Кращі представники бахмутської молоді у 1917 – 1918 роках зв’язали свою долю з українським визвольним рухом, пройшли буремними шляхами Української революції, і в складних умовах еміграції залишилися вірними своєму народу, ідеям національного визволення й поступу. Їхні імена залишилися в літописі Української Господарської Академії, заснованої нашим видатним земляком – Микитою Шаповалом. Хто ці люди і чим вони займалися, розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Розповідаючи про видатного діяча Української революції 1917 – 1921 років, нашого земляка родом із села Серебрянки Микиту Шаповала, члена Центральної Ради, міністра урядів УНР, видатного поета й публіциста, вченого-соціолога, ми згадували його подвижницьку діяльність з розбудови українського життя на еміграції в 1920-30-х роках. За його ініціативи у Чехо-Словаччині, при підтримці президента республіки Томаша Масарика, була створена низка українських громадських та освітніх інституцій, серед них і Українська Господарська Академія в Подєбрадах.

В курортному місті Подєбрадах за 50 кілометрів від Праги, на правому березі річки Лаба, височіє замок чеського короля Юрія Подєбрадського. Саме в ньому 1922 року розмістилася Українська господарська академія, заснована Українським громадським комітетом у Празі при фінансовій допомозі міністерства закордонних справ Чехо-Словаччини. Через це впродовж 1922 – 1935 років у місті склалася численна українська громада.

Академія складалася з трьох відділів: агрономічно-лісового, гідротехнічно-технологічного та економічно-кооперативного, мала для своїх навчальних потреб кабінети, лабораторії, господарчу ферму, лісовий розсадник, метеорологічну станцію, ґрунтовну бібліотеку, що налічувала 25600 томів фахової наукової літератури різними мовами.

Подєбрадський замок – осідок Української Господарської Академії

Метою чехословацького уряду, який фінансував її діяльність, було надати допомогу українцям, які опинилися в скрутній ситуації на чужині, без засобів для існування. Керівництво ж УГА ставило іншу мету – підготовку керівних кадрів для майбутньої Української самостійної держави. Багато студентів запам’ятали заклик голови Українського громадського комітету Микити Шаповала спішити вчитися, «а то скоро нас покличе Батьківщина».

У професорсько-викладацькому складі переважали відомі українські політики і вчені, урядовці, дипломати й військовики часів Української Народної Республіки. Серед професорів були два колишні прем’єр-міністри  УНР – Борис Мартос та Ісак Мазепа.

Студентами також ставали активні учасники українських визвольних змагань, а після їх поразки – вимушені емігранти в країнах Центральної Європи. Це були насамперед козаки і старшини Армії УНР, учасники козацько-селянського руху, повстанські отамани. Були серед студентів і генерали, як-от Олекса Алмазов та Іван Омелянович-Павленко. Тож не дивно, що в господарській академії поруч зі зверненням «пане колего» можна було почути «пане хорунжий», «пане сотнику», «пане полковнику».

Серед офіційних автобіографій студентів та вступників до академії, що збереглися в архіві УГА, збереглися життєписи наших земляків-бахмутян, активних учасників українських визвольних змагань 1917 – 1921 років.

Учень Бахмутського реального училища Валентин Костенко

Так, у цьому «Подєбрадському полку» УНР, як його згодом стали називати, знаходимо Валентина Костенка, одного з очільників українського молодіжного руху в Бахмуті в 1917 – 1918 роках. Він народився 11 лютого 1898 року на хуторі Весела Гора Бахмутського повіту (тепер належить до Самарської сільради Олександрівського району Донецької області).

Валентин Костенко навчався в Бахмутському реальному училищі, де під час навчання у 1917 році виступив організатором Вільного козацтва в Бахмуті. На початку 1918 року він стояв на чолі організації середньошкільників-українців міста. У квітні 1918 року втік від більшовицьких репресій та вступив до української армії.

В серпні 1918 року демобілізувався як учень. У 1919 році поступив до Катеринославського гірничого інституту. Брав участь у повстанні проти денікінщини в складі різних повстанських загонів. Потім перебував на еміграції в Чехословаччині, де в 1927 році скінчив Українську Господарську Академію. Був відомий як інженер-економіст, кооператор і журналіст.

Учень Бахмутської чоловічої гімназії Микола Малашко

Іще один визначний діяч українського національного руху на Донеччині – Микола Малашко, який народився 5 грудня 1898 року в селі Мар’їнка Маріупольського повіту (тепер місто Мар’їнка Донецької області). У 1917 – 1918 роках він навчався в Бахмутській чоловічій гімназії, був ініціатором створення організації учнів-середньошкільників міста й повіту.

Микола Малашко брав активну участь у створенні Вільного козацтва Торецької Січі, а пізніше – Вільного козацтва Донецького басейну. У березні 1918 року молодий хлопець втік від більшовицького арешту до Запорозької дивізії, де прослужив до проголошення влади гетьмана П. Скоропадського. Потім відновив навчання у Бахмутській гімназії й закінчив її 1919 року.

Того ж літа Малашко долучився до повстання проти денікінщини, яке очолював його старший брат Михайло Малашко. До жовтня 1920 року брав активну участь в українському повстанському русі, та врешті був змушений із Катеринославським повстанським кошем емігрувати до Румунії. У 1922 – 1927 роках навчався в Українській Господарській Академії в Подєбрадах за фахом інженера-економіста й був залишений у ній професорським стипендіатом.

В одній із анкет на питання «В яких країнах маєте бажання працювати?» Микола Малашко відповів: «На Україні, на землях з українським населенням, де прийдеться». А на інше питання «Які фізичні вади маєте?» відповів: «Кулю в грудях».

Учениця Бахмутської жіночої гімназії Ганна Марченко

Незвичайною була також доля Ганни Марченко (дівоче прізвище – Лифар), яка народилася 10 червня 1899 року в селі Вірівка Бахмутського повіту. Закінчивши Бахмутську жіночу гімназію, вона в 1918 – січні 1919 року була слухачкою першого курсу історико-філологічного факультету Київських вищих жіночих курсів. Потім працювала в Міністерствах преси, внутрішніх справ, народного господарства уряду УНР, евакуювалася разом з урядовими установами в січні 1919 року. В еміграції закінчила Українську Господарську Академію в 1927 році, отримавши фах інженера-економіста. Загинула вона в 1944 році під час польського повстання у Варшаві, її чоловік в той час перебував у складі дивізії «Галичина».

Микола Малашко, Ганна Марченко, Валентин Костенко залишаться в пам’яті бахмутян як свідчення про наш довгий історичний шлях в набутті незалежності України. Як свідчення про глибоке прагнення до державності.

Фото з архіву Бахмутського краєзнавчого музею та з вільного доступу.

Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Група військовослужбовців і ветеранів Званівської громади Бахмутського району порушила питання недовіри до начальника місцевої військової адміністрації Олександра Білицького. Серед причин — незадоволення рівнем підтримки військових, відсутність належної комунікації та залучення ветеранів до ухвалення рішень. 

Редакція Бахмут IN.UA отримала від Званівської військової адміністрації документи про допомогу захисникам, заробітну плату керівництва та преміювання. Розбираємося, що підтверджують ці дані та які питання залишаються відкритими.

Чому ветерани Званівської громади порушили питання недовіри до керівництва

У вересні 2026 року в онлайн-режимі провели зустріч діючих військових і ветеранів Званівської громади з Артуром Насібяном, начальником управління ветеранської політики Донецької ВА, і Артуром Щусем, головою Ради Ветеранів при Донецькій військовій адміністрації. На зустрічі військові висловили недовіру голові Званівської сільської військової адміністрації Олександру Білицькому. Ініціатором став Андрій Тимчак, мешканець громади та ветеран.

Як пояснив у коментарі Бахмут IN.UA Андрій Тимчак, який представляє Званівську громаду в обласній Раді Ветеранів, учасники зустрічі не оформлювали окремого письмового звернення про недовіру начальнику військової адміністрації Олександру Білицькому. Свою позицію вони озвучили наразі лише усно, під час спільного обговорення, на яке запросили представників обласних структур, що займаються ветеранською політикою. За словами Тимчака, головними причинами недовіри стали недостатня, на думку ветеранів, підтримка військовослужбовців та відсутність належної комунікації з керівництвом громади.

“Просто зібралися ветерани, запросили на цю зустріч відповідальних осіб в області — це голова ветеранської ради і голова ветеранської політики в області. І ми висловили на основі перерахованих фактів недовіру”, — розповів Андрій Тимчак.

Як каже ветеран, керівник Званівської військової адміністрації не приділяв достатньої уваги військовослужбовцям громади, зокрема не відвідував їх на позиціях і не забезпечував необхідного рівня підтримки. Тимчак також повідомив, що після зустрічі представники Званівської військової адміністрації з ним не зв’язувалися та жодної реакції на висловлення недовіри наразі не надали.

Водночас ветеран наголосив, що питання не вважає закритим. За його словами, його планують порушити на одному з наступних засідань обласної Ради Ветеранів за участю начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна. За словами ветерана, представники ради повідомили учасникам зустрічі, що порушене питання зафіксували протокольно та мають донести до керівництва області. 

Претензії до керівництва Званівської військової адміністрації висловлює й чинний військовослужбовець Андрій Корж, який також є депутатом Званівської сільської ради. У коментарі Бахмут IN.UA Андрій Корж розповів, що його обурює підхід керівництва громади до підтримки військових підрозділів. За словами військовослужбовця, він бачив у соціальних мережах повідомлення про допомогу іншим підрозділам, водночас його власний підрозділ такої підтримки від Званівської громади не отримував.

Корж зазначив, що ще як депутат брав участь у голосуванні щодо формування та матеріальної підтримки батальйону, в якому згодом служили жителі громади. Однак за його словами, належної допомоги від місцевої адміністрації військовослужбовці не відчули. Натомість військовий навів приклад Торецької громади, представники якої, за його словами, привозили необхідні речі до підрозділу під час його перебування на відповідній території.

Окремо Андрій Корж порушив питання комунікації з керівництвом Званівської військової адміністрації. Зустрічей з військовими не проводили і телефоном додзвонитися до керівництва не було можливо, каже військовий.

За словами Коржа, його обурює не сам факт надання допомоги іншим військовим формуванням, а відсутність, на його думку, достатньої уваги до військовослужбовців зі Званівської громади. Військовий вважає, що така ситуація негативно впливає на моральний стан людей, які стали на захист України. Водночас Андрій Корж наголосив, що не всі військовослужбовці громади підтримують особисто Андрія Тимчака, який ініціював обговорення недовіри. За словами Коржа, його власна позиція стосується передусім роботи керівництва військової адміністрації та підтримки захисників, а не особистостей учасників ініціативи.

Редакція звернулася до Званівської військової адміністрації із запитом щодо фінансування допомоги військовим, оплати праці керівництва та механізмів комунікації з громадою.

Чи допомагала Званівська військова адміністрація купувати амуніцію у 2022-2023 роках

Одна з основних претензій військовослужбовців стосувалася допомоги на придбання амуніції та спорядження. У відповіді на інформаційний запит Званівська військова адміністрація підтвердила, що окрема грошова або матеріальна допомога саме на такі потреби не передбачалася. За даними адміністрації, упродовж 2022–2026 років допомогу на придбання амуніції та військового спорядження не виплачували. Натомість, у документах зазначені інші види матеріальної допомоги захисникам і членам їхніх сімей.

Рік	Вид допомоги / отримувачі	Розмір допомоги на особу	Отримувачів	Фактично виплачено
2022	Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та члени сімей загиблих учасників АТО	5 000 грн	2	10 000 грн
2023	Особи з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	2	20 000 грн
2024	Члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	2	20 000 грн
2024	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	5 000 грн	40	200 000 грн
2024	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	30 000 грн	1	30 000 грн
2024	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	5 000 грн	9	45 000 грн
2025	Члени сімей загиблих учасників АТО	10 000 грн	5	50 000 грн
2025	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	8 000 грн	50	400 000 грн
2025	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	30 000 грн	6	180 000 грн
2025	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	8 000 грн	14	112 000 грн
2026	Члени сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць, зокрема евакуйовані за межі громади	5 000 грн	0	0 грн
2026	Захисники та захисниці — мешканці громади, які беруть участь у заходах оборони України	10 000 грн	32	320 000 грн
2026	Сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин	25 000 грн	9	225 000 грн
2026	Діти зниклих безвісти та загиблих (померлих) захисників і захисниць — допомога до Дня захисників і захисниць України	5 000 грн	0	0 грн
2026	Члени сімей загиблих учасників АТО	5 000 грн	1	5 000 грн
2026	Військовослужбовці, які отримали тяжкі поранення під час забезпечення оборони України	50 000 грн	1	50 000 грн
2026	Призвані під час мобілізації або прийняті на військову службу за контрактом на строк не менше трьох років, зареєстровані у громаді	33 280 або 50 000 грн	7	283 120 грн
2026	Діти загиблих (померлих), полонених або зниклих безвісти військовослужбовців — щомісячна допомога	3 000 грн/міс.	2	48 000 грн
2026	Захисники та захисниці, які брали участь у заходах оборони України	10 000 грн	13	130 000 грн

Примітка для публікації. Дані наведено за інформацією Званівської сільської військової адміністрації. Виплати фінансувалися з місцевого та обласного бюджетів. Кількість отримувачів указана окремо за кожним видом допомоги: одна людина могла отримати виплати за кількома програмами. Дані за 2026 рік не охоплюють повного календарного року.

Тож, згідно з таблицею, наданою військовою адміністрацією, у 2022 році у Званівській громаді діяла матеріальна допомога для осіб з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників АТО та членів сімей загиблих учасників АТО.

Розмір допомоги на той час становив 5 тисяч гривень на людину. Фактично, кошти отримали двоє людей — загалом 10 тисяч гривень.

У 2023 році за відповідним напрямом допомогу отримали також двоє людей. Розмір виплати становив 10 тисяч гривень, загальна використана сума — 20 тисяч гривень.

У 2024 році серед напрямів підтримки з’явилася матеріальна допомога Захисникам і Захисницям України, які брали участь у заходах оборони держави. За одним із напрямів розмір виплати становив 5 тисяч гривень. Кошти отримали 40 людей, загальна сума фактичних видатків — 200 тисяч гривень.

Окремо в таблиці за 2024 рік зазначено допомогу військовозобов’язаним, яких мобілізували або прийняли на контрактну службу. За цим напрямом виплату в розмірі 30 тисяч гривень отримала одна людина.

Ще дев’ятеро Захисників отримали матеріальну допомогу по 5 тисяч гривень — загалом 45 тисяч гривень.

У 2025 році на матеріальну допомогу Захисникам, які брали участь у заходах оборони України, за одним із напрямів фактично використали 400 тисяч гривень. Виплати по 8 тисяч гривень отримали 50 людей. За іншим напрямом у 2025 році 14 Захисників отримали допомогу по 8 тисяч гривень, загальна сума — 112 тисяч гривень.

У 2026 році на один із напрямів допомоги Захисникам фактично використали 320 тисяч гривень — кошти по 10 тисяч гривень отримали 32 людини. Також у таблиці за 2026 рік зазначено допомогу 13 Захисникам по 10 тисяч гривень — загалом 130 тисяч гривень.

Ці виплати не охоплюють усіх напрямів підтримки. Окремо адміністрація обліковувала допомогу сім’ям загиблих, зниклих безвісти, пораненим військовослужбовцям та інші виплати.

Скільки заробляв начальник Званівської військової адміністрації у 2022 році

Ще одне питання, яке порушували учасники зустрічі, — заробітна плата та премії начальника військової адміністрації. Згідно з наданими розрахунковими відомостями, у 2022 році Олександру Білицькому нарахували загалом 580 503,73 гривні.

Ця сума охоплює період із липня до грудня 2022 року.

Зокрема, за даними розрахункової таблиці:

• посадовий оклад за відповідний період становив 68 701,25 гривні;
• премії — 296 078,65 гривні;
• матеріальна допомога — 16 457,49 гривні;
• додаткова виплата за вислугу досягнення — 149 415 гривень;
• інші складові оплати праці включали ранг, вислугу та відповідні надбавки.

Таким чином, премії становили суттєву частину загальних нарахувань керівнику військової адміністрації у 2022 році.

Які премії встановлювали Олександру Білицькому

Редакція також отримала копії розпоряджень про преміювання начальника Званівської військової адміністрації. Зокрема, у липні та серпні 2022 року йому встановлювали премії в розмірі 400% посадового окладу.

У січні 2023 року премія становила 500% посадового окладу.

У січні та лютому 2025 року керівнику встановлювали премії в розмірі 130% посадового окладу. Важливо, що ці відсотки визначають розмір премії відносно посадового окладу, а не від усієї заробітної плати.

У розпорядженнях за 2025 рік зазначено, що преміювання погоджував начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін. У відповіді редакції також повідомили, що, починаючи з травня 2025 року, розпорядження про преміювання начальника Званівської військової адміністрації видає Бахмутська районна військова адміністрація. Це важливо для розуміння того, хто саме ухвалює рішення про преміювання керівника громади.

Чи залучали мешканців Званівської громади до обговорення бюджету

Ще одна претензія ветеранів стосувалася відсутності можливості впливати на рішення керівництва громади. У відповідь на запит Званівська військова адміністрація повідомила, що протягом 2022–2026 років окремі громадські обговорення, консультації або зустрічі щодо формування та обговорення бюджету громади не проводилися.

Відповідно, протоколи та звіти за результатами таких заходів не створювалися. Водночас адміністрація зазначила, що протягом цього періоду пропозиції жителів щодо формування або обговорення бюджету не надходили.

Що військова адміністрація відповідає на претензії щодо комунікації

Примітка редакції. Редакція Бахмут IN.UA звернулася до начальника Званівської сільської військової адміністрації Олександра Білицького з проханням надати коментар щодо претензій, висловлених ветеранами та військовослужбовцями громади. Через прес-службу посадовець запропонував провести особисту зустріч у селищі Черкаське Краматорського району. Однак з огляду на безпекову ситуацію та ризики для журналістів редакція не може погодитися на такий формат спілкування. У зв’язку з цим редакція повторно звернулася до представників військової адміністрації з проханням організувати короткий телефонний коментар Олександра Білицького. Редакція залишається відкритою до отримання коментаря Олександра Білицького та готова доповнити матеріал його позицією після надходження відповіді.

У відповідь на запит Званівська військова адміністрація не погоджується з твердженням про відсутність комунікації з військовими. За її інформацією, начальник адміністрації підтримує зв’язок із військовослужбовцями через особисті зустрічі, телефонні розмови та месенджери. Також у відповіді йдеться про виїзди до військовослужбовців, ветеранів і членів їхніх сімей та спілкування з командуванням військових частин. Адміністрація повідомила, що для інформування населення використовує офіційний сайт, Facebook, Viber та Telegram.

Андрій Тимчак ставить під сумнів ефективність такої комунікації. За його словами, він спілкувався з військовослужбовцями Званівської громади, які також висловлювали невдоволення відсутністю регулярного контакту з керівництвом адміністрації. Водночас ветеран розповів, що бачив інформацію про відвідування начальником військової адміністрації жителів громади, серед яких був і військовослужбовець. На думку Тимчака, активніша публічна комунікація з’явилася вже після того, як ветерани порушили питання недовіри.

Зауважимо, що станом на дату надання редакції відповіді спільнота громади у Viber налічувала 674 учасники (редакція пішла за шляхом користувача — ми шукали посилання на групу на сайті Званівської ОТГ, і на Фейсбуці єдина згадка, яку ми знайшли, це пост за 2019 рік, де є лінка на групу: https://invite.viber.com/?g2=AQBtNjEY2ukOsEqthhxWZ6g%2FjZjgJf64Lh5HXEe7yeDhce83d76BEAw7Ba%2FmtO4z&fbclid=IwY2xjawVH8vxleHRuA2FlbQIxMQBwZG9mAXNydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR6Mityljck7vX27swN4kM0s2hW21zyFhoUwm7vDsJ6fyRV09ND9Q8scvYv6iQ_aem_e7Ai5XB-r63WuIPGAKfXtw&lang=uk

А інформаційний Telegram-канал — 291 підписник (у швидкому доступі ми не знайшли посилання на групу). Для звернень жителів передбачені електронна пошта, телефон гарячої лінії, форма зворотного зв’язку на сайті та можливість подати пропозиції через Google-форму. Крім того, у громади є сторінка у Фейсбуці, але станом на 23 жовтня коментарі там закриті.

Водночас, наявність каналів зв’язку сама собою не свідчить про те, наскільки ефективно адміністрація реагує на звернення військових і ветеранів. Редакція продовжуватиме стежити за ситуацією з висловленням недовіри голові Олександру Білицькому.

Читайте також:

Всього 12 тисяч гривень на закупівлі: що придбала Званівка у вересні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

22 жовтня 2026 року набрав чинності новий Закон № 4924-IX “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Документ передбачає низку серйозних змін у сфері обліку та підтримки переселенців, проте для повноцінного запуску більшості механізмів Кабінет Міністрів ще має ухвалити відповідні підзаконні акти.

Які правила вже діють, а на які ще потрібно чекати, роз’яснила провідна юристка з питань ВПО та координаторка юридичного чат-бота БФ “Право на захист” Євгенія Холодна.

Головні нововведення закону: що зміниться

Новий закон задає правові рамки для подальшої цифровізації та впорядкування процесів, пов’язаних із переселенцями. Серед ключових змін передбачено:

• створення Єдиної інформаційної бази даних про ВПО та запуск електронного кабінету користувача;
• запровадження витягу з Єдиної інформаційної бази замість паперової довідки ВПО;
• спрощення актуалізації даних при повторному переміщенні (не потрібно буде документально доводити факт первинного переміщення);
• передача повноважень щодо взяття на облік ВПО від органів соцзахисту до районних адміністрацій та виконавчих органів місцевих рад.

Чи потрібно переоформлювати довідку та виплати

Одразу після набрання чинності законом переселенцям не потрібно вчиняти жодних додаткових дій. Раніше видані довідки ВПО залишаються повністю чинними, їх не треба примусово замінювати. За бажанням людина згодом зможе замінити стару довідку на витяг із реєстру, проте порядок його отримання ще має розробити уряд.

Те ж саме стосується фінансової допомоги на проживання. Новий закон самостійно не скасовує і не змінює призначені виплати, а також не зобов’язує переселенців повторно подавати заяви. Порядок нарахування коштів і надалі регулюється постановою Кабміну № 332, до якої наразі не вносили змін.

За яких умов можуть зняти з обліку ВПО

Як вказує юристка, закон чітко розмежовує зняття з обліку за власною ініціативою людини (наприклад, при поверненні додому або остаточному виїзді за кордон) та за рішенням уповноваженого органу.

Без заяви ВПО статус можуть скасувати, якщо людина:

• не повідомила про повернення до покинутого місця проживання;
• виїхала за кордон на постійне проживання;
• перебуває за межами України понад 90 днів поспіль або понад 180 днів сукупно протягом року (винятки з поважних причин — лікування, відрядження тощо — має додатково затвердити Кабмін);
• подала завідомо недостовірні відомості при реєстрації;
• засуджена за визначені законом злочини.

Якщо людина повертається з-за кордону в Україну, закон передбачає можливість повторно подати заяву на отримання статусу ВПО.

Статус дітей, народжених після переміщення

Ще одна важлива зміна стосується новонароджених. Представниця БФ “Право на захист” зазначає, що за новими правилами, дитина, народжена після переміщення одного або обох батьків, не вважається внутрішньо переміщеною особою і не береться на відповідний облік.

Водночас закон гарантує, що факт народження такої дитини обов’язково враховуватиметься під час надання соціальної підтримки родині. Конкретні види цієї допомоги будуть визначені окремими урядовими рішеннями.

Житлові гарантії та електронні послуги

Закон закріплює механізми підтримки переселенців у питаннях житла. Зокрема, планується створення інформаційної системи з інтерактивною мапою, де будуть зібрані дані про доступне державне, комунальне та приватне житло. Через цю ж систему ВПО зможуть подавати заяви на поселення.

Крім того, для певних категорій ВПО, які не мають іншого житла, передбачено право на безоплатне тимчасове проживання без обмежень у строках (на період воєнного стану та пів року після його скасування).

Також закон гарантує створення електронного кабінету ВПО для онлайн-послуг. Однак терміни його запуску, функціонал, а також механізми роботи житлових програм запрацюють лише після ухвалення відповідних підзаконних актів Кабінетом Міністрів. До того часу діють звичні процедури звернень через ЦНАП, соцзахист або “Дію”.

Читайте також:

Програма “Муніципальна няня” у 2026 році: як ВПО та батькам оформити компенсацію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!