Історично Україна мала декілька разів узаконити свою державність, але зрештою це сталось лише в кінці XX століття. Чому ця дата припала саме на 28 липня, та від якої відправної точки у світовій історії насправді починається українська державність, – у нашому матеріалі. 

Сьогодні, 28 липня, наша країна святкує День української державності. Про цю дату написав вже кожен державний орган, багато політичних діячів та знаменитостей. Зокрема, голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

«Нам не було просто. Але ми завжди знали, за що боремося. Знаємо це і зараз. Ми на своїй землі. На цій землі – наша правда, і сила, і воля. І наша держава, соборна і вічна!», – написав Кириленко.

Своєю чергою, Міністерство культури та інформаційної політики України розробило логотип нового свята – український герб. Сучасний, родовий знак Рюриковичів та інші тризуби, що використовувались і різні історичні періоди. Свою символічність мають й кольори концепції. 

Ми вирішили дізнатись маловідомі факти з історії України, пов’язані з українською державністю, та перевірити ствердження про те, що це свято могло бути започатковане набагато раніше. Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» Галина Петрівна Докашенко розповіла у коментарі «Бахмут.IN.UA», що означає День державності України по своїй суті. 

Фото: Галина Петрівна Докашенко

Перш за все треба зазначити, що елементи державності, про які далі піде у статті – це форми правління, державного устрою, організації державної влади, традиції, ідеологія, мова та символіка.

«Українська державність мала багато етапів. Вона не виникла 1991 року, як інколи здається людям, котрі не дуже фахово з цим стикаються. Українська державність має дуже глибокі корені. Навіть до Київської держави вже було елементи державності. Вони не всі належали слов’янському населенню. Багато істориків вважають, що, коли ми говоримо про історію української державності, бажано згадувати всі народи, які проживали на нашій території незалежно від того, чи вони залишились тут, або пішли далі. Кочівники тощо. Всі вони залишали свій слід: пам’ятки, матеріальну творчість, поховання, будови»

Скіфи. Малюнок: spadok.org.ua

«Потім, звичайно, дуже важливе місце займав період Київської держави. Тут були всі елементи ранньо-феодальної держави. На сьогодні це відомий факт, що Київська держава була однією з найвизнаніших в Європі. Її князі своїми династичними шлюбами практично породичались з усією Європою. Ярослава Мудрого, наприклад, називали тестем та свекром усієї Європи, усі ми знаємо історії про його доньок, які обручились з європейськими королями, та синів, що взяли заміж європейок. Тобто у цей період існувало дві ранньофеодальні держави: наша та Імперія Франків, з якої потім пішли Німеччина, Франція та Італія»

Володимир Великий. Фото: КМДА

«Потім Галицько-Волинська держава, тому що вона стала спадкоємицею Київської держави та перейняла її традиції, вони перейшли більш на Захід»

«Після визвольних подій середини XVII століття під керівництвом Богдана Хмельницького була утворена так звана гетьманщина. У неї теж були елементи державності, для якої Запорізька Січ була певним зразком. Я завжди розповідаю на лекціях, що Запорізька Січ стала міні-державним утворенням. Міні, тому що вона мала невелику територію, але мала багато ознак державності. І, коли утворилась гетьманщина, вона перейняла всі традиції, і взяла на рівні держави»

Гетьманщина. Малюнок: spadok.org.ua

«Не менш важливі події 1917 року, коли була утворена Центральна рада. Якщо у першому універсалі проголошувалась автономія України, то вже в четвертому проголошувалась незалежність нашої держави, відома нам як Українська народна республіка. Я б виокремила складний період радянської державності, де українська республіка була однією зі складових. Це був складний період з точки зору позицій української республіки у складі СРСР. Ми сьогодні розуміємо той диктат, що був з боку центру стосовно України. Але навіть тоді були певні державні традиції»

Перший Генеральний секретаріат Центральної ради, Київ 1917. Стоять (зліва направо): Павло Христюк, Микола Стасюк, Борис Мартос. Сидять: Іван Стешенко, Христофор Барановський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Симон Петлюра.

«І, коли в 1991 році відбулось проголошення незалежності, то ми завжди кажемо, що це ж не на рівному місці виникло. В Україні ніколи не зникала ідея державності. Навіть, коли її не було реально, ніколи не зникала сама ідея. Це прослідковується у діяльності багатьох просвітницьких організацій, потім політичних партій. Коли була така можливість, цю ідею прагнули реалізувати»

«Я впевнена, що нинішній етап української державності вже не зміниться та не зникне. Мені дуже сподобалась фраза президента України Володимира Зеленського з нагоди Дня Державності, яку я сьогодні прочитала. Він сказав, що ми були, ми є і ми будемо»

«Чому саме 28 липня? Дійсно, були різні пропозиції щодо того, яку саме дату взяти за відправну точку. Тут зійшлись кілька моментів. Християнська церква сьогодні святкує День святого Володимира. Князя, з ім’ям якого ми пов’язуємо дуже важливий етап становлення ранньофеодальної української державності – Хрещення Русі. Він один з найвизначніших історичних діячів, і я думаю, що відбулося таке поєднання наших традицій в розрізі віків»

Фото: Офіс Президента

«І ось ми вперше цього року святкуємо зафіксований День української державності. Так, нам зараз складно, сумно, ми всі щось втратили. Але дуже хочеться всіх привітати з Днем української державності. Цей день точно тепер буде зафіксований як факт підтвердження нашого існування, нашої української державності»

Також Галина Петрівна анонсувала новий курс «Історія та гібридні загрози», котрий зараз готує колектив історичного факультету. Цей курс буде доступний не тільки для студентів та викладачів, але й для широкого загалу. Деталі можна буде дізнатись на сайті закладу. 

У січні 2026 року Часовоярська міська військова адміністрація та її структурні підрозділи провели низку закупівель через систему Prozorro. Серед основних витрат — масштабні поштові послуги, забезпечення супутникового інтернет-зв’язку та ремонт техніки. Загальна сума витрат за місяць майже сягнула 1 мільйона гривень.

Детальніше про те, на що витрачав бюджетні кошти Часів Яр на початку року — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Закупівлі Часів Яра у січні 2026 року

У січні громада активно проводила тендерні процедури. Основна частина витрат припала на Часовоярську міську раду, тоді як військова адміністрація зосередилася на обслуговуванні транспорту.

Сама міська військова адміністрація протягом місяця реалізувала п’ять тендерів на загальну суму 19 350,02 гривні, спрямованих на підтримку автопарку:

• витратні матеріали для автомобілів — 7 100,02 гривні;
• запчастини для ремонту автомобіля VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 5 300 гривень;
• запчастини для ремонту автомобіля RENAULT DUSTER LAIF — 3 450 гривень;
• техобслуговування та ремонт VOLKSWAGEN T.6.1 Kombi City — 1 750 гривень;
• техобслуговування та ремонт RENAULT DUSTER LAIF — 1 750 гривень.

Часовоярська міська рада здійснила найбільші закупівлі місяця на загальну суму 897 789,56 гривні. Значні кошти були виділені на логістику та цифрові послуги:

• послуги поштового зв’язку та організації перевезень великогабаритних відправлень — 360 000 гривень;
• послуги з пересилання внутрішніх посилок — 218 400 гривень;
• картки поповнення супутникового інтернету Starlink — 110 400 гривень;
• техпідтримка системи документообігу “ДОК ПРОФ 3” — 86 880 гривень;
• ремонт екскаватора Hyundai R180 W-9S — 56 074,56 гривні;
• квіти живі — 20 200 гривень;
• хостинг веб-сайту громади — 12 000 гривень;
• додаткове місце на поштовому сервері — 12 000 гривень;
• канцелярські товари — 8 750 гривень;
• доступ до мережі інтернет — 5 475 гривень;
• оновлення програми “M.E.Doc” — 5 100 гривень.

Що закуповували управління Часовоярської МВА

Структурні підрозділи міської ради у січні 2026 року зосередили свої витрати виключно на поштових та логістичних послугах. Загальна сума трьох тендерів склала 40 000 гривень:

• Відділ освіти Часовоярської міської ради витратив на поштові послуги (ТОВ “Нова пошта”) — 20 000 гривень;
• Відділ культури, спорту, сім’ї та молоді направив на перевезення пошти автотранспортом — 14 000 гривень;
• Фінансовий відділ міської ради замовив поштові послуги та перевезення великогабаритних відправлень на суму 6 000 гривень.

Скільки загалом витратили з бюджету

Загалом у січні 2026 року з бюджету Часів Яру витратили 957 139,58 на закупівлі.

Читайте також:

ПФУ відновлює виплати пенсіонерам з ТОТ: що потрібно зробити до 1 квітня

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Проєкт постанови Мінсоцполітики щодо змін у порядку пенсійних виплат викликав критику правозахисників через низку норм, які, на їхню думку, суперечать чинному законодавству. Йдеться, зокрема, про вимогу підтверджувати факт неодержання пенсії від рф без визначеного механізму такого підтвердження, запровадження додаткових підстав для обмеження виплат недоотриманої пенсії, а також спробу встановити територіальні обмеження для мешканців ТОТ і ВПО. Юристи наголошують, що Кабмін не має повноважень розширювати перелік підстав для невиплати пенсій, визначених законом, і застерігають: ухвалення документа в нинішній редакції може призвести до масових неправомірних відмов у пенсійних виплатах і судових оскаржень.

Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, висловили застереження щодо запропонованих змін. Як нововведення, запропоновані у проєкті постанови, суперечать закону, редакції Бахмут IN.UA розповіла Олеся Ляшук — юристка громадської організації “Група впливу”.

Призупинення пенсій мешканцям ТОТ: позиція юристів

Днями на сайті Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України оприлюднили проєкт постанови “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо порядку здійснення окремих пенсійних і страхових виплат”. Він передбачає зміни у виплаті пенсій мешканцям тимчасово окупованих територій та пенсіонерам-ВПО з ТОТ, які наразі проживають за кордоном. Зокрема, виплата українських пенсій буде можлива лише в разі підтвердження пенсіонерами факту неодержання пенсій від рф.

На проєкт постанови відреагувала коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. Правозахисники, вивчивши документ, заявляють, що запрпоновані зміни не відповідають чинному законодавству. У редакції, яку пропонує Мінсоцполітики зараз, ухвалювати їх не можна. 

Серед критичних зауважень щодо проєкту постанови юристка Олеся Ляшук виділяє факт недоотримання пенсії.

“У нас на рівні законодавства передбачено, що є певні особи, які можуть бути засуджені за кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України. На рівні закону Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який фактично є основним законом, що регулює виплату пенсії, передбачено, що особи, які були засуджені за вчинення цих злочинів, на період засудження отримують пенсію в певному розмірі. Здається, в розмірі, який встановлюється для непрацездатного населення. Коли особи за якийсь певний період не отримують пенсію, створюється частина недоотриманої пенсії. Після звільнення особа може подати заяву про поновлення виплати пенсії, і в певному порядку дійсно пенсія повинна бути виплачена. Але на рівні проєкту постанови зараз встановлюється правило, що ось цю недоотриману пенсію особи, які були засуджені за злочини проти основ нацбезпеки, не мають права отримувати”, — розповідає юристка.

Водночас саме поняття колабораціонізму в нинішніх умовах залишається складним для однозначного трактування. Йдеться про ситуації, коли люди на окупованих територіях могли співпрацювати з окупаційною владою вимушено — під тиском, через загрози безпеці або відсутність альтернатив для виживання.

За формальними ознаками такі дії можуть кваліфікуватися як злочини проти основ національної безпеки, однак обставини їх вчинення можуть суттєво відрізнятися. У цьому контексті ініціатива позбавити таких осіб права на отримання недоотриманої пенсії після звільнення викликає дискусію щодо співмірності додаткових обмежень та необхідності індивідуального підходу.

Ще однією критичною зміною, яка турбує правозахисників, є вимога щодо підтвердження факту неодержання пенсії від рф. По-перше, ця вимога не передбачена законом, а по-друге, немає чіткого механізму підтвердження даного факту.

“Станом на поточну дату на рівні законодавства врегульовано, що таке повідомлення подається особисто особою. Вона сама декларує те, що не отримує пенсію від російської федерації. А проєкт змін пропонує, що така інформація буде отримана від правоохоронних органів. Взагалі незрозуміло ні сам механізм, ні як правоохоронні органи будуть встановлювати цю інформацію. І чому ця інформація взагалі має враховуватись, бо це теж не відповідає чинному законодавству”, — зауважила Олеся Ляшук.

Правозахисники також наголошують на недопустимості встановлення додаткових обмежень для виплати пенсій за минулий час, недоотриманої пенсії та страхової виплати в разі смерті отримувача. Проєкт постанови визначає обмеження таких виплат за територіальним принципом, тобто за місцем проживання ВПО та для осіб, які залишились на тимчасово окупованих територіях. Також ці виплати неможливі у випадку засудження людини за деякі кримінальні правопорушення.

Ці обмеження також суперечать чинному законодавству і не можуть бути ухвалені, наголошують юристи.

“Ці обмеження не можуть бути встановлені через те, що в нас на рівні закону Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування чітко передбачено підстави, коли пенсія не виплачується. І цей перелік підстав вичерпний, у ньому не встановлено обмежень щодо місця проживання пенсіонера на момент смерті. Його не можна розширювати проєктом постанови Кабінету Міністрів, додавати якісь нові додаткові підстави, яких немає в законі”, — каже Олеся Ляшук.

Головним фактором протирічь, які виникли у проєкті постанови, правозахисниця вважає те, що Мінсоцполітики вважає пенсії українців не їхнім майном, а соціальними виплатами, що є неправильним. Для позбавлення людини законної пенсії мають бути серйозні підстави, які передбачені в законі Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Тому внесення змін до пенсійних виплат суперечить чинному законодавству.

“Чому виникають ці проблеми? Тому що в нас з Мінсоцом різні підходи з точки зору визначення пенсії. Що таке є пенсія? Загальноприйнятий підхід, який у тому числі встановлений на рівні Європейського суду, передбачає, що пенсія — це майно особи. Не соціальна виплата, якою її вважає Мінсоц. І фактично особа свою пенсію заробила давно, сплачуючи єдиний соціальний внесок. І для того, щоб позбавити особу пенсії або встановити якісь обмеження щодо її отримання, мають бути якісь суттєві порушення, вчинені особою. А оскільки Мінсоц вважає пенсію не як майно особи, а як соціальну виплату, то встановлює різні обмеження, які притаманні саме для отримання соціальних виплат. І тому, мабуть, через це виникають основні суперечності між правозахисниками і Мінсоцом з точки зору саме отримання пенсії”, — зауважила Олеся Ляшук.

У коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, наголошують, що ухвалення постанови в запропонованій редакції створить системні ризики неправомірних відмов у призначенні та припиненні пенсійних і страхових виплат. Це призведе до масового оскарження таких рішень у судовому порядку. Тому правозахисники закликають переглянути проєкт постанови та привести його у відповідність до вимог закону.

Читайте також:

• ПФУ відновлює виплати пенсіонерам з ТОТ: що потрібно зробити до 1 квітня
• У лютому планують повернути виплати дітям-ВПО без врахування доходу батьків — нардеп Сергій Козир
• Шлях з окупації: як ГО “Плурітон” допомагає українцям повернутися додому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!