на відпочинкові зміни, там, де під виглядом відпочинку, оздоровлення їх повністю мілітаризує російська федерація. Тобто, ви бачите ці фотографії, де дітям влашовують знайомство з героями СВО, так званими, з російськими військовими, тут дітей вчать стріляти, розбирати-збирати зброю, це повністю мілітарізовані табори. В “Авангарді”, взагалі, повністю програма побудована на освітніх програмах Міністерства оборони російської федерації”, — пояснює Наталя Криворучко.

За її словами, дітей вивозять і за межі Запорізької області — до таборів у Криму та в Росії. Місцева ж інфраструктура колишніх дитячих таборів, зокрема на базі “Червона гвоздика” в Бердянську, використовується для проведення молодіжних заходів із тим самим акцентом на військово-патріотичне виховання.

Дорога в нікуди: траса “Новоросія” під ударами ЗСУ

І пані Наталія, і пан Павло окремо звертають увагу на те, наскільки крихкою стала логістика окупованих територій у 2026 році. Наталя Криворучко описує, як удари Збройних сил України по трасі “Новоросія”, дорозі, що мала об’єднати Запорізьку, Донецьку й Херсонську області з Кримом, — фактично паралізували пересування окупантів.

“Справа в тому, що фактично в 26-му році почалися активні удари збройних сил України по окупантах і по трасі “Новоросія”. Я думаю, що ви про неї чули. Вона якраз і зв’язує зі собою населені пункти і Запорізької, і Донецької області, і в ідеалі для росіян, вона має зв’язати і Херсонську область і Автономну республіку Крим. Тим не менше, дуже активні удари збройних сил України по цій трасі в 2026 році призупинили цю ідею”, — каже спікерка.

Павло Лакійчук підтверджує це з погляду кримчанина: доїхати з материкової Росії до Криму сьогодні можна практично лише через Приазов’я, тобто ту саму трасу “Новоросія”, яка перебуває під постійними ударами українських дронів. 

“Той самий шлях, — зазначає він, — можна проїхати один раз, можливо, останній”.

Розмови з Наталею Криворучко та Павлом Лакійчуком складають узгоджену картину: курортний сезон на тимчасово окупованому узбережжі Азовського моря та в Криму сьогодні не існує ні як економічне явище, ні як соціальна практика. Пляжі та готельна інфраструктура перетворені на прифронтову смугу, підприємства, на ремонтні майстерні для військової техніки, а дитячі табори, на майданчики військово-патріотичного виховання.

Пропагандистські звіти окупаційної адміністрації про “зростання туристичного потоку” суперечать самі собі й не витримують порівняння з реальними довоєнними показниками. А головна причина, чому “російська здравниця” на цих територіях так і не відбулася, — не лише удари ЗСУ по логістиці, а й масовий виїзд місцевого населення та ставлення самого Кремля до окупованих регіонів як до тимчасового, “розхідного” ресурсу.

Читайте також:

Білосарайська коса, Урзуф і Сєдове: як стартував сезон на окупованому узбережжі. Огляд

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Станом на серпень 2026 року в штаті керівництва Донецької ОДА налічуються четверо заступників голови ОДА. Найбільшу суму за сім місяців 2026 року заробив Юрій Винокуров — 1 560 259,11 гривень. Загалом зарплати всіх заступників голови ОДА вже перевищили 1 мільйон гривень. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували ці посадовці в першому півріччі 2026 року.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Юрій Винокуров: зарплати у 2026 році

Юрій Винокуров — перший заступник голови Донецької ОДА.

У січні посадовець отримав 134 812,71 гривень. Виплати із загального фонду склали 56 880,49 гривень, а із спеціального — 77 932,22 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 4 451,22 гривень, надбавка за вислугу років — 14 837,36 гривень. 71 515,32 гривень склала оплата за час відрядження. Також у січні Юрій Винокуров отримав премію перерахунок за грудень 2025 року, вона склала 1 816,76 гривень.

Також у лютому йому додатково донарахували за січень 31 269,49 гривень із загального фонду і 22 479,94 гривень — зі спеціального.

У лютому Юрій Винокуров отримав 195 747,21 гривень. Виплати із загального фонду склали 100 543,72 гривень, а із спеціального — 95 203,49 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 12 431,59 гривень, надбавка за вислугу років — 30 007,21 гривень. 55 927,78 гривень склала оплата за час відрядження.

За березень перший заступник голови Донецької ОДА отримав 222 776,52 гривень. Виплати із загального фонду склали 87 308,19 гривень, а із спеціального — 135 468,33 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 15 977,92 гривень, надбавка за вислугу років — 64 691,11 гривень. 19 766,09 гривень склала оплата за час відрядження.

У квітні Юрій Винокуров отримав 244 987,73 гривень. Виплати із загального фонду склали 111 916,57 гривень, а із спеціального — 133 071,16 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 10 716,88 гривень, надбавка за вислугу років — 35 722,94 гривень. 86 893,58 гривень склала оплата за час відрядження. Також у квітні Юрій Винокуров отримав оплату листка непрацездатності за березень, вона склала 12 771 гривню.

У травні посадовець отримав 212 968,36 гривень. Виплати із загального фонду склали 100 315,75 гривень, а із спеціального — 112 652,61 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 12 025,16 гривень, надбавка за вислугу років — 40 083,90 гривень. 66 960,34 гривень склала оплата за час відрядження.

У червні Юрій Винокуров отримав 217 873,78 гривень. Виплати із загального фонду склали 101 221,95 гривень, а із спеціального — 116 651,83 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 11 691,15 гривень, надбавка за вислугу років — 38 970,44 гривень. 76 012,98 гривень склала оплата за час відрядження.

За липень перший заступник голови Донецької ОДА отримав 277 343,37 гривень. Виплати із загального фонду склали 76 012,04 гривень, а із спеціального — 201 331,33 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 9 505,41 гривень, надбавка за вислугу років — 31 684,66 гривень. 56 716,46 гривень склала оплата за час відрядження, і 29 511,52 гривень — оплата за час відпустки. Також у липні Юрій Винокуров отримав матеріальну допомогу на оздоровлення, вона склала 174 215,70 гривень.

Загальна сума за сім місяців 2026 року складає 1 560 259,11 гривень.

Юрій Ключка, Донецька ОДА, зарплати

Юрій Ключка — заступник голови Донецької ОДА.

У січні посадовець отримав 70 792,24 гривень. Виплати із загального фонду склали 42 284,63 гривень, а із спеціального — 28 507,61 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 6 186,42 гривень, надбавка за вислугу років — 6 186,19 гривень, надбавка за інтенсивність праці — 16 497,10 гривень. 139,05 гривень склала оплата за час відрядження. Також у січні Юрій Ключка отримав премію перерахунок за грудень 2025 року, вона склала 540,71 гривень.

Також у лютому йому додатково донарахували за січень 44 470,66 гривень із загального фонду і 22 738,25 гривень — зі спеціального.

У лютому Юрій Ключка отримав 173 510,56 гривень. Виплати із загального і спеціального фондів були на одному рівні — по 86 755,28 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 12 247,80 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 32 660,82 гривень. 34 702,12 гривень склала оплата за час відрядження.

За березень Юрій Ключка отримав 221 028.80 гривень. Виплати із загального фонду склали 86 755,28 гривень, а із спеціального — 134 273,52 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 19 502,54 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 52 006,78 гривень.

У квітні Юрій Ключка отримав 197 113,09 гривень. Виплати із загального фонду склали 91 464,19 гривень, а із спеціального — 105 648,90 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 16 353,60 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 43 609,61 гривень.

У травні посадовець отримав 187 781,99 гривень. Виплати із загального фонду склали 86 755,28 гривень, а із спеціального — 101 026,71 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 16 569 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 44 184 гривні.

У червні Юрій Ключка отримав 381 831,94 гривень. Виплати із загального фонду склали 171 778,90 гривень, а із спеціального — 210 053,04 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 14 108,50 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 37 622,69 гривень. 73 673,64 гривень склала оплата за час відпустки. Також у червні Юрій Ключка отримав матеріальну допомогу на оздоровлення, її розмір склав 148 168,96 гривень.

За липень посадовець отримав 113 229,26 гривень. Виплати із загального фонду склали 56 649,72 гривень, а із спеціального — 56 579,54 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 9 984,62 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 26 625,66 гривень.

Загальна сума за сім місяців 2026 року складає 1 412 496,79 гривень.

Ігор Бойко, Донецька ОДА, зарплати

Ігор Бойко — заступник голови Донецької ОДА.

У січні посадовець отримав 82 961,26 гривень. Виплати із загального фонду склали 47 996,39 гривень, а із спеціального — 34 964,87 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 3 815,83 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 12 719,44 гривень. 6 612,13 гривень склала оплата за час відрядження. Також у січні Ігор Бойко отримав відпускні, їхній розмір склав 30 559,15 гривень.

Також у лютому йому додатково донарахували за січень 32 104,48 гривень із загального фонду і 16 051,76 гривень — зі спеціального.

У лютому Ігор Бойко отримав 186 268,71 гривень. Виплати із загального фонду склали 91 858,54 гривень, а із спеціального — 94 410,17 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 13 970,16 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 46 567,17 гривень. 18 626,87 гривень склала оплата за час відрядження.

За березень Ігор Бойко отримав 216 607,74 гривень. Виплати із загального фонду склали 92 541,77 гривень, а із спеціального — 124 065,97 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 15 831,68 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 52 772,27 гривень. 26 627,60 гривень склала оплата за час відрядження.

У квітні Ігор Бойко отримав 185 590,36 гривень. Виплати із загального фонду склали 92 671,03 гривень, а із спеціального — 92 919,33 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 25 052,34 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 41 753,88 гривень. 35 276,38 гривень склала оплата за час відрядження.

У травні посадовець отримав 325 128,53 гривень. Виплати із загального фонду склали 155 435,67 гривень, а із спеціального — 169 692,86 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 20 413 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 34 021,68 гривень. 43 742,16 гривень склала оплата за час відрядження, і 18 386,24 — оплата за час відпустки. Також у травні Ігор Бойко отримав матеріальну допомогу на оздоровлення, її розмір склав 140 522,07 гривень.

У червні Ігор Бойко отримав 183 337,79 гривень. Виплати із загального фонду склали 92 212,44 гривень, а із спеціального — 91 125,35 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 13 222,07 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 44 073,54 гривень. 24 580,09 гривень склала оплата за час відрядження.

У липні посадовець отримав 183 824,71 гривень. Виплати із загального фонду склали 91 966,17 гривень, а із спеціального — 91 858,54 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за інтенсивність праці склали по 15 309,76 гривень кожна, надбавка за вислугу років — 51 032,50 гривень.

Загальна сума за сім місяців 2026 року складає 1 411 875,34 гривень.

Олександр Шевченко, Донецька ОДА, зарплати

Олександр Шевченко — заступник голови Донецької ОДА.

У січні посадовець отримав 57 655,46 гривень. Виплати із загального фонду склали 43 655,45 гривень, а із спеціального — 14 000,01 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 3 893,23 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 10 381,95 гривень. 12 450,72 гривень склала оплата за час відрядження. Також у січні Олександр Шевченко отримав премію перерахунок за грудень 2025 року, її розмір склав 1081,48 гривень.

Також у лютому йому додатково донарахували за січень 40 427,88 гривень із загального фонду і 4 673,07 гривень — зі спеціального.

У лютому Олександр Шевченко отримав 138 464,51 гривень. Виплати із загального фонду склали 84 283,14 гривень, а із спеціального — 54 181,37 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 11 290,95 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 30 109,19 гривень. 7 109,11 гривень склала оплата за час відрядження, і 3 391,34 гривень — оплата за час відпустки.

За березень Олександр Шевченко отримав 190 524,37 гривень. Виплати із загального фонду склали 87 315,67 гривень, а із спеціального — 103 208,70 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 14 996,61 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 39 990,94 гривень. 20 562,89 гривень склала оплата за час відрядження.

У квітні Олександр Шевченко отримав 145 556,67 гривень. Виплати із загального фонду склали 87 336,42 гривень, а із спеціального — 58 220,25 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, склала 10 612,45 гривень, надбавка за вислугу років — 11 308,35 гривень, надбавка за інтенсивність праці — 29 227,71 гривень. 21 338,87 гривень склала оплата за час відрядження.

У травні посадовець отримав 147 129,66 гривень. Виплати із загального фонду склали 86 755,28 гривень, а із спеціального — 60 374,38 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 8 731,86 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 23 284,97 гривень. 48 168,55 гривень склала оплата за час відрядження.

У червні Олександр Шевченко отримав 144 945,21 гривень. Виплати із загального фонду склали 87 467,58 гривень, а із спеціального — 57 477,63 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 8 566,18 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 22 843,13 гривень. 47 793,41 гривень склала оплата за час відрядження.

У липні посадовець отримав 148 820,89 гривень. Виплати із загального фонду склали 88 460,51 гривень, а із спеціального — 60 360,38 гривень. Надбавка за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю, і надбавка за вислугу років склали по 9 508,08 гривень кожна, надбавка за інтенсивність праці — 25 354,89 гривень. 40 983,05 гривень склала оплата за час відрядження.

Загальна сума за сім місяців 2026 року складає 1 018 197,72 гривень.

Читайте також:

• Скільки заробляє голова Донецької ОДА Вадим Філашкін: зарплата за січень–липень 2026 року
• Бахмутським спортсменам та тренерам виплатили грошову нагороду: хто і скільки отримав
• Чи зможуть бахмутяни долучитися до обговорення бюджету громади на 2027 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 18 по 20 вересня на окупованій Донеччині планують провести псевдовибори. Російські партії представили свої оновлені передвиборчі програми. Документи визначають пріоритети кожної політичної сили в економіці, соціальній сфері та зовнішній політиці. Редакція проаналізувала ініціативи чотирьох партій — “єдиної росії”, лдпр, кпрф та “нових людей”, — за які пропонуватимуть голосувати мешканцям на тимчасово окупованих територіях.

Детальніше про те, які програми мають найпопулярніші партії в рф — в матеріалі Бахмут IN.UA.

“Єдина росія”

Партія “єдина росія” йде на вибори з оновленою програмною стратегією, орієнтованою на поєднання технологічного оновлення економіки з розширенням соціальних зобов’язань держави. У центрі уваги політичної сили перебуває економіка та інновації, де пропонується “прискорити цифрову трансформацію та роботизацію виробництв виключно на базі вітчизняного обладнання та програмного забезпечення”. 

Вже традиційно партія “єдина росія” обіцяє “збільшення пенсій”, “розширення використання материнського капіталу” (зокрема на ремонт житла та оплату послуг дитсадків) і “запровадження щорічних виплат для працюючих батьків із двома й більше дітьми”. Охорона здоров’я охоплює розширення мережі національних дослідницьких центрів та переоснащення перинатальних центрів.

Також путінська партія обіцяє розробку комплексних майстер-планів для розвитку міст і агломерацій, капітальний ремонт шкіл і дитсадків, а також нібито створення сучасних університетських кампусів, тоді як в екологічній сфері пріоритетом визначено запровадження системи роздільного збору сміття та створення потужностей для переробки твердих побутових відходів.

Лдпр

Програма лдпр під назвою “100 днів перетворення росії” побудована на обіцянках швидких та радикальних реформ одразу після формування нового складу парламенту. Ця партія обіцяє зниження податкового навантаження для громадян та посиленні фінансової підтримки регіонів. Податкова революція передбачає встановлення нульового податку на доходи фізичних осіб для зарплат до 50 тисяч рублів, а для вчителів, лікарів і працівників промисловості — до 100 тисяч рублів, тоді як для надвисоких доходів пропонується запровадити податок на розкіш та підвищити ставки до 45%.

Пенсії та зарплати бюджетників партія обіцяє індексувати щонайменше на 20% щорічно. Житлові ініціативи охоплюють створення “Народної іпотеки” зі ставкою 3%, безкоштовну видачу земельних ділянок під забудову з готовою інфраструктурою та запровадження “материнської зарплати” для багатодітних матерів. Міграційна політика пропонує законодавчо закріпити пріоритет місцевих громадян при працевлаштуванні, збільшити вартість трудового патенту вдвічі, скасувати соціальні субсидії для мігрантів та видворяти безробітних іноземців разом із їхніми родинами. Окрім цього, пропонується залишати більшу частину податкових надходжень у місцевих та регіональних бюджетах, створюючи стимули для самостійного нарощування доходів територіями.

Кпрф

Кпрф представила “Програму перемоги”, яка базується на ідеях планової економіки, масштабної націоналізації та жорсткого державного контролю. Економічний блок вимагає повернути у державну власність стратегічні галузі економіки, системоутворюючі банки та підприємства з видобутку корисних копалин, а також запровадити державне регулювання цін на соціально значущі товари і скасувати податок на додану вартість. 

Соціальний захист населення передбачає підвищення мінімальної заробітної плати до 45 тисяч рублів, повернення пенсійного віку до рівня 60 років для чоловіків і 55 для жінок, а також обмеження максимальних витрат родин на комунальні послуги позначкою у 10% від загального доходу, причому у разі народження третьої дитини пропонується повністю списувати іпотечні борги. Реформа системи влади охоплює суттєве скорочення апарату чиновників, запровадження виборності голів місцевого самоврядування і суддів, а також створення механізмів відкликання депутатів та губернаторів у разі їхньої бездіяльності.

“нові люди”

Партія “нові люди” у своєму маніфесті “12 кроків до країни, в якій хочеться жити” орієнтується насамперед на підприємців, молодь та ІТ-сектор. Її мета, це залучити нових прихильників і перетворити їхню підтримку на голоси на виборах.

Серед основних пропозицій партії — спрощення ведення бізнесу та зменшення кількості державних обмежень. Зокрема, пропонують спростити відкриття бізнесу, заборонити блокувати рахунки громадян і компаній без рішення суду та запровадити трирічні податкові канікули для технологічних стартапів із виручкою до 30 млн рублів.
У сфері цифрових технологій партія виступає за те, щоб обмежувати доступ до сайтів лише за рішенням суду, відмовитися від масових блокувань в інтернеті та створити державний фонд для підтримки проєктів у сфері штучного інтелекту, робототехніки й біотехнологій.

Для молоді пропонують будувати державне орендне житло зі ставками на 40–50% нижчими за ринкові. Також у школах із п’ятого класу хочуть зробити обов’язковим вивчення програмування, основ права та медіаграмотності.

Погляд партій на війну та тимчасово окуповані території

У передвиборчих програмах кожна з партій визначила своє ставлення до війии та майбутнього тимчасово окупованих територій.

“Єдина Росія” зосереджується на мілітаризації соціальної сфери, інтегрувавши до своєї програми заходи з підтримки учасників бойових дій, гарантуючи їм комплексну медичну реабілітацію, освітні пільги та можливості для професійної перепідготовки і самореалізації. 

ЛДПР вимагає максимальної концентрації ресурсів для досягнення цілей військової операції, нарощування потужностей оборонно-промислового комплексу та закріплення єдиного федерального статусу для учасників боїв з наданням пільг і виплат через систему “єдиного вікна”. 

КПРФ поєднує соціалістичну риторику з жорсткими патріотичними заявами, розглядаючи національну політику через призму утримання територіальної стабільності та повної інтеграції захоплених населених пунктів під виглядом підтримки історичних регіонів, де безпека країни потребує повного державного контролю над стратегічними підприємствами та армією.

“Нові люди” використовують більш стриману риторику під гаслом “Росія для життя”, не роблячи воєнну тематику стрижнем своєї програми, натомість активно нагадуючи виборцям про своє голосування в парламенті проти підвищення призовного віку до 30 років і виступаючи проти надмірних заборон та обмежень з боку держави.

Читайте також:

Яке майбутнє у МВА з окупованих територій: редакція поспілкувалася з експертами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!