Через повномасштабну війну близько 5 мільйонів українців змінили своє місце проживання та отримали новий для себе статус — вимушено-переміщена особа (ВПО). У Вільногірській громаді, що на Дніпропетровщині, також з’явилася громада переселенців. ГО «Бахмутська фортеця» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні» провела опитування, щоб виявити основні запити ВПО у новій громаді. В ГО поговорили з локальною владою й дізналися, як працюють із переселенцями та чого бракує людям?

Опитування Вільногірської громади

Вільногірськ. Фото: ГО «Бахмутська фортеця» 

ГО «Бахмутська фортеця» провела опитування ВПО, участь у якому взяли 145 осіб. Метою дослідження було зрозуміти чи є діалог між переселенцями та місцевою владою, визначити їхні потреби, налагодити співпрацю та комунікацію, допомогти інтеграції переселенців до місцевої громади.

«ГО«Бахмутська фортеця» провела опитування та аналіз потреб внутрішньо-переміщених осіб, тому що без опитування людей не було б зрозуміло, що першочергово потребують громадяни. Ні влада, ні гуманітарний штаб або представники ГО достеменно не знали раніше, як покращити життя цих людей зараз», — каже пані Ірина Латиш, аналітикиня, яка допомагала розробити опитування.

Як виявилося, місцевий уряд відкритий до спілкування, серед основних проблем, які принесе великий міграційний потік, журналістам назвали брак кадрів, щоб обслуговувати таку кількість людей, та житло. 

Дослідження  також показало, що 64% опитаних зверталися до місцевої влади та гуманітарного штабу, щоб задовольнити свої потреби. З них у 76% випадках проблема була вирішена і потреба закрита, ще 19% питань вирішено частково, одній людині важко було відповісти на це питання і тільки 2% не отримали допомоги зовсім. 

У Вільногірську озеленюють вулиці. Фото: ГО «Бахмутська фортеця» 

Пані Ірина зазначає – в ході опитування виявили, що серйозною проблемою для ВПО є фінансове забезпечення.

«Спочатку розробляли загальну анкету, починали із загальних питань (демографічний розділ) – пояснює фахівчиня, – а вже далі перейшли до більш персоналізованих уточнень. Крім цього дізнавалися й психологічний стан переселенців».

Згідно з результатами звіту у Вільногірський міській територіальній громаді на початок травня 2023 року зареєстровано 1784 внутрішньо переміщених осіб (ВПО). З них:

• працездатні жінки – 678;
• працездатні чоловіки – 310;
• діти – 471;
• маломобільні, люди з інвалідністю та особи старші 60-ти років – 456;
• ВПО, які перемістилися з Донецької області з початку повномасштабного вторгнення  – 778.

Результати опитування. Фото: ГО

Однакова кількість опитаних осіб не мають заробітку або отримують пенсію — по 34%. Варто зауважити, що працевлаштовано лише 21% респондентів, та ще 11% мають тимчасовий підробіток. Через відсутність роботи люди відчувають фінансові проблеми. 90% опитуваних оформили статус ВПО, однак як виявилося в опитуванні є певна частка людей, які не знають, що можуть претендувати на гуманітарну допомогу від міжнародних організацій. 

Аналітикиня радить більше розповідати у громадах, де є ВПО, про можливість надання допомоги, як гуманітарної, так й психологічної. Допомогу для ГО також надали два студенти-переселенці, які разом з родинами тимчасово проживають у Вільногірський громаді, які сприяли організації в опитуванні.

Опитування проводили на вулицях Вільногірська. Фото: ГО «Бахмутська фортеця»

«Не пригадую, щоб були агресивно налаштовані люди, загалом респонденти були ввічливими й відповідали на питання. В майбутньому я також розглядаю для себе можливість допомагати у соціальних опитування, цей досвід для мене був цінним», — каже Арсеній, студент.

У багатьох людей немає документів, за якими їх можна ідентифікувати

Про роботу з ВПО редакції «Бахмут IN.UA» розповіла Олена Сторожко — начальниця відділу обслуговування громадян №10 сервісного центру Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду (ГУПФ)  Дніпропетровської області.

Пані Олена працює із переселенцями, проводить прийом людей, ідентифікує їх та перевіряє їхні документи, зокрема все, що стосується пенсійного забезпечення.

3а словами пані Олени наразі у її обов’язках немає такої послуги, як реєстрація. Людина звертається до Пенсійного Фонду, а у працівників установи є програмні дані по всій Україні, тож людині надають необхідну інформацію, навіть, якщо вона не зареєстрована як ВПО у громаді.

«У багатьох людей не було пенсійного посвідчення, немає трудової книжки, паспорта, а це необхідні дані, за якими особу ідентифікують. У багатьох людей, немає трудової книжки. Ще у 2020 році вступив в силу закон, за яким трудова книжка має бути в електронному форматі, і є 5-річний період, під час якого роботодавці мають це впровадити, але деякі підприємства не зробили цієї роботи, тому дуже складно. Також вони не можуть надати довідки, куди входила інформація про навчання, військову службу, інша інформація, а це впливає на призначення пенсії», — пояснює Олена Сторожко.

Відмова в наданні послуги може бути через відсутність документів

Паспорт України. Фото: з відкритих джерел

Олена Сторожко наголошує, що  послуги та доступ до них для ВПО та місцевого населення нічим не відрізняються. Однак, є випадки коли особі можуть відмовити у наданні послуги, що буває дуже рідко, каже пані Олена, з основних причин — недостатньо документів для призначення пенсії.

«Деякі підприємства надають, але буває що не можемо знайти, і тоді  однієї електронної книжки недостатньо. Також проблема, коли особу не знаходимо, то також відмовляємо, якщо вона, наприклад, залишилася на території так званої ДНР і не приїжджала і не оформлювалась в Україні, а тепер вона тут», — каже фахівчиня.

Найчастіше люди звертаються, щоб виготовити пенсійне посвідчення або підвищити пенсію

Олена Сторожко зазначає, що до основних запитів, з якими звертаються ВПО є виготовлення пенсійного посвідчення, або про розмір пенсії, про її підвищення, про надання документів чи про призначення пенсії.

У випадку, якщо в людини є достатня кількість документів, то такі послуги виконують протягом 10 днів. Однак, Пенсійний Фонд, каже пані Олена, сприяє у допомозі людині, якщо потрібно дістати якісь документи. Наприклад, якщо особа не звільнена офіційно, то звертаються до Центру зайнятості.

Вона додає, що з переселенцями працюють на виїзді в ЦНАПу, або ж люди самі приходять. Є загальна черга, але в працівників  ГУПФ, наприклад, немає обідньої перерви, тож приймають громадян постійно.

Людей інформують  про їх права та можливості громади через офіційний сайт, телеграм-канали або ж соціальні мережі. На думку Олени Сторожко, у випадку збільшення міграційного потоку ВПО, є ризик, що буде недостатня кількість працівників, щоб краще обслуговувати.

ВПО залишатимуться у громадах, бо не мають куди повертатися

Місцеве самоврядування розуміє, що чимало ВПО залишаться у своїх громадах, адже багатьом людям немає куди повертатися, водночас  місцева влада поки не має стратегії довгострокової роботи з внутрішньо переміщеними особами.

Єдина програма, яку було зазначено в ході інтерв’ю — міська цільова програма “З думкою про людей” на 2020-2024 роки щодо забезпечення соціальної підтримки. 

«На перспективу заплановано створення Консультативної ради при міському голові, до складу якої планується залучити представників ОМС, громадські організації та активістів ВПО. Рада буде сприяти максимальному розв’язанню питань ВПО. Як один з варіантів покращення взаємодії з переселенцями зазначено своєчасне оцінювання та задоволення потреб ВПО забезпечення права на житло, пенсійне та соціальне забезпечення, доступ до засобів  існування, реалізація права на освіту та медичне обслуговування», — каже Ніна Лимар, заступниця директора департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради.

Проблеми з житлом – брак коштів у громаді для створення нового житла для ВПО

Це соціальний гуртожиток, який відремонтували за кошти громади та кошти державного бюджету ще у 2014 році. Наразі тут проживає близько 30 переселенців, які приїхали у 2014 році і після повномасштабного вторгнення.

«За оренду житла ми не платимо, лише комунальні послуги. Взимку у нас виходило 1500 гривень, зараз близько 1000 гривень. Умови гарні – в кожній кімнаті є санвузол, кухня на кожному поверсі, кімнати просторі, комфортні», – розказує пані Наталя, переселенка з Волновахи, яка переїхала з чоловіком в березні 2022 року.

Керівництво громади розглядає інші можливості щодо побудови додаткового житла чи ремонту наявних будівель, які є у комунальній власності, але поки на це бракує коштів.

Як виявилося, майже 80% опитуваних орендують житло, а це стає додатковим тягарем для їхнього бюджету. Лише 3% опитуваних вказали, що не мають матеріальних потреб.

Проблеми з ліками та випадки психологічного розладу у ВПО

Загалом, у роботі з ВПО викликами для громад ще є випадки психологічного розладу у дітей, оформлення пенсії, якщо втрачено документи, трудову книжку і зміна підсудності судів, що ускладнює логістику.

Представники місцевої влади також наголошують на нестачі медикаментів, передовсім від хронічних захворювань. Попри це, люди запевняють, що критичні потреби переселенців їм вдається забезпечувати.

Окремо відзначають необхідність психологічної допомоги, в тому числі для дітей. Нагадаємо, за підтримки ГО «Бахмутська Фортеця« у Вільногірську діє психологічний осередок для дітей із мамами.

Людям потрібно виговоритись і поділитись своїми переживаннями, оптимально, щоб слухачем став саме психолог. Із запитами на таку допомогу здебільшого зверталися на початку повномасштабного вторгнення, якщо той чи інший орган влади не може задовольнити потребу психологічної допомоги, тому рекомендують звернутися до громадських організацій, кажуть у місцевій владі, і до речі, рекомендують звертатися за такими послугами саме до ГО “Бахмутська Фортеця”.

Найбільше вимушено-переміщені особи сумують за домом

На питання “Чого вам зараз не вистачає найбільше?” учасники опитування могли обрати декілька варіантів відповідей. Як виявилося, найбільше людям не вистачає грошей та рідної домівки. Тільки двоє респондентів зазначили, що потребують психологічної допомоги.

Водночас за результатами аналізу можна констатувати, що пошук роботи не є суттєвою проблемою для ВПО.

Результати опитування

До найпопулярніших нематеріальних потреб опитуваних загалом відноситься медичне обслуговування, значно менший попит на юридичну або правову допомогу, і замикає трійку найбільш значущих потреб відновлення документів

Що можна покращити у Вільногірській громаді для комфорту ВПО?

Загалом результати проведеного дослідження показали, що насамперед слід враховувати пріоритети допомоги для переселенців. Нижче наводимо основні пункти, які допоможуть громадам покращити й свої життя й життя переселенців. 

Що потрібно зробити?

• Розробити стратегію інтеграції ВПО у місцеву громаду із залученням самих ВПО, громадського сектору та бізнесу;
• забезпечити постійний перегляд та актуалізацію програм та планів підтримки ВПО відповідно до потреб ВПО, що змінюються.
• регулярно проводити дослідження потреб ВПО, щоб слідкувати за актуальними потребами ВПО
• сприяти участі ВПО у житті громади та прийнятті рішень, заохочувати до участі у соціальних та волонтерських проєктах. Річ в тому, що наявність, навіть, часткової зайнятості, хай і безоплатної, позитивно відображається на психологічному стані людей, які відчувають свою залученість до загальної справи;
• збільшити можливості пройти перекваліфікацію або короткотермінове навчання  з отримання додаткових навичок та вмінь, організації підприємницької діяльності тощо, з урахуванням потреб на ринку праці; (Нагадаємо, що раніше ми писали як організувати у своїй громаді допомогу вимушеним переселенцям).
• актуалізувати питання забезпечення робочими місцями ВПО. Програма релокації підприємств може стати стартовим етапом;
• залучити донорські організації та реалізувати грантові програми підтримки малого бізнесу;
• створити майданчик для дозвілля дорослих, де б ВПО мали змогу спілкуватись із приймаючим населенням та сформувати моделі поведінки, які ґрунтуються на співпраці, активізмі і волонтерстві;
• розглянути можливості надання психологічної допомоги для дітей;
• впровадити програму надання психологічної підтримки із заходами профілактики вигорання та виснаження працівників, які безпосередньо працюють із ВПО.

Фото: з відкритих джерел

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Дитина не обирає, де народитися. Але тисячі українських дітей, які з’явилися на світ під окупацією, зіткнулися з ще більшими проблемами: держава, громадянами якої вони є за законом, офіційно не може підтвердити сам факт їхнього народження. Свідоцтво з “днр” чи з окупованого Криму для України є просто клаптиком паперу, і єдиний шлях перетворити його на справжній документ — це суд, який може тривати роками. Так само й дорослі, які виїхали з тимчасово окупованих територій, можуть застрягнути за кордоном без жодного документа: посольство не має права видати паспорт, а без паспорта неможливо навіть підтвердити, що ти — це саме ти. 

Про це замкнене коло, про те, чому російський паспорт сам по собі не позбавляє українського громадянства, і які документи з окупації суд все ж бере до уваги — ми поговорили з адвокаткою Тетяною Ольховіковою, яка вже кілька років допомагає людям з ТОТ відновлювати українські документи. 

Виїзд з ТОТ

З якими проблемами з українськими документами найчастіше стикаються люди, які виїхали з ТОТ? І чи відрізняється ситуація для тих, хто застав окупацію ще неповнолітнім?

Тетяна Ольховікова пояснює, що найскладніше — це випадок, коли людина застала окупацію ще дитиною: тоді часто немає жодного офіційного підтвердження її особи, і доводиться відновлювати всю документальну історію з нуля. Якщо ж говорити про дорослих людей, то вони найчастіше зіштовхуються з відсутністю паспорта чи свідоцтва про народження, розбіжностями у написанні імен та прізвищ і втратою документів на майно. 

“Найчастіше люди стикаються з наступними проблемами: відсутність паспорта, відсутність свідоцтва про народження, відсутність даних у державних реєстрах. Можуть бути розбіжності в написанні прізвищ і імен, якщо це були  старі акти або якщо документів немає в базі. Втрата документів на майно. Або пропущення певних строків, які були встановлені законом, — і на реалізацію певних прав це вже часто відбивається саме в питаннях спадку майна. Потім це треба доводити в суді, а в нас, на жаль, така судова практика, яка каже, що перебування в окупації не є поважною причиною для пропуску строку, наприклад, для прийняття спадщини”, — пояснює адвокатка.

Що відбувається з документами людини, яка під час окупації була змушена отримати російський паспорт? Чи може це стати підставою для відмови у підтвердженні українського громадянства?

Ольховікова одразу знімає найпоширеніший страх: отримання паспорта РФ під тиском обставин само по собі не тягне за собою втрату українського громадянства. Люди отримували ці документи не з ідеологічних причин, а щоб зберегти майно, мати змогу пересуватися чи отримати доступ до базових послуг — і це, за її словами, суд бере до уваги.

“Сам факт отримання російського паспорта, якщо це було вчинено з гуманітарних причин, не означає автоматичну втрату українського громадянства. Люди були вимушені отримувати ці документи для того, щоб, наприклад, зберегти своє майно, мати можливість пересуватися або мати доступ до базових послуг. Тому не треба боятися надавати документи, які ви отримали в окупації — наприклад, це може бути свідоцтво про смерть чи свідоцтво про народження. Не треба боятися надавати їх українському державному органу, тому що навіть у судовій справі ми використовуємо ці документи як джерело доказів”, — каже фахівчиня.

Юридично це працює через принцип міжнародного права, який адвокатка називає ‘намібійський виняток” . Він дозволяє брати з окупаційного документа фактичну інформацію (дату й місце народження, дані про батьків), не визнаючи легітимності самого органу, який його видав.

Примітка. “Namibia exception” — це принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

“Намібійські винятки” вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

“Це такий принцип міжнародного права, згідно з яким документ, виданий окупаційною владою, не може братися судом до уваги і визнаватися, якщо його повне ігнорування призводить до серйозного порушення прав людини. Наприклад, якщо ми говоримо про факти народження або смерті, ми не можемо просто відмовлятися брати до уваги документи тільки тому, що вони видані в умовах окупації. Ми маємо взяти з нього інформацію, яка може бути джерелом додаткових відомостей, щоб встановити певний факт. Однак на практиці, на жаль, я знаю з власного досвіду роботи з клієнтами, що працівники державних органів інколи дають неприйнятні коментарі щодо таких документів або можуть надати недостовірну інформацію”, – коментує Тетяна Ольховікова.

Сама адвокатка зіткнулася з цим особисто: у відділі ДРАЦС їй надали недостовірну інформацію про порядок реєстрації смерті на окупованій території.

“Мені особисто в органі ДРАЦС надавали недостовірну інформацію про строки та порядок здійснення державної реєстрації смерті на окупованій території. Звичайно, я оскаржила це керівнику і отримала того ж дня результат. Тому я рекомендую не мовчати, відстоювати свої права і не боятися посилатися на документи, які ви отримали в окупації, показувати їх і наполягати на тому, щоб ваші права були реалізовані”.

Як людині довести своє українське громадянство та особу, якщо частину документів вона отримала на ТОТ або втратила під час окупації? Який алгоритм діє станом на 2026 рік?

За словами Ольховікової, все залежить від того, чи документувалася людина ще до окупації, тобто чи є про неї інформація в державних реєстрах.

“Головне питання тут — чи документувалася людина, коли вона ще не мала українського паспорта, і, відповідно, чи є інформація про неї в державних реєстрах. Якщо у людини вже був український паспорт, тоді вона звертається до державної міграційної служби, і там проводять ідентифікацію. Перевіряють дані про особу в державних реєстрах, встановлюють інформацію про цю особу і документують її, видаючи новий паспорт або продовжуючи документи, які потрібні”, — пояснює пані Тетяна.

Значно складніше тим, хто на момент окупації взагалі не встиг отримати паспорт — наприклад, дітям з окупованих у 2014 році областей, чиї дані просто не встигли зафіксувати в тодішніх, ще нечисленних, реєстрах. У такому випадку єдиний шлях — це встановлення особи через суд.

“У цьому випадку державна міграційна служба не може вас ідентифікувати, і буде використовуватися процедура встановлення особи через суд. Це відбувається шляхом опитування свідків — родичів, близьких осіб, які можуть підтвердити, що це саме ви. Також це відбувається шляхом відеоідентифікації, тобто через відео зв’язуються з цими близькими особами, і вони підтверджують вашу особу. Це не проста перевірка, що ви — це ви: державний орган має встановити, що ви дійсно маєте це ім’я, це прізвище, цю дату народження, і ця процедура займає не тиждень, а місяці”, — каже Тетяна Ольховікова.

На запитання, з чим людина живе весь цей час, якщо вона неповнолітня і опинилась в Україні без жодного документа, адвокатка відповідає прямо:

“Вона взагалі не має нічого. Просто має свідоцтво про народження, якщо воно є — і все. Я знаю, що деякі громади можуть надавати підтримку особам, які проходять цю процедуру: додатково надавати місце для проживання, гуманітарну підтримку. Але документи просто перебувають на розгляді, і людина чекає на їх отримання”.

Чи достатньо нинішніх юридичних механізмів для дітей, які пережили окупацію? Де найбільший законодавчий прогал?

Найгостріша проблема, за словами спікерки, виникає у тих, хто виїхав з окупованих територій одразу до сусідніх країн — Литви, Латвії, Польщі — маючи на руках лише свідоцтво про народження, без жодного паспортного документа. На початку повномасштабної війни ці країни приймали людей і без паспорта, але тепер ці ж люди не можуть ні виїхати з країни перебування, ні оформитися в Україні.

“Посольства, які захищають інтереси та права громадян за кордоном, не мають повноважень видавати українські паспорти. Посольство може видати лише посвідчення особи на повернення в Україну. І тут виникає проблема: для видачі посвідчення на повернення посольство також має підтвердити, що ви — це дійсно ви, а альтернативи цьому немає. І тут замикається коло: ви приходите, просите посвідчення, щоб отримати паспорт, а вам кажуть — а де ваш паспорт? І єдиний шлях, який залишається, — це звернення до суду для того, аби вашу особу встановили”, — пояснює адвокатка.

За її словами, державна міграційна служба часто формально підходить до таких справ і не враховує реальну ситуацію людей за кордоном. Серед її кейсів — діти, які були народжені під окупацією: виросли, виїхали за кордон лише зі свідоцтвом про народження і роками не могли ініціювати жодну процедуру, бо не мали паспорта.

“Державна міграційна служба, на мою думку, не завжди розуміє реальність. Вони не враховують, як людина має пересуватися без паспорта, куди вона може звернутися, тому що вона фактично залишається заблокованою в тій країні, де перебуває. Я розумію, що ці процедури створювалися до війни, коли така масова ситуація, як зараз, просто не передбачалась — але кількість громадян без жодного паспортного документа за кордоном сьогодні дуже велика, і у світі є країни, посольства яких мають повноваження приймати заяви на видачу внутрішніх паспортів. Чому в нас, попри війну і масштаб проблеми, посольства й досі не мають таких повноважень, я пояснити не можу”, — ділиться у розмові спікерка.

Окремо адвокатка наводить приклад, коли реєстрація народження дитини під окупацією можлива тільки через суд — бо жоден адміністративний орган України не має права визнати документ окупаційної влади про народження.

“Взагалі ніхто не може зареєструвати факт народження в окупації, окрім як на підставі рішення суду, бо в Україні немає жодного документа, який офіційно підтверджує таке народження. Тому ми йдемо в суд і кажемо: дивіться, ось у нас є документ з окупації, ось у нас є свідки, ось у нас є фотографії, — і надаємо все це, щоб суд ухвалив рішення. У моїй практиці такий кейс був успішним, і дитині вдалося отримати українське свідоцтво про народження, хоча сам процес зайняв не один рік”, — ділиться кейсом фахівчиня.

З якими проблемами люди, які виїхали з Донеччини/Луганщини ще у 2014–2015 роках, звертаються найчастіше?

За спостереженнями пані Тетяни, у цієї категорії людей найпоширеніші проблеми — це ідентифікація особи, підтвердження свідоцтв про народження або смерть та відновлення інших актів цивільного стану.

“Найчастіше це паспорти, ідентифікація особи, свідоцтва про народження, про смерть та інші документи цивільного стану, які можна відновити. Паспорти можуть бути невидимими, бо реєстраційні заклади, які діяли до 2014 року, не були перенесені в цифровий архів, і це знову потрібно підтверджувати через суд. Також дуже поширене питання — це продовження й отримання статусу ВПО, підтвердження вашої попередньої реєстрації. Це стосується насамперед Донецького й Луганського напрямків, де, знову ж таки, не збереглися попередні дані”, — пояснює пані Тетяна.

Ще одна масштабна категорія справ — втрата документів на майно, особливо у зруйнованих містах, коли реєстр не містить даних про право власності.

“Такі документи можуть бути пошкодженими, старими, такими, які не перенесені в реєстр, і, відповідно, відновити їх складно. Це дуже актуально, наприклад, для міст, які були зруйновані — люди отримують компенсації за зруйноване майно, і щоб отримати компенсацію, треба довести, що ви є власником. А якщо це не зареєстровано в реєстрі, доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити цей факт”.

Скільки часу зараз займає встановлення факту належності особи чи права власності через суд?

Тут адвокатка відверта — швидких рішень чекати не варто. Суди перевантажені, відчувають кадровий дефіцит і не завжди витримують навіть ті процесуальні строки, які прописані законом. Орієнтуватися можна на строк від 6 місяців, і це буде позитивним сценарієм.

“Я б орієнтувалася на те, що судовий процес може тривати доволі довго — суди перевантажені, є кадровий дефіцит, справи розглядаються не швидко. Навіть попри те, що для деяких категорій встановлені законні строки, на практиці вони не завжди витримуються. Я б не очікувала тут якогось швидкого позитивного сценарію”, — пояснює вона.

Що людина може зробити вже зараз, якщо державний орган відмовляється видати або відновити українські документи? Коли справді потрібен адвокат?

Головна порада Тетяни Ольховікової — фіксувати абсолютно все: усі звернення, номери реєстрації заяв, дати й формулювання відмов:

“Якщо вам щось не надається і ви не розумієте, як отримати потрібну послугу, ви можете звернутися з адвокатом до керівника цього органу. Можна подавати письмові звернення, фіксувати, з якими питаннями ви зверталися, які підтвердження надавали, який номер реєстрації вашої заяви. Усе це потрібно фіксувати, щоб мати докази, якщо доведеться звертатися до суду. Тому я рекомендую все записувати”.

За її словами, навіть формальна відмова державного органу — це не кінець процесу, а лише привід іти далі, у суд.

“Не варто сприймати відмову як остаточне рішення — це не так. Її можна оскаржити або встановити необхідний факт через суд. Це все вирішується, але треба підготуватися і підсумувати всі свої звернення заздалегідь. Коли справа доходить до суду, саме зафіксовані звернення й відмови стають головними доказами того, що людина намагалася отримати послугу законним шляхом”.

Що, на вашу думку, держава повинна змінити в законодавстві, щоб люди могли швидше відновлювати документи та підтверджувати громадянство?

Насамкінець Тетяна Ольховікова виділяє кілька найбільш нагальних, на її погляд, змін — і в центрі уваги знову опиняються діти без паспортів.

“Я б виділила декілька найбільш нагальних речей. Перше — це спрощення підтвердження громадянства України та отримання документів на особу для дітей: якщо людина не має паспорта, вона не може почати жодну іншу процедуру, і весь процес просто зупиняється на самому початку. Друге — я думаю, що варто створити спеціалізовані підрозділи державних органів, які працювали б саме з громадянами з тимчасово окупованих територій. Головне, щоб не було упередженого ставлення до таких людей — жодного страху чи підозри щодо цих документів. Люди просто мають змогу підтвердити свою особу й іти далі”.

Окремо адвокатка наголошує на потребі уніфікованого підходу до документів, виданих в окупації, — щоб кожен орган не трактував їх по-своєму.

“Я б ще додала, що потрібен більш зрозумілий і системний підхід до роботи з документами, які люди отримали в окупації. Ми вже говорили про те, що ці документи автоматично не визнаються, але з них має братися важлива інформація — і тут потрібен чіткий, єдиний підхід”, — резюмує наша спікерка.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У дитячій версії застосунку Monobank з’явилася нова кнопка “Попросити гроші у батьків”. За її допомогою дитина може сформувати запит на певну суму, а батьки — погодити його або відхилити.

Про нову функцію повідомив співзасновник Monobank Олег Гороховський.

Як працює нова функція Monobank

Для надсилання запиту дитині потрібно натиснути кнопку “Попросити гроші у батьків”, після чого вказати необхідну суму. До запиту також можна додати коментар. Після надсилання батьки отримують сповіщення. Вони можуть вирішити, чи переказувати зазначену суму, або відхилити запит.

За словами Гороховського, на прийняття рішення у батьків є 24 години. Для нової функції також встановили обмеження. Дитина може надіслати до п’яти запитів на гроші протягом одного дня.

До теми:

Скільки коштує зібратися до школи у 2026 році: редакція проаналізувала ціни

Як дізнатися IBAN рахунку в мобільних застосунках Приватбанку, Монобанку та Ощадбанку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!