Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови

Семаковська Тетяна 13:28, 2 Серпня 2023

Повномасштабна війна привнесла в наше життя величезну кількість фізичних та моральних травм. Після перемоги на нас очікує багаторічний процес відновлення. Відбудова Бахмута буде проводитися ледве не з нуля. Хоча наразі складно спрогнозувати коли та як це буде відбуватися, важливо вже зараз починати планування. В цьому процесі треба передбачити відновлення інфраструктури таким чином, щоб всі громадяни мали безбар’єрний та безперешкодний доступ до будь-яких локацій та створити візію інклюзивного міста.

Збільшення рівня інклюзивності було актуальним в Україні ще до повномасштабного вторгнення. Втім, бойові дії та постійні обстріли кожного дня підвищують актуальність цього питання. Адже велика кількість людей зазнають поранень, які впливають на їх життя. Тому планування відбудови має проходити з урахуванням розробки інклюзивного простору, де мешканці зможуть отримати доступ до будь-якої установи, простору чи житлового приміщення, незважаючи на свій фізичний або ментальний стан.

«Якщо звернутись до термінології, то «Інклюзія» (від англ. inclusion — включення, залучення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. Бар’єри можна поділити на: архітектурні – це коли потрібні пандуси, ліфти, пласкі входи, кардинальна зміна підходів до будівництва, інформаційні – в цьому випадку ми думаємо, як надавати інформацію, так щоб різні люди могли нею користуватись, наприклад, роботи сайти доступними для незрячих людей, вчити людей використовувати додатками та знати хоч кілька слів жестовою мовою тощо), бар’єри бувають у ставлені – тут як раз треба думати, як нам, як суспільству, ставати відкритішими – приймати різних людей, пам’ятати про них в тому числі коли ми приймаємо рішення», – пояснила Ольга Хіцевич, адвокаційниця ГО «Fight For Right/Боротьба за права».

Screenshot 41 4c09eГО «Fight For Right/Боротьба за права»  допомагає та всіляко підтримує людей з інвалідністю по всій країні. Джерело: сайт ГО «Fight For Right/Боротьба за права»

Рівень інклюзивності в Бахмуті до 24 лютого та що має бути після перемоги

Варто відзначити, що Бахмут до повномасштабного вторгнення став досить інклюзивним містом. Містяни, які так чи інакше були дотичні до побудови безбар’єрного простору, достатньо високо оцінюють намагання місцевого бізнесу та влади підвищити рівень доступності. 

«Можна сказати, що у питанні доступності я б поставила Бахмуту 8, а то й 9 балів по десятибальній системі. Звісно, було куди ще розвиватися. Але, порівнюючи з іншими містами, в нас було досить все гарно організовано, продумано. Навіть якщо знаходилися якісь недоліки, то місцева і влада та інші люди, наприклад, підприємці, вони були готові йти на зустріч. Більшість магазинів та установ вже при відкритті враховували, що треба робити пандуси», – поділилася Дар’я Ковшарова, бахмутянка, мати дитини з інвалідністю.

«У нас було одне із найдоступніших міст, рівень доступності на висоті. Можу сказати, що десь такий як у Львові, а інколи й вище, адже у нас не було бруківки й все було заасфальтовано. Наш стадіон був повністю придатний для змагань міжнародного рівня для спортсменів з інвалідністю, в місті кожного дня ходило два три тролейбуси по маршруту, в яких були умови для людей з інвалідністю, були в центрі доріжки для людей з порушеннями зору тощо », – розповів бахмутянин Денис Ковальов.

На стадіоні “Металург” проводилися спортивні чемпіонати, зокрема для спортсменів з інвалідністю. Джерело: відкриті джерела

«Завжди бажаємо ліпшого. Але моя Олександра самостійно їхала до школи, самостійно пересувалася центром міста, у неї був пандус до будівлі школи, був інклюзивний туалет та доступна їдальня. У інших дівчат не все так гарно, особливо у тих, хто жив у віддалених районах від центра. Можливо, те, що Олександра живе у центрі міста, то це і впливає на її мобільність.», – згадує Альбіна Гребенюк, керівниця ГО «Бахмут Особливий».

Втім, всі респонденти згадували про складнощі з доступним громадським транспортом, який далеко не весь був обладнаний для легкого доступу до нього людей з інвалідністю. Місто намагалося покращити ситуацію з транспортування та навіть запровадило соціальне таксі, яке допомагало людям пересуватися. Це не виправляло ситуацію повністю, адже таке таксі не можна було використовувати у побутових чи повсякденних цілях. 

Screenshot 42 38a99

Соціальне таксі для людей з інвалідністю. Фото: з відкритих джерел

Проєкт з Бахмута, націлений на підтримку дітей з інвалідністю, переміг у міжнародному конкурсі ЮНІСЕФ “Cities Inspire Awards” наприкінці 2021 року. А дитячий центр «Кіндер-клаб» був відкритий для дітей з інвалідністю міста та пропонував різноманітне дозвілля та навчання.

Кіндер b0d8b

У Кіндер-клабі діти могли навчатися, спілкуватися з однолітками та спеціалістами або просто приємно проводити своє дозвілля. Джерело: ресурс Всі Свої

На жаль, після руйнування, всі переваги Бахмута, зокрема рівень інклюзивності, було знищено. Попереду чекає довгий процес відбудови. Він має містити в собі не тільки моменти, які б дозволили повернути попередній рівень доступності міста, але й перевершити його. Адже найбільша цінність України це є люди й всі ми маємо право на рівний доступ до інфраструктури міста.

У 2021 році команда ГО «Доступно.UA» провела перевірку на рівень доступності 19 міст України. Тоді в 10-ку кращих потрапили два міста Донеччини, Маріуполь (1-ше місце) та Краматорськ (9-те місце). Втім, найкращий результат складав менше ніж 20% доступності зі 100% можливих. Це свідчить про те, що на контрасті з іншими містами, ці населені пункти мають більш дружню до людей інфраструктуру. На жаль, це не є доказом наявності повного доступу всіх людей до будь-чого у місті. 

У майбутньому є низка моментів, які потрібно врахувати під час відбудови. Бахмутянка Дар’я Ковшарова поділилася кількома з них:

  • перш за все це інклюзивний транспорт, адже не всі мають змогу використовувати власний транспорт для пересування;
  • доступні житлові будинки: це і й пандуси із правильним та безпечним кутом нахилу, і й широкі ліфти, в які можу поміститися крісло колісне;
  • планування дворів: спуски та пандуси не мають перекриватися жодними транспортними засобами, також потрібно зменшити кількість бордюрів та їх висоту, щоб будь-хто міг безперешкодно пересуватися; 
  • потрібно мати більше звукових світлофорів та контактних доріжок;
  • треба продумувати соціальні об’єкти (наприклад, школи чи лікарні тощо) не тільки ззовні, але й зсередини: широкі ліфти для крісел колісних, інклюзивні вбиральні тощо.

«Соціальні об’єкти, як  школа чи лікарня, повинні враховувати, що є люди з особовими потребами. Потрібно врахувати це не тільки в контексті доступу до будівлі, але й в, наприклад, біологічних потребах людини. В середині приміщення людина має мати доступ до всього, щоб вона не тільки потратив у будівлю, але й отримати там весь спектр послуг. У нас була поліклініка. Це висока, велика будівля, але не всі кабінети, які потрібні в людині, були на першому поверсі. Ліфт в ній був не дуже широким, не кожен візок поміститься. Як жінці на візку прийти на верхні поверхи на огляд, наприклад, до гінеколога? Тому, такі простори треба повністю продумувати, не тільки ззовні, але й зсередини», – ділиться поділилася Дар’я Ковшарова.

У Німеччині є спуски з тротуарів, щоб люди з інвалідністю або маломобільні групи населення безперешкодно могли переходити дорогу. Джерело: архів Альбіни Гребенюк

Ці заходи допоможуть людям з інвалідністю та маломобільним групам населення пересуватися по місту та активніше включатися у соціальне життя. Адже відсутність доступної інфраструктури спричиняє замкненість людей та обмежує їх право бути рівноправною частиною нашого суспільства. 

«Доступність – це ключ до успішного та незалежного ЖИТТЯ людей з інвалідністю в цивілізованому суспільстві. Люди з інвалідністю рівноправна частина суспільства і вони мають право і повинні брати участь у суспільному житті держави, щоб влада чула і бачила ті проблеми, які дійсно існують в цьому напрямку – такі консультації мають відбуватись не раз на рік і не за зачиненими дверима, в них мають брати участь громадський сектор та самі громади, щоб разом планувати й зміни та долати виклики», – пояснила Ольга Хіцевич.

«Звертати увагу на потреби, а потреби можуть озвучити люди на візочках, люди незрячі, люди на милицях. З цими людьми потрібен діалог. Якщо влада буде вести монолог: ми вам зробили – користуйтесь, то не буде толку. Треба розмовляти», – каже Альбіна Гребенюк.

«Люди з інвалідністю закриваються (ред.- якщо у громаді низький рівень доступності). Там, де я зараз, є соціальний центр. Люди сюди приходять і я тут спілкуюся з ними, і от я чую з розмов. Вони дуже жаліються, що їм немає куди вийти. Кругом перепони. Для них це складно. Я з цим живу та вже не звертаю уваги. Дуже вибиває, коли людина ось тільки отримала травму або захворювання. Вона, скажімо так, жила повним життям. А потім щось трапляється і їй вже чогось не вистачає. Такі люди ховаються у свою мушлю і це дуже впливає ще й на психологічний стан людини. Потрібно зробити умови, щоб ці люди жили повним життям і відчували себе повноправними в соціумі», – поділився бахмутянин Денис Ковальов.

Гойдалка для людей на кріслах колісних у Німеччині. Приклад інклюзивного простору. Джерело: архів Альбіни Гребенюк

Чи готова Україна до відбудови з урахуванням принципів інклюзивності

В Україні на всіх рівнях говорять про майбутню відбудову. Загальнодержавний план було презентовано міжнародним партнерам ще минулого року. Громади на місцевому рівні теж намагаються створити візію цього процесу. Наприклад, нещодавно за сприяння нашої редакції була організована зустріч на тему відбудови Бахмута. 

«Торік держава представила план відновлення України, який складається з 24 проєктних груп за різними напрямками роботи. Одним із таких напрямків є будівництво, містобудування, модернізація міст та регіонів, проєктні матеріали якого передбачають відбудову із застосуванням інклюзивних рішень. Але ці заходи не є системними та пов’язаними з іншими напрямками (бо без цього ми не можемо розглядати успішну відбудову) і потребують доопрацювань, оскільки цей напрямок торкається багатьох аспектів і напрямків відбудови одночасно», – каже Ольга Хіцевич.

Також Ольга говорить, що ті нормативно правові акти, які регулюють питання інклюзивності в Україні, є суттєво кращими, ніж 10 років тому. Проте, досі існує потреба їх адаптувати та удосконалювати. 

«Те, що ми маємо на сьогодні в законодавчому арсеналі, недостатньо для того, щоб говорити про успішну відбудову з урахуванням інклюзивних аспектів. Але, якщо порівнювати з тим, що було ще років 10 тому, то сьогодні ми, звісно, просунулись вперед, поступово вносяться зміни в законодавство, запроваджуються плани/програми, але все одно цього недостатньо, нам ще потрібно зробити багато кроків на цьому шляху. Наприклад, стандарти щодо будівництва є у державних будівельних нормах, їх оновлювали вже у 20-х роках цього століття, але зараз знову переглядають деякі, з огляду на потребу врахувати питання доступності як раз у повоєнній відбудові та покращені стану укриттів тощо», – розповіла Ольга Хіцевич.

1 8 9bb82

2 6 397bf

Завдяки високому рівню доступності у Німеччині, люди з інвалідністю ведуть активний образ життя, відвідують розважальні заклади та ресторани. Джерело: архів Альбіни Гребенюк

Хоча навіть в ідеальних законодавчих умовах не було б можливості предметно обговорити відбудову з урахуванням інклюзивності в окупованих містах. Дані не є повні, а ситуація щодня змінюється. 

«Для того, щоб розуміти, як вибудовувати процес відбудови цих міст, треба розуміти ступінь руйнації, Бахмут, наприклад, вщент зруйнований. Також, не можна нехтувати питаннями екоциду, нам достеменно невідомо наскільки ці міста екологічно придатні для відновлення життя на їхніх територіях. Після нашої перемоги, ми маємо оцінити ступінь руйнації, екологічних проблем, держава має визначитись, в якому напрямку діяльності можуть розвиватись ці міста тощо. І тільки тоді ми можемо говорити про відбудову з урахуванням інклюзивності та визначити план дій, за яким маємо рухатись. Також, слід звернути увагу на такий підхід, як універсальний дизайн – він орієнтований на те, щоб робити простори доступними для різних верств населення та максимально враховувати потреби людського різноманіття. Але все це держава має обговорювати з громадськістю, між ними має існувати діалог і досягнутий консенсус, тільки так ми побудуємо інклюзивну державу/відбудуємо зруйноване.» – пояснила Ольга Хіцевич

Проте, попередні етапи планування та обговорення можливо проводити вже зараз. Адже доступність та інклюзивність міського простору це перевага для міста. В розробці таких механізмів та принципів може допомогти європейський досвід. Багато країн ЄС змогли якісно та доступно продумати міський простір, навіть в історичних районах. 

«Україна для себе обрала шлях євроінтеграції, тому ми маємо рівнятись на практику Європейського Союзу в цілому. Ми маємо реформувати/адаптувати наше законодавство (ратифікувати ряд директив ЄС, які надають змогу поліпшити та посунути з мертвої крапки багато процесів у цьому напрямку) під європейські стандарти. І головне, ми маємо взяти за основу  європейську Стратегію захисту прав людей з інвалідністю на 2021-2030 роки, яка розширює права і можливості людей з інвалідністю в європейському суспільстві. І вже на підставі всього цього займатись побудовою інклюзивного простору в містах, можливо, із залученням європейських експертів, які брали участь в аналогічних процесах у своїх країнах, робити архітектурно доступними простори, переглянути послуги та подумати, як  їх зробити доступними» – розповідає Ольга Хіцевич 

Війна змусила бахмутян змінити місце проживання, ті хто виїхав за кордон тепер мають досвід проживання у дружньому до людей з інвалідністю просторі і знають, як такий простір має виглядати і хочуть, щоб такі умови були створені і в відбудованому Бахмуті.  

«Моя дитина отримала прихисток від війни у Німеччині, місто Бремен. Такої кількості людей на візочках я не бачила ніде. У магазинах є спеціальні тачки, вони чіпляються до передньої нижньої рами інвалідного візочка і людина вільно робить покупки. Увесь транспорт інклюзивний.Трамваї, буси нахиляються до візка, і людина без перешкод заїжджає. Ніхто ніколи не займе місце для коляски. До електрички, до потяга вільний доступ. Є багато крутезних мобільних пандусів на вокзалах. Без супроводу людина сама не залишиться. У лікарнях ліфти всюди, немає лікарні без ліфта, немає магазина без ліфта або пандуса. Нам з Олександрою не треба прокладати маршрут, ми знаємо, що доберемось до будь-якої точки Німеччині. Туалети інклюзивні скрізь, це не тільки для інвалідних візків, а ще й звичайних мам, для того, щоб поміняти підгузок дитини. Двері усюди відчиняються самі. Тому що зробити це людині на візку самостійно неможливо.» – розповіла Альбіна Гребенюк.

Фото: «Бахмут.IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу

Семаковська Тетяна 18:03, 11 Лютого 2025

Що об’єднує спільноту українського Сходу? Як визначити ідентичність українського сходу та її особливості? Які ініціативи важливі для збереження ідентичності найближчим часом та в перспективі. Відповіді на ці питання шукала спільнота небайдужих людей до майбутнього українського сходу. Питання відновлення, повернення людей, обмін досвідом щодо практик як фізичної, так і інформаційної залученості до тематики українського майбутнього Донецької та Луганської областей, турбує мешканців регіону.

Сьогодні більша частина Луганської області та частина Донецької окуповані російськими військами. Жителі та жительки цих регіонів розпорошені по всій Україні: переселенці та переселенки намагаються почати життя спочатку, люди адаптуються до нових сіл та міст, водночас намагаючись знайти те, що їх об’єднує — устав, який був звичний для них на Донеччині та Луганщині. Як ВПО не втратити свою ідентичність в новій громаді, як можна її зберегти, щоб відновити після повернення та не розгубитись, не розчинитись у новому – про це активісти зі Сходу дискутували на початку лютого.

Примітка. Дискусія відбувалась під час онлайн зустрічі “Студії Сходу: збереження ідентичності українського Сходу. Ініціативи релокованих громад” в межах проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (II фаза)» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Найцікавіші ідеї, які озвучили громадські активісти та представники місцевого самоврядування для збереження ідентичності, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Зшивати громаду за допомогою кухні

Зацікавлені в розвитку громади люди об’єднались навколо ідеї приготування страв. Так з’явилась ініціатива, яку зараз знають якщо не у всій Україні, то в більшості областей — це Авдіївська каша. Цю страву включили до національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Саме локальна унікальна кухня для Авдіївської громади стала відкриттям, як можна “зшивати” громаду за допомогою кухні.

Тетяна Переверзєва знайомить громаду з Авдіївською кашею / фото Facebook

Авдіївська каша в прямому сенсі — це традиція, яка мандрує Україною, об’єднуючи всіх. Фестивалі з приготуванням страви збирають не тільки Авдіївську громаду, але й долучають до свята місцевих. Їм цікаво познайомитись з новими традиціями, спробувати щось особливе — так їжа знайомить з новим регіоном, виступає таким собі посередником.

Наша їжа, наша кулінарна спадщина стає першим ідентифікатором національної культури й останнім бастіоном, який її захищає. Особливо в такі часи, як зараз, в часи криз та війни”, — каже Тетяна Переверзєва, представниця ГО “Сила ідей ініціативи зі збереження ідентичності”.

Жінки та чоловіки старшого покоління передають рецепти донькам, синам, внучкам та внучкам. Це формує особливий емоційний зв’язок, адже потім цей рецепт стає не просто стравою, а способом зібрати родину, поділитись переживаннями або горем — коли, наприклад, готують поминальну Авдіївську кашу, або щастям, коли готують святкову кашу. Саме так працюють елементи нематеріальної культурної спадщини, тому важливо підтримувати її.

Не загубити своїх: створення осередків/хабів для евакуйованих жителів та жительок

Осередки, які допомагають переселенцям та переселенкам в евакуації, також можуть стати одним із способів зберегти ту саму ідентичність. Важливо, щоб там не лише видавали гуманітарну допомогу, але й проводили заходи для дітей, дорослих, ветеранів, мам й тощо, щоб якомога більше людей відчували себе включеними в життя громади в евакуації.

Таким прикладом став й Бахмут, міська рада якого організувала роботу осередків бахмутян, на базі яких проводять майстер-класи, уроки, лекції для дітей, а дорослі можуть отримати юридичну, соціальну чи психологічну підтримку. Наразі працює 9 осередків підтримки бахмутян та бахмутянок. У 2025 році планують розширити цю мережу — осередки хочуть відкрити в Рівному, Черкасах, Луцьку та Кременчуці.

Бахмутянки в хабі, який організувала міська рада у Вінниці, такі хаби є в різних містах України / фото Telegram

Для наших громадян важливо відчувати, що вони всі нам потрібні, відчувати причетність до Сходу”, — каже Тетяна Татаринова, начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради.

Яна Любимова, голова ради з розв’язання питань ВПО Луганської області, додає, що наразі Луганщина має понад 30 гуманітарних хабів по всій Україні, які також фактично стали у людей асоціацією зі збереженням їх ідентичності.

Тамара Лук’янчук, голова ради з розв’язання питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО) Донеччини, розповідає, що нині діє 94 гуманітарні хаби, створені переселенцями для переселенців. Вони стали не просто центрами допомоги, а справжніми осередками життя: тут можна отримати підтримку, знайти друзів, навчитися нового, а головне – відчувати себе вдома.

З одного боку людям важливо надати допомогу, щоб вони інтегрувалися на новому місці, а з іншого боку, якщо ми всі сподіваємось та мріємо, щоб ми повернулись й відбудували регіон, то ми повинні думати й про реінтеграцію. Якщо на початку створення головна мета цих хабів була надати допомогу, то вже у 2023 році ми зрозуміли, що потрібно долучати мешканців до культурного життя, пропагувати у нових громадах, де вони сьогодні перебувають наші традиції. Важливо показати, що Схід України — це не ті міфи та стереотипи, які про нього поширювали”, – вважає Тамара Лук’янчук.

Переселенці та переселенки не просто шукають нові можливості, а й діляться своїм досвідом, розповідають про традиції, створюють спільні проєкти з місцевими громадами. Люди відкривають для себе нові сторони культури Сходу України, а самі ВПО так відчувають, що їхнє коріння не зникає, а стає частиною загальноукраїнської історії. І ця частинка вже стає міцним містком єднання.

Для чого це робиться? Щоб показати, що Донеччина як й Луганщина — вона є різна, багатогранна й українська“, — каже пані Тамара.

Проте не всюди місцеві органи самоврядування мають змогу організувати такі ініціативи самостійно. Тому важливим кроком є укладання Меморандумів між громадами – як тими, що приймають переселенців, так і тими, що були евакуйовані. Співпраця допомагає швидше адаптуватися, розвивати економіку й культуру, підтримувати людей у важкі часи.

Включати рівноцінно: гендерний баланс

Яна Любимова / фото Facebook

Говорячи про ідентичність людей Сходу, важливо звертати увагу й на те, що більша частина ВПО — це саме жінки, які часто перебувають у вразливому становищі. Тож осередки, коаліції, які формують за гендерною приналежністю, можуть стати рішенням не лише щоб жінки могли отримати базову підтримку, але й активно брали участь у відновленні.

Луганська коаліція “Жінки.Мир.Безпека” почала працювати ще до повномасштабного вторгнення, й зараз жінки працюють над тим, як можуть брати участь у відновленні.

Сьогодні серед керівників військових адміністрацій (ред. в Луганській області всі громади є військовими адміністраціями) 19% керівників — це жінки”, — зазначає Яна Любимова.

Плекати у найменших: залучення дітей до збереження свого регіону

Андрій Грудкін
Андрій Грудкін / фото Facebook

Андрій Грудкін, голова коаліції “На лінії зіткнення”, пояснює, що особливу увагу потрібно приділяти молодому поколінню Донеччини, яке народилась вже за часів повномасштабної війни. Ці діти змалку були змушені залишити свій дім через російське вторгнення. Збереження цієї ідентичності допоможе у відновленні після деокупації, яка, за песимістичного сценарію, може бути не скоро.

Ще активіст пояснює, що, працюючи над збереженням ідентичності, потрібно не забувати співпрацювати з владою, аби доносити до них ініціативи, лобіювати їх на національному рівні.

Наша спільнота усіх зацікавлених осіб, які хочуть тримати голос Донеччини та Луганщини на вищому рівні, особливо в контексті того, що нам можуть почати продавати корейські сценарії тощо. Нам потрібно мати конкретні важелі впливу на державну політику й мати представництво при формуванні державної політики й для репрезентації поглядів наших земляків. Якщо тільки громадський сектор буде реалізувати ініціативи, то без державного бачення це буде виглядати, як щось відбувається, але без національного бачення”, — додає Андрій Грудкін.

Говорити історіями: документування війни

Олександр Явтушенко / фото Facebook

Олександр Явтушенко, голова ради з питань ВПО при Київській обласній державній адміністрації, вважає, що найбільше людей Сходу об’єднує травматичний досвід війни. Й щоб його трансформувати та показати іншим, варто документувати цю війну, записувати історії людей, аби інші покоління розуміли, через що проходили жителі та жительки Сходу протягом останніх 10 років. Крім того, документування реальних історій допомагає протидіяти російській пропаганді. Як приклад Олександр Явтушенко наводить журнал The Ukranian Review, який націлений на іноземну авдиторію, де розповідають реальні історії війни.

Голова ради з питань ВПО при КМДА також поділився результатами роботи — за минулий рік вдалось провести інвентаризацію будівель та залучити донорів для того, щоб створити місця проживання для ВПО. Таким чином бачимо, що, працюючи разом, громадськість та влада можуть об’єднуватись, шукати рішення та втілювати їх, починаючи від базових потреб й завершуючи тими, які формують нас, як націю.

В ході онлайн зустрічі учасники дискусії також об’єднались у робочі групи, про хід цих напрацювань та подальші зустрічі ми розповідатимемо в наступних публікаціях.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бельгії створили незвичайний міст, який зєднує два терикони: фото

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 17:00, 7 Лютого 2025
Міст за послідовністю Фібоначчі / фото ілюстративне, Landschap

Європейське архітектурне бюро Landschap завершило будівництво проєкту над озером у східній Бельгії, який створювали за послідовністю Фібоначчі. Міст вже використовують як пішоходи, так і велосипедисти

Про це пише видання Dezeen.

Незвичайні архітектурні проєкти Європи

Незвичайний проєкт мосту отримав назву Cycling Between Terrils. Він є останньою памʼяткою, збудованою для туристичної велосипедної мережі провінції Лімбург у національному парку “Хоге-Кемпен”. Проєкт зʼєднує два терикони, що залишилися від місцевих вугільних шахт.

Проєкт зʼєднує два терикони, що залишилися від місцевих вугільних шахт / фото ілюстративне, Landschap

Міст має довжину в 400 метрів та незвичайну S-подібну форму. При формуванні проєкту використовувалися принципи математичної послідовності Фібоначчі (послідовність, в якій кожне наступне число є сумою двох попередніх), яку часто використовують архітектори для створення візуального балансу об’єктів.

Міст можуть використовувати як пішоходи, так і велосипедисти / фото ілюстративне, Landschap
Послідовність Фібоначчі на прикладі проєкту / фото ілюстративне, Landschap

Загальна концепція мосту — це створити модульну конструкцію, яку зможуть використовувати та велосипедисти, і пішоходи. S-подібна форма об’єкта спонукає людей, які використовують його для переміщення, сповільнити рух, щоб насолодитися краєвидами.

Плавні лінії та органічна форма роблять його природним продовженням навколишнього середовища, ще більше посилюючи зв’язок з навколишньою природою“, — кажуть представники Landschap про Cycling Between Terrils.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу

Що об’єднує спільноту українського Сходу? Як визначити ідентичність українського сходу та її особливості? Які ініціативи важливі для збереження ідентичності найближчим часом та в перспективі. Відповіді […]

У Бельгії створили незвичайний міст, який зєднує два терикони: фото

Європейське архітектурне бюро Landschap завершило будівництво проєкту над озером у східній Бельгії, який створювали за послідовністю Фібоначчі. Міст вже використовують як пішоходи, так і велосипедисти […]

17:00, 07.02.2025 Скопіч Дмитро
Важливо

На що з бюджету Бахмутської громади потрібно понад 469 мільйонів гривень: аналізуємо Програму економічного та соціального розвитку Бахмутської МТГ на 2025 рік

До повномасштабного вторгнення такі Програми затверджували депутати міської ради — для цього спочатку проєкт рішення розглядали на депутатських комісіях, щоб була можливість обговорити його та […]

Соцжитло в оренду та новий житловий фонд: що передбачає законопроєкт 12377

У Раді зареєстрували законопроєкт № 12377 “Про основні засади житлової політики”. Пропонують закладення основ для формування житлової політики України з урахуванням стандартів та норм керівних […]

Рада ВПО при Бахмутській МВА: хто туди входить та що робили за 2023-2024 роки

Рада ВПО — це консультативно-дорадчий орган. Ради почали активно створювати з 2023 року. Вони об’єднують між собою внутрішньо переміщених осіб з проактивною громадянською позицією, відповідними […]