Ще в 2011 році українка Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину. Тут жінка почала будувати своє життя, але коли в 2014 році почалася війна на Сході — Тетяна вирішила шукати способи допомогти, вже згодом вона приєдналася до осередку небайдужих людей, які організували волонтерську Спілку “Серце для України”. Сьогодні волонтерка допомагає й українському Бахмуту.

Історія переїзду

Тетяна Чернявська з гумдопомогою. Фото: Фейсбук

Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину наприкінці 2011 року, жінка працює в сфері кіноіндустрії. Зараз українка живе поблизу Бремена, коли в 2014 році почалася війна на Донбасі — жінка намагалася знайти однодумців, щоб допомагати, але це не одразу вдалося. Згодом Тетяні все ж пощастило знайти українську спільноту, яка допомагала Україні. Це було товариство жінок “Серце для України”.

“В 2015-2016 році жінки через українських волонтерів дізнавалися про потреби дітей, які залишилися без батька або без матері і збирали такі пакуночки до Нового Року їм, подарунки передали волонтерам, які адресно доставляли пакунок”, — розповідає волонтерка.

Осередок допомоги українців в Бремені

Склад, де збирають допомогу для України. Фото: особистий архів героїні

Крім запитів діток, волонтерки також намагалися закрити потреби в медикаментах, але це були невеликі партії. Учасниці спілки вирішили офіційно зареєструвати свою організацію, згодом вони почали організовувати культурні події в Бремені на підтримку України.

“Коли в лютому розпочалася повномасштабна війна весь Бремен вийшов на центральну площу. Ми організували 27 лютого проукраїнський мітинг, нас прийшло підтримати п’ять тисяч людей, на заході виступали місцеві політики”, — згадує Тетяна Чернявська.

Через короткий час жінки знайшли великий склад і розпочали масштабну волонтерську роботу. Приміщення Спілці надали безкоштовно, гуманітарну допомогу збирали всі разом. Перша вантажівка поїхала до України 11 березня, маршрут був до села Валки — це Харківська область. Таких машин, під зав’язку забитих важливими речами, було багато.

Волонтерство зсередини

Для діток організували свято в Бремені. Фото: особистий архів героїні

В 2018 році пані Тетяна стала заступником голови Спілки та ще більше поринула у організаційні процеси. Жінка зазначає, що в Спілці всі працюють виключно на волонтерських засадах, ніяких коштів люди за це не отримують. У всіх жінок є основна робота, однак вони щодня приходять допомагати: сортувати допомогу, грузити та втрамбовувати в машину.

Кожен виділяє стільки часу — скільки може собі дозволити. Зараз в Спілці працюють приблизно 50 осіб, це всі активні бджілки, з усмішкою каже пані Тетяна. Багато сімей прийняли в родину біженців, є волонтери, які допомагають з перекладом, є ті, хто сортують, чи підписують коробки з гумдопомогою на складі. В основному до України направляють два види допомоги: медичну та власне, гуманітарну.

Волонтери купили операційні ліжка, турнікети, ліки в промислових масштабах та індивідуальні аптечки, консерви, генератори, пелюшки для дорослих, памперси, дитяче харчування.

Читайте також: «Ми просто приїхали з України й самі себе організували»: як українки в Бухаресті створили собі робочий простір

Допомога Бахмуту

Мітинги на підтримку України в Німеччині. Фото: Фейсбук

Допомагати Бахмуту німецька Спілка “Серце для України” почала завдяки Дмитру Бальтюкову. Річ у тому, що в 2021 році пані Тетяна знімала в Україні фільм під назвою “Ветеран”, тому режисерка шукала ветеранів війни, брали участь й бійці Донецького фронту. З цими людьми волонтерка продовжила тримати зв’язок.

15 лютого 2022 року фільм “Ветеран” вийшов у світ, а в кінці лютого ця стрічка стала реальністю для України, пригадує продюсерка.

“Коли ми відправляли допомогу в кінці лютого, я почала питати хлопців, що й куди відправляти. Дмитро мене направив, сказав: “Ось, в Бахмуті потрібно й тоді ми спакували першу машину на Бахмут”, — розповідає волонтерка.

Місцеві жителі придбали електрогенератор, який планують відвезти в Бахмут. Фото: Фейсбук

Німецькі медіа й російська пропаганда

В німецькому суспільстві, на жаль, досі є медіа, які лояльні до росії та часом, можливо несвідомо просувають російські наративи в німецьке суспільство. Ми запитали у волонтерки її думку стосовно цього:

“Ми теж бачимо це, і знаємо хто за цим стоїть. Скажу насамперед, що медіа у Німеччині демократичні…У нас є журналісти, які працюють в гарячих точках й показують все як є. Є звісно й інші медіа, які працюють на іншу сторону, на пропаганду”, — зазначає пані Тетяна.

Попри те, в Бремені є дуже багато людей, які допомагають та підтримують Україну. 

“Є політики, а є прості люди. Прості люди нам допомагають, купують консерви й привозять нам. Ці люди задали собі питання, на якому вони боці й вони підтримують нас. Німецькі пенсіонери інколи нам надсилають кошти зі свого дня народження, тобто, вони не купують подарунки, а жертвують ці кошти”, — розповідає волонтерка.

Гордість за українську кров

В Спілці “Серце для України” волонтерять не тільки українки, є й громадяни Німеччини, пояснює нам заступниця організації. Ща словами, пані Тетяни, одна з нових волонтерок, за національністю німка — знайшла в своїх архівах згадку про українську рідню й дуже пишається, що в ній тече українська кров.

“Вона так зраділа, коли дізналася. Розповідала нам: “В мене прабабуся з України, в мене ж теж кров українська є”. Вона нам дуже допомагає”, — з усмішкою каже пані Тетяна.

Фінансування Спілки й вступ до осередку

Допомога зібрана для Бахмута. Фото: Фейсбук

Спілка фінансується коштом й пожертвами небайдужих, в основному це маленькі донати. Кошти збирають на офіційні реквізити, також самі німці на службі в храмах часто пропонують поставити скриньки для пожертв фонду. 

Крім цього, волонтери влаштовують культурні заходи на підтримку України, де також збирають кошти.

Щоб потрапити до Спілки необхідно заповнити форму та внести членський внесок — 8  євро. Новим людям в Спілці завжди раді, адже вільних рук завжди бракує, тож якщо ви опинилися в Бремені й шукаєте спосіб допомогти Україні — заповніть форму за посиланням.

Зазначимо, що допомогти можна різними способами: організувати дозвілля для українських дітей в Бремені, взяти участь в мітингу або ж допомогти із сортуванням речей. У Спілці “Серце з Україною” чекають небайдужих й готових допомогти.

Якщо ви хочете допомогти коштами Спілці – надаємо реквізити:

Код: 29050101
Рахунок: № 81492795
IBAN DE08 2905 0101 0081 4927 95
Призначення: Допомога Україні
Контакт: [email protected]

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Як організувати виробництво окопних свічок на домашній кухні: історія небайдужої бахмутянки

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.

Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.

monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази

Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.

Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.

“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.

Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:

• оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
• розрахунки за медичні послуги за межами України;
• грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
• придбання військового спорядження та амуніції.

Читайте також:

Соціальна допомога замість пенсії: критерії отримання та інструкція з онлайн-оформлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.

Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.

Сексуальність та стосунки з тілом після поранення

У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.

Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.

Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:

• деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
• військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
• частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
• частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості. 

На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.

Інформаційний вакуум на етапі лікування

Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.

Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.

У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.

Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.

Прийняття тіла та відновлення лібідо

Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.

Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.

Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.

Перші сексуальні практики після поранення

Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.

Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:

• військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
• дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
• для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
• перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.

Читайте також:

Виплати військовим у 2026 році: різниця між бойовими та грошовим забезпеченням

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!