Ще в 2011 році українка Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину. Тут жінка почала будувати своє життя, але коли в 2014 році почалася війна на Сході — Тетяна вирішила шукати способи допомогти, вже згодом вона приєдналася до осередку небайдужих людей, які організували волонтерську Спілку “Серце для України”. Сьогодні волонтерка допомагає й українському Бахмуту.

Історія переїзду

Тетяна Чернявська з гумдопомогою. Фото: Фейсбук

Тетяна Чернявська переїхала в Німеччину наприкінці 2011 року, жінка працює в сфері кіноіндустрії. Зараз українка живе поблизу Бремена, коли в 2014 році почалася війна на Донбасі — жінка намагалася знайти однодумців, щоб допомагати, але це не одразу вдалося. Згодом Тетяні все ж пощастило знайти українську спільноту, яка допомагала Україні. Це було товариство жінок “Серце для України”.

“В 2015-2016 році жінки через українських волонтерів дізнавалися про потреби дітей, які залишилися без батька або без матері і збирали такі пакуночки до Нового Року їм, подарунки передали волонтерам, які адресно доставляли пакунок”, — розповідає волонтерка.

Осередок допомоги українців в Бремені

Склад, де збирають допомогу для України. Фото: особистий архів героїні

Крім запитів діток, волонтерки також намагалися закрити потреби в медикаментах, але це були невеликі партії. Учасниці спілки вирішили офіційно зареєструвати свою організацію, згодом вони почали організовувати культурні події в Бремені на підтримку України.

“Коли в лютому розпочалася повномасштабна війна весь Бремен вийшов на центральну площу. Ми організували 27 лютого проукраїнський мітинг, нас прийшло підтримати п’ять тисяч людей, на заході виступали місцеві політики”, — згадує Тетяна Чернявська.

Через короткий час жінки знайшли великий склад і розпочали масштабну волонтерську роботу. Приміщення Спілці надали безкоштовно, гуманітарну допомогу збирали всі разом. Перша вантажівка поїхала до України 11 березня, маршрут був до села Валки — це Харківська область. Таких машин, під зав’язку забитих важливими речами, було багато.

Волонтерство зсередини

Для діток організували свято в Бремені. Фото: особистий архів героїні

В 2018 році пані Тетяна стала заступником голови Спілки та ще більше поринула у організаційні процеси. Жінка зазначає, що в Спілці всі працюють виключно на волонтерських засадах, ніяких коштів люди за це не отримують. У всіх жінок є основна робота, однак вони щодня приходять допомагати: сортувати допомогу, грузити та втрамбовувати в машину.

Кожен виділяє стільки часу — скільки може собі дозволити. Зараз в Спілці працюють приблизно 50 осіб, це всі активні бджілки, з усмішкою каже пані Тетяна. Багато сімей прийняли в родину біженців, є волонтери, які допомагають з перекладом, є ті, хто сортують, чи підписують коробки з гумдопомогою на складі. В основному до України направляють два види допомоги: медичну та власне, гуманітарну.

Волонтери купили операційні ліжка, турнікети, ліки в промислових масштабах та індивідуальні аптечки, консерви, генератори, пелюшки для дорослих, памперси, дитяче харчування.

Читайте також: «Ми просто приїхали з України й самі себе організували»: як українки в Бухаресті створили собі робочий простір

Допомога Бахмуту

Мітинги на підтримку України в Німеччині. Фото: Фейсбук

Допомагати Бахмуту німецька Спілка “Серце для України” почала завдяки Дмитру Бальтюкову. Річ у тому, що в 2021 році пані Тетяна знімала в Україні фільм під назвою “Ветеран”, тому режисерка шукала ветеранів війни, брали участь й бійці Донецького фронту. З цими людьми волонтерка продовжила тримати зв’язок.

15 лютого 2022 року фільм “Ветеран” вийшов у світ, а в кінці лютого ця стрічка стала реальністю для України, пригадує продюсерка.

“Коли ми відправляли допомогу в кінці лютого, я почала питати хлопців, що й куди відправляти. Дмитро мене направив, сказав: “Ось, в Бахмуті потрібно й тоді ми спакували першу машину на Бахмут”, — розповідає волонтерка.

Місцеві жителі придбали електрогенератор, який планують відвезти в Бахмут. Фото: Фейсбук

Німецькі медіа й російська пропаганда

В німецькому суспільстві, на жаль, досі є медіа, які лояльні до росії та часом, можливо несвідомо просувають російські наративи в німецьке суспільство. Ми запитали у волонтерки її думку стосовно цього:

“Ми теж бачимо це, і знаємо хто за цим стоїть. Скажу насамперед, що медіа у Німеччині демократичні…У нас є журналісти, які працюють в гарячих точках й показують все як є. Є звісно й інші медіа, які працюють на іншу сторону, на пропаганду”, — зазначає пані Тетяна.

Попри те, в Бремені є дуже багато людей, які допомагають та підтримують Україну. 

“Є політики, а є прості люди. Прості люди нам допомагають, купують консерви й привозять нам. Ці люди задали собі питання, на якому вони боці й вони підтримують нас. Німецькі пенсіонери інколи нам надсилають кошти зі свого дня народження, тобто, вони не купують подарунки, а жертвують ці кошти”, — розповідає волонтерка.

Гордість за українську кров

В Спілці “Серце для України” волонтерять не тільки українки, є й громадяни Німеччини, пояснює нам заступниця організації. Ща словами, пані Тетяни, одна з нових волонтерок, за національністю німка — знайшла в своїх архівах згадку про українську рідню й дуже пишається, що в ній тече українська кров.

“Вона так зраділа, коли дізналася. Розповідала нам: “В мене прабабуся з України, в мене ж теж кров українська є”. Вона нам дуже допомагає”, — з усмішкою каже пані Тетяна.

Фінансування Спілки й вступ до осередку

Допомога зібрана для Бахмута. Фото: Фейсбук

Спілка фінансується коштом й пожертвами небайдужих, в основному це маленькі донати. Кошти збирають на офіційні реквізити, також самі німці на службі в храмах часто пропонують поставити скриньки для пожертв фонду. 

Крім цього, волонтери влаштовують культурні заходи на підтримку України, де також збирають кошти.

Щоб потрапити до Спілки необхідно заповнити форму та внести членський внесок — 8  євро. Новим людям в Спілці завжди раді, адже вільних рук завжди бракує, тож якщо ви опинилися в Бремені й шукаєте спосіб допомогти Україні — заповніть форму за посиланням.

Зазначимо, що допомогти можна різними способами: організувати дозвілля для українських дітей в Бремені, взяти участь в мітингу або ж допомогти із сортуванням речей. У Спілці “Серце з Україною” чекають небайдужих й готових допомогти.

Якщо ви хочете допомогти коштами Спілці – надаємо реквізити:

Код: 29050101
Рахунок: № 81492795
IBAN DE08 2905 0101 0081 4927 95
Призначення: Допомога Україні
Контакт: [email protected]

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Як організувати виробництво окопних свічок на домашній кухні: історія небайдужої бахмутянки

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Діти внутрішньо переміщених осіб, які навчаються онлайн у школах своїх громад, не можуть отримувати допомогу на проживання. Офіс омбудсмана вважає таку вимогу необґрунтованою та звернувся до Міністерства соціальної політики із пропозицією змінити відповідні правила.

Про це повідомляє журналістка Бахмут IN.UA з посиланням на Владислава Закаблука, заступника директора Департаменту, начальника відділу прав ВПО, офісу Омбудсмана України.

Чому ВПО не отримують виплати, якщо діти навчаються онлайн

Проблема стосується виплат на проживання для внутрішньо переміщених осіб, порядок призначення яких регулюється постановою Кабінету Міністрів України №332. Наразі чинні правила передбачають обмеження, через яке внутрішньо переміщені особи не отримують допомогу на проживання, якщо їхні діти навчаються онлайн у школах відповідної громади. Тобто, діти бахмутян, соледарів, та інших тимчасово окупованих громад, виплати отримати не можуть, якщо навчаються у онлайн-школі.

Про це розповів Владислав Закаблук, заступник директора Департаменту — начальник відділу прав ВПО Офісу Омбудсмана України. За його словами, в Офісі омбудсмана вважають, що формат навчання дитини не має бути підставою для обмеження права родини на допомогу.

“Ми вважаємо, що не можна прив’язувати право на отримання допомоги до того, в якому форматі дитина навчається. По-друге, формування політики у сфері освіти — це компетенція Міністерства освіти і науки України. Тому ми сподіваємося, що найближчим часом в Україні буде переглянуто відповідну постанову, і ми повернемо право дітям, які навчаються онлайн”, — зазначив Владислав Закаблук.

Він пояснив, що питання організації освітнього процесу належить до компетенції Міністерства освіти і науки України. Водночас, на думку представника Офісу омбудсмана, формат навчання не повинен визначати, чи має родина ВПО право на державну допомогу.

Офіс омбудсмана просить змінити постанову

Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ініціював звернення до Міністерства соціальної політики щодо перегляду відповідної норми. Відтак, пропонують прибрати вимогу, яка фактично пов’язує право ВПО на допомогу з форматом навчання їхніх дітей.

Йдеться саме про ініціативу щодо зміни чинних правил. Наразі відповідні зміни ще не ухвалені, тому вимога залишається чинною. Зазначимо, що родин, які були змушені залишити свої домівки через російську агресію, дистанційне навчання часто залишається єдиним доступним форматом освіти. Зокрема, це стосується дітей із громад, які перебувають в окупації або розташовані поблизу зони бойових дій. У такій ситуації дитина може продовжувати навчання у своїй школі онлайн, навіть перебуваючи разом із родиною в іншому населеному пункті. Водночас, за чинними правилами, такий формат навчання може впливати на право родини на допомогу на проживання.

Саме тому Офіс омбудсмана вважає необхідним переглянути цю норму та не пов’язувати соціальні виплати для ВПО з формою здобуття освіти дитиною.

До теми:

Освіта Донеччини у цифрах: як війна змінила кількість учнів, випускників і шкіл

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Михайло Драпатий — український військовий діяч, генерал-майор. Саме він став новим Головнокомандувач ЗСУ.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала детальне досьє на посадовця, спираючись на інформацію про його службу, участь у бойових діях та кадрові призначення.

Михайло Драпатий: військова кар’єра

Михайло Драпатий народився 1982 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Військову освіту здобув у Харківському інституті танкових військ, який закінчив у 2004 році. Також він є випускником Національного університету оборони України.

Після завершення навчання у 2004 році лейтенант Михайло Драпатий розпочав службу у 72-й окремій механізованій бригаді (в/ч А2167, місто Біла Церква).

До 2014 року військовослужбовець отримав звання майора.

Бойовий шлях на сході України у 2014–2019 роках

На початку російської збройної агресії у 2014 році майор Михайло Драпатий обіймав посаду командира 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У квітні підрозділ у повному складі прибув на схід України.

9 травня 2014 року військові отримали наказ зайти до Маріуполя на бронетехніці для посилення сил, які відбивали штурм міського управління міліції, та для звільнення заручників. Операцією керував Михайло Драпатий. Ускладнювали рух барикади, встановлені проросійськи налаштованими місцевими мешканцями. Відео, на якому головна БМП під керуванням командира долає барикаду під час виїзду з міста, транслювали світові медіа.

У червні 2014 року 1-й та 2-й батальйони бригади взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримуючи Савур-Могилу та пункт контролю “Червонопартизанськ”. Метою було відрізати противника від логістичного забезпечення з території росії. Підрозділи опинилися у вогневому кільці під інтенсивними обстрілами з реактивних систем залпового вогню з боку рф.

Командир очолив ударну групу для виведення військових з району Ізвариного та Червонопартизанська. Прорив тривав кілька днів через мінні поля та під артилерійським вогнем. 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, а вночі проти 7 серпня бійці вийшли з оточення до головних сил. Вдалося зберегти понад 30 одиниць техніки та вивести 260 військовослужбовців, втративши під час операції одного бійця.

Після цих подій Драпатому присвоїли звання підполковника та відправили на навчання до Національного університету оборони України. Згодом він перевівся на заочну форму та повернувся до зони бойових дій на посаду начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади.

У серпні 2016 року військового призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади, яка виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі. Восени того ж року Слідчий комітет Росії відкрив проти нього справу. З липня 2017 року він командував бригадою в районі Бахмутської траси.

У квітні 2019 року Михайло Драпатий отримав звання полковника, а в серпні передав командування бригадою для дворічного навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

Кар’єра під час повномасштабної війни

У 2021 році Михайло Драпатий став начальником управління підготовки військ оперативного командування “Північ”.

Початок повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року зустрів у званні бригадного генерала на посаді заступника командувача Об’єднаних сил Апарату головнокомандувача ЗСУ.

Протягом наступних років його призначали на такі ділянки фронту:

• навесні 2022 року він очолив оперативне угруповання військ “Південь”, яке пізніше змінило назву на “Каховка”, а згодом — “Кривий Ріг”;
• зупинив просування російських військ на цьому напрямку, ліквідувавши загрозу для Кривого Рогу;
• брав участь у звільненні Херсона та керував Херсонським напрямком до січня 2024 року;
• у травні 2024 року був призначений командувачем оперативно-тактичного угруповання військ “Харків”, де організував оборону і відбив російський наступ;
• у листопаді 2024 року обійняв посаду командувача Сухопутних військ, замінивши Олександра Павлюка;
• у січні 2025 року за особистим дорученням президента очолив оперативно-стратегічне угруповання військ “Хортиця”, яке діяло на Покровському напрямку, зберігши повноваження командувача Сухопутних військ.

Відставка та нові призначення

1 червня 2025 року Михайло Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ. Причиною став російський удар по навчальному центру Збройних сил України, внаслідок якого 12 осіб загинули, а 60 зазнали поранень. Своє рішення він пояснив наявністю “особистого почуття відповідальності за трагедію”.

У жовтні 2025 року він очолив новостворене Угруповання обʼєднаних сил, зона відповідальності якого охоплює Харківську область та прилеглі території. На цій посаді генерал запропонував реформувати систему рекрутингу й підготовки, а також посилити технологічну інтеграцію в армії.

Конфлікт із військовим керівництвом

У засобах масової інформації повідомлялося про наявність суперечностей між Михайлом Драпатим та Олександром Сирським. Журналісти та народна депутатка Мар’яна Безугла наголошували, що призначення на посаду командувача об’єднаних сил послабило позиції генерала. Згідно із заявою депутатки, Генеральний штаб системно обмежував повноваження Михайла Драпатого, не надавши ресурсів на новому місці.

Військовий став одним із командирів, які публічно підтримали колишнього міністра оборони Михайла Федорова після його звільнення. Михайло Драпатий зазначив, що за попереднього керівництва війська мали партнера у Міністерстві оборони, який забезпечував потреби та вимагав змін у підходах і швидшого ухвалення рішень.

Сам Михайло Федоров під час пресконференції повідомив, що за свої здобутки Михайло Драпатий отримав три догани від Олександра Сирського.

Читайте також:

Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського — звільнили. Хто буде замість нього

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!