Сергію 39 років, він родом з Києва, до повномасштабної війни чоловік працював відеооператором, але згодом, як й сотні українців втратив роботу. Чоловік почав займатися евакуацією людей з гарячих точок, спочатку це був рідний Київ, на околицях якого точилися бої. Згодом, Сергій приєднався до волонтерської організації і тепер рятує людей, які живуть неподалік від лінії фронту.

Редакція «Бахмут IN.UA» розповідає історію киянина

За словами героя, спочатку все почалося з допомоги знайомим. Подруга Сергія, на початку повномасштабного вторгнення евакуювалася за кордон, а йому залишила свою машину. Жінка попросила, щоб авто використали в добрих цілях, так й склалося. До Сергія спочатку звернулися знайомі, чоловік вивозив з Гостомелю, Києва та Чернігова людей, а далі все закрутилося, відіграло роль й сарафанне радіо.

Згодом, Сергій опинився в Рівному та долучився до християнської благодійної організації «Hope to People». Від імені цієї організації Сергій разом з іншими волонтерами почав їздити на евакуацію людей в Слов’янськ, Краматорськ, Костянтинівку та Дружківку. З собою чоловіки везли гуманітарну допомогу, назад привозили людей.

«Так, я вперше потрапив в Донбас. Мені там дуже сподобалося, особливо люди, емоції від цієї діяльності дуже припали мені до душі. Це були мої перші поїздки в той напрямок, в середньому їхали один раз на тиждень, це не дуже багато, мені було мало поїздок», — пригадує у розмові герой.

За словами, чоловіка йому хотілося бути ближче до фронту, щоб мати змогу більше допомагати. Доля немов почула прохання нашого героя, вже незабаром він знайомиться з координатором поїздок RescueNOW. Харківському фонду були потрібні водії, адже на Донеччині був тільки один водій, який займався евакуацією людей. Відтак, наплив людей був досить високий, тож Сергій доєднався до діяльності RescueNOW.

«Я дуже довго просив координаторів фонду можливості поїхати в Соледар, але там було дуже гаряче, тож мене не сильно хотіли пускати. Але все-таки я зміг туди потрапити. Був випадок, що у нас була гумдопомога для Соледару, а їхати не було кому. А трошки пізніше потрапив і на евакуацію, вона була зовсім інша! Не така, як в Слов’янську чи Краматорську, для мене це були тилові міста. Я відчув, що ця евакуація, саме та, якою я хочу займатися й надалі. Ти буквально висмикуєш людей з-під обстрілів і підвалів!», — розповідає Сергій.

На думку волонтера, попит на евакуацію збільшуватиметься, коли люди зіштовхнуться з першими сильними морозами. Це може стати поштовхом для них виїхати, адже звуками вибухів, їх вже не налякаєш. Зараз, каже Сергій, найбільше попиту на евакуацію в Бахмуті (особливо район Собачовки і Забахмутки).

Сергій на робочому виїзді. Фото: Таня Синя

Заявки на евакуацію Сергій отримує із різних джерел. Відтак, чоловік сам роздає свій номер місцевим, щоб ті могли з ним зв’язатися в разі потреби. Окрім того, у фонду, де працює Сергій, є партнери, це БО «Благодійний фонд Все буде добре Україна», який співпрацює з Донецькою обласною адміністрацією, туди люди звертаються на гарячу лінію евакуації. Також можна звертатися на гарячу лінію RescueNOW — +38 067 644 30 19.

«Наша головна ціль — це врятувати людину якнайшвидше, тому звідки саме надійде заявка неважливо. Навіть якщо це одна заявка — я за нею поїду», — розповідає Сергій.

Зазвичай у дорогу Сергій вирушає один, інколи з ним їдуть інші волонтери, але це радше виняток, ніж правило. Стосовно страху, герой каже, що його практично не має.

«Є якийсь момент страху, але, мабуть, він менший ніж у людей які цим не займаються. Я беру себе в руки, дихаю, зупиняюсь, оцінюю ситуацію і йду вперед або знаходжу альтернативний варіант рішення. Евакуація з фронту — це надзвичайний мікс емпатії і адреналіну. І я надзвичайно люблю життя і людей!», — каже герой.

Люди, яких евакуювали з Бахмута в безпечне місто. Фото: Таня Синя

Також, волонтер наголошує, що він без проблем евакуює людей з тваринами. Відтак, переїхати у безпечне місце з кішкою чи собакою можна всім охочим, серед екзотичних мешканців Сергій пригадує, що перевозив шиншилу. Окрім основної роботи водія, киянин ще паралельно виконує роль перекладача, спілкується англійською з іноземцями-волонтерами, які працюють в українських штабах, допомагає налагоджувати комунікацію.

Зараз герой в Києві у невеликій відпустці, у вільний час читає, остання книга «Fata Morgana» українського письменника Михайла Коцюбинського. Після всіх поїздок Сергій взяв час, щоб трохи відпочити, а далі знову за роботу — рятувати людей.

Фото: Таня Синя

Читайте також: «В штабі плетуть сітки, а вдома печуть смаколики»: волонтер про те, як працює штаб в Першотравенську

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

“Укрзалізниця” призначила додатковий поїзд №220/219, який курсуватиме між Києвом та Дніпром. Він здійснить рейси 18, 25 травня та 1 червня.

Про це повідомила пресслужба національного перевізника.

Поїзд “Київ — Дніпро”: розклад від “Укрзалізниця”

“Укрзалізниця” призначила додатковий поїзд №220/219. Він курсуватиме:

• з Києва — 18, 25 травня та 1 червня, відправлення о 13:25, прибуття до Дніпра — о 20:36;
• з Дніпра — 18, 25 травня та 1 червня, відправлення о 08:15, прибуття до Києва — о 16:17.

Поїзд робитиме зупинки на станції Кам’янське в обох напрямках, а у напрямку Києва — також на станції імені Тараса Шевченка, що у місті Сміла.

У складі поїзда передбачено купейні вагони з місцями для сидіння, а також вагони класу СВ (першого класу) зі спальними місцями.

Укрзалізниця звертає увагу пасажирів, які обирають купейні вагони з місцями для сидіння: непарні місця розташовані біля вікна, а парні — біля дверей купе (проходу).

Як купити квиток на поїзд “Київ — Дніпро”

Придбати квитки на поїзд “Київ — Дніпро” можна у:

• мобільному застосунку “Укрзалізниця”,
• на офіційному сайті,
• або в касах вокзалів.

Вартість квитків — від 703 гривень.

Читайте також:

• Квартирне питання: скільки коштує купівля та оренда житла в Києві у 2025 році
• Базова соціальна допомога в Україні у 2025: хто і скільки отримуватиме від держави
• Як ВПО отримати безплатні ваучери на навчання у 2025 році: покроковий гід

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Білокузьминівка — одне з найцікавіших сіл Донеччини, розташоване за 12 кілометрів від міста Краматорськ. Його історія сягає глибокої давнини, адже саме на околицях села була виявлена стоянка людей доби бронзи. Крім того, поблизу розташовані відомі Білокузьминівські крейдяні скелі — природна геологічна пам’ятка.

Детальніше про походження села та фото найцікавіших об’єктів Білокузьминівки — у матеріалі Бахмут IN.UA.

Як з’явилося село Білокузьминівка

Білокузьминівка — село Костянтинівської міської громади на Донеччині. До початку повномасштабної війни тут проживало близько 500 осіб.

Історія поселення бере свій початок ще в доісторичні часи — приблизно 40 тисяч років тому. Саме тоді давні люди облаштували тут стоянку. Згодом на цьому місці з’являлися нові поселення. У 1965 році археологи виявили залишки неолітичних кремнеобробних майстерень.

Точна дата заснування села залишається невідомою. За переказами місцевих жителів і краєзнавців, у 1703 році на території нинішньої Білокузьминівки вже діяв козацький пост і дерев’яна церква. Втім, ці дані не підтверджуються археологічними знахідками чи офіційними історичними джерелами.

У XVI столітті природні нерівності ландшафту в цій місцевості використовували для дозору, що стало поштовхом до заснування невеликого селища під назвою Оборонове.

Історія Білокузьминівки у XVIII–XIX

У подвірному переписі Бахмутського повіту 1794 року згадується село Білокузьмино, яке, ймовірно, належало кільком поміщикам.

Інша згадка зустрічається у списку населених пунктів Катеринославського намісництва за 1795 рік. Назву село отримало, ймовірно, від капітана Кузьми Котельникова, якому належав місцевий маєток. Тоді у селі проживало 126 селян.

За даними п’ятої ревізії 1795–1796 років, у селі Семенівка та хуторі Білогірському мешкало 541 особа: 270 чоловіків і 271 жінка. У самій Семенівці проживало 426 осіб, усі вони були українцями за національністю й належали до селянського стану.

У 1804 році Слобідсько-Українська губернська комісія провела економіко-географічне дослідження Ізюмського повіту. Землемір, що очолював експедицію, наніс на карту території вздовж річки Далека Біленька, описавши, зокрема, село Семенівку та хутір Білогірський — ймовірно, це і є нинішня Білокузьминівка.

Крейдяні скелі, розташовані поблизу, і дали назву хутора, що належав поміщику Семену Масюкову.

Радянська доба у Білокузьминівці

В радянські часи у Білокузьминівці був розташовано 4-й відділок радгоспу “Червона зірка” (центральна садиба його розміщена в місті Дружківці). Господарство мало 2 145 гектарів орної землі, де займалися тваринництвом.

На території села в цей час з’явилася середня школа, клуб, бібліотека та 5 магазинів.

Білокузьминівські крейдяні скелі

Білокузьминівські крейдяні скелі — унікальний геологічний об’єкт, розташований неподалік села. Вони сформувалися близько 90 мільйонів років тому, коли океан Тетіс висох, а залишки його флори та фауни перетворилися на крейду, створивши ці природні утворення.

Навколо скель простягаються степи з багатовіковими ясенами, кленами, дубами та іншими деревами. Тут мешкають змії, черепахи, кажани, лелеки та хижі птахи.

Ці крейдяні гори приваблюють як туристів, так і місцевих жителів. Особливо вони полюблялися альпіністами завдяки своїм майже вертикальним стінам, які стають чудовим випробуванням фізичної підготовки для кожного, хто прагне підкорити вершину.

Читайте також:

• Зі скромної філії у потужний навчальний заклад: як з’явилася Бахмутська автошкола
• Історія в три століття: як з’явився Всіхсвятський храм у Бахмуті
• Перший український прапор та піший полк: як бахмутяни боролися за незалежність сто років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!