Володимир Березін — краєзнавець, громадський діяч та активіст виклав свої думки, щодо розбудови громади після перемоги. Яким досвідом може поділитись наш Бахмут — читайте в матеріалі.

Наші міста вже одного разу звільняли й у нас є унікальний досвід – що робити після деокупації, вважає пан Березін та наводить основні тези такого досвіду.

Без виборів, але з демократією

Виборів у прифронтових громадах не потрібно проводити, однак треба продовжувати призначати військові адміністрації. Необхідно створити в громадах регулярні наради учасників бойових дій.

Крім того, треба робити на постійній основі зустрічі керівництва громади зі всіма охочими, тобто віче у формі громадських слухань із заслухуванням, фіксацією та наданням відповідей на всі пропозиції, що поступають, вважає Березін.

Подібний досвід був у Дружківці у 2014-2015 роках. Головне – не просто звітувати владі, а слухати, надати можливість людям висловлювати свої думки. Щоб не робити для нас без нас, пише Володимир Березін.

Співпраця з правоохоронними органами

На думку, Володимира Березіна слід організувати обов’язкову щотижневу зустріч з керівництвом місцевої поліції всіх охочих. 

“В Костянтинівці це робили з 2015 по 2019 роки та довели їх (ред. зустрічей) ефективність”, — вважає Володимир Березін.

Під час таких зустрічей поліція системно звітує, що зробили за тиждень, відповідає на питання. Крім цього, це — унікальна можливість кожного охочого прийти та зробити заяву, яку поліція буде зобов’язана розслідувати.  

Правоохоронці, держслужбовці, працівники культури та освіти повинні бути головними державниками та показниками українськості та патріотизму. Громадськість повинна їх постійно контролювати та атестувати. 

Читайте також: «Ми тоді були голодні, злі і в нас мотивація була більша!», – Віктор Шендрік про розвиток демократичного руху у 90-ті

З матеріалу про здобуття Бахмутом історичної назви

Громада на першому місці

В громадах повинні працювати Ради підприємців, Громадські ради для ГО, ради профспілок, ради релігійних організацій, екологічні ради тощо. Це також важливе при пропорціональних партійних виборах, вважає ексдепутат. 

Громадські слухання, сходи громадян за місцем проживання, сільські, вуличні сходи повинні бути постійною практикою. Це, а не гарні дороги та фасади є головним показником роботи влади.

“Кожна цеглина, кожний цвях в місті повинні кричати, яка наша громада українська. Це навіки наша головна культурна та екскурсійна привабливість. Треба робити календарі, щоб всі 365 днів в році були заповнені видатними людьми та подіями. Екскурсії повинні робити діти та молодь для дітей та молоді. Бо, як говорив Олекса Тихий, якщо діти виховують дітей – вони краще виховуються самі”, — пише краєзнавець.   

Сталий розвиток екосвідомості

В Стратегії розвитку громади обов’язково повинна бути — дружність до природи. Це й виховання на свіжому повітрі (тим паче, якщо школи зруйновані), пошук та використання альтернативних джерел енергії, озеленення, визнання головної річки громади – пам’ятником природи, який офіційно береться під охорону, розмірковує Березін.

Крім того, влада повинна всіляко підтримувати та створювати, якщо їх ще немає органи самоорганізації населення — територіальні, квартальні чи вуличні комітети. Необхідність розвитку ОСББ вже всім зрозуміла. 

“Ми зараз воюємо (в тому числі інформаційно) за правду, тому давайте забезпечимо правду в тилу. І для цього не обов’язково чекати Перемоги” — підсумовує Володимир Березін.

Головне фото: з архіву Володимира Березіна

Читайте також: Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання? (Оновлено)

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Панську купальню” в Іванівському, яку зображено навіть на гербі села, роками називали спорудою царських часів. Однак знайдене в газеті “Кочегарка” за 1927 рік свідчення ставить цю версію під сумнів. У публікації описана новозбудована гідротехнічна споруда біля Красного, її конструкція та історія появи водозабору.

Що вдалося з’ясувати про походження пам’ятки та чому сучасна будівля все ж залишає питання для дослідників — розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.

“Панська купальня” в Іванівському: що це за споруда

Гідрологічна споруда на території Іванівського водозабору давно стала однією з впізнаваних особливостей села. Саме її називають “Панською купальнею”, а зображення споруди присутнє на гербі Іванівського. Через відсутність доступних тривалий час письмових джерел навколо її походження з’явилися різні версії. Одні пов’язували споруду з дореволюційним періодом і називали її “царською”, інші припускали, що вона значно молодша.

Нові відомості дозволяють точніше говорити принаймні про історію водозабору та споруди, яка існувала тут у 1920-х роках. Ключовим джерелом стала публікація в газеті “Кочегарка” №198 за 1927 рік. У ній журналіст описував новий водопровід та споруду, яку можна було побачити на Костянтинівській дорозі неподалік спортивного стадіону.

Автор називає її “баштою” та описує як невелику високу грановану кімнату. Усередину можна було потрапити сходами. З приміщення через вікна відкривався вид на велику поверхню води. Особливу увагу в описі привертають “венеціанські вікна”. По обидва боки споруди їх було по сім. Також у тексті згадуються залізобетонні конструкції, вентиляційні та світлові труби. Тобто йдеться не про стару панську садибу чи декоративну споруду, а про об’єкт, безпосередньо пов’язаний із роботою водопроводу.

Як у Красному з’явився новий водопровід

Газета 1927 року також описує історію місцевого джерела. Насосна станція, за описом журналіста, розташовувалася біля села Красного, яке в тексті також пов’язується з Голубівськими Ступками, біля підніжжя крейдяних гір.

До появи нового водопроводу місцеві жителі користувалися водою з криниці. У матеріалі зазначається, що після прибуття техніків та спеціалістів було ухвалено рішення облаштувати тут водопровід. Над криницею спочатку звели дерев’яну будівлю, укріпили зруб, проклали труби та встановили фільтр. Паралельно спорудили насосну станцію та водонапірний бак.

Згодом систему мали вдосконалити відповідно до санітарних вимог. Для цього пробили дві глибокі свердловини, а до 10 жовтня 1927 року планували завершити будівництво збірного колодязя, який мали з’єднати із ними. Таким чином, джерела свідчать: водозабір у цій місцевості активно облаштовували саме у 1920-х роках.

Чи була “Панська купальня” збудована за царських часів

Знайдена публікація є важливим аргументом проти версії про “царське” походження споруди, пишуть у музеї, принаймні якщо під нею мається на увазі будівля водозабору, описана у 1927 році. Газета прямо розповідає про нове будівництво водопроводу та споруду, яка з’явилася в процесі його облаштування. Тобто наявні письмові свідчення вказують на появу відповідного об’єкта вже після встановлення радянської влади. Водночас називати це остаточним доказом того, що сучасна “Панська купальня” є саме тією спорудою 1927 року, було б неправильно, вважають в музеї.

Є ще одна важлива деталь. Опис та фотографії споруди 1920-х років не повністю відповідають тому вигляду, який об’єкт мав перед повномасштабним вторгненням. На фотографіях різних років можна побачити, що споруда змінювалася. Саме тому виникає питання: чи збереглася будівля 1927 року, чи після руйнувань її перебудували або звели заново.

Це питання поки залишається відкритим. Окремим аргументом на користь пізнішої перебудови можуть бути будівельні матеріали сучасної споруди — зокрема цегла та бетон, які, за оцінкою дослідника, можуть відповідати другій половині ХХ століття. Однак без додаткового документального підтвердження це залишається версією, а не встановленим фактом. Можливо, споруда була пошкоджена під час Другої світової війни та згодом відновлена. Водночас для підтвердження цього потрібні архівні документи або інші джерела.

До теми:

Історія круглої “сталінки” у Бахмуті: від Будинку спеціалістів до руйнувань війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вересень 2026 року принесе кілька гучних серіальних прем’єр і повернення популярних шоу. Серед них — другий сезон кримінальної комедії “Джентльмени”, спіноф серіалу “Річера “Ніглі”, шостий сезон шпигунського трилера “Кульгаві коні”, нова частина антології “Монстр” та комедія “Брати” з Меттью Макконахі й Вуді Гаррельсоном. Трейлери частини цих проєктів уже доступні, тому можна заздалегідь визначитися, що дивитися восени.

“Джентльмени” — 2 сезон

Дата прем’єри: 3 вересня 2026 року, Netflix.

Другий сезон серіалу Гая Річі продовжить історію Едді Горніманна, який після смерті батька несподівано успадкував аристократичний маєток разом із кримінальним бізнесом, що працював на його території. У новому сезоні Едді вже не намагається просто втриматися на плаву. Він розширює свою кримінальну імперію, а його союз із Сьюзі Гласс опиняється під тиском. Разом із новими проблемами з’являються й нові гравці, які претендують на частину прибуткового бізнесу.

Netflix підтвердив, що другий сезон стартує 3 вересня. Платформа також уже продовжила серіал на третій сезон.

“Ніглі” — новий серіал зі світу “Річера”

Дата прем’єри: 16 вересня 2026 року, Prime Video.

Франческа Ніглі, яку Марія Стен грала у “Річері”, отримує власний серіал. Героїня залишає роль другорядної союзниці Джека Річера та стає центральною персонажкою кримінальної історії. Після завершення служби у військовій спеціальній слідчій частині Ніглі працює приватною детективкою в Чикаго. Її нове розслідування починається після смерті знайомого, обставини якої здаються підозрілими. Пошуки правди поступово приводять героїню до небезпечної змови.

Усі вісім епізодів першого сезону Prime Video планує випустити одночасно 16 вересня. У серіалі також з’явиться Алан Рітчсон у ролі Джека Річера.

“Кульгаві коні” — 6 сезон

Дата прем’єри: 16 вересня 2026 року, Apple TV.

Шостий сезон британського шпигунського серіалу з Ґері Олдманом знову поверне глядачів до Слау-Гаус — підрозділу британської розвідки, куди потрапляють агенти, які припустилися серйозних професійних помилок. Джексон Лемб та його команда знову опиняться в центрі небезпечної операції. Цього разу агенти самі стають мішенню та змушені діяти в умовах, коли безпека всієї команди опиняється під загрозою.

Шостий сезон складатиметься з шести епізодів. Перший вийде 16 вересня, після чого серіал виходитиме щотижня до 21 жовтня.

“Монстр: Історія Ліззі Борден”

Дата прем’єри: 17 вересня 2026 року, Netflix.

Четвертий сезон антології “Монстр” Райана Мерфі та Ієна Бреннана цього разу звернеться до однієї з найвідоміших кримінальних справ США кінця XIX століття. У центрі сюжету — Ліззі Борден, яку звинуватили у вбивстві батька та мачухи сокирою у 1892 році. Роль Борден виконує Елла Бітті. Серіал досліджуватиме не лише сам злочин, а й життя героїні, її стосунки з родиною та обставини, які передували трагедії.

Netflix випустить новий сезон 17 вересня.

“Брати” — Меттью Макконахі та Вуді Гаррельсон

Дата прем’єри: 23 вересня 2026 року, Apple TV.

Меттью Макконахі та Вуді Гаррельсон зіграють вигадані версії самих себе у новій комедії “Брати”. Серіал обігрує реальні чутки про те, що актори можуть мати спільного батька. За сюжетом після невдалого весілля доньки Вуді приїжджає разом із родиною до ранчо Меттью в Остіні. Там мати Макконахі випадково розкриває давню сімейну таємницю: чоловіки можуть виявитися братами.

Вуді вирішує з’ясувати правду, тоді як Меттью паралельно намагається розібратися з іншою проблемою — можливим балотуванням на посаду губернатора Техасу. Перші два епізоди восьмисерійного серіалу вийдуть 23 вересня, після чого нові серії публікуватимуть щосереди до 4 листопада.

Який серіал вересня обрати

Вереснева добірка охоплює різні жанри: від кримінальної комедії та бойовика до шпигунського трилера, true crime-драми та ситкому. Якщо хочеться продовження знайомих історій, варто звернути увагу на “Джентльменів” або “Кульгавих коней”. Для шанувальників бойовиків головною новинкою стане “Ніглі”, а прихильникам кримінальних історій можуть підійти “Монстр” і “Брати”.