ЗСУ утримують рубежі в північній частині Покровська, а також контролюють позиції південніше від залізниці, які важливі для подальшої деокупації. При цьому росіяни намагаються перетнути залізницю, щоб збільшити зону окупації, але ці спроби блокують.
Для протидії подальшого просування ворога та проведення зачисток в Покровську десантники нарощують кількість екіпажів БПЛА. Одним із ключових завдань оборонців зараз є перекриття російських логістичних шляхів до міста.
Ситуація в інших населених пунктах Покровського напрямку
У Мирнограді ЗСУ завершують зачистку північних околиць від ворожої піхоти. Також залучають додаткові ресурси для виявлення і ліквідації ворожих груп, зафіксованих у південній частині міста.
Також нечисленні ворожі групи намагалися просочитися в село Гришине, що на північному заході від Покровська. Українські військові вчасно їх виявили та ліквідували.
Раніше аналітики DeepState повідомляли, що окупанти також намагаються просуватися в районі села Рівне, що є важливим ключем логістики між Мирноградом та Покровськом.
Щороку у четверту суботу листопада вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У 2025 ця дата припадає на 22 листопада. У цей день запалюють свічку у пам’ять про тих, хто загинув, про тих, хто не зміг вирости, збудувати родину чи побачити онуків. На Донеччині Голодомор забрав тисячі життів. У самому Бахмуті відомо про щонайменше 500 людей, які стали жертвами Голодомору, і ці дані неповні. Як саме розвивалася катастрофа на промисловому сході України? Чим різнився перебіг Голодомору в шахтарських поселеннях та аграрних округах?
Про це ми говоримо з істориком Романом Молдавським, старшим науковим співробітником відділу історичних досліджень.
“Перебігу Голодомору на Донеччині як унікального не було. Винятковими були особливості самого регіону”
Роман Молдавський / фото надане героєм
“Насправді, якщо говорити про перебіг Голодомору як такий, то його особливостей не було, — пояснює Роман Молдавський. “Тоді впроваджувалася загальна державна політика — кампанія хлібозаготівель. Жодних окремих умов для Донеччини вона не передбачала”, – відповідає пан Роман.
Водночас історик наголошує: деякі відмінності все ж були, і вони пов’язані з самим регіоном. Попри те, що в більшості адміністративних одиниць українці становили від 60 до 90%, там проживали й німці, греки, молдавани, росіяни та багато інших національностей.
“Донеччина — аграрно-промисловий регіон, а не суто аграрний. За переписом 1926 року там було близько 2,9 мільйона населення, з яких приблизно 1,9 мільйона — сільського. Але частка міського населення зростала завдяки внутрішній і зовнішній міграції — люди їхали сюди з українських регіонів, тобто відбувалася така внутрішня міграція. З наближених російських областей сюди теж їхали”.
За словами історика, як і в інших регіонах, Голодомор на Донеччині починався з недоїдання та локальних голодувань уже наприкінці 1931 року, а масштабні голодування почалися у період лютий-березень 1932 року. Відіграли свою роль й так звані “соціалістичні змагання”.
Ілюстрація з архіву Музею Голодомору
“Це ще одна така характерна особливість, що влада сприймала Донеччину все ж таки більше як промисловий край, та поширювала тут практику так званих соціалістичних змагань, яку вони використовували на промислових підприємствах. Це не лише на Донеччині таке проводилося, але, на мій погляд, тут вони були більш яскравими. Постійно в місцевій пресі звітувалися про здобутки того чи іншого колгоспу: хто на першому місці на такий-то термін, хто на другому, і так далі. Все призводило до того, що деякі колгоспи не те що виконували, а ще й перевиконували план. В 31-32 році зіштовхнулися з тим, що люди нічого не отримували, тобто все, що вони здали — весь врожай був вивезений, їм нічого було давати селянам на трудодень”.
Ключовою причиною масового голоду стали завищені плани хлібозаготівель. Колгоспи отримували зверху план, який був завищений від самого початку. Керівництво розуміло це, але змінити нічого не могло. Щоб виконати ці плани, у деяких селах здавали навіть насіннєвий фонд.
“Активісти ходили по хатах, це були так звані буксирні бригади. Вони щупами простукували, де щось заховано, і вигрібали все — навіть насіннєві фонди. Забирали не тільки зерно, а й будь-яку їжу. І навіть до того доходило, що знайдене просто нищили. Якщо ж село не виконувало план — його карали, а виїхати звідти було практично неможливо”, — каже Роман Молдавський.
Роман Молдавський описує кілька елементів радянської системи, які перетворювали голод на інструмент знищення:
блокування виїздів із сіл за допомогою військових загонів;
відсутність паспортів у селян, які фактично були “прикріплені” до колгоспів;
неможливість працевлаштуватися в місті без документів;
повна інформаційна блокада, щоб не допустити міжнародної допомоги.
“Влада страшенно боялася, що буде зруйновано міф, ніби простому селянину дуже добре живеться в країні. Є свідчення, коли на заході України та частина, яка тоді входила до Польщі, чула про великий голод, який почався на підрадянській Україні, і люди збирали допомогу самі, але ця допомога туди не доходила, ясна річ. Її демонстративно нищили”.
“Міф про те, що вимерли українці, а завезли росіян на Донеччину — неправильний“
Серед поширених міфів про Донбас — твердження, що під час Голодомору українське населення вимирало, а регіон заселяли росіянами.
“Це зовсім не так. Переселення росіян почалося задовго до Голодомору, з початком індустріалізації. А ті переселення, що були після 1933 року, у більшості випадків стосувалися українців із Чернігівської, Київської та Вінницької областей”, — пояснює нам історик.
За словами Молдавського, частина росіян, яка погодилась переїхати, швидко поверталася назад, бо умови в регіоні виявлялися надто важкими. Водночас були випадки, коли на Донеччину цілеспрямовано їхали з інших регіонів України. Промисловий характер Донбасу створював можливість для порятунку. Насамперед у пошуках порятунку на Донеччину тікали мешканці найближчих областей — Запорізької, Харківської, Полтавської.
Ілюстрація з архіву Музею Голодомору
“Першими бігли розкуркулені родини, які намагалися загубитися й вижити коштом пайків. Тож на Донеччині багато хто намагався врятуватися — комусь це вдавалося, комусь ні. Річ у тому, що тут були заводи й шахти, тож можна було працевлаштуватися навіть без документів або з підробними. У ті часи, аби врятуватися, люди нерідко мали ті підробні документи, і для цього крали в старости села печатку й робили собі папери. Але плинність кадрів на підприємствах була величезна, до 50%. Чому? Бо умови праці були жахливими. Люди без кваліфікації працювали на небезпечних об’єктах, смертність була високою. Комусь вдавалося врятуватися, багато кому — ні. Але так, це давало шанс тим, хто тікав із села”, — пояснює Роман Молдавський.
Люди їхали у надії прогодувати себе й родину, й пріоритетом ставили влаштуватися на роботу на підприємство, зокрема й на шахти, бо на Донеччині були найвищі норми харчування на той час, яку отримували шахтарі (якщо не рахувати держслужбовців, але про таку роботу для селянина, який втік з підробними документами, не йшлося).
Ілюстрація з архіву Музею Голодомору
Спочатку денна норма шахтаря становила приблизно 1 кілограм хліба на день, а пізніше її зменшили до 800 грамів. Для інших категорій робітників ситуація була гіршою: металурги отримували 400 грамів хліба, машинобудівники та хіміки — взагалі 200 грамів хліба. Крім хліба, до пайка могли входити крупи (4–4,5 кг на місяць), оселедець, олія та інші продукти, — усе залежало від “важливості” підприємства. Деяким заводам у різних регіонах (не тільки на Донеччині) норми могли не знижувати, але це були поодинокі випадки.
На Донеччині і Луганщині, за даними директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергія Плохія, померло понад 230 тисяч людей. Свідчення тих, хто вижив під час Голодомору, збирали й збирають досі. У музеї Голодомору, як каже Роман Молдавський, налічують близько двохсот свідчень.
“Є близько двох тисяч свідчень: від глибинних інтерв’ю до коротких анкет, зібраних учителями та учнями. По Донеччині — близько 200 свідчень, і ще близько 40 — по Луганщині. Музей Голодомору почав активно збирати ці матеріали відносно недавно, лише з 2018 року”.
Остання масштабна експедиція була запланована на 2025 рік, але частину напрямків дослідникам закрили через небезпеку.
Що ж до нашого міста, то задовго до повномасштабної війни Бахмутський краєзнавчий музей проводив роботу зі збирання свідчень очевидців Голодомору. Чимало зусиль до цієї кропіткої праці приклав у 2000-ні роки районний державний архів. Результатом цієї праці стало декілька документальних видань, як-от збірка “Скорботний тлін”, де зібрані імена кількасот жертв голоду на території міста Бахмут, на той час Артемівська — це близько 500 прізвищ. Як розповів Ігор Корнацький, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею, згодом ці дані увійшли до національної книги пам’яті жертв Голодомору, до тому по Донецькій області.
“Статистика, звичайно, не повна і сумнівна, тому що вона ґрунтується на даних тогочасної реєстрації актів цивільного стану, де причини зазначалися, але часто не достовірні. Відомо, що факти голоду замовчували і точну статистику назвати навіть сьогодні досить важко”, — пояснював Ігор Корнацький.
Ще десять років тому співробітникам Бахмутського музею доводилося розмовляти із очевидцями Голодомору, які розповіли про спогади із дитячих літ. Насправді свідчень від очевидців в Бахмуті дуже мало — мова йде про десятки записів, адже чимало людей, які застали геноцид, вже пішли з життя.
Зустріч Володимира Зеленського і Дональда Трампа / фото Офіс Президента
У США розробили мирний план закінчення війни в Україні. Він складається з 28 пунктів, частина з яких стосується територіальних поступок України, обмеження чисельності ЗСУ та вступу до НАТО.
Про конкретні положення мирної угоди розповідає американське видання Axios з посиланням на власні джерела.
Що передбачає мирний план США: повний перелік пунктів
1. Буде підтверджено суверенітет України.
2. Між Росією, Україною та Європою укладуть всеохопну угоду про ненапад. Усі “неоднозначності” останніх 30 років будуть вважатися вирішеними.
3. Росія не вторгатиметься в сусідні країни, а НАТО не розширюватиметься далі.
4. Між Росією та НАТО, за посередництва США, відбудеться діалог для вирішення всіх питань безпеки та умов для деескалації з метою забезпечення глобальної безпеки та розширення можливостей для співпраці і майбутнього економічного розвитку.
5. Україна отримає надійні гарантії безпеки. Посадовець США повідомив Axios, що це буде чітка гарантія безпеки для України з боку США, хоча пропозиція не містить додаткових деталей щодо того, що вона передбачає.
6. Чисельність Збройних сил України буде обмежена 600 000 військовослужбовців.
7. Україна має закріпити у Конституції, що вона не вступатиме до НАТО, а НАТО погодиться включити до своїх статутів положення про те, що Україна не буде прийнята в майбутньому.
8. НАТО не розміщуватиме війська в Україні.
9. Європейські винищувачі будуть розміщені в Польщі.
10. Гарантії безпеки США:
США отримають компенсацію за гарантії;
якщо Україна вторгнеться до росії, вона втратить гарантії;
якщо росія вторгнеться в Україну, буде скоординована військова відповідь, всі глобальні санкції будуть відновлені, визнання нової території та всі інші переваги цієї угоди будуть скасовані;
якщо Україна безпідставно запустить ракету по Москві чи Санкт-Петербургу, гарантії безпеки буде визнані недійсними.
11. Україна має право на членство в ЄС та отримає короткостроковий пільговий доступ до європейського ринку поки розглядається це питання.
12. Глобальний пакет заходів для відновлення України:
створення Фонду розвитку України для інвестування в технології, центри обробки даних та штучний інтелект;
США співпрацюватимуть з Україною для спільної відбудови, розвитку, модернізації та експлуатації газової інфраструктури України, включаючи трубопроводи та сховища;
спільні зусилля щодо відновлення постраждалих від війни регіонів;
розвиток інфраструктури;
видобуток корисних копалин та природних ресурсів;
Світовий банк розробить спеціальний пакет фінансування для прискорення цих зусиль.
13. Реінтеграція росії у світову економіку:
поступове зняття санкцій;
угода між росією та США про економічне співробітництво в галузях енергетики, природних ресурсів, інфраструктури, штучного інтелекту, центрів обробки даних, проєктів видобутку рідкісноземельних металів в Арктиці та інших взаємовигідних корпоративних можливостей;
росії запропонують знову приєднатися до G8 (ред. країни Великої вісімки).
14. Використання заморожених російських активів:
100 мільярдів доларів інвестують в очолювані США проєкти з відновлення України;
США отримають 50% прибутку;
Європа додасть 100 мільярдів доларів, щоб збільшити обсяг інвестицій, доступних для відновлення України;
решту заморожених коштів інвестують в окремий американо-російський інвестиційний фонд, який реалізуватиме спільні проєкти. Цей фонд буде спрямований на зміцнення відносин та розширення спільних інтересів для створення потужного стимулу не повертатися до конфлікту.
15. Створення спільної американо-російської робочої групи з питань безпеки для забезпечення дотримання всіх положень угоди.
16. Росія закріпить у законодавстві політику ненападу на Європу та Україну.
17. США та росія домовляться про продовження дії договорів про нерозповсюдження та контроль над ядерною зброєю.
18. Україна погоджується бути без’ядерною державою.
19. Запорізька атомна електростанція буде запущена під наглядом МАГАТЕ, а вироблену електроенергію розподілятимуть порівну між росією та Україною.
20. Росія та Україна впроваджуватимуть освітні програми, спрямовані на сприяння взаєморозумінню та толерантності до різних культур, викорінення расизму та упереджень:
Україна прийме правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин;
обидві країни погодяться скасувати всі дискримінаційні заходи та гарантувати права українських та російських ЗМІ й освіти;
вся нацистська ідеологія має бути заборонена.
21. Територіальні питання:
Крим, Луганська та Донецька області будуть визнані де-факто російськими;
Херсонська та Запорізька області будуть заморожені вздовж лінії зіткнення;
Росія відмовиться від інших територій, які вона контролює за межами визначених вище регіонів;
українські війська вийдуть з частини Донецької області, яку вони зараз контролюють. Ця зона вважатиметься нейтральною демілітаризованою буферною зоною, міжнародно визнаною як територія, що належить рф. Російські війська не входитимуть до цієї демілітаризованої зони.
22. Після узгодження територіальних домовленостей росія та Україна зобов’язуються не змінювати ці домовленості силою. Будь-які гарантії безпеки не застосовуватимуться в разі порушення цього зобов’язання.
23. Росія не перешкоджатиме Україні використовувати річку Дніпро для комерційної діяльності, будуть досягнуті домовленості щодо вільного перевезення зерна через Чорне море.
24. Створення гуманітарного комітету для:
обміну полонених та тіл у форматі “всіх на всіх”;
повернення всіх цивільних затриманих та заручників, включаючи дітей;
впровадження програми возз’єднання сімей;
заходів для полегшення страждань жертв конфлікту.
25. Проведення виборів в Україні через 100 днів після ухвалення угоди.
26. Усі сторони отримають повну амністію за свої дії під час війни та погоджуються не висувати жодних претензій та не розглядати жодних скарг у майбутньому.
27. Угода буде юридично обов’язковою. Її виконання буде контролюватися та гарантуватися Радою миру на чолі з президентом Дональдом Трампом. За порушення будуть запроваджені санкції.
28. Негайне припинення вогню після ухвалення угоди.
Реакція росії та України на мирний план США
Мирний план щодо закінчення війни в Україні розробляли спецпосланец Трампа Стів Віткофф, державний секретар Марко Рубіо та бізнесмен, зятя Трампа Джаред Кушнер. Віткофф також консультувався з російським посланцем Кирилом Дмитрієвим. Дмитрієв сказав Axios, що він оптимістично налаштований щодо цього, оскільки, на відміну від попередніх зусиль, “вони відчувають, що позицію росії дійсно чують”. Володимир путін публічно не схвалив план.
Видання також зазначає, що міністр армії США Ден Дрісколл представив план Володимиру Зеленському в письмовій формі. Після цього Зеленський заявив, що готовий провести переговори з цього приводу з Трампом та його командою. Президент України назвав план “баченням США”, але не остаточною пропозицією. Він сказав, що Україна чітко висловила свою думку щодо червоних ліній і зробить свій внесок, щоб зробити план “дійсно змістовним”.
Посадовець США також повідомив Axios, що адміністрація розглядає план як живий документ, який може бути змінений на основі обговорень зі сторонами. Посадовець стверджував, що Україна позитивно поставилася до багатьох пунктів під час переговорів і змогла включити деякі зі своїх позицій.
Щороку у четверту суботу листопада вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У 2025 ця дата припадає на 22 листопада. У цей день запалюють свічку […]
У США розробили мирний план закінчення війни в Україні. Він складається з 28 пунктів, частина з яких стосується територіальних поступок України, обмеження чисельності ЗСУ та […]
Російська госдума ухвалила в першому читанні законопроєкт про передачу в державну власність так званого “бесхазяйного” житла. Таким житлом окупанти називають покинуті оселі на окупованих частинах […]
На Донеччині тривають активні бойові дії. Російська армія штурмує одразу на кількох напрямках фронту, намагаючись розвинути наступ. Найважча ситуація зараз на Покровському напрямку, де протягом доби […]
Поблизу Лиману російський FPV-дрон уразив евакуаційний автомобіль, у якому їхали поліцейські “Білого янгола”, американський волонтер та журналіст “Донбас. Реалії”. Унаслідок атаки поранено громадянина США та […]
