Ми вирішили дослідити, чому під час “походу на Москву”, який в інформаційних ресурсах з подачі путіна називали бунтом, заколотом або переворотом, для мешканців Ростову виявився святом. Вивчаючи місцеві канали Ростова, ми помітили, що після відходу вагнерівців, з’явився кліп про їх перебування в місті, а місцеві канали заповнилися фотографіями та відео теплої зустрічі та “щемливого” розставання містян з бойовиками ПВК. У матеріалі ви знайдете коментарі експертів та історію укорінення любові до військових в російському суспільстві. 

Росіяни фотографуються з бойовиками та з військовою технікою. Джерело: окупаційні ресурси

Увечері 23 червня глава ПВК “Вагнер” Євген Пригожин почав свій похід на москву. Не зважаючи на великі надії, він швидко закінчився та російському уряду вдалося врегулювати ситуацію або, принаймні, зробити видимість цього. Проте, за короткий час вагнерівцям вдалося заблокувати військові об’єкти в Ростові-на-Дону та опинитися на центральних вулицях міста.

Реакція самих росіян на такі з першого погляду стресові обставини була дуже радісна. Люди підходили фотографуватися з вагнерівцями, приносили їм їжу. Після їх виходу з міста, групи знайомств Ростову-на-Дону почали наповнюватися постами з пошуком вагнерівців, в яких люди називали їх милими та хорошими людьми. Тобто, росіяни реагували на військовий переворот, як фанати реагують на концерт суперзірок. 

Прихід бойовиків у місто росіяни сприймають як святкову подію. Джерело: окупаційні ресурси

Історія злочинів ПВК

ПВК була заснована в росії ще у 2013 році й до 2022 року вагнерівці були де-факто кишеньковою армією рф, яка виконувала бойові задачі в Лівії, Сирії, Лівані, Венесуелі та багатьох інших країнах.  До 2022 року вже існувало багато свідчень про те, що вагнерівці катують та вбивають людей у тих місцях, де знаходяться. Наприклад, Human Rights Watch писали про такі випадки у Центральноафриканській республіці. В Україні цих бойовиків було помічено у боях за Луганський аеропорт, у битві за Дебальцеве, вони збили транспортний літак ІЛ-75, чим вбили 49 людей та здійснили багато інших злочинів. 

Довгий час будь-які зв’язки з урядом або міністерством оборони рф заперечувалися. До того ж російське законодавство забороняє створення ПВК та роботу найманців. Проте, це робило вагнерівців ще більш вигідним військовим активом рф. Адже ці «люди»  знаходяться поза рамками законодавства та були гарною можливістю для росії продовжувати вести гібридні війни в різних куточках світу. Хоча їх зв’язок із путіним міжнародні журналісти-розслідувачі встановлювали легко, через Пригожина, офіційний кремль продовжував відхрещуватися від цих фактів. 

Вагнерівці скоюють злочини всюди, де вони бувають. Джерело: Human Rights Watch

З 24 лютого ПВК почала відкрито допомагати окупаційній армії росії захоплювати та знищувати українські землі. Вони були долученні до кривавого захоплення та знищення Бахмута, що не приховувалося ні пропагандистами, ні офіційними особами рф. У відеороликах, місцеві мешканці, яких депортували на окуповану територію чи вивезли в рф називають вагнерівців героями. Більше у матеріалі: Як бахмутян використовують для піару пригожина?

З початку повномасштабного наступу, вагнерівці зазнали великих втрат від української армії. Якщо до 2022 року ПВК мала високі критерії відбору найманців до своїх лав, то вже з літа 2022 року почалися відбори найманців через рекламу у ВКонтакте та у в’язницях. 

Внутрішній конфлікт між Міністерством оборони росії та ПВК Вагнера наростав вже давно. Він досягнув свого апогею 23 червня з початком так званого бунту Пригожина. Фінал цього протистояння був достатньо швидким та закінчився не на користь Пригожина. 

Пригожин покидає Ростов, його тепло проводжують місцеві мешканці. Джерело: Getty Images

З самого початку перевороту в росії в українському сегменті соціальних мереж почали з’являтися меми та слова підтримки діям вагнерівців, що були написані у гумористичній манері. Це була комедійна реакція українців на такі події на території рф, а не щирі слова. Проте, в цій ситуації важливо не забувати, що історія злочинів вагнерівців триває в Україні з 2014 року.

Вже протягом повномасштабної війни нашу країну неодноразово шокували відео тортур військовослужбовців ЗСУ, які були вчинені представниками цієї ПВК. Крім того, основна спільна риса російської армії та вагнерівців в тому, що всі вони виступають за продовження війни в Україні. А сам конфлікт між ними був радше політичними перегонами у спробі отримати більше влади. Тим паче, що Пригожина вже не одноразово включали в соціологічні опитування з приводу політичних симпатій населення рф. До початку т.з. перевороту його рейтинг складав 19%, а одразу після завершення знизився до 10%. 

Росіяни люблять війни

Після всіх злочинів вагнерівців по всьому світу, вони опинилися з танками, кулеметами та автоматами на вулицях Ростову-на-Дону. Не зважаючи на нестабільність ситуації в місті, цивільні мешканці сходилися на площу та вітали бойовиків. Складно сказати, чи знає російське суспільство про всі злочини ПВК за роки її існування. В цьому випадку незнання не звільняє від відповідальності.

На відміну від КНР, російський уряд не закривав доступ до міжнародних інформаційних ресурсів на території країни, принаймні до 2022 року. Обмеженість інформації у російської аудиторії це їх власний вибір, тим паче у сучасному світі. До того ж що злочини вагнерівців у Бахмуті останній рік висвітлювалися у вигляді перемог на всіх каналах країни. 

Росіяни шукають бойовиків через місцеві групи знайомств. Джерело: окупаційні ресурси

«Ейфорія підказує мені, що десь у рф не проти зміни чинної влади. Апатія ж на дії Пригожина вказує на те, що більшість росіян сприймають як належне те, що ними керуватиме гангстер із власною армією найманців та найбільшою кількістю зброї. Вони ж продовжуватимуть займатися своїми повсякденними справами попри те, ким цей гангстер виявиться», – написав у своїй колонці на substack історик Тімоті Снайдер (у перекладі з Forbes).

Росіяни радіють бойовикам та виправдовують їх дії. Джерело: окупаційні ресурси

Навряд чи тепла зустріч вагнерівців свідчить про опозиційні думки в суспільстві. Ідеї Пригожина мало чим відрізняються від загальної мети росії у війни з Україною.  Подібна реакція може свідчити про наслідки російської суспільної звички ненавидіти місцеву владу, яка першою і єдиною зустріла бунт вагнерівців. В соціальних мережах росіян існує багато критичних коментарів з приводу влади, але вони дуже рідко направленні на верхівку країни. Це вигідно і самому кремлю, який десятиліттями підживлював наратив про те, що цар хороший, а бояри погані. Такий принцип допомагає відводити від центральної влади, в основному від путіна, критику населення. До того ж зняття з посади чиновника, яким народ не задоволений, створює видимість розв’язання проблеми для місцевих. 

«Те, що відбувалося в Ростові це ніяка не опозиція режиму (ред – зустріч містянами вагнерівців). Люди можуть бути налаштовані проти чинної влади та проти місцевого начальства, але підтримувати загальний курс на війну та на ствердження такої уявної імперської величі. Вони горнуться до тих, хто найгостріше, найяскравіше може цей образ солдатів імперії собою являти. Навіть це збірне військо із кримінальних злочинців і найманців може їм вважатися героями, майбутнім росії. Хоча, які герої, таке і майбутнє. Мабуть, що дуже сумне.» – сказав історик, краєзнавець, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Мілітарна тема і все, що з нею пов’язано,  дуже популярна в росії. Джерело: окупаційні ресурси

Прихильність до всього мілітарного розвивалася з 60-х років минулого століття. У 1965 році день перемоги став державним святом та офіційним вихідним. За десятиліття це свято росіяни перетворили у культ зі своїми обов’язковими символами, традиціями та лозунгами. Кардинально різний підхід до пам’яті про Другу світову війну можна оцінити з того, як відносяться до неї в країнах Європи та в росії. Якщо в Європі це день Пам’яті та примирення, а основним посилом цього дня є фраза «Ніколи знову», то в росії це святкування із надписами «на Берлін» та фразою «можемо повторити». 

Звеличування війни стало частиною національної свідомості населення росії. Тому, будь-які воєнні дії або їх демонстрація викликають у мас захват за умови, що це не шкодить їм персонально.

Навіть після кадрів зі зруйнованих міст України, таких як Бахмут та Маріуполь, росіяни не вважають, що дана ситуація є неприпустимою. Адже війна це логічне продовження імперського уявлення росіян про себе та про світ. Ця імперськість підживлювалася сотнями культурних та інформаційних продуктів.

В результаті росіяни не тільки вважають війну в Україні прийнятною, але й радіють військовій техніці на власних вулицях, не задумуючись про її потенційну небезпеку. Крім того, використання Z-символіки могло теж сприяти теплій зустрічі вагнерівців та їх зброї на площах міста з боку цивільних росіян. Це новітній ідеологічний символ рф, який демонструє прихильність до влади та кровожерливі окупаційні прагнення росіян. Тож, для мешканців Ростову-на-Дону танки стали фотозоною, а озброєні чоловіки з прихованими обличчями – ледве не кумирами.  

«Це загальні тенденції, які з’явилися у радянському союзі ще в середині 60-х років, коли почалася так звана доба застою. Після останнього суспільного піднесення, пов’язаного із розвінчанням сталінізму та із відлигою, виявилося, що можливості й перспективи розвитку вичерпані. Тоді суспільний ідеал стали шукати не в майбутньому, не в тому комунізмі, який перед цим очікувалось побудувати до 1980 року, а у минулому, в революційних традиціях, у культі великої перемоги у Другій світовій війні. Саме тоді до 20 річчя перемоги почалася епоха ювілеїв.

Стали святкувати 100 річчя з дня народження Леніна, потім 50 річчя радянського союзу, 30 річчя перемоги тощо. Таким чином формувався ось цей культ великої перемоги, звернений у минуле, який потім був використаний путінським режимом. Потім він перейшов у фазу побєдобєсія, вже зовсім викривленого сприйняття минулих перемог, як зразка і стимулу до нових завоювань, хоча б на теренах колишнього радянського союзу. І ми знаємо, до чого це призвело: до актів агресії проти колишніх радянських республік.» – сказав історик, краєзнавець, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Z-символіка приваблює росіян. Джерело: Gettyimages

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Пенсіонери та отримувачі страхових виплат, які перебувають за межами України або проживають на тимчасово окупованих територіях, мають до 31 грудня пройти фізичну ідентифікацію для продовження виплат у 2026 році. Якщо її не пройти, то виплати можуть скасувати до моменту повторного проходження ідентифікації

Детальніше про те, як це зробити — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що буде, якщо не пройти фізичну ідентифікацію

Пенсіонери та отримувачі страхових виплат, які тимчасово перебувають за кордоном або проживають на тимчасово окупованих територіях, зобов’язані пройти фізичну ідентифікацію до 31 грудня. Виконання цієї вимоги за Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 №299 є передумовою для продовження у 2026 році призначених пенсій та страхових виплат.

Якщо не пройти ідентифікацію до 31 грудня 2025 року включно, то виплати можуть скасувати до моменту її повторного проходження.

Як пройти ідентифікацію онлайн

Для зручності пенсіонери можуть підтвердити свою особу дистанційно — у форматі відеоконференції.

Щоб подати заявку, потрібно:

• зареєструватися або увійти в особистий кабінет на сайті Пенсійного фонду;
• обрати розділ “Ідентифікація в режимі відеоконференції” та заповнити електронну форму;
• вказати в коментарі, чи потрібна додаткова допомога (наприклад, сурдопереклад);
• обрати месенджер для відеодзвінка (Google Meet, Skype, Telegram, Viber, WhatsApp, Signal чи Zoom).
• Після подання заявки з пенсіонером зв’яжеться представник ПФУ для призначення дати та часу дзвінка. Вона має бути призначена не раніше ніж через 10 днів і не пізніше ніж через днів після подання заявки.

Процедура ідентифікації триває близько 20 хвилин, під час якої потрібно показати паспорт та відповісти на кілька уточнювальних запитань.

Для прискорення процесу можна прикріпити до заявки електронні копії паспорта, ІПН, трудової книжки чи свідоцтва про народження.

Варіанти проходження ідентифікації офлайн

Ті, хто не може скористатися онлайн-сервісами, мають кілька альтернатив:

• відвідати відділення Ощадбанку або Пенсійного фонду;
• підтвердити особу через особистий кабінет за допомогою електронного підпису “Дія.Підпис”;
• звернутися до дипломатичних чи консульських установ України за кордоном.

Зазначимо, що фізична ідентифікація в Україні діє з 2004 року. До 2014-го вона проходила автоматично — під час відвідування банку чи отримання пенсії від листоноші. Але з початком бойових дій процедура ускладнилася, тож уряд запровадив нові способи, які дозволяють проводити ідентифікацію як в Україні, так і за кордоном.

Як перевірити проходження ідентифікації

Перевірити факт проходження фізичної ідентифікації та дату останньої ідентифікації можна на вебпорталі електронних послуг або у мобільному застосунку Пенсійного фонду України, скориставшись сервісом “Моя ідентифікація“.

Читайте також:

Компенсація автоцивілки: в “Дії” з’явилася нова послуга для ветеранів та ветеранок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд призначив посадовців, які працюватимуть у координаційному центрі з питань управління регіонами, де є прифронтові та окуповані території. Відповідальними за ці території стали представники міністерств та держаних відомств. Загалом призначено 21 посадовця.

Хто буде відповідальний за окуповані території, розповідає Бахмут IN.UA.

Уряд призначив відповідальних за окуповані території

Для забезпечення системної роботи у дев’яти областях, де ведуться або велися бойові дії, а також на тимчасово окупованих територіях, Уряд ініціював роботу Координаційного центру з питань управління цими регіонами. Його очолив віцепремʼєр-міністр з відновлення України, міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба.

Окремо було ухвалено механізм призначення посадовців, відповідальних за політику щодо прифронтових і окупованих територій. Їх обрали в кожному міністерстві та державних відомствах.

Хто став відповідальним за окуповані території від міністерств

За даними Центру прав людини ZMINA, загалом визначено 21 посадовця, відповідальних за політику щодо тимчасово окупованих і прифронтових територій. Це не нові посади, на визначених представників міністерств і відомств поклали додаткові повноваження.

Від Міністерства охорони здоров’я призначили Євгенія Гончара — заступника міністра охорони здоров’я України. У міністерстві працює з 2019 року і донині. За цей час обіймав посади:

• державного експерта Експертної групи з питань розвитку медичних послуг Директорату медичних послуг;
• державного експерта Експертної групи з питань спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги Директорату медичного забезпечення; 
• державного експерта Експертної групи формування політики закупівель медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів Директорату медичних послуг;
• керівника Експертної групи з формування політики у сфері програми медичних гарантій та медичного забезпечення Директорату медичних послуг;
• начальника відділу з формування політики у сфері програми медичних гарантій та медичного забезпечення Департаменту медичних послуг;
• директора Департаменту медичних послуг.

Від Міністерства цифрової трансформації призначили Станіслава Прибитька — заступника міністра цифрової трансформації з розвитку цифрової інфраструктури. Він працює в Мінцифрі з 2020 року: спочатку як керівник відділу, згодом очолив департамент.

Станіслав Прибитько відповідає за розвиток телеком-інфраструктури, доступу до інтернету і радіочастотного спектра. Його мета — якісний інтернет у кожному населеному пункті та на деокупованих територіях, а також запуск 5G.

Від Державної служби з надзвичайних ситуацій призначили Віталія Миронюка — першого заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. З вересня 1990 року розпочав службу в органах і підрозділах цивільного захисту на посаді курсанта Черкаського пожежно-технічного училища МВС. З липня 1993 року проходив службу в підрозділах цивільного захисту Кіровоградської області, де обіймав посади від інспектора до начальника Головного управління. Має спеціальне звання генерал-майора служби цивільного захисту.

Від Міністерства у справах ветеранів призначили Руслана Приходька — заступника міністра у справах ветеранів. У 2011-2014 роках був на службі в органах внутрішніх справ України, УМВС у Чернігівській області.

У 2021 році розпочав роботу в Міністерстві у справах ветеранів у якості керівника експертної групи з питань членів сімей загиблих, членів сімей Небесної Сотні та постраждалих учасників Революції Гідності. Протягом 2021-2024 років очолював:

• директорат вшанування пам’яті та формування позитивного образу ветерана;
• директорат громадянської ідентичності та ветеранського розвитку;
• директорат соціального захисту;
• Департамент соціальної роботи.

Від Міністерства молоді та спорту призначили Сергія Тимофєєва — заступника міністра молоді та спорту.

У 1990-х роках він мав спортивно-викладацьку кар’єру. Був спортсменом-інструктором збірної команди України з ковзанярського спорту, тренером-викладачем з шорт-треку, інструктором тренажерної зали ЦУТБ “Льодовий стадіон та ТОВ “Акваріум”. У 2007-2017 роках був директором ТОВ “Спортивні технології”.

У 2017-2024 роках працював у Київській ОДА. У 2017-2020 роках очолював Управління фізичної культури і спорту, а у 2020-2024 роках очолював Управління молоді та спорту.

З 2024 року працює в Міністерстві молоді та спорту.

Від Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності призначили Тетяну Кірієнко — заступницю міністра соціальної політики, сім’ї та єдності. З 1997 по 2005 роки проходила службу в органах внутрішніх справ. Протягом 2005-2014 років обіймала керівні посади в Державних податкових інспекціях Києва.

З березня 2018 року працювала на посаді начальника відділу контрольно-аналітичного забезпечення заступника голови Київської МДА. 

У грудні 2020 року стала членом Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей.

У грудні 2021 року призначена на посаду виконувачки обов’язків голови Державної податкової служби України.

Від Міністерства внутрішніх справ призначили Олексія Сергєєва — заступника міністра МВС. В органах МВС працює з 2000 року.

З грудня 2012 року по листопад 2015 року був першим заступником начальника Головного штабу МВС України. З листопада 2015 року по липень 2016 року – перший заступник начальника Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України. З липня 2016 року по лютий 2023 року – начальник Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України.

Від Міністерства юстиції призначили Андрія Гайченка — заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби. Трудову діяльність розпочав у 2005 році на посаді головного юрисконсульта, а згодом начальника сектору судової роботи відділу врегулювання спорів, заступника керівника відділу врегулювання спорів, начальника сектору судової роботи юридичного управління Головного офісу АКБ “Укрсоцбанк”.

З 2019 року працює в Міністерстві юстиції.

Від Міністерства розвитку громад та територій призначили Олексія Рябикіна — заступника міністра розвитку громад та територій. У червні 2022 — січні 2023 року був радником патронатної служби апарату Київської ОДА. З березня 2023 року до вересня 2024 року був радником заступника керівника Офісу Президента.

Від Міністерства оборони призначили Миколу Шевцова — заступника міністра оборони. Обіймав штабні та командні посади у бронетанкових військах, займаючись технічним забезпеченням та логістикою. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Від Міністерства культури призначили Анастасію Бондар — заступницю міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. До роботи в міністерстві працювала в Одеській ОДА, де обіймала посаду заступника голови з питань цифрового розвитку.

Протягом більш ніж 15 років працювала в українських та іноземних телеком корпораціях та інвестиційних компаніях. Займалася зовнішньоекономічною діяльністю, підтримкою розвитку бізнесу, маркетингом та операційним управлінням. Авторка низки наукових публікацій на тему цифрової трансформації у державному управлінні.

Від Міністерства закордонних справ призначили Сергія Кислицю — першого заступника міністра закордонних справ України.

З березня 2014 року до лютого 2020 року був заступником міністра закордонних справ України. А з лютого 2020 року до лютого 2025 року — постійним представником України при Організації Об’єднаних Націй.

Від Міністерства фінансів призначили Дмитра Самоненка — заступника міністра фінансів.

У 2005-2007 роках працював на посадах провідного спеціаліста та головного спеціаліста в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту. Впродовж 2007-2014 року обіймав посади головного спеціаліста в Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерстві праці та соціальної політики України, а також був заступником начальника управління в секретаріаті Кабінету Міністрів України.

З серпня 2020 року по липень 2025 року працював на посаді державного секретаря Міністерства фінансів.

Від Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства призначили Тараса Висоцького — заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства України. До роботи в міністерстві обіймав посади в Черкаській ОДА. З березня 2019 року був першим заступником голови, а у червні-липні 2019 року — виконувачем обов’язків голови Черкаської ОДА.

Від Міністерства енергетики призначили Артема Некрасова — виконувача обов’язків міністра енергетики. Трудову діяльність розпочав в органах внутрішніх справ міста Суми, згодом працював помічником адвоката. Подальша діяльність пов’язана з енергетикою: працював юрисконсультом юридичного відділу ВАТ “Сумиобленерго”, начальником юридичного відділу ДП НВКГ “Зоря-Машпроект”, радником генерального директора ВАТ “Запоріжжяобленерго”.

З 2017 року був на керівних посадах АК “Харківобленерго”. Протягом 2020-2021 років — радник директора ДП “Калуська Теплоелектроцентраль-Нова”, згодом — радник президента ДП НАЕК “Енергоатом”.

Від Міністерства освіти і науки призначили Андрія Вітренка — заступник міністра освіти і науки, чинний депутат Київської міськради. У міністерстві працює з 2020 року, був заступником колишнього міністра Сергія Шкарлета.

Хто став відповідальним за окуповані території від державних відомств

Від Державної інспекції ядерного регулювання призначили Ігоря Бендо — заступника голови, заступника головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України. Працює у Держатомрегулюванні з 2007 року, зокрема в Південно-східній державній інспекції з ядерної та радіаційної безпеки. З 2017 року до призначення заступником Голови Держатомрегулювання обіймав посаду начальника Південно-східної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки на правах самостійного управління, заступника Головного державного інспектора з ядерної та радіаційної безпеки України.

Від Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації призначили Ростилава Замлинського — першого заступника голови Держспецзв’язку. У 2020-2021 роках обіймав посаду першого заступника міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

У 2022-2023 роках був заступником міністра оборони України. На цій посаді він фігурував у скандалі щодо закупівлі їжі для ЗСУ за завищеними цінами.

Від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) призначили Руслана Слободяна — члена комісії НКРЕКП. З 1997 по 2021 роки працював на різних посадах у “Хмельницькобленерго”. У 2017-2021 роках був технічним директором компанії.

З 2021 по 2024 роки працював головою Державної інспекції енергетичного нагляду України.

Від Пенсійного фонду призначили Ірину Ковпашко — заступницю Голови правління Пенсійного фонду. Протягом 2010-2017 роках була заступницею директора департаменту, директоркою департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України.

Від Фонду державного майна призначили Андрія Шрамка — заступника голови Фонду. Понад 20 років обіймав керівні посади у Фонді державного майна України. До призначення заступником голови був директором Департаменту оренди та розпорядження державним майном Фонду.

З 2020 року залучений до роботи з питань розпорядження державним майном у складі Департаменту оренди та управління державним майном Фонду.

Читайте також:

• Україна не відмовиться від Донбасу, але готова шукати компромісні рішення: заява Володимира Зеленського
• ВПО з 2026 року зможуть селитися в арештоване та державне майно: Свириденко
• Чим буде займатися Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!