Історично Україна мала декілька разів узаконити свою державність, але зрештою це сталось лише в кінці XX століття. Чому ця дата припала саме на 28 липня, та від якої відправної точки у світовій історії насправді починається українська державність, – у нашому матеріалі. 

Сьогодні, 28 липня, наша країна святкує День української державності. Про цю дату написав вже кожен державний орган, багато політичних діячів та знаменитостей. Зокрема, голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.

«Нам не було просто. Але ми завжди знали, за що боремося. Знаємо це і зараз. Ми на своїй землі. На цій землі – наша правда, і сила, і воля. І наша держава, соборна і вічна!», – написав Кириленко.

Своєю чергою, Міністерство культури та інформаційної політики України розробило логотип нового свята – український герб. Сучасний, родовий знак Рюриковичів та інші тризуби, що використовувались і різні історичні періоди. Свою символічність мають й кольори концепції. 

Ми вирішили дізнатись маловідомі факти з історії України, пов’язані з українською державністю, та перевірити ствердження про те, що це свято могло бути започатковане набагато раніше. Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» Галина Петрівна Докашенко розповіла у коментарі «Бахмут.IN.UA», що означає День державності України по своїй суті. 

Фото: Галина Петрівна Докашенко

Перш за все треба зазначити, що елементи державності, про які далі піде у статті – це форми правління, державного устрою, організації державної влади, традиції, ідеологія, мова та символіка.

«Українська державність мала багато етапів. Вона не виникла 1991 року, як інколи здається людям, котрі не дуже фахово з цим стикаються. Українська державність має дуже глибокі корені. Навіть до Київської держави вже було елементи державності. Вони не всі належали слов’янському населенню. Багато істориків вважають, що, коли ми говоримо про історію української державності, бажано згадувати всі народи, які проживали на нашій території незалежно від того, чи вони залишились тут, або пішли далі. Кочівники тощо. Всі вони залишали свій слід: пам’ятки, матеріальну творчість, поховання, будови»

Скіфи. Малюнок: spadok.org.ua

«Потім, звичайно, дуже важливе місце займав період Київської держави. Тут були всі елементи ранньо-феодальної держави. На сьогодні це відомий факт, що Київська держава була однією з найвизнаніших в Європі. Її князі своїми династичними шлюбами практично породичались з усією Європою. Ярослава Мудрого, наприклад, називали тестем та свекром усієї Європи, усі ми знаємо історії про його доньок, які обручились з європейськими королями, та синів, що взяли заміж європейок. Тобто у цей період існувало дві ранньофеодальні держави: наша та Імперія Франків, з якої потім пішли Німеччина, Франція та Італія»

Володимир Великий. Фото: КМДА

«Потім Галицько-Волинська держава, тому що вона стала спадкоємицею Київської держави та перейняла її традиції, вони перейшли більш на Захід»

«Після визвольних подій середини XVII століття під керівництвом Богдана Хмельницького була утворена так звана гетьманщина. У неї теж були елементи державності, для якої Запорізька Січ була певним зразком. Я завжди розповідаю на лекціях, що Запорізька Січ стала міні-державним утворенням. Міні, тому що вона мала невелику територію, але мала багато ознак державності. І, коли утворилась гетьманщина, вона перейняла всі традиції, і взяла на рівні держави»

Гетьманщина. Малюнок: spadok.org.ua

«Не менш важливі події 1917 року, коли була утворена Центральна рада. Якщо у першому універсалі проголошувалась автономія України, то вже в четвертому проголошувалась незалежність нашої держави, відома нам як Українська народна республіка. Я б виокремила складний період радянської державності, де українська республіка була однією зі складових. Це був складний період з точки зору позицій української республіки у складі СРСР. Ми сьогодні розуміємо той диктат, що був з боку центру стосовно України. Але навіть тоді були певні державні традиції»

Перший Генеральний секретаріат Центральної ради, Київ 1917. Стоять (зліва направо): Павло Христюк, Микола Стасюк, Борис Мартос. Сидять: Іван Стешенко, Христофор Барановський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Симон Петлюра.

«І, коли в 1991 році відбулось проголошення незалежності, то ми завжди кажемо, що це ж не на рівному місці виникло. В Україні ніколи не зникала ідея державності. Навіть, коли її не було реально, ніколи не зникала сама ідея. Це прослідковується у діяльності багатьох просвітницьких організацій, потім політичних партій. Коли була така можливість, цю ідею прагнули реалізувати»

«Я впевнена, що нинішній етап української державності вже не зміниться та не зникне. Мені дуже сподобалась фраза президента України Володимира Зеленського з нагоди Дня Державності, яку я сьогодні прочитала. Він сказав, що ми були, ми є і ми будемо»

«Чому саме 28 липня? Дійсно, були різні пропозиції щодо того, яку саме дату взяти за відправну точку. Тут зійшлись кілька моментів. Християнська церква сьогодні святкує День святого Володимира. Князя, з ім’ям якого ми пов’язуємо дуже важливий етап становлення ранньофеодальної української державності – Хрещення Русі. Він один з найвизначніших історичних діячів, і я думаю, що відбулося таке поєднання наших традицій в розрізі віків»

Фото: Офіс Президента

«І ось ми вперше цього року святкуємо зафіксований День української державності. Так, нам зараз складно, сумно, ми всі щось втратили. Але дуже хочеться всіх привітати з Днем української державності. Цей день точно тепер буде зафіксований як факт підтвердження нашого існування, нашої української державності»

Також Галина Петрівна анонсувала новий курс «Історія та гібридні загрози», котрий зараз готує колектив історичного факультету. Цей курс буде доступний не тільки для студентів та викладачів, але й для широкого загалу. Деталі можна буде дізнатись на сайті закладу. 

На окупованій Донеччині працює захоплений Донецький інститут залізничного транспорту (ДонІЗТ). Він готує молодь до роботи на залізничних обʼєктах у рф та на окупованих територіях. Керує інститутом Михайло Чепцов. Він очолив заклад з початку окупації і є ректором донині.

Що відомо про Михайла Чепцова і його роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Михайло Чепцов, біографія

Михайло Чепцов народився 18 червня 1964 року в місті Дебальцеве на Донеччині. Даних про його освіту та особисте життя у відкритих джерелах немає.

Натомість є інформація про його наукову діяльність. У росджерелах вказано, що Михайло Чепцов є доктором технічних наук, керівником наукової школи теорії та методології автоматизації технологічних процесів на залізничному транспорті. Зараз він займається розробкою методів та засобів створення інтелектуальних систем управління рухом поїздів. Під керівництвом Чепцова захищено пʼять кандидатських дисертацій.

Як Михайло Чепцов став ректором Донецького інституту залізничного транспорту

До 2014 року Михайло Чепцов працював на кафедрі “Автоматика, телемеханіка, зв’язок та обчислювальна техніка”. Він пройшов шлях від викладача та доцента до професора.

Після початку російської агресії на сході України Донецький інститут залізничного транспорту не евакуювався на підконтрольну Україні територію та втратив українську акредитацію і ліцензію на освітню діяльність. Офіційно навчальний заклад припинив свою діяльність.

Натомість окупанти налагодили освітній процес у захоплених будівлях інституту. Випускникам почали видавати дипломи зразка “днр”.

Виконувачем обовʼязків ректора ДонІЗТ став професор Михайло Чепцов. Точної дати його призначення на цю посаду немає у відкритих джерелах. Та вже у червні 2015 року він фігурував у пропагандистських ресурсах, як ректор. Чепцов розповідав про працевлаштування випускників інституту. Вони, нібито, отримували роботу на Донецькій залізниці.

“Практично всі студенти отримали роботу, починаючи від співробітників обслуговуючого персоналу, і закінчуючи начальниками поїздів та працівниками сфери управління залізниці”, — заявляли окупанти.

Окрім посади ректора, Михайло Чепцов також є головним редактором збірника наукових праць Донецького інституту залізничного транспорту. Також він дотичний до окупованого ДонНУ — є ​членом редколегії “Вісника Донецького національного університету. Серія Г: Технічні науки”.

Як Михайло Чепцов перевів ДонІЗТ у російську систему освіти

Саме Михайло Чепцов був відповідальним за перехід ДонІЗТ в російську систему освіти. Про це він розповідав в інтервʼю пропагандистському виданню “Фонтанка” у 2024 році.

Чепцов розповів, що у 2015 році “зібрали ректорів вишів “днр” і повезли до російського Ростова”. Хто саме організовував цю поїздку і збір освітян, він не уточнив. Нібито, ростовські виші призначили відповідальними за перехід окупованих донецьких навчальних закладів на російську систему.

За словами Михайла Чепцова, псевдоректори з “днр” знайшли у Ростові університети, які стали їх партнерами. Там випускники з Донецька могли захищати свої випускні кваліфікаційні роботи та отримати дипломи російського зразка.

Офіційно ДонІЗТ став російським університетом у 2023 році. 29 березня російський уряд ухвалив розпорядження про передачу інституту в підпорядкування Федерального агентства залізничного транспорту. Протягом шести місяців ДонІЗТ остаточно перейшов на федеральне законодавство рф. Допомогу в оновленні освітніх програм, матеріально-технічної бази та навчальних лабораторій надавали росйська залізниця та підвідомчі вузи.

Відтоді до ДонІЗТ стали приїжджати гуманітарні місії з російських ВНЗ. Наприклад, у жовтні 2023 року Самарський державний університет шляхів сполучення передав оргтехніку та витратні матеріали.

Перехід на російську систему освіти та допомога з покращенням матеріальної бази не допомогли привабити студентів. Михайло Чепцов бідкався пропагандистам, що у 2023 році інститут не добрав 12 студентів, а більшість вступників — це місцеві жителі і пільговики.

Підозра в колабораційній діяльності

У червні 2023 року ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях оголосило Михайлу Чепцову підозру у впровадженні стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.

Читайте також:

Хто такий Гліб Пирогов: досьє на 20-річного пропагандиста з окупованої Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У селищі Гоща на Рівненщині відбувся конфлікт навколо релокованого Бахмутського центру професійно-технічної освіти (ЦПТО). Місцевий депутат Леонід Бондар публічно висловив невдоволення присутністю закладу в громаді, назвавши переселенців “зеками” та обурившись передачею їм комунальних приміщень у безоплатну оренду.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Миколою Панчуком, головою Гощанської селищної ради, аби з’ясувати деталі конфлікту, позицію місцевої влади та умови роботи релокованого закладу.

Конфлікт навколо ЦПТО у Гощі

Публічного розголосу ситуація набула після коментарів депутата Гощанської селищної ради від фракції “Батьківщина” Леоніда Бондара. У спілкуванні з журналістами він різко висловився проти переселенців і самого факту релокації Бахмутського ЦПТО до Гощі.

“Я свою позицію не міняю. Нам вони не треба. У 37-му році Сталін так зробив із Бахмутом. Всіх хлопців наших патріотів вислав на Воркуту, а сюда заслав цих зеків. А тепер ці зеки переїхали вже сюда і тут будуть заказувать музику. Нема державницької позиції, нема… Це буде знищена наша ідентичність. Якщо вони зайдуть сюда, то не буде вже Гощі“, — заявив депутат у репортажі “Рівне Онлайн” на другій хвилині тридцять п’ятій секунді.

За словами керівництва громади, від самого початку переїзду закладу депутат систематично негативно висловлювався щодо ВПО. Крім того, Бондар обурився виділенням приміщень для навчання: “Сім об’єктів забрали з нульовою ставкою… Нах*р їхнє училище”.

Позиція голови Гощанської громади

Голова Гощанської селищної ради Микола Панчук у коментарі для Бахмут IN.UA розповів, що конфліктна поведінка депутата триває ще з 2022 року, коли релокація лише розпочиналася.

“Ця історія триває з 22-го року. Людина одразу протестувала проти людей, які переїжджали сюди з Бахмута. Він неодноразово робив усе, щоб цього не відбулося, підбурював інших. Це відбувалося і на сесіях селищної ради, де він публічно під запис озвучував подібні речі. На мою думку, це взагалі недопустимо. Його позиція незрозуміла і протиукраїнська“, — наголосив Микола Панчук.

Він додав, що сьогодні обов’язок кожної громади — простягнути руку допомоги українцям із постраждалих регіонів. Крім того, наявність училища є великим плюсом для самої Гощі: діти мають можливість здобувати професійну освіту поруч із домом, а місцевий бізнес, який страждає від кадрового голоду, отримує необхідних фахівців (електриків, будівельників тощо).

Що відомо про 7 об’єктів і нульову ставку?

Коментуючи висловлювання депутата щодо передачі 7 приміщень “з нульовою ставкою”, Микола Панчук пояснив, що всі процедури відбулися згідно з чинним законодавством в умовах воєнного стану.

“Це державний заклад, який забезпечує освітній процес у нашій громаді, а не якась приватна установа. Ми передали вільні комунальні приміщення. Наприклад, будівлю колишньої поліклініки (лікарів перевели у відремонтовані кабінети лікарні), двоповерхове приміщення колишньої селищної ради, яке простоювало (там зробили гуртожиток), частину центру зайнятості та порожню школу в селі, де немає дітей“, — зазначив голова громади.

Ремонтні роботи та облаштування цих приміщень фінансувалися не з бюджету Гощі. Кошти виділяла Донецька ОВА та Бахмутська МВА, допомагали підприємці, а самі ремонти студенти та викладачі ЦПТО частково робили власноруч у межах практики. Крім того, за словами Панчука, Бахмутська міська військова адміністрація виділила значні кошти (понад 130 мільйонів гривень) на будівельні проєкти у громаді.

Примітка. Державний навчальний заклад “Бахмутський центр професійно-технічної освіти” через повномасштабну війну релокувався до селища Гоща на Рівненщині та продовжує працювати за адресою: сел. Гоща, вул. Незалежності, 82а.
Заклад працює в громаді вже третій рік, навчає молодь, співпрацює з місцевим бізнесом та реалізує спільні ініціативи (зокрема, створення металевих арт-об’єктів місцевими майстрами та студентами).

Чи буде відповідальність для депутата?

За словами голови селищної ради, колектив Бахмутського ЦПТО вже звертався до влади з публічною заявою про приниження та дискредитацію з боку депутата. Питання мали розглядати на депутатській комісії з етики, членом якої є сам Леонід Бондар, проте він ці засідання просто ігнорує.

“Враховуючи ті слова, які були озвучені зараз, я звернувся особисто до членів партії “Батьківщина” з тим, що він дискредитує їхню політичну силу. Якщо з їхнього боку не буде ніяких дій, ми будемо звертатися до всеукраїнського керівництва партії, щоб зрозуміти: це позиція політичної сили чи лише однієї людини“, — резюмував Микола Панчук, додавши, що до справи мають долучитися і відповідні правоохоронні служби.

Позиція Бахмутського ЦПТО

Редакція Бахмут IN.UA намагалася зв’язатися з керівництвом Бахмутського центру професійно-технічної освіти для отримання коментаря щодо ситуації, що склалася. Однак на момент публікації матеріалу зв’язатися з представниками закладу не вдалося. Ми продовжуємо стежити за ситуацією та готові опублікувати позицію освітян, щойно її вдасться отримати.

Зазначимо, що Леонід Бондар не вперше мав проблеми через нецензурні висловлювання та поведінку. У 2021 році видання “Рівненські новини” повідомляло, що тодішньому депутату Гощанської районної ради від ВО “Батьківщина” суд призначив 12 діб адміністративного арешту за дрібне хуліганство.

За даними видання, суд встановив, що 25 квітня Бондар під час телефонної розмови нецензурно висловлювався та ображав тодішнього голову Гощанської РДА Василя Романюка. Його дії кваліфікували за статтею 173 КУпАП.

“Рівненські новини” також писали, що мали у розпорядженні відео розмови, під час якої Бондар неодноразово використовував образливі висловлювання на адресу Романюка. Видання зазначало, що під час конфлікту він також згадав про смерть дитини посадовця.

Читайте також:

Бахмутський ЦПТО готує навчання для ветеранів та ветеранок у Гощі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!