До війни в Бахмутському районі діяв волонтерський проєкт БУР — “Будуємо Україну разом”, у межах якого молодь з активною громадянською позицією допомагала відновлювати квартири вразливим категоріям населення та різні громадські об’єкти, зокрема шкільну бібліотеку в селищі Миронівське.

Детальніше про діяльність громадської ініціативи в Бахмутському районі до війни — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмут до війни

До повномасштабної війни в Бахмутському районі діяли молодіжні ініціативи, спрямовані на допомогу місцевим мешканцям. БУР — “Будуємо Україну разом” — одна з таких. Це загальноукраїнська ініціатива для активної молоді, яка прагне допомагати громадам у розвитку.

Учасники ініціативи активно працювали в Бахмутському районі. Зокрема, у 2020 році вони допомагали на трьох локаціях — у Миронівському, Соледарі та Званівці.

Лише у Миронівському хлопці та дівчата з усієї України ремонтували дві квартири. Перша належала родині з трьома дітьми, яких виховувала прабабуся. Мати померла через хворобу, а бабуся загинула під час бойових дій. Друга квартира належала молодій матері з дитиною. Крім допомоги в ремонті житла, активна молодь займалася відновленням шкільної бібліотеки.

Учасників заздалегідь попередили, що жити доведеться в не зовсім домашніх умовах, але ніхто ніколи не скаржився і не повертався додому раніше, адже бажання допомагати, отримати нові цікаві знайомства та можливість подорожувати Україною перекривали тимчасові незручності.

Варто зазначити, що активна молодь не тільки займалася ремонтом та допомогою громаді, але й долучалася до просвітницьких заходів та зустрічей із бахмутськими громадськими діячами — представниками представники ГО “Бахмутська Фортеця”, ГО “Наша гідність” та ГО “Лада” та Молодіжної Ради Бахмута. Під час таких зустрічей активісти ділилися власним досвідом громадської діяльності та розповідали про власну мотивацію щодо ведення діяльності, спрямованої на розвиток громадського суспільства в Україні.

Читайте також:

• День Європи у Бахмуті 2016 року: як місто зустріло свято
• Соляна шахта “Артемсіль” відкрила новий маршрут: згадуємо березень 2021
• Садовий ярмарок в Бахмуті у 2020 році: архівні фотоспогади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2018 році бульвар Металургів реконструювали та змінили назву на Козацький. Тут часто прогулювалися бахмутяни, робили фото біля скульптури Козака-солевара з мішком солі та мушкетом.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як виглядав бульвар Металургів у 2018 році.

Бульвар Металургів Бахмут

Бульвар Козацький у 2018 році оновили, встановили обмежувачі швидкості, поставили клумбу, почистили територію.

В центрі бульвару створили кругову клумбу, на яку висаджували квіти-однолітки, основну частину скверу займали кущі троянд, їх налічували понад 4 тисячі.

Сквер Козацький оновили у 2018 році, у листопаді тут збирались бахмутяни на урочисте відкриття. Це місце мешканці Бахмута згадують з теплотою.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року
• Васюківка до війни: як виглядало селище у серпні 2019 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Ірина Тесленко поділилась спогадами про Солоний карʼєр на виїзді з Бахмута. З дозволу авторки, редакція публікує текст.

***

Є одне на світі озеро, з яким повʼязано безліч приємних спогадів. Перший спогад — як я сиджу на березі, читаю “Тигролови” зі списку літньої літератури та слухаю як на фоні ллються розмови моєї ще повної сімʼї. І книга чудова, і погода така, що від води йде приємна свіжість, а далі в степу стоїть “звук спеки”, повітря гойдає від розжареного піску, а цвіркуни перебивають один одного.

Другий спогад більш ранній. Я ще в зовсім юному віці, бовтаюсь у воді. Я органічно відчувала себе у водному оточенні, нагадуючи загоріле жабеня. Раз за разом, я оберталась на берег, і чим ближче сонце було до обрію, тим активніше я кувиркалась в воді, бо розуміла, що скоро пора додому.

Вода в цьому озері трішки солона, а дно повністю біле від глини. Ступаючи ногами на дно, глина приємно пробирається крізь пальці, але виходити з озера важко, бо глина мокра та слизька, і тонкий очерет часом слугував природною рукою, яка простягала долоню відпочивальникам.

Як і підказувало моє чуття, незабаром з берега донеслось: “Ірііііішкаааа”. Мама почала збирати речі та щось розповідати про сині губи. Я не відчувала, що губи сині, і знала, що маю ще кілька хвилин, поки збереться подстілка.

Дитяча натура не хотіла вилазити з води, і в гру вступає тато. Стоячи у традиційній позі, яку я смішно перейняла у дорослому віці, тобто з руками в боки, татові треба було лише махнути рукою, підняти брови та крикнути: “Малиха”! Прийдеться вилазити, інших попереджень не буде

І от з рукою очерета, синіми губами та довольною пикою я вилажу з води. Ще попереду буде морозиво, а може заїдем забрати сестру з курсів (чи то вступних, чи то водійських), а ще шовковицю десь подовбати по вулиці. Ще купа справ.

У 2025 році мені легше побувати на Мальдівах, ніж на тому озері. Але, я б обрала не Мальдіви. ……..липень 2025 року. Солоному карʼєру на виїзді з міста, який подарував так багато спогадів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!