Пропагандистські канали намагаються довести, що в Німеччині українці стають ледь не бездомними. Інфопривід знайшли на каналі Euronews. На новинному порталі розмістили відео із українкою, яка розповідає, що в Німеччині вона залишилася без житла.

Редакція «Бахмут. IN.UA» розпитала бахмутянку Ганну Петриченко, яка проживає в Німеччині про те, як там допомагають біженцям із України та, чи справді є проблема із житлом?

Яка ситуація із житлом в Німеччині?

За словами бахмутянки, яка живе в евакуації в Берліні, вона або ж люди в її оточенні — не зустрічалися із кризою житла закордоном. 

«Мій досвід і досвід людей, які мене оточують, а це широке коло, бо я відвідую тренінги та різні заходи для українців, волонтерю, працюю, не підтверджує тезу про те, що українці вимушені їхати з Берліну, бо житла немає. І не чула, щоб українцям відмовляли в допомозі», — каже бахмутянка.

Бахмутянка Ганна Петриченко по центру світлини. Фото: надане героїнею

Вона додає, що разом з родиною їй довелося змінити чотири квартири перебуваючи закордоном. Німецькі родини, каже героїня, приймали її сім’ю безкоштовно та всіляко допомагали. 

До теми: Бахмутяни в евакуації: як інструктор з дайвінгу опинився в Німеччині

«Наразі я знайшла постійне житло. Його частково оплачує соціальна служба – Джобцентр. Можу погодитися з тим, що існує певна бюрократія. Питання оренди житла у великих містах є нагальним, та труднощі можна подолати. І наскільки успішним буде твій пошук залежить від твоєї власної відповідальності і наполегливості», — пояснює Ганна Петриченко.

Ролик, який використовують пропагандисти

Пані Ганна зазначає, що героїня ролика повідомила про проживання у 5-ти місцях, але не уточнила, яке це було житло. Можливо їй надали квартиру волонтери, безкоштовно пустили пожити в родину, або дали місце в гуртожитку. Так бувають випадки, коли просять звільнити житло терміново, і це стає проблемою. Якщо так сталося,  можна звернутися до соціальної служби і вони запропонують тимчасові варіанти.

«Є такі гуртожитки – Хайми. Це багатоповерховий будинок, обладнаний всім необхідним. Там є комендант, який може допомогти с заповненням документів. Також є модульні містечки в колишніх аеропортах, в Берліні їх два. Один будиночок займають дві родини. Є місця загального користування і особистий простір. Біженці з Сирії та інших країн Сходу проживають в таких умовах з 2015 року. Але держава дає можливість знайти окреме житло. Квартиру ви маєте знайти самостійно, але з коштами на оренду вам допоможуть. Є муніципальні забудовники, які надають житло в оренду на 30 відсотків дешевше ринкової ціни, на такі квартири можуть претендувати українці. Варто постійно моніторити відповідні сайти, соціальні мережі та запитувати в знайомих».

Система створена таким чином, що не ти обираєш житло, а власник обирає тебе. Ганна каже, що активно шукала квартиру протягом місяця. Присвятила цьому весь вільний час, наразі ділиться досвідом з іншими українцями. 

Складність полягає в тому, що після публікації пропозиції є короткий час, коли ти маєш встигнути подати заявку на огляд квартири. З 1000 заявок лише 30-40 родин отримують запрошення.

За місяць подивилася 30 квартир, а подавала близько 200 запитів

Пошуки квартири в Німеччині зайняли чимало часу бахмутянки. Фото: надане героїнею

Потрібно зауважити, що сам по собі пошук квартири чи дому — це не легкий процес будь-де, закордоном або й в своїй країні. Щоб знайти домівку доведеться витратити не тільки гроші, але й час. Це підтверджує наша співрозмовниця.

«За місяць я подивилася 30 квартир, а запитів подала близько двохсот. Лягала і прокидалася з телефоном в руках. Шукала інформацію скрізь, питалася про допомогу у тих, чиї пошуки виявилися вдалими», — ділиться деталями пошуку житла героїня.

Бахмутянка додає, важливо, щоб документи, які ви надсилаєте орендодавцю, були в потрібному форматі. Наприклад, файли повинні бути підписані німецькою мовою, а саме сканування зроблене в гарній якості. Не варто також запізнюватися на перегляд квартири.

Бюрократія в Німеччині

У відео опублікованому на каналі Euronews зазначають, що саме бюрократія є проблемою для біженців. Втім, наша співрозмовниця наголошує, що наявність законів та правил допомагає суспільству підтримувати високі соціальні стандарти. 

Саме ці чітко окреслені правила, часто не зрозумілі для іноземців, і створюють безпечний простір. У Німеччині є незвична для нас система листування за допомогою паперової пошти. Ганна вважає цей спосіб зручним. Про подію або зустріч тебе попереджають заздалегідь і є час підготуватися: домовитися з перекладачем, підготувати документи.

«Так є певні проблеми, бо закони про надання допомоги біженцям прописувалися не суто під нас. Та подивіться: попри певну інерцію бюрократичної машини, Європейський союз створює наразі закони, які полегшують життя українських біженців», — резюмує бахмутянка.

Українці в Німеччині

Порталь Амаль Берлін  нещодавно оприлюднив результати дослідження згідно із яким, з лютого 2022 року по 23 лютого 2023 року в Центральному реєстрі іноземців зареєстрували понад 1 млн біженців з України. Близько 37% з них хотіли б залишитися в Німеччині надовше. Ще 34% – лише до кінця війни.

Щодо житлового питання, то майже три чверті всіх біженців з України проживають у приватних квартирах або ж будинках. Близько 25% з них живуть у родичів або друзів, які вже були в Німеччині. 17% біженців живуть у готелях або гостьових будинках. Лише 9% живуть у комунальному житлі для біженців.

Найбільше біженців прийняла земля Північний Рейн-Вестфалія – 224 тис., Баварія – 152 тис., Баден-Вюртемберг – 136 тис., Нижня Саксонія – 111 тис., Гессен – 81 тис.

Зазначимо, що багато українських біженців досі живуть у тимчасових притулках. Така тенденція є, й людям доводиться тижнями або навіть місяцями очікувати на житло в спільних приміщеннях, які призначені лише для короткострокового первинного прийому.

Відомо, що у великих містах кількість місць майже вичерпана. У Берліні та Кельні , наприклад, заявили, що понад 90% доступних місць зайняті. У Лейпцигу теж вільного житла майже не залишилося. У Гамбурзі розшукують 5,3 тис. додаткових місць для житла. Однак, можна звернути увагу на інші міста в Німеччині, які менші за мегаполіси, але також зручні для проживання.

5 сайтів де шукати житло в Німеччині?

Квартира. Фото: з відкритих джерел

Якщо ви хочете знайти житло, але досі не змогли це зробити, радимо скористатися для пошуку наступними платформами: 

• Immowelt.de – це онлайн-платформа, де розміщують квартири та будинки у великих містах Німеччини без комісії для рієлторів.
• Unterkunft-ukraine.de – зручний сайт, де українці зможуть знайти тимчасове безкоштовне житло.
• Wohnungsboerse.net – це сайт, де ви самостійно можете створити свій профіль  й описати ваші потреби в домі. Наприклад, якщо ви шукаєте дім з твариною, то про це можна зазначити.
• Nena-apartments.de – це бюджетний варіант оселі, а точніше оренда житла в хостелі. Однак, тут є власна міні-кухня, інтернет для роботи й постільна білизна. 
• Help.tasso – це ідеальний варіант для тих, хто шукає дім з твариною. Все, що потрібно — це заповнити анкету про себе та домашніх улюбленців та чекати пропозиції.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!