Чому вбивці з “Вагнера”, які знищили Бахмут, стали суперзірками в Ростові?

Семаковська Тетяна 18:14, 3 Липня 2023

wagner v rostove6 570x270 e26b9Ми вирішили дослідити, чому під час “походу на Москву”, який в інформаційних ресурсах з подачі путіна називали бунтом, заколотом або переворотом, для мешканців Ростову виявився святом. Вивчаючи місцеві канали Ростова, ми помітили, що після відходу вагнерівців, з’явився кліп про їх перебування в місті, а місцеві канали заповнилися фотографіями та відео теплої зустрічі та “щемливого” розставання містян з бойовиками ПВК. У матеріалі ви знайдете коментарі експертів та історію укорінення любові до військових в російському суспільстві. 

Росіяни фотографуються з бойовиками та з військовою технікою. Джерело: окупаційні ресурси

Увечері 23 червня глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин почав свій похід на москву. Не зважаючи на великі надії, він швидко закінчився та російському уряду вдалося врегулювати ситуацію або, принаймні, зробити видимість цього. Проте, за короткий час вагнерівцям вдалося заблокувати військові об’єкти в Ростові-на-Дону та опинитися на центральних вулицях міста.

Реакція самих росіян на такі з першого погляду стресові обставини була дуже радісна. Люди підходили фотографуватися з вагнерівцями, приносили їм їжу. Після їх виходу з міста, групи знайомств Ростову-на-Дону почали наповнюватися постами з пошуком вагнерівців, в яких люди називали їх милими та хорошими людьми. Тобто, росіяни реагували на військовий переворот, як фанати реагують на концерт суперзірок. 

Прихід бойовиків у місто росіяни сприймають як святкову подію. Джерело: окупаційні ресурси

Історія злочинів ПВК

ПВК була заснована в росії ще у 2013 році й до 2022 року вагнерівці були де-факто кишеньковою армією рф, яка виконувала бойові задачі в Лівії, Сирії, Лівані, Венесуелі та багатьох інших країнах.  До 2022 року вже існувало багато свідчень про те, що вагнерівці катують та вбивають людей у тих місцях, де знаходяться. Наприклад, Human Rights Watch писали про такі випадки у Центральноафриканській республіці. В Україні цих бойовиків було помічено у боях за Луганський аеропорт, у битві за Дебальцеве, вони збили транспортний літак ІЛ-75, чим вбили 49 людей та здійснили багато інших злочинів. 

Довгий час будь-які зв’язки з урядом або міністерством оборони рф заперечувалися. До того ж російське законодавство забороняє створення ПВК та роботу найманців. Проте, це робило вагнерівців ще більш вигідним військовим активом рф. Адже ці «люди»  знаходяться поза рамками законодавства та були гарною можливістю для росії продовжувати вести гібридні війни в різних куточках світу. Хоча їх зв’язок із путіним міжнародні журналісти-розслідувачі встановлювали легко, через Пригожина, офіційний кремль продовжував відхрещуватися від цих фактів. 

Вагнерівці скоюють злочини всюди, де вони бувають. Джерело: Human Rights Watch

З 24 лютого ПВК почала відкрито допомагати окупаційній армії росії захоплювати та знищувати українські землі. Вони були долученні до кривавого захоплення та знищення Бахмута, що не приховувалося ні пропагандистами, ні офіційними особами рф. У відеороликах, місцеві мешканці, яких депортували на окуповану територію чи вивезли в рф називають вагнерівців героями. Більше у матеріалі: Як бахмутян використовують для піару пригожина?

З початку повномасштабного наступу, вагнерівці зазнали великих втрат від української армії. Якщо до 2022 року ПВК мала високі критерії відбору найманців до своїх лав, то вже з літа 2022 року почалися відбори найманців через рекламу у ВКонтакте та у в’язницях

Внутрішній конфлікт між Міністерством оборони росії та ПВК Вагнера наростав вже давно. Він досягнув свого апогею 23 червня з початком так званого бунту Пригожина. Фінал цього протистояння був достатньо швидким та закінчився не на користь Пригожина. 

Пригожин покидає Ростов, його тепло проводжують місцеві мешканці. Джерело: Getty Images

З самого початку перевороту в росії в українському сегменті соціальних мереж почали з’являтися меми та слова підтримки діям вагнерівців, що були написані у гумористичній манері. Це була комедійна реакція українців на такі події на території рф, а не щирі слова. Проте, в цій ситуації важливо не забувати, що історія злочинів вагнерівців триває в Україні з 2014 року.

Вже протягом повномасштабної війни нашу країну неодноразово шокували відео тортур військовослужбовців ЗСУ, які були вчинені представниками цієї ПВК. Крім того, основна спільна риса російської армії та вагнерівців в тому, що всі вони виступають за продовження війни в Україні. А сам конфлікт між ними був радше політичними перегонами у спробі отримати більше влади. Тим паче, що Пригожина вже не одноразово включали в соціологічні опитування з приводу політичних симпатій населення рф. До початку т.з. перевороту його рейтинг складав 19%, а одразу після завершення знизився до 10%. 

Росіяни люблять війни

Після всіх злочинів вагнерівців по всьому світу, вони опинилися з танками, кулеметами та автоматами на вулицях Ростову-на-Дону. Не зважаючи на нестабільність ситуації в місті, цивільні мешканці сходилися на площу та вітали бойовиків. Складно сказати, чи знає російське суспільство про всі злочини ПВК за роки її існування. В цьому випадку незнання не звільняє від відповідальності.

На відміну від КНР, російський уряд не закривав доступ до міжнародних інформаційних ресурсів на території країни, принаймні до 2022 року. Обмеженість інформації у російської аудиторії це їх власний вибір, тим паче у сучасному світі. До того ж що злочини вагнерівців у Бахмуті останній рік висвітлювалися у вигляді перемог на всіх каналах країни. 

Росіяни шукають бойовиків через місцеві групи знайомств. Джерело: окупаційні ресурси

«Ейфорія підказує мені, що десь у рф не проти зміни чинної влади. Апатія ж на дії Пригожина вказує на те, що більшість росіян сприймають як належне те, що ними керуватиме гангстер із власною армією найманців та найбільшою кількістю зброї. Вони ж продовжуватимуть займатися своїми повсякденними справами попри те, ким цей гангстер виявиться», – написав у своїй колонці на substack історик Тімоті Снайдер (у перекладі з Forbes).

Росіяни радіють бойовикам та виправдовують їх дії. Джерело: окупаційні ресурси

Навряд чи тепла зустріч вагнерівців свідчить про опозиційні думки в суспільстві. Ідеї Пригожина мало чим відрізняються від загальної мети росії у війни з Україною.  Подібна реакція може свідчити про наслідки російської суспільної звички ненавидіти місцеву владу, яка першою і єдиною зустріла бунт вагнерівців. В соціальних мережах росіян існує багато критичних коментарів з приводу влади, але вони дуже рідко направленні на верхівку країни. Це вигідно і самому кремлю, який десятиліттями підживлював наратив про те, що цар хороший, а бояри погані. Такий принцип допомагає відводити від центральної влади, в основному від путіна, критику населення. До того ж зняття з посади чиновника, яким народ не задоволений, створює видимість розв’язання проблеми для місцевих. 

«Те, що відбувалося в Ростові це ніяка не опозиція режиму (ред – зустріч містянами вагнерівців). Люди можуть бути налаштовані проти чинної влади та проти місцевого начальства, але підтримувати загальний курс на війну та на ствердження такої уявної імперської величі. Вони горнуться до тих, хто найгостріше, найяскравіше може цей образ солдатів імперії собою являти. Навіть це збірне військо із кримінальних злочинців і найманців може їм вважатися героями, майбутнім росії. Хоча, які герої, таке і майбутнє. Мабуть, що дуже сумне.» – сказав історик, краєзнавець, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Мілітарна тема і все, що з нею пов’язано,  дуже популярна в росії. Джерело: окупаційні ресурси

Прихильність до всього мілітарного розвивалася з 60-х років минулого століття. У 1965 році день перемоги став державним святом та офіційним вихідним. За десятиліття це свято росіяни перетворили у культ зі своїми обов’язковими символами, традиціями та лозунгами. Кардинально різний підхід до пам’яті про Другу світову війну можна оцінити з того, як відносяться до неї в країнах Європи та в росії. Якщо в Європі це день Пам’яті та примирення, а основним посилом цього дня є фраза «Ніколи знову», то в росії це святкування із надписами «на Берлін» та фразою «можемо повторити». 

Звеличування війни стало частиною національної свідомості населення росії. Тому, будь-які воєнні дії або їх демонстрація викликають у мас захват за умови, що це не шкодить їм персонально.

Навіть після кадрів зі зруйнованих міст України, таких як Бахмут та Маріуполь, росіяни не вважають, що дана ситуація є неприпустимою. Адже війна це логічне продовження імперського уявлення росіян про себе та про світ. Ця імперськість підживлювалася сотнями культурних та інформаційних продуктів.

В результаті росіяни не тільки вважають війну в Україні прийнятною, але й радіють військовій техніці на власних вулицях, не задумуючись про її потенційну небезпеку. Крім того, використання Z-символіки могло теж сприяти теплій зустрічі вагнерівців та їх зброї на площах міста з боку цивільних росіян. Це новітній ідеологічний символ рф, який демонструє прихильність до влади та кровожерливі окупаційні прагнення росіян. Тож, для мешканців Ростову-на-Дону танки стали фотозоною, а озброєні чоловіки з прихованими обличчями – ледве не кумирами.  

«Це загальні тенденції, які з’явилися у радянському союзі ще в середині 60-х років, коли почалася так звана доба застою. Після останнього суспільного піднесення, пов’язаного із розвінчанням сталінізму та із відлигою, виявилося, що можливості й перспективи розвитку вичерпані. Тоді суспільний ідеал стали шукати не в майбутньому, не в тому комунізмі, який перед цим очікувалось побудувати до 1980 року, а у минулому, в революційних традиціях, у культі великої перемоги у Другій світовій війні. Саме тоді до 20 річчя перемоги почалася епоха ювілеїв.

Стали святкувати 100 річчя з дня народження Леніна, потім 50 річчя радянського союзу, 30 річчя перемоги тощо. Таким чином формувався ось цей культ великої перемоги, звернений у минуле, який потім був використаний путінським режимом. Потім він перейшов у фазу побєдобєсія, вже зовсім викривленого сприйняття минулих перемог, як зразка і стимулу до нових завоювань, хоча б на теренах колишнього радянського союзу. І ми знаємо, до чого це призвело: до актів агресії проти колишніх радянських республік.» – сказав історик, краєзнавець, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Z-символіка приваблює росіян. Джерело: Gettyimages

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Семаковська Тетяна 15:15, 13 Травня 2026
Українські військові / фото Генштаб

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

  • знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
  • пільговий проїзд;
  • медичне забезпечення;
  • податкові пільги;
  • пріоритет у певних державних програмах;
  • додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

  • місця проживання;
  • складу сім’ї;
  • переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 16:00, 12 Травня 2026

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Анулювання статусу УБД: за яких умов військові можуть втратити посвідчення та пільги

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани […]

Важливо

Синдром відкладеного життя та фонова тривога: психологиня Юлія Сирота розповіла з якими труднощами стикаються ВПО начастіше

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До […]

16:00, 12.05.2026 Скопіч Дмитро

Виплати ВПО у 2026 році: як самостійно перевірити статус нарахування коштів

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду […]

Уряд оновив програму “Власна справа”: як отримати гранти до 2,5 мільйона гривень

Кабінет міністрів України змінив умови фінансування за програмою “Власна справа”. З 1 вересня 2026 року механізм запрацює за новою моделлю. Про це повідомила прем’єр-міністерка України […]

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або […]