Катерина Чернова — бахмутянка, працює в Мистецькій школі № 1 м.Бахмут, зараз жінка ще й волонтерка. Після онлайн-уроків, вона з допомогою друзів, переважно — це також колеги по роботі, виготовляє окопні свічки. Через війну, яку розпочала росія, Катерина евакуювалася до Дніпра, спочатку героїня думала, що це ненадовго, однак “ненадовго” розтягнулося на десять місяців. Бахмутянка не могла сидіти склавши руки й почала допомагати армії, спочатку імпровізувала невеликий гумштаб у себе вдома, а згодом на власній кухні розпочала виробництво окопних свічок.

Волонтерські організації без лиця

Свічки воготовлені волонтеркою. Фото: особистий архів героїні

Ця історія почалася ще давно, батько Катерини військовий, який з 2019 року захищає Україну від окупантів на Донецькому фронті. Героїня в цей час жила в Бахмуті, з початком повномасштабної фази війни жінка була змушена евакуюватися разом з сином до Дніпра, щоб зберегти життя рідних. Спочатку думали поїхати на два тижні, але згодом цей відрізок часу почав рости в геометричній прогресії. Жінка розповідає, що тривалий час займала себе роботою, щоб прогнати погані думки, а згодом вирішила присвятити себе волонтерству. Був час, коли жінка допомогу, яку надавали їй, разом з друзями віддавали на потреби військових.

Доля звела Катерину з людьми, які працювали у різних волонтерських центрах, саме вони надихнули героїню своєю працею. Стимулом стало ще й те, що в Катерину було багато знайомих, які хотіли б допомогти, але хвилювалися, щоб їхні кошти пішли в правильне русло:

«Зараз дуже багато волонтерських організацій без обличчя. Ти допомагаєш, відправляєш донат, але не розумієш кому саме. Один мій знайомий під час розмови розповів, що він б допомагав, але хотів б, щоб його гроші не потрапили в кишеню шахрая. Я тоді опублікувала пост, де написала, що було б класно, якби ми (ред. близьке оточення Катерини) зібрали якусь певну суму для допомоги».

Читайте також: «Ми привозимо хліб і люди його цілують»: як Людмила Біла допомагає ЗСУ та дітям в Бахмуті

Запит на українську тушонку та спальні мішки

Допомога, яку разом з друзями Катерина відправила на фронт. Фото: особистий архів героїні

Спочатку жінка збирала різнопланову допомогу, загадує пані Катерина й про запити від військових. Жінка розповідає, що захисники часто просили саме української тушонки, бо вона смачніша. Літом 2022 року допомогою небайдужих Катерина зібрала 10 тисяч гривень, на ці кошти закупили засоби гігієни та провізію для військових. Також передали спальні мішки, за це, пані Катерина, дуже вдячна знайомим, які безплатно віддали 20 спальників.

Однак, тоді постала інша проблема — логістика, потрібно було довезти допомогу «на нуль».

«Просто дивом з’явилися волонтери, які возили допомогу на передову. Як зараз пам’ятаю ми були в Дніпрі, друга година ночі, комендантська година якраз, в під’їзді темно — а ми виносимо з друзями коробки з квартири із зібраною допомогою для ЗСУ. Ми думали, що сусіди подумають, що ми виносимо квартиру всю… Звісно, це не дрони, але по відчуттях було таке враження, що ми наближаємо повернення додому і Перемогу», — пригадує пані Катерина з посмішкою.

Затишшя перед світлом

Пані Катерина з сином готують матеріал для свічок. Фото: особистий архів героїні

Після цього був період затишшя, каже пані Катерина. Однак, довго він не тривав, в оточенні людей, які щось роблять, важко всидіти на місці.

«Всі щось роблять, а ти нічого не робиш, значить Перемоги не буде. Ми з татом якось говорили і він мене спитав: “А у тебе є хтось знайомий, хто робить окопні свічки?”. Це був листопад місяць. Я через знайомого волонтера дізналася про свічки, він сказав, що може привезти, але запити в нього були більші зазвичай. Я знову опублікувала допис, мовляв, друзі, шукаємо свічки», — розповідає пані Катерина.

На цей пост відгукнулася давня знайома Катерини, ще з часів навчання в музучилищі. Жінка з чоловіком теж опинилися в Дніпрі, товаришка Катерина запропонувала разом робити свічки.

«Ось такі випадкові слова, які виявилися доленосними. В цей же вечір ми публікуємо допис, у якому оголошуємо про збір. Ми збирали залишки свічок, банки, картон і донати. Першу партію ми відправили згодом, 8 пачок, люди відправляли з Києва, з Сум», — пригадує бахмутянка.

Далі почали відбуватися дивовижні речі, люди допомагали, надходила допомога з різних куточків України. З Черкас, дівчата з волонтерського центру надіслали 25 кілограмів парафінових  свічок, це не прості свічки, вони ароматичні, різних кольорів, каже героїня. З особливим теплом згадує, пані Катерина, про пораненого військового, який разом з дітьми зробив свічки, юні українці також дали малюнки на фронт. Партію відправили Новою Поштою. Зараз окопні свічки Катерина відправляє на фронті із Дніпра, друга локація з виробництвом знаходитися у Харкові, де виробляє свічки тесть знайомої.

Читайте також: Шиють розпашонки для немовлят: як жінки популяризують українську культуру

Схема роботи

Свічки, які перетоплюють для окопних свічок. Фото: особистий архів героїні

На зібрані кошти жінки закупляли парафін і віск для виготовлення свічок. Ці складники далеко не бюджетні, відтак, щоб купити 50 кілограмів парафіну потрібно 6 500 гривень. Також потрібно врахувати доставку — це 120 грн/кг.

Катерина виготовляє свічки вдома. В чайнику плавить парафін та віск, допомагає їй в цьому мама та син. В новорічну ніч Катерина з родиною не мали настрою святкувати, але вирішили зробити свічки. 

Що потрібно захисникам зараз?

Потреба у свічках буде мінімум до квітня, каже Катерина, тому закликає всіх небайдужих доєднатися і спільними зусиллями допомогти захисника пройти цю зиму. Щоб допомогти Катерині, наші читачі, можуть задонатити кошти за реквізитами:

Отримувач: Катерина Чернова

Номер картки: 5375414137740311

Окрім цього, потрібні банки від тушонки, важливо, щоб баночка була чиста. Зараз захисникам також потрібен мед, також теплі шкарпетки. Якщо Ви хочете допомогти ЗСУ із цим — пишіть Катерині, щоб дізнатися деталі відправки на Нову Пошту.

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: «Вишиванка пасує навіть краще, ніж маленька чорна сукня»: краматорчанка про евакуацію, колекцію вишиванок та «лапки» для ЗСУ

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Від Бахмута до села Покровське 10 кілометрів у бік Попасної. До повномасштабної війни село налічувало понад тисячу жителів. Після руйнувань та окупації росіянами влітку 2022 року інформації  про те, як нині виглядає Покровське, чи про жителів, що там перебували, майже не було. 

Нещодавно у російських соцмережах журналісти Бахмут IN.UA натрапили на фото російського військового з мешканкою Покровського, яка, за словами місцевих, одна з небагатьох жителів, які попри все залишилися у селі під час бойових дій та подальшої окупації.

Завдяки російським соцмережам нам вдалося трохи більше дізнатися про стан села після приходу росіян. Детальніше про це у матеріалі. 

“Волонтер” і уральські танкісти

Чоловік у військовій формі виявився не військовослужбовцем. Це —  максим сотніченко, підприємець та за сумісництвом волонтер із російського єманжелінська, челябінської області. Разом з дружиною вони мають бізнес вдома — ставлять вікна у рідному місті та завдяки підтримці земляків збирають все необхідне для фронту, де російські військові продовжують нищити наші міста й села та вбивати українців.

На окупованих територіях Донеччини та Луганщини сотніченко частий гість. Зокрема й у селі Покровське. Періодично “волонтер” долає майже 2,5 тисячі кілометрів у дорозі аби привезти російським військовим-землякам гуманітарну допомогу та автівки у їхні місця дислокації.

 Як ось до військових 239 гвардійського танкового полку, які облаштувалися у цій будівлі. Її жителі села вже можуть з першого погляду і не впізнати. Проте це сільський магазин, поруч зупинка та фермерське господарство.

Це фото зроблене навпроти вже згаданого магазину, дорога направо — це колишня вулиця Чапаєва — виїзд із Покровського.

Стара зупинка на цьому фото була на шляху у бік Бахмута. Знак знаходився на самій зупинці, проте, ймовірно під час обстрілів зупинку зруйнували, як і більшість будинків, а знак впав. Його почепили на руїни.

Кілька слів про “жертв путінського режиму”

Тези про “захист” жителів Донбасу, якими росіяни виправдовували початок повномасштабної війни, звучать все рідше. Їм на зміну приходять: “оберігати мирне небо росії”. 

Вже згаданий нами волонтер, до прикладу, привозить на Донбас не лише автівки.

На заклик “волонтера” про допомогу військовим-єманжелінцям охоче приходять небайдужі до війни проти України пересічні росіяни — жителі міста й області, які збирають все необхідне, підтримуючи таку важливу, на їхню думку, ініціативу. 

Коментарі під зборами та звітами про поїздку на окуповані території України отримують підтримку й схвалення від жителів регіону: 

Крім потреб у тушонці й окопних свічках, не забувають “заручники диктатури” й про ідеологічну складову: мотивацію російських військових продовжувати вбивати українців та нищити наші території. Листи від дітей із закликами здобувати побєду, захищати мирне небо — що може бути потужніше: 

 Небо того ж єманжелінська знаходиться за кілька тисяч кілометрів від Покровського, Донбасу загалом чи й всієї території України, проте уявна загроза, що висить десь “за лєнточкой”, куди росіяни охоче шлють своїх військових, а за ними їдуть і самі, аби допомогти, “помоліться за мальчіков” чи привезти “письмо ребьонка” на фронт бойцу, ох як манить. 

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Зрадники, волонтери та священники: куди віднести нардепа Федора Христенко
• Зрадники з Бахмута: на що чекали “ждуни” в місті та про що розповідають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Військовий на протезах / фото Суспільне Львів

Центр “Superhumans” у Львівській області надає безкоштовну допомогу українцям, які втратили кінцівки або отримали інші серйозні травми внаслідок війни. Центр пропонує протезування, реконструктивну хірургію, реабілітацію та психологічну підтримку.

Про деталі отримання послуг — читайте в матеріалі

“Superhumans”: допомога

“Superhumans” став справжньою опорою для тих, хто опинився у скруті. Тут не лише дають шанс на відновлення втрачених функцій, але й допомагають людям повернутися до повноцінного життя.

Цивільні та військові особи можуть отримати безплатне протезування чи реабілітацію у Центрі “Superhumans”

За рік роботи центр значно розширив спектр послуг. Окрім протезування, тут проводять складні реконструктивні операції, співпрацюючи з французькими хірургами. Також започатковано новий напрямок — відновлення слуху.

Важливу роль у відновленні пацієнтів відіграє психологічна підтримка. З ними працюють кваліфіковані психологи, які допомагають впоратися з травмою та емоційними наслідками війни.

Як отримати допомогу?

Щоб отримати допомогу в центрі “Superhumans”, необхідно заповнити анкету на сайті. Після цього з вами зв’яжуться фахівці центру та запросять на консультацію та первинний огляд. У зв’язку із високим попитом на послуги, очікування в цій черзі може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Протезування та лікування для людей, які постраждали через війну, є безплатним.

Через високий попит на послуги центру “Superhumans”, очікування в черзі може тривати від кількох тижнів до кількох місяців.

Протезування та лікування для людей, які постраждали через війну, є безкоштовним.

Читайте також:

• Як влаштувати дитину ВПО до нового закладу освіти: пояснення експертів
• Чи можуть військові з інвалідністю претендувати на грошову допомогу
• Допомога ВПО Карітас у Києві: стартувала реєстрація

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!