Вибір імені для дитини — це важливе й часом непросте рішення для майбутніх батьків. Важливо підібрати й красиве поєднання імені дитини із прізвищем та водночас уникнути суперечок під час вибору імені.

Редакція «Бахмут IN.UA» дізнавалася у новоспеченої мами з Бахмута Оксани Судак, як вона підбирала ім’я для своїх малюків.

Вибір імені для дитини

Вибрати дитині ім’я — нелегка справа, яка потребує часу й терпіння для батьків. Часто ім’я для новонародженого вибирають ще під час вагітності після пренатального скринінгу 2 триместру.

Психолог Андрій Кузнєцов наголошує, що рішенні про вибір імені для дитини — це питання більш культурологічне, вплив на нього також мають модні віяння, або ж сімейна традиція. Загалом, впевнений фахівець, батьки можуть називати своє чадо, як їм до вподоби.

Важливо не приймати емоційне рішення у стані стресу, наприклад, тому, що потім можна пожаліти про вибір імені на емоціях. Красиве ім’я для дитини повинне бути співзвучним з її прізвищем, також можна опиратися на родинні традиції, такого принципу дотримувалася мама хлопчиків-двійняток — бахмутянка Оксана Судак.

Оксана Судак. Фото: Фейсбук

«Я мама двох хлопчиків, відповідно мені потрібно було два чоловічі імена, я шукала українські, які мали б добре й гарне значення. Варіанти були різні, але до останнього я ще не знала. Ось, деякі майбутні мами вони називають діток, поки вони ще в утробі перебувають, я так не робила, але для себе якісь варіанти вже мала. Ближче до останнього терміну вагітності — я зупинилася на іменах Микола та Михайло», — каже бахмутянка.

Вона додає, що у її родині є два дідусі Миколи, тож родина від початку схилялася до цього імені. Друге ім’я обирали більш інтуїтивно, ділиться бахмутянка, каже, що дивилася значення імен для хлопчиків.

«Також, я опиралася на те, які ангели будуть захищати дітей, це якщо дивитися з православної точки зору. Ось у нашому випадку це Микола Чудотворець та Архистратиг Михаїл, який оберігає Київ. Звісно, що приділяла увагу значенню самих імен, спиралася на свій родовід, й на православну віру», — каже мама Миколи та Михайлика.

Як вибрати ім’я, якщо стать дитини невідома

Мама з дитиною. Фото: з відкритих джерел

Часто батьки тримають в секреті стать дитини, вони шукають імена для малюка, ще не знаючи, буде це дівчинка чи хлопчик. Зазначимо, що після повномасштабного вторгнення в Україні батьки почали називати дітей символічно українськими іменами, ось, наприклад гарні імена для дітей 2023 року народження, для дівчаток обирають такі, як:

• Анниця
• Василина
• Гафія
• Гапка
• Кася
• Килина
• Ликера
• Любина
• Мавра
• Магда
• Магдалина
• Маклена
• Маланка
• Малашка
• Марічка
• Марта
• Маруся
• Мар’яна

А для хлопчиків 2023 року народження можна обрати такі традиційні українські імена:

• Остап
• Матвій
• Архип
• Веремій
• Гордій
• Григор
• Гриць
• Микола
• Михайло
• Данило
• Дем’ян
• Ігнат
• Левко
• Лукаш
• Макар

Вам може бути цікаво

• Як підготуватися до вагітності — інструкція від лікаря-акушера
• Як підготуватися до сімейної фотосесії? Покрокова інструкція від фотографині з Бахмута
• Як захистити дитину від комарів? Поради від фахівців Бахмутської лікарні

Як вибрати ім’я дівчинці?

Дівчинка спить. Фото: з відкритих джерел

Для дівчинки ім’я можна підібрати орієнтуючись на родовід, чи власні вподобання якщо ви прихильники сучасних імен, пропонуємо такі варіанти імені для маляти:

• Уляна
• Софія
• Емма
• Зорислава
• Олівія
• Олеся
• Ілона
• Аміна
• Ярослава
• Поліна
• Руслана
• Лариса
• Марина
• Вікторія
• Катерина
• Ліліт
• Неллі
• Ніна
• Рита
• Роза
• Юнона
• Яніна

Як вибрати ім’я хлопчику?

Маленький хлопчик. Фото: з відкритих джерел

Обираючи ім’я для хлопчика зверніть увагу на значення імені, адже багато імен мають приховані сенси. Можна звернути увагу на незвичні імена для хлопчиків. До таких належать:

• Августин
• Адам
• Адріян
• Божедар
• Боримир
• Борислав
• Гордислав
• Горислав
• Горицвіт
• Давид
• Данило
• Данко
• Демид
• Дем’ян
• Ждан
• Матвій
• Медомир
• Микита
• Микола
• Назарій
• Славомир
• Славута
• Яровид
• Лука

Вибір імені дитини: поради від тарологині

Батьки при виборі імені інколи звертаються й до карт таро. Фото: з відкритих джерел

Біоенергетка, тарологиня та езотерик Олена Черкашина зазначає, що вибирати імя дитині можна й за родоводом, але називаючи маля на честь дідуся чи бабусі варто знати, чи була ця людина щаслива у житті.

«Іменами померлих родичів називати дитину не можна, це загальновідома інформація. Також є деякі важкі імена, наприклад для дівчинки важке ім’я Світлана, хоча воно гарно звучить. Крім того, не бажано назвати дітей іменами батьків, тому що це додатковий тягар енергетичний для дітей. Батьки несуть свою програму на ім’я, у випадку коли вони називають немовля своїм іменем — діти будуть, немов, проживати життя батьків, а не своє власне», — пояснює тарологиня та езотерик Олена Черкашина.

Як уникнути суперечок при виборі імені для дитини?

Психолог Андрій Кузнєцов. Фото: редакція

Бахмутянка Оксана Судак, наголошує, що в її родині не було конфліктів чи непорозумінь через вибір імені, але вона чула про такі випадки. У такій ситуації, слід відкласти емоції та спокійно поговорити один з одним, знайти точку проблеми, й дізнатися, чому саме ваша половинка не погоджується на запропоноване ім’я.

Можливо, це її власні переконання, або ж травматичний досвід у минулому з людиною, яка мала ініційоване імя. Тому батькам потрібно чуйно відноситися один до одного, й пам’ятати, що у виборі імені для малюка завжди можна знайти компроміс.

Додамо, що конфлікт може виникнути не тільки між батьками, але й через незгоду із родичами чоловіка або дружини.

Психолог Андрій Кузнєцов зазначає, що часто випадки, коли батьки чоловіка або дружини намагаються порядкувати в чужій сім’ї можуть свідчити про те, що не відбулася сепарація (ред. відділення) й бабусі та дідусі вважають себе частиною родини новоспечних батьків. Також може відігравати й минулий досвід батьків подружжя.

«Можливо у родині бабусів та дідусів пари було звичним явище, коли їхні батьки втручалися в їхнє життя. Немає якоїсь універсальної поради, як цьому запобігти, всі випадки індивідуальні. Важливо навчитися говорити, це може покращити ситуацію, коли родина сяде разом й проговорить всі нюанси. Знаєте, коли в сім’ї сваряться через посуд — справа не в посуді, є більша проблема та невдоволення, яке виливається у такі побутові конфлікти. Тому розмовляти відверто важливо», — наголошує фахівець.

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!