Вже близько півроку у Вільногірську, що на Дніпропетровщині, працює психологічний ХАБ «Щасливі діти – щасливі батьки». Сприяє його активному розвитку релокована в цю громаду бахмутська громадська організація «Бахмутська Фортеця» та місцеві психологи. Тут місцеві вчать опановувати емоції та контролювати свій рівень стресу, одним із цікавих методів для громади став психологічний театр, під менторством психолога Олександр Зинченко.
Як театр допомагає переселенцям та місцевим мешканцям подолати стрес, опанувати емоції, подивитися на себе з іншого боку і «приміряти» роль іншої людини – читайте в нашому матеріалі.
Що таке психологічний театр?
Підлітки у Вільногірську мають можливість відвідувати хаб. Фото: «Бахмут.IN.UA»
Фахівець Олександр Зинченко пояснює, що психологічний театр — це своєрідний формат набуття досвіду через нові ролі, аналіз особистої проблеми на рівні групи, та пошук розв’язання проблеми через підказки інших людей, які «грають» людину, що має проблему. Наведемо простий приклад: якщо людина ніяк не може наважитися поговорити з батьками через давню сварку чи образу, але прагне спілкування, цю ситуацію приміряють на себе різні учасники групи, й кожен по своєму вирішує, як він би вчинив. Серед таких імпровізацій може бути те саме рішення, яке не бачить особа.
«За час реалізації проєкту ми почали з легких методик, як-то обігрування українських казок. До речі, так ми вивчаємо традиції та історію українського народу, і зараз вже пробуємо розстановки. Я дуже задоволений результатом – діти та підлітки розвивають творчі навики, навчаються критично мислити, опановують емоції і використовують їх з користю у житті», — розказує Олександр Зинченко психолог ХАБу «Щасливі діти – щасливі батьки».
Казки для дорослих
Діти у Вільногірську вчаться долати стрес за допомогою казкових персонажів. Фото: «Бахмут.IN.UA»
Психологічний театр також допомагає відволіктися від сумних думок, які спливають у переселенців у зв’язку з вимушеним переїздом, це гарний спосіб розвантаження.
Психолог відмічає, що під час обігрування українських казок підлітки не лише вбирають досвід, але й пробують змінювати кінцівки, коли вона обурює несправедливістю, що дозволяє придумати нову особистість чи нову поведінку старого героя.
«Коли діти почали писати свої казки – це допомогло розвинути їм творчі риси характеру, розширити бачення світу і поглянути на нього зі сторони наглядача, бути ніби зверху події. І вже потім ми перейшли на наступний етап – розстановки, це коли учасники психологічного театру почали обігрувати ситуації з реального життя, і це підліткам подобається найбільше», — говорить Олександр.
Як починав працювати ХАБ “Щасливі діти – щасливі батьки” дивіться у відео:
Хаб вчить підлітків розрізнятися свої емоції та відчуття
Юлія Жжонова – нова учасниця психологічного хабу у Вільногірську, і вона попросила розібрати її проблему, пов’язану з навчанням. Подруга дівчинки Вікторія Перекопська, яка грала в розстановках саме товаришку, поділилася відчуттями від ролі Юлі, яку вона приміряла в межах психологічного театру.
«Юля мала в строк надати декілька творчих завдань, але не встигала, дуже розгубилася з цього приводу, не знала, що робити. Ми розіграли її ситуацію і надали декілька варіантів розв’язання проблеми – поспілкуватися з викладачем та попросити посунути терміни, попросити допомоги у друзів чи здавати завдання поступово. Але, найбільше мене вразило те, що під час гри ми розплутували клубки кольорових ниток, і саме в ці моменти знаходили відповіді. Тобто, тактильні відчуття допомогли впоратися з моральними проблемами», — поділилася відчуттями Вікторія.
Олександр Зинченко спостерігає, що діти та підлітки не завжди вміють розрізняти власні емоції та відчуття, не розуміють чому вони з’являються і що з ними робити.
Бахмутська фортеця допомагає переселенцям адаптуватися до нового життя
Комунікація між підлітками – один із важливих способів знайти порозуміння. Фото: «Бахмут.IN.UA»
ГО Бахмутська фортеця психологічно підтримує громадян України, які отримали статус переселенця. У Вільногірську, зокрема, є чимало бахмутян, які звертаються за допомогою до хабу, яким опікується громадська організація. У переселенців досі присутня тривога чи переживання.
Щоб допомогти розуміти себе більше і усвідомлено проживати відчуття та емоції, психолог хабу запровадив на заняттях гру — «ринок емоцій», де діти продають емоції один одному, або виступають носіями декількох емоцій, які допомагають їм впоратися з труднощами в певних життєвих ситуаціях.
Вікторія Аліфашкіна, переселенка з Бахмуту, поділилася думками, що саме позитивна емоція допомогла подолати конфліктну ситуацію.
«Я прийшла на прийом до лікаря, мала з собою три відчуття – зацікавленість, задоволеність та злість. Пояснюючи лікарю свою проблему він мене зовсім не розумів, наростала конфліктна ситуація, і ось викликаючи по черзі свої відчуття (яких грають підлітки – прим ред.), саме зацікавленість допомогла мені спокійно поговорити з лікарем».
Олександр Зинченко все ж таки додає, що мати негативні емоції також нормально і вони мають бути у кожній людині, треба лише правильно ними користуватися.
«Злість, наприклад, це захисна емоція, яка допоможе вам вибудувати особисті кордони, а потім налагодити комунікацію з людиною, щоб було комфортно вам».
Різні формати психологічного театру в ХАБі “Щасливі діти – щасливі батьки”, який працює в межах ініціативи «Нова громада – нове щасливе життя», що реалізується ГО «Бахмутська Фортеця» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні» допомагають підліткам – як переселенцям, так і місцевим мешканцям, більше розуміти себе та свою поведінку, раціонально використовувати власні ресурси, опановувати методи психологічної самодопомоги, застосовувати власні емоції та відчуття як інструмент в різних життєвих ситуаціях.
Попри те, що громадська організація сама була змушена релокуватися з Бахмута, вона продовжує працювати в евакуації вже з новими цілями, допомагаючи переселенцям зробити їхнє життя якіснішим, позбувшись тривоги, страху чи надмірного стресу.
Фото: «Бахмут.IN.UA»
Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
Які амбулаторії Донецької області релокувалися в Україні: нові адреси і контакти
Станом на жовтень 2026 року в Україні надають первинну медичну допомогу 21 релокований заклад Донеччини. Вони обслуговують жителів громад Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського та Волноваського районів. Медзаклади переїхали до інших областей України і продовжують надавати допомогу пацієнтам.
Які медичні заклади релокувалися, їхні нові адреси та контакти — в матеріалі Бахмут IN.UA.
Медичні заклади Донецької області, які продовжують працювати
За інформацією Департаменту охорони здоровʼя Донецької ОДА, на сьогодні в Україні працює 21 релокований заклад первинної медичної допомоги з Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського і Волноваського районів.
Найбільше релокованих центрів первинної медичної допомоги обслуговують громади Покровського району.
Бахмутський район
На сьогодні в Україні працюють три заклади первинної медичної допомоги з громад Бахмутського району. Це:
Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Торецька;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради (обслуговує жителів Бахмутської, Часовоярської, Сіверської та Світлодарської громад).
Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради працює в Дніпрі за адресою: бульвар Слави, 46. Телефон: +380 (50) 930 6129. У медзакладі приймають лікар загальної практики-сімейний лікар та терапевт.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради працює в місті Кам’янське Дніпропетровської області за адресою: проспект Гімназичний, 9Г. Телефон: +380 (67) 456 5578. У медзакладі працюють сімейний лікар, терапевт і педіатр.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Торецька має дві локації. Одна працює в Києві на вулиці Вишгородська, а інша — в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київщини по вулиці Соборна, 103/8, нежитлове приміщення №51. Тут приймають сімейні лікарі, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи.
Краматорський район
З Краматорського району релокувалися чотири медзаклади первинної допомоги:
Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради.
Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради працює в Києві на вулиці Завальній, 1-Б. Телефон: +380 (50) 458 3375. Тут приймають сімейний лікар та педіатр.
Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська релокований до Вінниці. Він працює за адресою: вулицю Стельмаха, 43-А. Телефон: +380 (66) 103 0009. Тут приймають сімейні лікарі.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради працює в Дніпрі за адресою: вулиця Олександра Щербакова, 3. Телефон: +380 (95) 068 1083. Сюди можна звернутися за консультацію сімейного лікаря.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради працює в Харкові на провулку Лісопарківський 2-й, 13. Тут приймають сімейний лікар і терапевт.
Покровський район
З Покровського району релокувалися найбільше закладів — 8. Серед них:
Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради;
Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги;
Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради (обслуговує жителів Гродівської та Удачненської громади);
Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської селищної територіальної громади.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради працює в селі Петропавлівська Борщагівка Київської області на вулиці Волинська, 1. Телефон: +380 (99) 728 7060. Тут приймають сімейний лікар, терапевт, педіатр, акушер-гінеколог та лікар з УЗД.
Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Кропивницького. Він працює за адресою: вулиця Віктора Чмиленка, 73, офіс 2. Телефони: +380 (63) 158 4579, +380 (63) 158 3544. У медзакладі приймають сімейні лікарі.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради працює в Дніпрі на вулиці Короленка, 15. Телефон: +380 (50) 754 8875.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської громади працює в місті Верхівцеве Дніпропетровської області по вулиці Покровська, 2. Телефон: +380 (63) 568 7372. Тут консультують сімейний лікар і терапевт.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради працює дистанційно. Його місцем релокації вказане місто Первомайськ Миколаївської області, вулиця Корабельна, 19А, кабінет 30. Контактного номера немає.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради має три амбулаторії, релоковані в різних регіонах. Амбулаторія №1 працює у місті Трускавець Львівської області по вулиці Довбуша, 15. Амбулаторія №8 релокувалася в місто Камʼянське Дніпропетровської області за адресою: проспект Тараса Шевченка, 14. Амбулаторія №9 працює на Одещині в селі Крижанівка по вулиці Академіка Сахарова, 1Б. Телефон: +380 (50) 482 8905. В амбулаторіях приймають сімейні лікарі та терапевти.
Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради працює у Дніпрі за адресою: вулиця Осіння, 11А. Телефон: +380 (66) 902 9715. Заклад має стоматологічне направлення, тут працюють сімейний лікар, педіатр, стоматолог-терапевт, стоматолог-хірург і стоматолог-ортопед.
Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги працює в селі Ковалівка Вінницької області по вулиці Заводська, 2. Тут ведуть прийом сімейний лікар, терапевт і педіатр.
Маріупольський район
З Маріупольського району релокувалися чотири заклади:
Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя;
Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 міста Маріуполя;
Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 міста Маріуполя;
Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради.
Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя релокований до Одеси на вулицю Сім’ї Глодан, 20. Телефони: +380 (66) 078 3768, +380 (97) 869 7169. Тут приймають сімейні лікарі.
Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 працює в Хмельницькому на вулиці Волочиська, 6. Телефон: +380 (67) 660 7855. Тут приймають сімейний лікар, терапевт і педіатр.
Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 має три локації: село Минай Закарпатської області, провулок Парковий; Київ, вулиця Якова Гніздовського, 9; Черкаси, вулиця Самійла Кішки, 185/1. Телефон: +380 (97) 207 1627. Тут приймають сімейні лікарі та терапевти.
Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради працює в Києві по вулиці Преображенська, 25. Телефон: +380 (67) 495 3655. Тут консультують сімейний лікар, терапевт і педіатр.
Волноваський район
З Волноваського району релокувалися два заклади:
Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги;
Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги.
Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Дніпра на вулицю Княгині Ольги, 16. Телефон: +380 (68) 612 4248. Тут приймають сімейні лікарі.
Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги працює в Києві на бульварі Ігоря Шамо, 19, кабінет 2. Телефон: +380 (50) 929 7905. Тут працюють сімейний лікар і терапевт.
Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.
Скільки коштує переїзд із Донеччини
Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.
Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.
40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська
Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.
Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.
Скільки грошей знадобилося Катерині
Стаття витрат
Сума
Квиток до Києва для огляду квартири
2 000 грн
Зворотний квиток
2 000 грн
Ніч у готелі
1 500 грн
Гроші на перший час від батьків
40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць
6 000 грн
Разом
51 500 грн
До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.
Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили
Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.
Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.
Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною
Стаття витрат
Сума
Два автобусні квитки до Харкова
2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць
12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%
6 000 грн
Заставний платіж
12 000 грн
Разом
32 226 грн
Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.
Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська
Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.
Скільки коштував переїзд Олени
Стаття витрат
Сума
Квиток до Полтави
2 000 грн
Пальне для перевезення речей
4 500 грн
Разом
6 500 грн
Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.
Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.
Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки
Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.
Порівняння відомих витрат героїнь:
Героїня
Маршрут
Початкові витрати
Вартість оренди
Катерина
Краматорськ — Київ
51 500 грн
6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною
Краматорськ — Харків
32 226 грн
12 000 грн/міс.
Олена
Слов’янськ — Полтава
6 500 грн
25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини
Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.
Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.
Переїзд, це не лише витрати на дорогу
Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.
Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.
Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.
На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.
Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.
Станом на жовтень 2026 року в Україні надають первинну медичну допомогу 21 релокований заклад Донеччини. Вони обслуговують жителів громад Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського та Волноваського […]
Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут […]
14 жовтня 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. […]
Іноді отримувачі допомоги на проживання ВПО дізнаються про її припинення лише після того, як кошти не надходять. Водночас окремого повідомлення із зазначенням причини припинення виплати […]
Держава надає можливість українцям здобути нову професію або підвищити кваліфікацію за допомогою ваучера на навчання. Фахівці ініціативи “Юридичний порадник для ВПО” пояснили, як правильно подати […]
