У Бахмутських пунктах обігріву можна буде зарядити телефон і поїсти

Семаковська Тетяна 16:15, 27 Жовтня 2022

AFP DIMITAR DILKOFF 268f2 52afeДо календарної зими залишилося близько місяця, хоча перші морози синоптики прогнозують вже незабаром. Бахмутяни, які залишилися в місті, активно готуються до зими, зокрема роблять запаси дров, вугілля та латають, пошкоджені обстрілами, дахи та вікна, міська рада облаштовує пункти обігріву.

Як повідомила нам начальниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради, Наталя Кисиличина, наразі місто працює над тим, щоб облаштувати пункти мобільного обігріву, і задовольнити базові потреби, тих хто залишився. Де саме облаштують пункти, поки невідомо.

«Там люди зможуть зарядити мобільні телефони, звісно, що зігрітися та поїсти. Наразі в Бахмуті дуже небезпечно, люди не можуть вільно пересуватися по вулиці. Практично щодня у нас обстріли, на жаль є й загиблі», – розповідає про поточну ситуацію в місті Наталя Кисиличина.

Внаслідок обстрілів сотні помешкань мають потрощені дахи та розбиті вікна. Над цією проблемою теж працюють, наголошує начальниця відділу. Зокрема, мова йде про співпрацю з УВКБ ООН, які надають місту тарпаулін (щільний брезент). Люди звертаються й напряму до міськради, щоб отримати матеріал.

Довідка: УВКБ ООН – це глобальна організація, яка присвячує свою діяльність порятунку життів, захисту прав та побудові кращого майбутнього для біженців, вимушено переміщених громад та осіб без громадянства.

До слова, пані Наталя зауважує, що всю актуальну інформацію, на кшталт безкоштовної евакуації чи наявної продукції у місті публікують на сторінці міськради у Фейсбук.

«У місті дуже слабкий інтернет, а так люди мають змогу оперативно дізнатися новину. Якщо у когось повилітали вікна, чи проблеми з дахом і є можливість ці пошкодження якось залатати, то звісно люди до нас звертаються. Ми надаємо певну кількість матеріалу, орієнтуючись на розміри пошкодження», — пояснює пані Наталя.

Вона додає, що можна звертатися за допомогою напряму в Бахмутську житлову управляючу компанію, там є люди, які видаються бахмутянам матеріали. Попри те, пані Наталя наголошує, що містян активно закликають евакуюватися.

«Ми постійно наголошуємо, що попереду нас чекає зима, буде вона холодною чи теплою, це все ж зима. У нас вже близько місяця немає світла у громаді, тільки в деяких районах є водопостачання. Газу немає і опалення не буде, тому звісно, що ми постійно закликаємо людей евакуюватися.

Проводиться евакуація за попереднім записом. Містян везуть автобусом до Покровська, звідки вони евакуюються до Кіровоградської області. Бахмутян там зустрічають, розселяють безкоштовно, допомагають оформити соцвиплати. На днях у нас була евакуація до Німеччини. Також є волонтери, до яких люди самостійно звертаються з проханням виїхати»,  наголошує начальниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради.

Втім люди з різних причин ухвалюють рішення не покидати Бахмут — хтось не може залишити літніх батьків, хтось хворих рідних. У людей є якісь переконання, що все перечекається та все буде добре, ділиться у розмові пані Наталя.

«Бахмутяни запасаються дровами, вугіллям. Міська влада щодня завозить хліб, його роздають людям безкоштовно. Дізнатися про те, які продукти є в бахмутських магазинах можна на сторінці міськради. Стосовно супермаркету «Лафар» магазин зачинився та тимчасово припинив свою роботу. Як мені відомо будівля, де був супермаркет постраждала внаслідок обстрілів», — каже пані Наталя.

Нагадаємо, мер Краматорська, сусідньої з Бахмутом громади, раніше у коментарі «Бахмут IN.UA» повідомив, що взимку проблеми з комунікаціями; зокрема — це відсутність води, опалення та каналізаційних систем, очікується у багатьох населених пунктах. Така ж ситуація, ймовірно, буде в самому Бахмуті.

Зазначимо, що бахмутяни можуть евакуюватися навіть до сусідніх громад, де ситуація в місті є більш безпечною, зокрема це Костянтинівка та Краматорськ. У цих громадах вже відновлено газопостачання. Загалом його вдалося відновити у п’ятнадцяти пунктах Донеччини.

Начальник Донецької ОВА повідомив, що опалювальний сезон стартує на Донеччині з першого листопада. Однак, дата може змінитися в залежності від погоди чи військових дій. За його словами, росіяни обов’язково використають фактор морозів як зброю передусім проти цивільного населення.

Головне фото: AFP – DIMITAR DILKOF

Читайте також: Підготовка до зими, безкоштовні вікна та гуманітарка: чим займаються комунальники Бахмута?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

Скільки років потрібно працювати для купівлі квартири в Україні: аналіз цін та зарплат

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 11:00, 1 Березня 2026
Нерухомість / фото ілюстративне, iStock

Фахівці українських платформ “ЛУН” та “Work.ua” провели спільне дослідження, щоб з’ясувати рівень доступності житла в різних регіонах нашої держави. Аналітики підрахували, скільки років доведеться повністю відкладати середню річну заробітну плату, щоб придбати власну однокімнатну квартиру.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація по регіонах: від безпечного заходу до прифронтових міст

Скільки треба працювати, щоб стати власником однокімнатної квартири / фото ЛУН

Найдорожчим очікувано виявилося житло у західних областях. Щоб стати власником однокімнатної квартири в Ужгороді, Луцьку чи Львові, людині потрібно накопичувати весь свій річний дохід протягом 8 або навіть 8,5 років. У Києві цей показник трохи нижчий і становить 7,7 року.

Значно доступнішою є нерухомість у містах, наближених до лінії фронту. Як зазначають експерти “ЛУН”, постійні безпекові ризики суттєво знизили попит, що стримує ріст цін на квартири. Наприклад, у Дніпрі для купівлі житла потрібно відкладати 4,5 року, у Харкові — 3,5 року, у Миколаєві — 3,4 року, а в Запоріжжі середня квартира обійдеться лише у 2,4 року стабільного заробітку.

Прірва між професіями: кому найважче придбати житло

Терміни накопичення критично залежать від обраної спеціальності та рівня оплати праці. Дослідження демонструє колосальний розрив між різними професіями. Наприклад, менеджеру з продажу для купівлі житла в Харкові знадобиться відкладати свою зарплату 2,6 року, тоді як в Ужгороді чи Львові на це піде близько шести років роботи. Бухгалтеру на сході країни доведеться збирати кошти 3,5 року, а на заході — від 8 до 9 років.

Найскладніша ситуація спостерігається у працівників сфери базового обслуговування. Прибиральникам у Києві потрібно відкладати весь дохід протягом 14 років, а у Львові — понад 15 років. Аналітики констатують, що без сторонньої фінансової допомоги чи додаткових джерел доходу придбати нерухомість людям цих професій майже неможливо.

Ринок оренди: від третини доходу до абсолютної недосяжності

Середній відсоток того, скільки грошей треба віддати за оренду / фото ЛУН

Оренда житла також демонструє значні регіональні контрасти. У Харкові винаймання однокімнатної квартири в середньому “з’їдає” лише 20% від зарплати, і представники більшості професій витрачають на проживання менше половини або третину свого доходу. У Києві цей показник сягає близько 50%.

Натомість у західних містах ситуація є критичною. У Львові оренда забирає 60-80% заробітку, а в Ужгороді витрати на житло впевнено сягають 80%. Для продавців, барист та касирів на заході країни оренда може забирати 96-98% доходу, а для прибиральників вартість оренди у Львові та Ужгороді взагалі перевищує 100% їхнього місячного заробітку.

Керівниця напрямку “ЛУН Статистика” Людмила Кірюхіна пояснює, що Львів та Ужгород поступово переходять у зону економічної недосяжності для багатьох спеціалістів. За її словами, міста, які суспільство сприймає як безпечніші, стають абсолютно недоступними для тих людей, хто забезпечує їхнє щоденне функціонування — працівників базових сервісів, торгівлі та сфери обслуговування.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 10:00, 1 Березня 2026
Зруйнований Артемівський пивзавод / фото КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Сучасний Бахмут асоціюється переважно з трагічними подіями війни та виробництвом ігристих вин. Проте мало хто знає, що наприкінці XIX та на початку XX століття місто було потужним центром пивоваріння. Місцеві заводи виготовляли десятки тисяч відер напою, який варили майстри з європейською освітою із сировини, привезеної з Нюрнберга та Варшави.

Детальніше про це розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія пивоваріння в Бахмуті

Офіційна історія місцевого пивоваріння бере свій початок у другій половині XIX століття. У 1869 році в Бахмуті запрацював перший пивоварний завод, який належав промисловцю Едуарду Адельману. Підприємство виготовляло до 20 тисяч пудів пива на рік, проте остання документальна згадка про нього датується 1890 роком.

У 1889 році в місті з’являється нова потужна фірма — “Торговий Дім Спадкоємців А. Я. Абрамовича”. За однією з історичних версій, саме вони у 1890 році викупили завод в Адельмана. Цікаво, що спадкоємцями були чотири купецькі дружини: Реввека, Сура, Мірра та Роза Абрамович.

Під їхнім керівництвом завод стрімко розвивався і перетворився на солідне підприємство, де працювало 20 осіб. Виробництвом керував справжній професіонал — майстер чеського походження (австрійського підданства), який здобув профільну освіту в школі пивоваріння у Празі. На заводі варили чотири сорти пива: “столове”, “чорне”, “мартовское” та “пільзенеське”. Обсяги виробництва вражали — 35-37 тисяч відер на рік. Сировину для напою (ячмінь та хміль) імпортували безпосередньо з Варшави, Любліна та німецького Нюрнберга.

З 1907 року орендарями заводу стали Абрам Мосін та Полак. Підприємство успішно працювало до середини 1914 року. Його діяльність обірвав указ російського імператора Миколи ІІ від 2 вересня 1914 року про заборону виробництва та продажу всіх видів алкоголю у зв’язку з початком Першої світової війни. Більше завод виробництво не відновлював.

Де знаходилася пивоварня Абрамовичів та її підземелля

Довгий час точне місце розташування заводу Абрамовичів викликало дискусії серед краєзнавців. У документах Бахмутського краєзнавчого музею вказана адреса: вул. Різдвяна (Сибірцева), 102. Логічно це вказувало на південну околицю міста, між вулицями Садовою та Гоголя. Проте насправді завод розташовувався на місці сучасного стадіону “Металург”, і на початку ХХ століття його реальною адресою була вул. Різдвяна, 16. Поруч знаходився млин тієї ж родини, який після приходу більшовиків націоналізували під назвою “Червоний борошномел”. У 1949 році на його місці відкрили стадіон “Локомотив”.

Історія заводу несподівано нагадала про себе влітку 2011 року. Під час будівництва нового спортивного комплексу на стадіоні робітники натрапили на дворівневі підземні приміщення глибиною близько шести метрів зі старовинною кладкою червоної цегли та галереями. Будівельники, не повідомивши відділ культури та краєзнавчий музей, вивезли кілька машин із фрагментами історичної цегли, а підвали частково засипали щебенем. Щоб не зупиняти будівництво, місцева влада та керівництво стадіону заблокували доступ історикам, і унікальні підвали були поспіхом засипані назавжди.

Завод Трахтерова: від медоваріння до руїн Другої світової

Паралельно із заводом Абрамовичів у Бахмуті працювало підприємство купця першої гільдії Соломона Трахтерова, відкрите у 1893 (або 1894) році. У 1896 році на його базі заснували Акціонерне Товариство “Общество пиво-медоваренія въ Бахмутѣ” зі статутним капіталом 300 тисяч рублів.

Завод розташовувався “на нижньому базарі” у будинку №46 (залишки будівлі знаходяться на сучасній вул. Незалежності, біля будинку №73). Контора правління знаходилась на вулиці Магістратській. На підприємстві працювало 54 особи, функціонував паровий котел потужністю 16 кінських сил. Асортимент складався з трьох сортів: “Баварське”, “Віденське” та “Пільзінське”. Обсяги виробництва сягали 170 тисяч відер пива на рік. Крім того, тут варили мед, який здебільшого продавали не в магазинах, а в аптеках.

Як і конкуренти, завод Трахтерова зупинив роботу через “сухий закон” 1914 року. Однак після більшовицького перевороту 1917 року його націоналізували. У 1920-х роках підприємство орендувала Донецька Губернська Рада Народного Господарства. Згодом завод перейменували на “Пролетарій”, а пізніше — на “Артемівський пивний завод Доннархарчу”.

Історія цього підприємства закінчилася у листопаді 1941 року під час наступу гітлерівських військ. Завод був зруйнований. Старожили згадували курйозний випадок: коли бої вщухли, місцеві мешканці пішли на руїни збирати густу солодку патоку, яка використовувалася для пивоваріння. Одна з жінок обома ногами так загрузла в цій масі, що її ледве витягли.

Після деокупації міста радянська влада вирішила не відбудовувати пивзавод. Проте залишки виробничих будівель не розібрали. Вони простояли майже 80 років, поступово перетворюючись на сміттєзвалище в центрі міста.

Розвінчання міфу про “будинок Абрамовичів” та загадковий четвертий завод

З історією пивоваріння пов’язаний популярний міський міф. На південній стіні будівлі біля руїн пивзаводу Трахтерова довго виднівся рекламний напис “Торговий Дім Спадкоємців А. Я. Абрамовича”. Через це багато місцевих жителів почали називати цю споруду “будинком Абрамовичів”, вважаючи, що вона належала цій родині. Насправді будівлю звели у 1912 році для банку “Товариства Взаємного Кредиту”. Сам же “Торговий Дім” Абрамовичів був не фізичним будинком, а назвою фірми чи підприємства.

Існував у Бахмуті й четвертий пивоварний завод, який належав компаньйонам Прусскому та Єфімову. Перша згадка про нього датується 1911 роком. Про загадкового Прусского інформації не залишилося, а от В. А. Єфімов був відомою людиною — він мав лавку на Торгівельній площі й займався виноторгівлею. Цей завод також став жертвою імператорського указу 1914 року, і до 1917 року значився у довідниках як “бездіяльний”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Скільки років потрібно працювати для купівлі квартири в Україні: аналіз цін та зарплат

Фахівці українських платформ “ЛУН” та “Work.ua” провели спільне дослідження, щоб з’ясувати рівень доступності житла в різних регіонах нашої держави. Аналітики підрахували, скільки років доведеться повністю […]

11:00, 01.03.2026 Скопіч Дмитро

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Сучасний Бахмут асоціюється переважно з трагічними подіями війни та виробництвом ігристих вин. Проте мало хто знає, що наприкінці XIX та на початку XX століття місто […]

10:00, 01.03.2026 Скопіч Дмитро
Важливо

Перейменування районів Донецька і Луганська: затверджено нові українські назви

В Україні офіційно перейменували 15 районів у Донецьку, Луганську, Макіївці та Горлівці, а також встановили історично обґрунтовану дату заснування Дружківки — 1768 рік. Рішення ухвалено […]

Топ-5 детективних серіалів 2026 року з напруженим сюжетом

2026 рік уже подарував глядачам гучні прем’єри у жанрі детективу. Якщо ви шукаєте нові детективні серіали 2026 року з інтригуючим сюжетом, атмосферою та несподіваними розв’язками […]

Про що свято 8 березня: розповідаємо Міжнародний день боротьби за права жінок

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок публічний простір нерідко все ще наповнюється привітаннями, квітами та розмовами про жіночу ніжність і красу. Втім, таке сприйняття […]

11:00, 28.02.2026 Дубенко Марія