6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську ГЕС, внаслідок чого тонни води затопили села та міста Херсонщини. Жителі Нової Каховки опинилися в небезпеці, а люди, які все ще залишаються на окупованій території не змогли евакуюватися, бо росія всіма можливими методами блокувала для людей можливість врятуватися. Однак, ще більше за вчинок росію здивувала реакція міжнародних організацій на цю катастрофу, а точніше її відсутність. Ми також проаналізували, як європейці коментували матеріали про екоцид.

Редакції «Бахмут. IN.UA» зібрала дані про запізнілу реакцію світової спільноти на підрив Каховської ГЕС.

6 червня. Перші години мовчання від ООН та Міжнародного Червоного Хреста 

6 червня в День катастрофи Організація Об’єднаних націй ні словом зранку не обмовилася про підрив Каховської ГЕС. Натомість, на сторінці в Twitter ООН опублікувала допис про святкування дня російської мови. В день, коли росія зруйнувала життя тисячі херсонців й потопила їхні будинки, цей допис виглядав особливо цинічно. 

Твіт опублікований ООН в день підриву ГЕС. Фото: скріншот

Згодом на сторінці ООН з’являється ретвіт посту про Каховську ГЕС. Фото: скріншот

Зауважимо, що ООН, навіть, не зробила власний пост, а лише ретвітнула повідомлення української філії, й вже після привітання із днем російської мови. Крім того, в пості ООН не вказала, хто є винуватцем катастрофи. Потім генсек ООН Антоніу Гутерреш зазначив, що інституція не має доступу для інформації, аби “незалежно перевірити причину підриву” Каховської ГЕС. Тобто, в ООН були навіть версії, що ГЕС підірвали не росіяни.

Кияни нагадали про безкорисність ООН приклеївши до автівок організації плакати. Фото: з відкритих джерел

Більше постів про підрив та наслідки Каховської ГЕС починають з’являтися аж 8 червня. Президент України Володимир Зеленський розкритикував ООН, а разом з ним й Червоний Хрест за мляву реакцію на техногенну катастрофу

 «Їх тут немає! Хоча катастрофа сталася стільки годин тому, їх там немає», — зауважив президент.

Попри те, що катастрофа на Каховській ГЕС потребувала швидкого рішення, щоб врятувати людей — ні ООН, ні Червоний Хрест не виїхали з рятувальною місією. Перші години, які були критично важливими рятувати людей вирушили волонтери, місцева влада та просто небайдужі українці.

Чому Україна вимагала міжнародної реакції на підрив Каховської ГЕС? 

Володимир Зеленський закликав міжнародну спільноту до дій, адже Україна не має змоги евакуювати людей, які залишилися під окупацією росії. Частина води, яка вирвалася внаслідок підриву ГЕС затопила території Херсонщини, які наразі ще тимчасово окуповані росіянами. Доступу до цих земель Україна немає, а там живуть українці в окупації. За повідомленнями місцевих жителів на ТОТ, росіяни блокували людям можливість евакуації, людей просто кинули напризволяще або що гірше відкривали вогонь по тих, хто намагався вибратися.

Власне, це також одна з причин чому Україна просила долучитися до допомоги міжнародні організації, які б допомогли українцям на ТОТ, оскільки окупанти цього не зробити. Особливо складна ситуація була в окупованих Олешках.

Люди з Олешок не мають можливості евакуюватися через росіян. Фото: Ґрунт, соцмережі.

Важливо зазначити, що допомоги не було від Міжнародного Червоного Хреста, у компетенціях якого якраз допомога на окупованих територіях. Український Червоний Хрест не має доступу до територій непідконтрольних Україні, оскільки це українська гуманітарна організація, яка може проводити свою діяльність згідно з українським законодавством і виключно на території підконтрольній.

Що говорив світ про підрив Каховської ГЕС?

Ілон Маск запостив твіт, у якому скандальний американський ведучий Такер Карлсон з яким нещодавно розірвали співпрацю FOX News, звинувачує Україну у підриві Каховської ГЕС.

Цю тезу згодом підхопили консервативні американські блогери з мільйонною аудиторією, MAGA-республіканці в Конгресі, представник росії в ООН й звісно російські пропагандисти, але варто зазначити, що окупанти від початку звинувачували Україну. Тому виступ Такера лише допоміг їм виправдати себе.

«Відео повне маніпуляцій та викривлень. Однак за 6 годин — понад 38 млн переглядів, і вони ростуть з якоюсь неймовірною швидкістю. Коли я закінчу це писати, їх, мабуть, буде ще більше», — написав український журналіст “Голосу Америки” Остап Яриш.

Додамо, що крім того, що Такер Карлсон звинуватив Україну у підриві ГЕС він ще повідомив, що на Землю прилітали НЛО. Компанія Fox News, в якій працював Карлсон зараз стверджує, що він порушив контракт. 

Думки в соцмережах розділилися?

Ми також проаналізували коментарі під публікаціями іноземних медіа про підрив ГЕС на Херсонщині. Для різноманіття ми обрали медіа Британії, Італії, Франції, Ірландії та США. Навіть попри те, що реакція світу здається пасивною – люди збентежені, тому реагують по різному. Втім, єдина загальна тенденція, яку можна вивести – це те, що  в коментарях більшості негативно налаштованих до України коментаторів простежуються російські наративи, а значить російська пропаганда у світі звучить достатньо гучно. 

Коментар піо дописом про підрив ГЕС. Фото: скріншот

Переклад коментарю вище. Фото: скріншот

У коментарях The Telegraph неодноразово повторюється теза про необхідність арешту Зеленського:

• “Коли Міжнародний Суд надасть ордер на арешт Зеленського”;
• “Зеленський та його банда не зупиняться ні перед чим для виконання завдань заходу”;
• “Всі, хто тут підтримує Зеленського – припиніть бути інструментарієм”. 

Подібні наративи повторює й російська пропаганда, розповідаючи про Президента України, як про маріонетку заходу. 

Коментар під дописом про підрив ГЕС. Фото: скріншот

Переклад коментаря. Фото: скріншот

Окремі читачі The Guardian побачили в ілюстрації елемент пропаганди, але більшість все ж пише про те, що ці злочини здійснила та ж країна, що й підірвала Північний потік та обстрілювала мирних мешканців, які намагались врятуватись від потопу. 

Найкраще наслідки російської пропаганди зчитуються у коментарях під публікацією від Irish Examiner. Ніщо не звучить так традиційно по російськи, як історії про неіснуючих українських нацистів. 

Коментар під дописом про підрив ГЕС. Фото: скріншот

Переклад коментаря. Фото: скріншот

Разом з тим, під цією ж публікацією є коментатори, які розглядають ситуацію більш раціонально – можливість для росії перешкодити контрнаступу та згадки документації, згідно з якою росія припинила процедури розслідувань техногенних катастроф. 

Коментатори під публікацією в італійських та французьких медіа здебільшого налаштовані негативно. Окрім слідів пропаганди тут також присутні теорії змови та диванна критика:

“Росіянам не обов’язково було підривати ГЕС, вони могли просто витягти клапани”;

“Україна відбирає воду в Криму”;

“Вона не вибухнула уся одразу, центральна частина була повільно зруйнована. Населення встигне виїхати, у ЗАЕС не буде проблем, а от Крим залишиться без води. Зрозуміло, що це потрібно лише Україні”; “Це контрнаступ – їм (українцям) дозволено все”;

Подекуди люди говорять, що росія в такий спосіб намагається помститись за нещодавні обстріли.

Серед коментарів під публікаціями британських та американських медіа знайшлось також місце для обвинувачування Америки у підриві ГЕС, багатьох турбує як швидко після цієї події піднімуться ціни, а хтось закликає не зупинятись надавати Україні якомога більше зброї.

Як Україна комунікувала зі світом про підрив Каховської ГЕС, та які зрушення отримала?

Реакція від міжнародної спільноти все ж була, хоча й запізніла. Відтак, екоактивістка Грета Тунберг опублікувала пост у твіттері, де вказала, що за цей екоцид має відповісти росія:

Пост екоактивістки. Фото: скріншот

«Цей екоцид як продовження неспровокованого повномасштабного вторгнення Росії в Україну є ще одним звірством, яке залишає світ втраченим для слів. Наші погляди знову звернені до Росії, яка має відповісти за свої злочини», — написала активістка.

Вам може бути цікаво

• Бахмутські екологи стурбовані ймовірним підривом Каховської ГЕС
• Окупанти заборонили евакуацію мешканців затопленого лівого берега Дніпра
• Евакуація з Нової Каховки та прихисток: перелік контактів волонтерів для херсонців

ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) вже направила в Україну екстрені вантажі для Херсонщини та готується реагувати на низку ризиків для здоров’я населення. Гендиректор ВООЗ Тедрос Гебреєсус заявив, що не можна недооцінювати негативний вплив розливу Дніпра на системи водопостачання, санітарію та охорону здоровʼя. 

ООН після хвилі хейту в соцмережах та за підсумками зустрічі глави МЗС Дмитра Кулеби і Координаторки системи ООН в Україні Деніз Браун повідомили про домовленості направити на постраждалі окуповані території лівобережжя групи ООН за умови отримання від РФ гарантій безпеки. Однак, чи дасть росія ці гарантії — питання без відповіді.

Федеральне агентство з технічної допомоги ФРН направило в Україну вісім вантажівок із гуманітарною допомогою. Для херсонців привезуть фільтри для питної води та електрогенератори. Далі буде відправлено все необхідне для проживання – намети, ковдри, розкладачки. Цю допомогу запросила Україна після знищення Каховської ГЕС.

В перші години підриву ГЕС росія отримала інформаційну перевагу

Каховська ГЕС. Фото: з відкритих джерел

Ймовірно, що Україна недостатньо гучно розповідала про техногенну катастрофу спричинену росіянами, як наслідок в перші години російська пропаганда заполонила соцмережі та деякі жовті видання. Внаслідок цього, з’явилися й докори в сторону України.

Згодом, впливові видання, такі як Reuters та AFP News почали публікувати неоднозначні заголовки, натякаючи, що винних у трагедії підриву ГЕС може бути двоє. Міністр МЗС Дмитро Кулеба зазначив, що таким чином преса підіграє російській пропаганді, яка в усьому звинувачує Україну.

У виданні The New York Times повідомили, що найімовірнішою причиною руйнування дамби Каховської ГЕС є вибух зсередини.

Видання з посиланням на інженерно-технічних фахівців та спеціалістів із боєприпасів пише, що наявні докази свідчать про те, що руйнування дамби спричинив вибух зсередини. Місцеві жителі повідомляли в соціальних мережах, що чули потужний вибух приблизно о 2:50 ночі, коли прорвало дамбу.

“Вибух у закритому просторі, коли вся його енергія спрямовується на конструкцію навколо, може завдати найбільшої шкоди. Навіть тоді, за словами експертів, для прориву дамби знадобилися б щонайменше сотні фунтів вибухівки (100 фунтів – приблизно 45 кг – ред.), – йдеться в матеріалі.

Жозеп Боррель. Фото: з відкритих джерел

Знадобилося лише декілька годин, щоб росія отримала перевагу й встигла запустити коло фейків про підрив ГЕС, зараз ця ситуація вже не критична. Є офіційні заключення від посадових осіб та іноземних авторитетних джерел, які підтвердили — ГЕС підірвали окупанти.

 «Греблю не бомбардували. Вона була знищена вибухівкою, встановленою в місцях розташування турбін. Ця територія перебуває під контролем росії», — головний дипломат ЄС Жозеп Боррель упевнений, що підривом ГЕС стоїть росія.

Однак, російська пропаганда не спить, й лише чекає наступного приводу, щоб дискредитувати Україну.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Дитина не обирає, де народитися. Але тисячі українських дітей, які з’явилися на світ під окупацією, зіткнулися з ще більшими проблемами: держава, громадянами якої вони є за законом, офіційно не може підтвердити сам факт їхнього народження. Свідоцтво з “днр” чи з окупованого Криму для України є просто клаптиком паперу, і єдиний шлях перетворити його на справжній документ — це суд, який може тривати роками. Так само й дорослі, які виїхали з тимчасово окупованих територій, можуть застрягнути за кордоном без жодного документа: посольство не має права видати паспорт, а без паспорта неможливо навіть підтвердити, що ти — це саме ти. 

Про це замкнене коло, про те, чому російський паспорт сам по собі не позбавляє українського громадянства, і які документи з окупації суд все ж бере до уваги — ми поговорили з адвокаткою Тетяною Ольховіковою, яка вже кілька років допомагає людям з ТОТ відновлювати українські документи. 

Виїзд з ТОТ

З якими проблемами з українськими документами найчастіше стикаються люди, які виїхали з ТОТ? І чи відрізняється ситуація для тих, хто застав окупацію ще неповнолітнім?

Тетяна Ольховікова пояснює, що найскладніше — це випадок, коли людина застала окупацію ще дитиною: тоді часто немає жодного офіційного підтвердження її особи, і доводиться відновлювати всю документальну історію з нуля. Якщо ж говорити про дорослих людей, то вони найчастіше зіштовхуються з відсутністю паспорта чи свідоцтва про народження, розбіжностями у написанні імен та прізвищ і втратою документів на майно. 

“Найчастіше люди стикаються з наступними проблемами: відсутність паспорта, відсутність свідоцтва про народження, відсутність даних у державних реєстрах. Можуть бути розбіжності в написанні прізвищ і імен, якщо це були  старі акти або якщо документів немає в базі. Втрата документів на майно. Або пропущення певних строків, які були встановлені законом, — і на реалізацію певних прав це вже часто відбивається саме в питаннях спадку майна. Потім це треба доводити в суді, а в нас, на жаль, така судова практика, яка каже, що перебування в окупації не є поважною причиною для пропуску строку, наприклад, для прийняття спадщини”, — пояснює адвокатка.

Що відбувається з документами людини, яка під час окупації була змушена отримати російський паспорт? Чи може це стати підставою для відмови у підтвердженні українського громадянства?

Ольховікова одразу знімає найпоширеніший страх: отримання паспорта РФ під тиском обставин само по собі не тягне за собою втрату українського громадянства. Люди отримували ці документи не з ідеологічних причин, а щоб зберегти майно, мати змогу пересуватися чи отримати доступ до базових послуг — і це, за її словами, суд бере до уваги.

“Сам факт отримання російського паспорта, якщо це було вчинено з гуманітарних причин, не означає автоматичну втрату українського громадянства. Люди були вимушені отримувати ці документи для того, щоб, наприклад, зберегти своє майно, мати можливість пересуватися або мати доступ до базових послуг. Тому не треба боятися надавати документи, які ви отримали в окупації — наприклад, це може бути свідоцтво про смерть чи свідоцтво про народження. Не треба боятися надавати їх українському державному органу, тому що навіть у судовій справі ми використовуємо ці документи як джерело доказів”, — каже фахівчиня.

Юридично це працює через принцип міжнародного права, який адвокатка називає ‘намібійський виняток” . Він дозволяє брати з окупаційного документа фактичну інформацію (дату й місце народження, дані про батьків), не визнаючи легітимності самого органу, який його видав.

Примітка. “Namibia exception” — це принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

“Намібійські винятки” вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

“Це такий принцип міжнародного права, згідно з яким документ, виданий окупаційною владою, не може братися судом до уваги і визнаватися, якщо його повне ігнорування призводить до серйозного порушення прав людини. Наприклад, якщо ми говоримо про факти народження або смерті, ми не можемо просто відмовлятися брати до уваги документи тільки тому, що вони видані в умовах окупації. Ми маємо взяти з нього інформацію, яка може бути джерелом додаткових відомостей, щоб встановити певний факт. Однак на практиці, на жаль, я знаю з власного досвіду роботи з клієнтами, що працівники державних органів інколи дають неприйнятні коментарі щодо таких документів або можуть надати недостовірну інформацію”, – коментує Тетяна Ольховікова.

Сама адвокатка зіткнулася з цим особисто: у відділі ДРАЦС їй надали недостовірну інформацію про порядок реєстрації смерті на окупованій території.

“Мені особисто в органі ДРАЦС надавали недостовірну інформацію про строки та порядок здійснення державної реєстрації смерті на окупованій території. Звичайно, я оскаржила це керівнику і отримала того ж дня результат. Тому я рекомендую не мовчати, відстоювати свої права і не боятися посилатися на документи, які ви отримали в окупації, показувати їх і наполягати на тому, щоб ваші права були реалізовані”.

Як людині довести своє українське громадянство та особу, якщо частину документів вона отримала на ТОТ або втратила під час окупації? Який алгоритм діє станом на 2026 рік?

За словами Ольховікової, все залежить від того, чи документувалася людина ще до окупації, тобто чи є про неї інформація в державних реєстрах.

“Головне питання тут — чи документувалася людина, коли вона ще не мала українського паспорта, і, відповідно, чи є інформація про неї в державних реєстрах. Якщо у людини вже був український паспорт, тоді вона звертається до державної міграційної служби, і там проводять ідентифікацію. Перевіряють дані про особу в державних реєстрах, встановлюють інформацію про цю особу і документують її, видаючи новий паспорт або продовжуючи документи, які потрібні”, — пояснює пані Тетяна.

Значно складніше тим, хто на момент окупації взагалі не встиг отримати паспорт — наприклад, дітям з окупованих у 2014 році областей, чиї дані просто не встигли зафіксувати в тодішніх, ще нечисленних, реєстрах. У такому випадку єдиний шлях — це встановлення особи через суд.

“У цьому випадку державна міграційна служба не може вас ідентифікувати, і буде використовуватися процедура встановлення особи через суд. Це відбувається шляхом опитування свідків — родичів, близьких осіб, які можуть підтвердити, що це саме ви. Також це відбувається шляхом відеоідентифікації, тобто через відео зв’язуються з цими близькими особами, і вони підтверджують вашу особу. Це не проста перевірка, що ви — це ви: державний орган має встановити, що ви дійсно маєте це ім’я, це прізвище, цю дату народження, і ця процедура займає не тиждень, а місяці”, — каже Тетяна Ольховікова.

На запитання, з чим людина живе весь цей час, якщо вона неповнолітня і опинилась в Україні без жодного документа, адвокатка відповідає прямо:

“Вона взагалі не має нічого. Просто має свідоцтво про народження, якщо воно є — і все. Я знаю, що деякі громади можуть надавати підтримку особам, які проходять цю процедуру: додатково надавати місце для проживання, гуманітарну підтримку. Але документи просто перебувають на розгляді, і людина чекає на їх отримання”.

Чи достатньо нинішніх юридичних механізмів для дітей, які пережили окупацію? Де найбільший законодавчий прогал?

Найгостріша проблема, за словами спікерки, виникає у тих, хто виїхав з окупованих територій одразу до сусідніх країн — Литви, Латвії, Польщі — маючи на руках лише свідоцтво про народження, без жодного паспортного документа. На початку повномасштабної війни ці країни приймали людей і без паспорта, але тепер ці ж люди не можуть ні виїхати з країни перебування, ні оформитися в Україні.

“Посольства, які захищають інтереси та права громадян за кордоном, не мають повноважень видавати українські паспорти. Посольство може видати лише посвідчення особи на повернення в Україну. І тут виникає проблема: для видачі посвідчення на повернення посольство також має підтвердити, що ви — це дійсно ви, а альтернативи цьому немає. І тут замикається коло: ви приходите, просите посвідчення, щоб отримати паспорт, а вам кажуть — а де ваш паспорт? І єдиний шлях, який залишається, — це звернення до суду для того, аби вашу особу встановили”, — пояснює адвокатка.

За її словами, державна міграційна служба часто формально підходить до таких справ і не враховує реальну ситуацію людей за кордоном. Серед її кейсів — діти, які були народжені під окупацією: виросли, виїхали за кордон лише зі свідоцтвом про народження і роками не могли ініціювати жодну процедуру, бо не мали паспорта.

“Державна міграційна служба, на мою думку, не завжди розуміє реальність. Вони не враховують, як людина має пересуватися без паспорта, куди вона може звернутися, тому що вона фактично залишається заблокованою в тій країні, де перебуває. Я розумію, що ці процедури створювалися до війни, коли така масова ситуація, як зараз, просто не передбачалась — але кількість громадян без жодного паспортного документа за кордоном сьогодні дуже велика, і у світі є країни, посольства яких мають повноваження приймати заяви на видачу внутрішніх паспортів. Чому в нас, попри війну і масштаб проблеми, посольства й досі не мають таких повноважень, я пояснити не можу”, — ділиться у розмові спікерка.

Окремо адвокатка наводить приклад, коли реєстрація народження дитини під окупацією можлива тільки через суд — бо жоден адміністративний орган України не має права визнати документ окупаційної влади про народження.

“Взагалі ніхто не може зареєструвати факт народження в окупації, окрім як на підставі рішення суду, бо в Україні немає жодного документа, який офіційно підтверджує таке народження. Тому ми йдемо в суд і кажемо: дивіться, ось у нас є документ з окупації, ось у нас є свідки, ось у нас є фотографії, — і надаємо все це, щоб суд ухвалив рішення. У моїй практиці такий кейс був успішним, і дитині вдалося отримати українське свідоцтво про народження, хоча сам процес зайняв не один рік”, — ділиться кейсом фахівчиня.

З якими проблемами люди, які виїхали з Донеччини/Луганщини ще у 2014–2015 роках, звертаються найчастіше?

За спостереженнями пані Тетяни, у цієї категорії людей найпоширеніші проблеми — це ідентифікація особи, підтвердження свідоцтв про народження або смерть та відновлення інших актів цивільного стану.

“Найчастіше це паспорти, ідентифікація особи, свідоцтва про народження, про смерть та інші документи цивільного стану, які можна відновити. Паспорти можуть бути невидимими, бо реєстраційні заклади, які діяли до 2014 року, не були перенесені в цифровий архів, і це знову потрібно підтверджувати через суд. Також дуже поширене питання — це продовження й отримання статусу ВПО, підтвердження вашої попередньої реєстрації. Це стосується насамперед Донецького й Луганського напрямків, де, знову ж таки, не збереглися попередні дані”, — пояснює пані Тетяна.

Ще одна масштабна категорія справ — втрата документів на майно, особливо у зруйнованих містах, коли реєстр не містить даних про право власності.

“Такі документи можуть бути пошкодженими, старими, такими, які не перенесені в реєстр, і, відповідно, відновити їх складно. Це дуже актуально, наприклад, для міст, які були зруйновані — люди отримують компенсації за зруйноване майно, і щоб отримати компенсацію, треба довести, що ви є власником. А якщо це не зареєстровано в реєстрі, доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити цей факт”.

Скільки часу зараз займає встановлення факту належності особи чи права власності через суд?

Тут адвокатка відверта — швидких рішень чекати не варто. Суди перевантажені, відчувають кадровий дефіцит і не завжди витримують навіть ті процесуальні строки, які прописані законом. Орієнтуватися можна на строк від 6 місяців, і це буде позитивним сценарієм.

“Я б орієнтувалася на те, що судовий процес може тривати доволі довго — суди перевантажені, є кадровий дефіцит, справи розглядаються не швидко. Навіть попри те, що для деяких категорій встановлені законні строки, на практиці вони не завжди витримуються. Я б не очікувала тут якогось швидкого позитивного сценарію”, — пояснює вона.

Що людина може зробити вже зараз, якщо державний орган відмовляється видати або відновити українські документи? Коли справді потрібен адвокат?

Головна порада Тетяни Ольховікової — фіксувати абсолютно все: усі звернення, номери реєстрації заяв, дати й формулювання відмов:

“Якщо вам щось не надається і ви не розумієте, як отримати потрібну послугу, ви можете звернутися з адвокатом до керівника цього органу. Можна подавати письмові звернення, фіксувати, з якими питаннями ви зверталися, які підтвердження надавали, який номер реєстрації вашої заяви. Усе це потрібно фіксувати, щоб мати докази, якщо доведеться звертатися до суду. Тому я рекомендую все записувати”.

За її словами, навіть формальна відмова державного органу — це не кінець процесу, а лише привід іти далі, у суд.

“Не варто сприймати відмову як остаточне рішення — це не так. Її можна оскаржити або встановити необхідний факт через суд. Це все вирішується, але треба підготуватися і підсумувати всі свої звернення заздалегідь. Коли справа доходить до суду, саме зафіксовані звернення й відмови стають головними доказами того, що людина намагалася отримати послугу законним шляхом”.

Що, на вашу думку, держава повинна змінити в законодавстві, щоб люди могли швидше відновлювати документи та підтверджувати громадянство?

Насамкінець Тетяна Ольховікова виділяє кілька найбільш нагальних, на її погляд, змін — і в центрі уваги знову опиняються діти без паспортів.

“Я б виділила декілька найбільш нагальних речей. Перше — це спрощення підтвердження громадянства України та отримання документів на особу для дітей: якщо людина не має паспорта, вона не може почати жодну іншу процедуру, і весь процес просто зупиняється на самому початку. Друге — я думаю, що варто створити спеціалізовані підрозділи державних органів, які працювали б саме з громадянами з тимчасово окупованих територій. Головне, щоб не було упередженого ставлення до таких людей — жодного страху чи підозри щодо цих документів. Люди просто мають змогу підтвердити свою особу й іти далі”.

Окремо адвокатка наголошує на потребі уніфікованого підходу до документів, виданих в окупації, — щоб кожен орган не трактував їх по-своєму.

“Я б ще додала, що потрібен більш зрозумілий і системний підхід до роботи з документами, які люди отримали в окупації. Ми вже говорили про те, що ці документи автоматично не визнаються, але з них має братися важлива інформація — і тут потрібен чіткий, єдиний підхід”, — резюмує наша спікерка.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У дитячій версії застосунку Monobank з’явилася нова кнопка “Попросити гроші у батьків”. За її допомогою дитина може сформувати запит на певну суму, а батьки — погодити його або відхилити.

Про нову функцію повідомив співзасновник Monobank Олег Гороховський.

Як працює нова функція Monobank

Для надсилання запиту дитині потрібно натиснути кнопку “Попросити гроші у батьків”, після чого вказати необхідну суму. До запиту також можна додати коментар. Після надсилання батьки отримують сповіщення. Вони можуть вирішити, чи переказувати зазначену суму, або відхилити запит.

За словами Гороховського, на прийняття рішення у батьків є 24 години. Для нової функції також встановили обмеження. Дитина може надіслати до п’яти запитів на гроші протягом одного дня.

До теми:

Скільки коштує зібратися до школи у 2026 році: редакція проаналізувала ціни

Як дізнатися IBAN рахунку в мобільних застосунках Приватбанку, Монобанку та Ощадбанку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!