Український тлумачний словник дає таке визначення терміну “корупція” – використання посадовою особою службового становища з метою особистого збагачення, підкупність, продажність урядовців і громадських діячів. Тобто життя таких посадовців за дверима особистого кабінету не повинне відрізнятись від життя звичайних громадян: і стояти в чергах до лікаря повинні, і чекати поки закінчиться обід у паспортному столі, і збирати документи по пекельних колах бюрократизму. А на ділі виходить інакше: й крадуть, й становищем користуються та ще й живуть набагато краще ніж звичайні, посадою не відзначені містяни Бахмуту.
І багатьох це не дивує і не обурює. Тобто, відомий вислів щодо посадовців, який зберігається ще з радянських часів та є актуальним й сьогодні “Красиво жити не заборониш” – цілковите прийняття громадянами проявів корупції серед чиновників. Більш того, це є нормальним, майже природним явищем і мешканців Бахмуту не дивує те, що, наприклад, у місцевого держчиновника з невеликим окладом є дорога автівка. Дивуються люди, навпаки, відсутності “благ цивілізації” у тих, хто має відношення до розподілу коштів з місцевого бюджету.
За даними Загальнонаціонального дослідження проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 15 по 19 грудня 2017 року:
43% населення не бачать жодної інстанції, яка б активно боролася з корупцією в Україні. Решта населення активних борців з корупцією бачить у засобах масової інформації, журналістах (26%), Національному антикорупційному бюро (24%), антикорупційних громадських організаціях (21%), самому населенні (12%), країнах Заходу (11%). Серед державних інституцій, призначених боротися з корупцією, відносно кращими, на думку населення, видаються лише Спеціалізована антикорупційна прокуратура (10%) та Національна агенція запобігання корупції (9%). І зовсім не бачать як «борців з корупцією» такі державні інституції, як Генеральна прокуратура (5%), СБУ (6%), поліція (3%), суди (2%), Президент (3%), уряд, міністерства (2%), Верховна Рада (1%), влада на місцях (2%).
Довгі роки у Бахмуті про корупцію майже і не чули, у всякому випадку – про боротьбу із нею. А поодинокі випадки викриття корупції серед держслужбовців викликали у бахмутян неабияке збудження. Коли, наприклад, Галину Кудру, яка обіймала посаду начальника муніципального розвитку тоді ще Артемівської міської ради, у 2012-му звинуватили у махінаціях з коштами на дитячі обіди в закладах освіти, і справу навіть довели до суду, містяни гомоніли:
“Це ж комусь дорогу перейшла, не поділилася – от її й викрили. Треба ж ділитися, а вона, мабуть, все собі забирала”. Тобто, що є інші корупційні схеми, що вони постійно діють, що хабарництво, кумівство та розкрадання бюджетних коштів у Бахмуті є – не сумнівався жоден, але що цьому ще й якось протидіяти можна, та ще й простим, звичайним містянам – це на думку, на жаль, не спадало майже нікому.
Але викриття голосних випадків хабарництва та розкрадання коштів з бюджету в Україні ударною хвилею докотилося й до пересічного Бахмуту. Пострадянське тремтіння перед можновладцями по трохи, але впевнено почало розвіюватись і вже зараз у Бахмуті ситуація зовсім інша. Наприклад, скориставшись звичайним пошуком у “Гуглі” на запит “корупція у Бахмуті” можна ознайомитись з великим списком матеріалів.
Перше місце у цьому пошуку займає міський голова Бахмута Олексій Рева та його родина загалом. Це й не дивно, бо, очолюючи Бахмут майже 30 років, мер став власником багатьох підприємств та й і не тільки в Бахмуті. Але ж, незважаючи на різноманітні журналістські розслідування, офіційно у корупції мер Бахмута звинувачувався тільки одного разу.
В 2017-му Артемівський міський суд Донецької області ухвалив визнати мера Бахмута Олексія Реву винним у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень. Про це повідомляла прес-служба НАПКА. “НАПКА встановило, що мер Бахмута порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Зокрема, на засіданнях сесій Артемівської міської ради при розгляді питань про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок в оренду підприємству своєї дружини, він порушив правила врегулювання конфлікту інтересів “, – повідомили в Агентстві. Суддя оголосив Олексію Реві усне зауваження за кожне правопорушення окремо і звільнив його від адміністративної відповідальності через малозначність скоєного.
У топі матеріалів за пошуку корупція на рівні з міським головою згадується ім’я його сина Дмитра Реви. В 2016-му році журналісти дізнались, що ООО «Артемівське АТП-11406», яке офіційно належить родині та знаходиться під керівництвом Дмитра Реви, здійснює перевезення в «хлібні» зоні між Артемівськом і Горлівкою, було обрано підрядником без проходження конкурсної процедури, а послуга надавалася за ціною не 15, а 30 грн. за поїздку. Таким чином, за підрахунками журналістів, підрядник-перевізник, мав досить солідний дохід – 1,5 млн. грн. в місяць, що перевищує офіційно задекларовані суми.
Боротися проти свавілля перевізника намагався його конкурент власник “Монолит-Логистик ЛТД” Дмитро Кононець, але, не маючи лобі у системі влади, цю битву програв. Це не єдине розслідування по цьому підприємству, останнє робили активісти з Громадського патруля Донеччини.
А от далі йдуть дійсно цікаві публікації. У розкраданні бюджетних коштів в них звинувачуються чиновники Бахмуту, й суми там починаються з мільйонів. Громадський патруль Донеччини зробив не один відеосюжет про те, як і хто в Бахмуті живиться на благоустрої міста. Про бурхливі події активісти МГО та обласні й всеукраїнські журналісти дізнаються вже від місцевих активістів, які, по суті, й розпочали нову главу в історії боротьби з корупцією у Бахмуті.
Тож, боротьба з корупцією для Бахмута справа молода. Довгі пострадянські роки в місті начебто все було добре, а ось в останні п’ять років нарешті у деяких громадських діячів, у мешканців міста почали з’являтися питання й більш того, люди почали шукати відповіді на свої питання не тільки шляхом перемовин з посадовцями, а й звертатися до правоохоронних органів, журналістів до міжнародних і всеукраїнських громадських організацій із заявами щодо корупційних схем у Бахмуті.
Слід зазначити, що в останні роки у Бахмуті з’явилося декілька сильних, впевнених громадських організацій: “Бахмут Український”, Артемівське товариство захисту тварин “Лада”, «Бахмутська Фортеця» й багато інших. Деякі члени цих організацій об’єдналися в ініціативну групу “Майбутнє Бахмутської громади” та почали діяти. Щоправда, поки без підтримки влади та з не зовсім зрозумілою позицією правоохоронців:
“Насамперед, ініціативна група “Майбутнє Бахмутської громади” народилася для визначення стратегії розвитку об’єднаної територіальної громади з центром у Бахмуті. Ми хотіли зібрати пропозиції, побажання щодо розвитку Бахмутської ОТГ у самих мешканців, щоб їх бачення теж враховувалось владою міста. Але, спілкуючись з людьми, почали дізнаватися про кричущі факти службової халатності та корупційні схеми, що діють у Бахмуті й залишитися осторонь ми не змогли”, – розповідає Віктор Зіпір, активіст з “Бахмуту Українського”, та один з членів ініціативної групи.
За словами Віктора, у Бахмуті дуже легко знайти прояви корупції, бо її ж ніхто й не ховає:
“Наприклад, реконструкція бульвару Металургів у 2017 році – це ж просто бачили всі. Уявіть, неякісно виконані та ще не завершені роботи за документами були вже прийняті, підрядник отримав кошти, а за що – не розумів ніхто. Тобто де юре – все виканоно та оплачено, а де факто – навіть той невеликий обсяг реконструкційних робіт, що на той час зробили, треба було переробити. Ось вам одразу і корупція і халатність”, – каже Віктор Зіпір.
Стикався він і з іншими проявами корупції: неякісний ремонт будинку, де до того ж по документам провели неіснуючі роботи, а матеріали закуплялись по цінах, які в 3-5 раз перевищували ринкові, з прокладкою магістральної труби, яка не відповідала технічним характеристикам, та дуже скоро тріснула, залишивши мешканців “Забахмутки” без водопостачання, з неякісними роботами на набережній Бахмутки, з забудовою одного МАФу замість двох у притул з архітектурною пам’яткою міста. По всім цим справам Віктор Зіпір разом із членами ініціативної групи «Майбутнє Бахмутської громади» писав заяви до правоохоронних органів. Але жодного разу ні до прокуратури, ні до відділу поліції за поясненнями по справам Віктора не запрошували:
«Лише у справі по неякісній трубі було якесь розслідування та суд, та й то визначили лише одного винного, який до того ж втік у Крим. А ті, хто безпосереднє ставили підписи на паперах по закупівлі й прокладці неякісної труби, той же водоканал, управління муніципального розвитку, ось ці люди покарані не були. У справі з неякісним ремонтом будинку ми викрили перевищення існуючих цін від тих, що зазначалися у документах на півтора мільйона гривень – і це тільки по одному будинку». Але головним своїм досягненням Віктор Зіпір вважає те, що всі ці справи набули резонансу у суспільстві, і покидати боротьбу з хабарництвом, корупцією та кумівством у Бахмуті наміру не має.
Прокладена в грудні труба з товщиною стінки 19 мм, що відповідає робочому тиску 6 атмосфер тріснула через декілька місяців. Її міняли на трубу того ж діаметру, але з товщиною стінки 36 мм, що відповідало тиску 16 атмосфер. Мешканці Забахмутки майже два місяці не отримували водопостачання.
Місцевий активіст Андрій Ковтун при зверненні в державні структури, спілкуванні з поліцейськими, патрульними робить відеозйомку і викладає відео на свій канал. При оформленні паспорту Андрій стикнувся з тим, що в паспортному столі відвідувачів відсилають в магазин “Офіс-клас” для закупки бланків, які за процедурою взагалі не потрібні. Ковтун звернувся до поліції, там його звернення проігнорували і для внесення справи до ЕРДР прийшлося звертатися до суду.
Під час отримання послуги в паспортному столі Андрій також зафіксував, що працівники не дотримуються графіку роботи затвердженого Міграційною службою, а в час коли мають проводити загальний прийом громадян, пускать до кабінету тільки VIP-осіб, а саме прокурора Єгора Бушуєва.
“Це виглядає як шахрайство, думаю що тут також є прояви корупції, але це мають кваліфікувати правоохоронні органи. Та з моменту подання минуло майже два місяці, а мене ще жодного разу не визивали до поліції”, – каже Андрій.
Подібна ситуація була і в воєнкоматі, там теж просять купити бланки саме в цьому магазині.
“До мене надійшла інформація, що поліцейських змушують купувати чорну форму за свої кошти. Я зробив ряд запитів, мені відповіли, що поліцейські забезпечені одностроєм синього кольору на 40%. Це теж корупція, бо ми платимо податки, але вони не використовуються за призначенням”, – пояснює активіст.
Віктор Буслов, також член ініціативної групи «Майбутнє Бахмуту», каже, що з проявами корупції бореться, перш за все, як громадянин України:
«Якщо взяти будь-який об’єкт у місті, де проводяться ремонтні роботи, уважно вивчити документи по цьому об’єкту, то стає зрозуміло, що там присутні прояви корупційних схем. Мої слова підтверджуються тим, що по всіх значущих об’єктах, де ми вивчали документацію, так і було. Взяти хоч ремонт лікарні, по цій справі було встановлено збиток державі майже у два мільйони гривень. Було й судове засідання, але винні відбулися умовним строком покарання», – розповідає Віктор Буслов. Першочерговою проблемою в боротьбі із корупцією в Бахмуті, пан Буслов вважає не компетентну роботу саме правоохоронних закладів, бо ж провадження по звинуваченні в корупції або ж взагалі не доводяться до суду, або ж звинуваченні особи мають виправдальний вирок чи умовні строки покарання.
І ось тут не можна не згадати найрезонансніше обвинувачування посадовця, щоправда Бахмутського району, в отриманні хабара в великому обсязі. В жовтні 2017-го місто вибухнуло звісткою, що Олена Головкіна, колишній зам мера Бахмута по ЖКГ, а на той час перший заступник голови райдержадміністрації Бахмутського району, затримана за підозрою в отриманні хабара у сумі в 410 тисяч гривень. Начебто, під час спецоперації СБУ та прокуратури АТО була викрита така “багата” корупційна схема. Через вісім місяців утримання чиновниці під вартою, розпочався розгляд справи по суті. І тут визначилось, що в процесуальних діях є багато порушень, немає акту прийому-передачі коштів для хабара від СБУ до прокуратури, протокол обвинуваченій дали на підпис лише через сім годин після затримання, неперервного відеозапису обличчя Головкіної під час отримання хабара хоча б на дві секунди, як того вимагає законодавство у таких справах, також немає.>
“Ми – прості люди, громадські активісти. Ми можемо привернути увагу до корупційної схеми, написати заяву до правоохоронних органів. Але ж ні вплинути на розслідування справи, ні на розгляд у суді ми вже не можемо. Тому зараз вважаємо, що першочергово повинні не допустити взагалі зародження корупційної складової у Бахмуті”, – впевнений Віктор Буслов.
А ось значуще набуття антикорупційної діяльності серед громадських діячів Бахмуту Віктор вбачає саме в широкому розголосу та приверненні уваги містян до махінацій.
Ще для однієї активістки “Майбутнє Бахмутської громади” Олени Щекодиної сам Бахмут став рідним лише з 2002-го року. Активну громадську позицію Олена зайняла після подій 2014 року. Громадську активність, яка панує у місті сьогодні, Олена вважає незламною:
“Це й є реальні кроки у боротьбі з корупцією. Люди більше не бояться й не соромляться виходити на пікети, ставити питання, писати заяви, шукати відповіді. Це вже ніхто не зупинить і це правильно”, – вважає Олена.
Для збору матеріалу для публікації ми зробили запити з приводу антикорупційних дій до НАБУ, Генеральної прокуратури, поліції, СБУ. Питали, які впровадження відкриті, скільки справ подано до суду, як ведеться робота з громадськістю. За два тижні ми не отримали жодної відповіді по суті. Нам прийшли листи з центральних органів про те, що наші запити перенаправили на регіональні відділення і поки що все. Наприклад, по запиту, направленому 1 червня до Генпрокуратури, тільки 19 червня ми отримали повідомлення, що його відправили на розгляд до Бахмута. Національне антикорупційне бюро України відповіло, що окремої інформації по Бахмуту в них немає, тому на запит відповісти не можуть, але прес-служба надала перелік заходів, які вони здійснюють загалом по Україні.
Тож, поки місцеві активісти задають незручні питання та аналізують документи, практично осторонь залишаються службовці, які отримують за це заробітну плату. Наприклад, про те що в Бахмутській міській раді існує спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами Бахмутської міської ради взагалі мало хто знає. Цю посаду зараз займає Нариков Сергій Володимирович. Ми намагалися домовитись про інтерв’ю більше тижня. Коли нарешті дозвонились, отримати відповіді не змогли. Чим він займається, він і сам до ладу пояснити не зміг:
“Разом із організаційним відділом ми пишемо плани робіт згідно з політикою боротьби із корупцією Донецької ОДА. Ми пишемо плани на місяць, квартал, півріччя, займаємось охороною правопорядку під час великих масових заходів у місті”, – сказав Сергій Володимирович у телефонній розмові. Та як це стосується боротьби із корупцією, відповісти не зміг. На питання, як він реагує, як головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції, у випадку, коли депутати міської ради невчасно подають декларації про доходи, відповів:
“На такі дії всі реагують і я також”, – більше телефоном пояснити не зміг, а особисту зустріч відклав на довгий термін. Хоча на сайті міськради Бахмуту дуже чітко прописані посадові інструкції Сергія Нарикова.
Та той же Віктор Зіпір на це тільки посміхається:
“Ми взялися з’ясувати, кому ж дісталася земля колишнього місцевого дитячого табору “Ластівка” та з подивом з’ясували, що вся земля зараз належить Дригіній Марині Іванівні, а вона займає посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Бахмутської Райдержадміністрацій”, – разводе руками Віктор.
Нещодавно у Бахмуті з’явилося ще одне інтернет-видання – “Сайт здорового активу Бахмута” на якому розглядаються вже дії активістів, які заявили, що готові боротись з корупцією.
“Тут нацькували собак на місцевих активістів. Дискредитування всіх, хто не задоволений нинішніми справами в місті, начебто, й є головною ціллю цього ресурсу. Але ж і це чудово, бо з активістами вже рахуються на такому рівні. Просто не звертати уваги вже не можуть. Ті, хто тримається за “дурні” гроші, злякалися та намагаються втриматись на плаву всіми силами і це теж досягнення”, – вважає Володимир, мешканець Бахмуту.
Тож, боротьба із корупцією у місті впевнено набирає сил, більше 10 колективних заяв до поліції та прокуратури тільки від однієї ініціативної групи, резонансні публікації як у місті, так і в обласних та всеукраїнських ЗМІ, блоги та публікації в Facеbook від містян – все це антикорупційний Бахмут сьогодні. Але ж реакція правоохоронних органів є дуже повільною і по справах, які розпочинає громадськість розслідування не проводять.
Слід згадати хоча б продаж приміщення дитячої бібліотеки, коли в Бахмутській прокуратурі нашим журналістам заявили, що продаж комунальної власності, що використовується в освіті та вихованні дітей заборонений, але подавати до суду по цій справі так і стали.
Тим не менше активісти закликають всіх бахмутян приєднуватись до боротьби із корупцією, бо, як-то кажуть: разом легше і батька бити. До того ж, в Україні є чіткий алгоритм дій для структур різного рівня та відповідальності, до яких можна звертатися в боротьбі з корупцією в любому її прояві.
