14-річна Каміла Галушка навчається в Бахмутській школі №5. Талановита донеччанка пише патріотичні вірші. Змалку дівчинка була творчою, а жагу до мистецтва почерпнула від матері.
Каміла Галушка поділилася із редакцією «Бахмут. IN.UA» своєю історією.
Навчання в Бахмуті та перші вірші
Каміла через повномасштабну війну була змушена із родиною евакуюватися до Дніпра, раніше дівчина відвідувала Бахмутську школу №5 та музшколу, практично весь свій вільний час юнка проводила в Бахмуті.
«Бахмут — я вважаю рідним містом. Ще в 4 рочки мене віддали на танці та вокал й саме з цього віку мені дуже сподобалося співати й виступати на сцені. Вірші я почала писати у 8-9 років, коли почалися перші Олімпіади й конкурси», — розповідає Каміла.
Дівчина багаторазово виступала на сцені палацу культури імені Мартинова, також брала участь у конкурах у Полтаві та Києві.
Героїня каже, що натхнення писати вірші здебільшого приходить вночі. Після перегляду новин, настрій не найкращий, але свої емоції та внутрішні переживання Каміла переносить у вірші.
«Основну думку я пишу вночі, а потім підбираю інші формулювання, слова. Вдосконалюю вірші. Рідні мене підтримують, цікавляться, коли вийде новий вірш», — ділиться тонкощами праці Каміла.
Свій перший вірш дівчина опублікувала у каналі волонтерки Інни Гайдай, й він одразу зібрав багато позитивних реакцій. Надихнула на це подруга, каже Каміла.
Вірші Каміли
Бахмут. Фото: Олександр Сотніков
***
Люблю край Бахмутський рідненький
За те, що у мене він є.
Люблю Україну я неньку,
Що пишно садами цвіте.
***
Я дуже люблю рідний Бахмут,
Тут затишок кожний знайшов.
Вважаю, що через троянди
В десяточку кращих ввійшов.
***
З’являється вільна хвилинка,
Іду своїм містом гулять,
На березі річки Бахмутки
Приємно мені спочивать.
***
Здоров’я всім зичу і миру,
Нехай світом править добро!
Бажаю лишатись Людиною,
Яким би життя не було.
***
Я мрію про мир в Україні,
Щоб пишно черешня цвіла,
Щоб діти були всі щасливі
І щоб закінчилась війна.
Мирне місто. Фото: Бахмут в Об’єктиві
Що таке Україна?
Це – червона калина
І висока тополя,
Що від вітру шумить.
Це – поля золотисті,
Чорнобривці вогнисті,
І лелека, що гордо
На даху в нас сидить.
***
Що то є Україна?
Це – пісні солов’їні.
Я їх так полюбляю
Слухати навесні.
Це – у полі криниця
І джерельна водиця,
І той ключ журавлиний,
Що у вирій летить.
***
Що таке Україна?
Це – Бахмутська дівчина
У віночку барвистім
Біля хати стоїть.
Всім маленьким серденьком
Я люблю свою неньку,
Хай молитва за неї
Аж до Бога летить
Читайте також: Поетеса з Бахмута Валерія Глущенко розповіла про перші творчі вечори, Вільний мікрофон та евакуацію
Лебідь в Бахмуті. Фото: Бахмут в Об’єктиві
Співали солов’ї, цвіла калина,
І дарувала радість нам весна.
Хто б міг подумати, що в Україну
Прийде ця клята і страшна війна.
***
Без жалю мармур хмар шматує небо,
І танки орють землю повсякчас.
Гримлять гармати, кулі б’ють невпинно,
І кров’ю заливається Донбас.
***
Летять «Шахіди» , «Камікадзе» – дрони
В усі куточки рідної землі.
Але тримають хлопці оборону!
Заради нас вони на фронт пішли…
***
Прийде весна, знов зацвіте калина ,
І заспівають дзвінко солов’ї.
Єдина! Сильна! Мирна Україна.
Підніме крила до небес свої!
***
Алея Троянд. Фото: з відкритих джерел
Додому хочу
Я прокидаюся вранці,
Мрію лише про одне :
Як хочу додому потрапити,
Як шкода, що знищено все..
***
Чому я повинна страждати
В постійних думках своїх лячних?
Коли повернуся до хати?
Чи зможу спокійно там спати?
***
Немає куди повертатись:
Завали скрізь і руїни.
Нема до кого пригортатись:
Живу тепер на чужині.
***
Чому, я не знаю, боятися
Домівки рідної стала?
Могила там рідної мати,
Чи може вже і пустая?
***
Хто право дав вам чіпати
«Домівку» матусі моєї ?
Вона ж не навмисно обрала
Той дім без вікон та дверей.
***
Вона так хотіла жити,
Навчала дітей у школі.
Як ви могли її вбити?
Крається серце від болю…
***
Скрізь кулі летять смертельні ,
Руйнують садки і школи.
І навіть на кладовищах
Земля у вирвах здорових.
***
Забрала війна матусю,
Мою дорогу, рідненьку.
За неї тепер молюся
І за Україну – неньку.
***
Бахмут цвіте. Фото: Іван Сидоров
Людина без мрії, як пташка без крил,
Або без водиці криниця.
А мрії мої додають мені сил,
І кличуть вперед таємниці.
***
Я мрію про мир і щасливе життя
На нашій квітучій Вкраїні.
Щоб кожна родина і кожне дитя
Були, як ніколи, щасливі.
***
По полю пшеничному хочу я йти,
З волошок віночок сплітати.
Веселку в долоньках своїх принести
До рідної батьківської хати.
***
І слухать вночі дзвінкий спів солов’я,
З джерельця воду чисту пити.
Хоча і маленька, але мрію я,
Щоб марно життя не прожити.
Фото: «Бахмут. IN.UA»
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!
