Минулого тижня у Кам’янці-Подільському відбувся ювілейний концерт з нагоди 120-річчя Бахмутського фахового коледжу культури і мистецтв ім. І. Карабиця.
На урочистий захід завітали почесні гості, а також представники культури і освіти з Донеччини і Хмельниччини. Під час святкової програми викладачі та працівники коледжу отримали грамоти і подяки від Донецької облдержадміністрації і Національної Музичної Академії України.
Виступи солістів і колективів Бахмутського коледжу стали справжнім святом для кожного кам’янчанина і гостя концерту. Незабутні враження залишили номери оркестру народних інструментів, естрадного та камерного хору, духового та камерного оркестру.
Редакція «Бахмут IN.UA» в ексклюзивному фоторепортажі показує, як проходив грандіозний концерт.
Вихованці коледжу готуються до виступу на свіжому повітрі поблизу Будинку культури в Кам’янець-Подільському. Фото: Роман Потапенко
Початок концертної програми. Фото: Роман Потапенко
Гості насолоджуються концертною програмою. Фото: Роман Потапенко
Виступ баяністів і скрипалів. Фото: Роман Потапенко
Глядачі дивляться концерт. Фото: Роман Потапенко
Заступниця голови Донецької обласної державної адміністрації Юлія Костюніна вручила грамоти і подяки працівникам коледжу. Фото: Роман Потапенко
Директор мистецького коледжу Вячеслав Паржицький на сцені. Фото: Роман Потапенко
Виступ колективу Бахмутського коледжу. Фото: Роман Потапенко
Колектив Бахмутського коледжу виконує музичний твір. Фото: Роман Потапенко
Музична композиція у виконанні колективу Бахмутського коледжу. Фото: Роман Потапенко
Виступ вихованців естрадного хору. Фото: Роман Потапенко
Скрипалі починають виступ.Фото: Роман Потапенко
Диригент керує інструменталістів. Фото: Роман Потапенко
Номер оркестру народних інструментів. Фото: Роман Потапенко
Класичний танець у виконанні вихованців коледжу. Фото: Роман Потапенко
Бальний танець у виконанні вихованців коледжу. Фото: Роман Потапенко
Український народний танець у виконанні вихованців коледжу. Фото: Роман Потапенко
Директор мистецького коледжу Вячеслав Паржицький нагороджує грамотами колектив закладу. Фото: Роман Потапенко
Виступ естрадного хору. Фото: Роман Потапенко
Виступ камерного хору. Фото: Роман Потапенко
Виступ духового оркестру. Фото: Роман Потапенко
Спільна світлина співаків коледжу. Фото: Роман Потапенко
12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.
Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.
Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року
Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.
Галина Докашенко / фото ГІІМ
“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.
17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.
Володимир Рибак / фото Небесна Сотня
“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.
Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.
Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.
“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.
19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.
Ким Володимир Рибак став для горлівчан
Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.
“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.
Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.
“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.
Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.
“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.
Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.
За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.
Що відомо про підрозділ “Рубікон“
Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.
Зокрема, підрозділ застосовує:
FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
морські безпілотники.
Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.
12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. […]
Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На […]
У грудні 2022 року на окупованій Донеччині запрацювало управління росреєстру по “днр”. Ця структура займається реєстрацією та переоформленням нерухомості на ТОТ у російську систему. Також […]
Земельна ділянка у Лиманській громаді, легкове авто і понад 1,6 мільйона зарплати — таке майно і доходи декларує Павло Челпих, директор Департаменту з питань цивільного […]
На Донеччині тривають активні бойові дії. Найактивніше росіяни атакують на Покровському напрямку, де протягом доби зупинили понад 30 штурмів. Загалом на Донеччині зафіксували 61 наступальну […]
