Аліса Торотухіна, мешканка Часів Яру, працює вчителькою історії та правознавства в опорному закладі освіти номер 17. Жінка завжди була активісткою й допомагала людям, та зараз допомогти можете всі ви закрити збір для її брата. Деталі життя Аліси в евакуації та на що збирають кошти, читайте в нашому матеріалі.

Евакуація 

До повномасштабного вторгнення Аліса Торотухіна була заступником голови молодіжної ради, проводила багато ініціатив та проектів в місті, але війна перекреслила все це:

«Ще до кінця березня я залишалась в місті та волонтерила. Ми ліпили вареники, плели сітки, збирали гуманітарну допомогу для ТрО. Але через те, що у мене маленька дитина, заради неї прийняла рішення евакуюватись. Поїхали до Краматорська й вже звідти на поїзді до Львівської області. Тоді  евакуйовували дуже багато людей, тому доводилось їхати сидячі більше доби, але люди підтримували один одного й не падали духом. У Львівській області нам допомогли розпочати життя з нуля наші друзі‎»‎.

Волонтерство

Брат Аліси боронить країну. Фото: архів героїні

Аліса згадує, що тоді всередині було відчуття зрадництва, бо їхала й думала, що покидає людей яким потрібна там, але все ж евакуація була необхідна. Волонтерською діяльність одразу займатись не вийшло, бо емоційний стан не дозволяв, але вже ж влітку знайшла для себе заняття: 

«Розпочала волонтерити на СпівДії, верифікувати заявки на допомогу. Це була онлайн робота. Потім я почала долучатись до написання грантових заявок на різні проекти. Зараз активно допомагає брату й його бригаді на передовій»‎.

Брат Аліси зараз захищає нашу країну. Волонтерка активно співпрацює з його 109-ю бригадою й допомагає усім що просять хлопці. Наразі, збирають кошти військовим на квадрокоптери, термокружки та турнікети. 

Анонс збору коштів для ЗСУ. Фото: архів героїні

Якщо ви хочете долучитись до збору та допомогти хлопцям наблизитись до перемогу, можете надіслати свій донат за реквізитами:

Отримувач: КДЧ ГО

Код отримувача: 43851194

Рахунок в форматі IBAN:

UA083354290000026004054013354

Назва банку: МАРIУПОЛЬСЬКА ФIЛIЯ АТ КБ “ПРИВАТБАНК”

Призначення платежу: для 109 бригади

Робота в школі та мрія повернутись додому

Наразі школа продовжує працювати дистанційно, майже весь клас Аліси, в якому вона класний керівник, залишився в повному обсязі. Всі діти, на щастя, евакуйовані з Часів Яру й продовжують навчатись.

«Єдине чим я зараз живу, це вірою й думками, що скоро ми повернемось і відновимо нашу Донеччину. Так вже стається, що ракети летять на нашу країну, ми нічого не можемо зробити, але ми зможемо все відбудувати. Школа наша стоїть, тому я думаю ми її підправимо й будемо працювати»‎.

Вчителька запевняє, що історію діти раніше сприймали як просто предмет, а зараз вони активно долучаються до дискусій та вивчають історію за власним бажанням:

«Вони активно показують свою громадянську позицію та любов до Батьківщини. Тому я вірю, що від цієї молоді залежить наше майбутнє й вони всі повернуться в нашу країну».

Плани після перемоги

Аліса допомагає ЗСУ. Фото: архів героїні

Аліса запевняє, що зробила собі правило, щоб мрії не розбивались і щоб не підривати свій емоційний стан, вона нічого не планує наперед. Але знає точно, що буде потрібні вона і її навички й знання:

«Після перемоги й повернення на Донеччину, я хочу організували центр або вишкіл, щось на кшталт “Пласту”. Хочу організувати проєкт по інтеграції військових в цивільне життя, по їх роботі з молоддю. Щоб бійці передавали дітям свої вміння й досвід. Бо молодь має набувати не тільки патріотичні знання, а й медичної допомоги, дій в екстрених ситуаціях і подібного. Вони мають завжди бути готові до всього».

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Захисники Донеччини збирають на авто для евакуації поранених

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

• створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
• виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
• змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
• заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
• природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
• вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська продовжують інтенсивні штурмові дії, намагаючись прорвати лінію оборони українських захисників на кількох ключових напрямках одночасно.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала детальний огляд поточної ситуації на передовій, спираючись на офіційні дані Генерального штабу Збройних Сил України.

Покровський напрямок: відбито понад два десятки штурмів

Найбільша активність російських військ фіксується саме на Покровському відтинку фронту. Протягом минулої доби українські захисники успішно зупинили 20 штурмових дій агресора.

Ворог намагався прорвати лінію оборони та здійснити просування у районах низки населених пунктів:

• Новий Донбас;
• Родинське;
• Новоолександрівка;
• Котлине;
• Удачне;
• Новомиколаївка;
• Новопідгородне;
• Никанорівка;
• Шевченко;
• Гришине;
• місто Покровськ.

Сили оборони продовжують надійно тримати рубежі, виснажуючи наступальний потенціал противника та завдаючи йому втрат.

Костянтинівський напрямок: масовані атаки окупантів

На Костянтинівському напрямку оперативна обстановка також залишається надзвичайно складною. Російські окупаційні війська здійснили 15 атак, намагаючись продавити українську оборону та покращити своє тактичне положення.

Основні ударні дії ворога були зосереджені:

• поблизу міста Костянтинівка;
• у районах населених пунктів Плещіївка, Щербинівка, Іллінівка, Русин Яр, Софіївка та Новопавлівка.

Слов’янський та Лиманський напрямки: спроби прориву зупинено

На Слов’янському напрямку українські воїни продовжують ефективно стримувати навалу противника. Протягом вчорашньої доби Сили оборони рішуче зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед. Бойові зіткнення різної інтенсивності відбувалися в районах населених пунктів Платонівка, Рай-Олександрівка, Каленики, Дронівка, Закітне, Різниківка та Пазено.

На Лиманському відтинку фронту активність ворога була дещо меншою, проте загроза залишається високою. Противник атакував шість разів. Головною метою агресора було вклинитися в оборону українських військ у районах населених пунктів Середнє, Новий Мир та Дробишеве. Усі ворожі спроби були оперативно відбиті.

Краматорський напрямок: локальні бої

На Краматорському напрямку загальна інтенсивність ворожих штурмів була порівняно нижчою. Окупанти зосередили свої зусилля на одному відтинку, здійснивши атаку позицій українських захисників у бік населеного пункту Міньківка. Ситуація перебуває під повним контролем Збройних Сил України.

Читайте також:

Росіяни застосовують нову тактику на Слов’янському напрямку: атакують дронами, схожими на українські

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!