В рамках нового закону “Про освіту” з вересня 2018 року в Бахмуті планується відкрити 11 інклюзивних класів в сьомі школах, де будуть навчатись 13 дітей з особливими потребами. Не відкриття таких класів раніше та пасивність з боку Управління освіти Бахмутської ради, вони ж самі, пояснюють відсутністю замовлень від батьків, та великою нестачею вузьких фахівців. Але батьки особливих дітей мають на це свою думку…
На сьогоднішній час в Бахмуті існує “стихійна інклюзія”, таке поняття визначила начальник Управління освіти Бахмутської міськради Марина Рубцова.
“Всього в Бахмуті зареєстрована 321 дитина з особливими потребами, 223 з них навчаються у дошкільних та шкільних закладах. У місті є звичайні садочки, так і комбіновані. В них надається допомога для дітей з порушенням зору, мови, з затримкою психічного розвитку, з порушенням інтелекту. Також у місцевих школах працюють інтегровані групи, це коли діти, які мають однакові відхилення, одного віку мають можливість перебувати на різних заняттях, святах, класних заходах. Всього таких класів – 13” – говорила Марина Рубцова.
«Зараз потреба в інклюзивних класах відсутня – не було замовлень від батьків, і в майбутньому навчальному році, Управління освіти буде орієнтуватись на запити батьків», – повідомила Рубцова.
Такою заявою вона здивувала присутню га Громадській раді мати дитини з інвалідністю, яка пересувається на колясці.
«Ви говорите, що немає батьків, які хочуть віддати своїх дітей в інклюзивний чи інтегрований клас? Дивно… Я оббиваю пороги вашого Управління, починаючи з 2008 року. Я просила, плакала, вимагала, щоб ви прийняли мою доньку, яка не може ходити, але має збережений інтелект. Фотографія моєї доньки значилась на дошці дитячого садочку №52, але вона всього двічі була на святі новорічної ялинки… До школи моя донька пішла з восьми років, раніше сісти за шкільну парту, саме ви не дали їй можливості. А до того, вона займалась в підсобному приміщенні, де кімнатна температура була 14 градусів, відсутнє природне освітлення, вікно закривав виступ школи. Я вважаю, що саме ви позбавили мою доньку дитинства» – зі сльозами на очах говорила Альбіна Гребенюк.
Зараз її донька навчається у четвертому класі, разом зі звичайними дітьми, з успіхом доганяє шкільну програму. І це незважаючи на те, що у другому класі, без відома батьків, їй поставили діагноз – розумова відсталість.
Однокласники дівчинки допомагають їй, дружать з нею, просто люблять її.
«Не буває злих дітей, це неправда» – каже про друзів Олександри її мати.
Альбіна Гребенюк змагалась за права своєї дитини сама, майже без допомоги представників Управління освіти. І зараз, прийшла на засідання Громадській ради, щоб запитати у керівництва, чи зможе її дитина відвідувати літній табір, будинок дитячої творчості?
«Звісно, ви можете звертатись за путівками для вашої дитини. По іншим питанням також, приходьте до нас. Забезпечити повну доступність в будинок дитячої творчості, я на жаль, не можу. Дістатись туди можна тільки на перший поверх» – відповідала на прохання Рубцова.
Питання доступності і, в загалі, відношення до виховання особливих дітей, підіймала й член Громадської ради Наталя Зубар.
«За показниками Міжнародна організація міграція, Донецька область має найнижчий показник по доступності. У місті лише УВК №5 готова, інші – ні. Якщо брати дітей, які мають відхилення по зору, по слуху, то для таких малюків, у нашому місті зовсім немає умов для навчання. Останній сурдопедагог працював у нашому місті 17 років потому» – сказала Наталя.
«Так, на жаль, наші школи не відповідають нормам ДБН, вони будувались ще в радянські часи. Але зараз є багато ресурсів з різних джерел, за допомогою яких ми зможемо реконструювати школи» – відповідала Рубцова.
На зауваження стосовно відсутності спеціальних фахівців, Рубцова говорила, що до міста не хочуть їхати молоді спеціалісти ні прямої освіти, ні вузької направленості, та й серед місцевих немає охочих.
«В рамках нового закону «Про освіту» ми повинні розширювати штат спеціалістів. Ми зі свого боку написали заявку на інститут Драгоманова, Слов’янський інститут, але
бажаючих немає. Якщо серед ваших знайомих педагогів є бажаючі отримати додаткове спеціальне навчання, направляйте до нас таких людей – ви нам допоможете» – говорила Рубцова.
Дуже дивно чути такі слова від начальника Управління освіти, коли у місті є педагоги, які бажають перенавчатись.
“Я приходила з пропозицією до Управління освіти, що готова перенавчитись на сурдопедагога, але мені відповіли, що зараз немає фінансових ресурсів щоб оплатити навчання” – розповідає Ольга Жиліна, вихователь української мови, мати хлопчика з вадами слуху.
До речі, Ольга Жиліна – ініціатор одного з проектів по громадському бюджету – «З надією у майбутнє», за умовами якого у місті, можливо, з’явиться сучасний кабінет сурдопедагога для різновікових дітей-інвалідів з вадами слуху. І саме, Управління освіти на презентації проекту надало негативний висновок щодо його реалізації. Один з мотивів – відсутність фахівців!!!
Сподіваємось, що прийняття нового закону «Про освіту» відкриє нові можливості для особливих дітей, знищить усі перепони для батьків, які борються за щастя своїх дітей, а представників Управління освіти навчить бути толерантними та займати позицію помічників і союзників.