«‎Не всі беруть Біблії, але всі носять хрестики»: будні військового капелана

Семаковська Тетяна 17:32, 25 Жовтня 2022

311670506 442505704729180 4920322057308352348 n e479325 жовтня в Україні відзначають День військового капелана, їх ще називають воїнами світла, адже вони не беруть до рук зброю. Під час війни капелани виконують одразу декілька ролей, це і священники й волонтери й психологи. Наша редакція розпитала в отця Олексія про його роботу, та труднощі, а також будні військового капелана.

Отець Олексій не покидав Україну від початку повномасштабного вторгнення. Чоловік з родиною залишався в столиці, а згодом почав їздити у відрядження на Південь та Схід, куди привозив гумдопомогу. Капелан побував у Миколаївській, Харківській та Херсонській областях. Товариші отця Олексія нещодавно відправилися у Куп’янськ з гуманітарною допомогою, а сам герой має в планах відвідати Бахмут та Вугледар, це одні з найгарячіших точок в Україні.

«‎Я священник ПЦУ (Православної церкви України), наразі відповідаю за поховання наших воїнів в Дарницькому та Голосіївському військкоматах. Майже кожен день у мене відбуваються похорони. Зараз я вже став офіційним капеланом, тобто у мене є відповідні документи. Маю право носити форму, хоча й до цього міг, річ у тому, що я військовий офіцер запасу, військову службу скажемо так я знаю», — розповідає отець Олексій.

Священнослужитель час від часу вирушає у відрядження, за його словами ці поїздки планують під конкретний запит

«Ми ж не просто їдемо, щоб послужити чи провести якийсь молебень у храмі. Наша організація «Військові капелани» старається не тільки поїхати на Схід, але й привезти гуманітарну допомогу: їжу, речі, хрестики, молитовники, кишенькові Біблії звісно, що зброю ми не возимо, максимум це бронежилети. Також привозимо воїнам дитячі малюнки, їх нам передають волонтери. До слова, Біблії беруть не всі, а от хрестики всі носять», — каже капелан.

Відрядження відбувається наступним чином — спочатку капелани отримують запит, далі збирають машину з гумдопомогою. Отець Олексій зауважує, що поїздка обходиться в середньому у вісім тисяч гривень, це тільки ціна палива. В основному, капелани здійснюють такі поїздки за власні кошти. Зарплати ні у священника, ні у капелана нема, тож отці працюють на волонтерських засадах, часто допомагають знайомі.

«Ми не хочемо їхати з порожнім багажем, тому беремо необхідні вантажі, на кшталт, теплих речей, спальників і тощо. Те, що просять, ми стараємося знаходити, купувати й відвозити», — зазначає отець Олексій.

Поділився пан Олексій і своїми враженнями від відряджень. Чоловік розповідає, що бійці позитивно ставляться до військових капеланів, часто питають поради, тож доводиться виступати ще й в ролі психолога. У цьому неабияк допомагає життєвий досвід, каже герой.

«Слід пам’ятати, що все залежить, не тільки від твого звання капелана, але й просто від людини. Я за натурою дуже товариська людина, мені не складає труднощів з кимось знайти спільну мову. З бійцями ми говоримо і про Бога і про церкву. Я взагалі намагаюся показати і бійцям і людям нашим, що священник це насамперед така ж жива людина», — каже герой.

Отець Олексій розповідає, що зазвичай запити на приїзд капелана формують самі бійці. Так, до нього нещодавно звернувся добрий товариш, який зараз боронить Україну на Сході, також запити приходять через знайомих. Загалом, добре працює сарафанне радіо, капелана знаходять через друзів, товаришів чи рідних захисників.

«Я намагаюсь зробити так, щоб від частини все ж був офіційний запит, підписаний командиром. Тоді складають перелік необхідних речей, і ми докладаємо зусиль, щоб все придбати по можливості», — розповідає отець Олексій.

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

Читайте також: Речник Східного угруповання розповів, чому росіяни хочуть закріпитися у Бахмуті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації. 

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

Яким був Бахмут у березні 2021 року: добірка ностальгічних фото

Семаковська Тетяна 12:00, 8 Березня 2026
Бахмутський універсам / фото Олександр Сотников

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у міських парках. Це був період активного розвитку, оновлення інфраструктури та спокійного мирного життя.

Редакція видання Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було наше місто лише за рік до початку повномасштабного вторгнення.

Добірка ностальгічних фото Бахмута до війни

У 2021 році місто Бахмут залишалося спокійним промисловим центром сходу України з багатою історією та розміреним ритмом життя. Місцева економіка трималася на видобутку солі, виноробстві та машинобудуванні, а культурне життя підтримувалося фестивалями, виставками та концертами.

У цій добірці — світлини, що зберігають атмосферу спокійного 2021 року в Бахмуті. Їх опублікував бахмутянин Олександр Сотников на власній сторінці в Facebook.

Магазин Remix / фото Олександр Сотников
Березневий Бахмут / фото Олександр Сотников
Алея троянд у березні / фото Олександр Сотников
Алея / фото Олександр Сотников
Монумент козаку на Алеї троянд / фото Олександр Сотников
Бахмутка / фото Олександр Сотников

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 11:00, 8 Березня 2026
Ліпнина / фото Бахмутського краєзнавчого музею

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

  • створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
  • виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
  • змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
  • заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
  • природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
  • вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Яким був Бахмут у березні 2021 року: добірка ностальгічних фото

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у […]

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. […]

11:00, 08.03.2026 Скопіч Дмитро

Ворог зосереджує удари на Покровському та Костянтинівському напрямках: оперативне зведення Генштабу ЗСУ

Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська продовжують інтенсивні штурмові дії, намагаючись прорвати лінію оборони українських захисників на кількох ключових […]

Серіали схожі на “Бріджертони”: 5 історичних драм про кохання та інтриги

Після перегляду серіалу “Бріджертони” багато глядачів шукають серіали, схожі на “Бріджертони” — з атмосферою розкішних балів, пристрасних романів, сімейних таємниць і сильних жіночих персонажів. Якщо […]

Бахмутський ЦНАП

Як у Києві потрапити на прийом у Бахмутський ЦНАП

11 березня 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. […]