Серед реформ та законодавчих змін, які зараз впроваджуються в Україні, важливою частиною є виконання екологічної складової Угоди про асоціацію з ЄС. Закони про стратегічну екологічну оцінку, запровадження сортування сміття, встановлення норм щодо викидів в атмосферу, – наскільки Україна наблизилася до європейських принципів та підходів у сфері охорони довкілля.
Ужгородський прес-клуб розібрався, які зміни чекають на Україну та які кроки повинна зробити наша держава, щоб наблизити законодавство до норм та вимог Європейського Союзу, оскільки реформи, що стосуються охорони навколишнього середовища, відбуваються на виконання евроінтеграційних зобов’язань України.
З 1 вересня 2017 року стартувала реалізація Угоди про асоціацію Україна-ЄС у повному обсязі, вимогам щодо сфери довкілля присвячена спеціальна екологічна глава Угоди. Варто зазначити, що саме екологічна її частина почала діяти з 1 листопада 2014 року (відколи Угода запрацювала в режимі тимчасового застосування). Саме з цієї точки почався відлік євроінтеграційних змін України у частині екології та охорони довкілля.
Зараз для України етап апроксимації законодавства до європейських норм. Усі вони умовно розділені на сектори, до кожного яких є відповідні вимоги на виконання директив ЄС. Ми коротко розглянемо кожен з них, користуючись дослідженням Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля».
Управління довкіллям та інтеграція екологічної політики в інші галузі
У цьому напрямку Україна має врахувати чотири основні для цього сектору директиви ЄС:
Про оцінку впливу на довкілля,
Про стратегічну екологічну оцінку,
Про участь громадськості
Про доступ до екологічної інформації.
Як зазначається у дослідження РАЦ «Суспільство і довкілля», наразі на виконання цих вимог ВР прийняла базовий закон про оцінку впливу на довкілля, який зараз потребує прийняття підзаконних актів. Проект Закону України про стратегічну екологічну оцінку прийнятий депутатами у першому читанні. З цим також тісно пов’язана імплементація директиви про участь громадськості. «Директива 2011/92/ЄС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище і Директива 2001/42/ЄС про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище пронизують майже всі секторальні політики та повинні забезпечити, щоб окремі господарські проекти, а також державні програмні документи, які можуть мати значний вплив на довкілля, проходили оцінку впливу на довкілля чи стратегічну екологічну оцінку», – йдеться у дослідженні (детальніше на цю тему ми писали в одному із наших попередніх матеріалів).
Як зазначає керівник РАЦ «Суспільство і довкілля» Наталія Андрусевич, прийнятий Закон України про оцінку впливу на довкілля, який мав запрацювати 18 грудня 2017 року, але не все так просто: «Необхідних нормативно-правових актів для його роботи на практиці ще не затверджено. Щодоіншого, то Закон про стратегічну екологічну оцінку досі так і не вдалось прийняти – Верховна Рада України відправила його на повторне друге читання», – коментує експерт.
Якість атмосферного повітря
У цьому напрямку робота знаходиться на початковому етапі, зазначають аналітики. Однак, дуже важливим є проект Концепції реформування державної системи моніторингу довкілля, відповідно до якої пропонується провести оптимізацію системи моніторингу, перейти до проведення комплексних оцінок, створити єдину мережу спостережень, створити умови для технічного переоснащення моніторингу, виконувати міжнародні зобов’язання з питань надання екологічної інформації.
Разом із тим, як зазначається у дослідженні, Критичною є ситуація із імплементацією Директиви про зменшення вмісту сірки в деяких видах палива, терміни щодо реалізації якої порушені. Через це проти України відкрита справа за недотримання Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. За словами Наталії Андрусевич, попри порушені терміни, у секторі якості повітря дуже важливим досягненням України стало прийняття Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок: «Це дозволить поступово скоротити викиди діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу від великих спалювальних установок (номінальною тепловою потужністю 50 МВт і більше)».
Управління відходами і ресурсами
Відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Україна має зобов’язання протягом найближчих років впорядкувати поводження з відходами та привести законодавство у відповідність до європейських вимог. Згідно зі змінами, які вступають у силу з 2018 року, органам місцевого самоврядування заборонено захоронення непереоблених побутових відходів на полігонах, відтак міста і села мають забезпечити сортування сміття за видами для переробки та утилізації. За словами Наталії Андрусевич, у цій сфері дуже важливим стало те, що Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію управління відходами, яка впроваджує європейські підходи до роботи у цьому напрямку. І, попри те, що вимога щодо сортування сміття з 1 січня зараз є більше декларативною, ніж насправді дієвою, експерти й екологи радять українцям не чекати, поки чиновники розроблять усі необхідні постанови, інструкції та запровадять чіткий механізм поводження з відходами, а самим потрохи звикати до «чистоти по-європейськи».
Бахмут поки не готовий впроваджувати нові європейські вимоги щодо сортування сміття
Якість води і управління водними ресурсами
За даними Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля», у цьому напрямку Україна проробила чи не найбільше роботи.
«У сфері водних ресурсів прийнято законодавчі зміни, що впроваджують інтегровані підходи до управління водними ресурсами на основі басейнового принципу», – зазначає Наталія Адрусевич. Загалом наближення українського законодавства до норм та вимог ЄС у сфері водних ресурсів передбачає, зокрема, імплементацію Директиви 2008/56/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері екологічної політики щодо морського середовища. На її виконання уже розроблено анотовану структуру Морської стратегії України. Також затверджено низку нормативно-правових актів щодо розроблення планів управління річковими бассейнами, затвердження межі районів річкових басейнів, водогосподарських ділянок, положення про басейнові ради, переліку забруднюючих речовин для визначення хімічного стану поверхневих і підземних вод та інше.
Охорона природи
У цьому секторі Україною було прийнято низку нормативно-правових актів. Важивим стало також включення 271 природоохоронного об’єкта України до складу «Смарагдової мережі» Європи. Але, як зазначають аналітики РАЦ «Суспілсьтво і довкілля», ці заходи поки що не забезпечують належну імплементацію директив сектору «Охорона природи» і мають наразі лише опосередкований вплив на охорону флори та фауни.
Промислове забруднення та техногенні загрози
За даними дослідження, найбільшим досягненням у цьому секторі є розробка Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок, проте документ ще не затверджений урядом. З питань інтегрованого дозволу було прийнято законодавство, що стосується лише дозволу на спеціальне водокористування. Крім того, на виконання положень Директиви 2012/18/ЄС про контроль значних аварій, пов’язаних з небезпечними речовинами, Державна служба з надзвичайних ситуацій розробила проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», який, зокрема, має забезпечити удосконалення процедури розробки та оновлення зовнішніх і внутрішніх планів реагування на надзвичайні ситуації.
Зміна клімату та захист озонового шару
За словами Наталії Андрусевич, дуже важливим у цьому секторі стало ухвалення Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року та Стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року. Як йдеться у дослідженні, на реформу у сфері зміни клімату внайближчі роки матиме великий вплив ратифікована Україною у липні 2016 року Паризька угода. «Мінприроди розробило дорожню карту імплементації системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів і національної системи торгівлі викидами», – зазначається у дослідження РАЦ «Суспілсьтво і довкілля». Разом із тим, розробленого Мінприроди проекту Закону України «Про озоноруйнуючі речовини та фторовані парникові гази» ще немає в публічному доступі.
Генетично модифіковані організми
Основним досягнення цього сектору стала розробка нової редакції Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетичного модифікованих організмів». Однак, як зазначають аналітики, імплементація актів права ЄС в межах цього сектору наразі не відповідає встановленому графіку.
Екологічне законодавство по-європейськи
У напрямку наближення екологічного законодавства до загальноприйнятих європейських норм Україна рухається не надто швидко, однак, за словами представників Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля», у цьому році Міністерство екології та природних ресурсів значно активізувало свою діяльність в напрямку виконання екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. «Діяльність, головним чином, зосереджена на апроксимації законодавства до норм та стандартів ЄС. Україна наразі порушує терміни імплементації низки директив та регламентів, які зафіксовані в Додатку ХХХ до Угоди про асоціацію. Проте, застосування профільним міністерством нового підходу до імплементації європейського законодавства – спочатку стратегія – потім закон – тоді необхідні підзаконні акти – дає надію, що необхідне законодавство буде прийняте найближчим часом, а питання необхідних законодавчих змін будуть вирішені комплексно», – зазначає Наталія Андрусевич. Із проблемних питань, експертка називає недостатнє залучення регіонів до розробки та впровадження реформ у сфері довкілля: «Більшість реформ матимуть вплив на регіональному рівні, а механізми залучення регіонів до виконання Угоди про асоціацію є недосконалими, тому місцева влада, громади та громадськість залишаються осторонь від важливих для них процесів, в яких вони повинні бути повноцінними гравцями, а не лише виконавцями, коли процес імплементації дійде до стадії практичного виконання прийнятих стратегій, законів, постанов, підзаконних актів»
Кожен із вищеперерахованих секторів, за словами Наталії Андрусевич, рухається у своєму темпі: «У процесі апроксимації законодавства України до законодавства ЄС у сфері довкілля прогрес є різним для кожного тематичного сектору. Найбільше роботи зроблено у сфері водних ресурсів, горизонтального екологічного законодавства, відходів, промислових викидів. Деякі сфери знаходяться на початковій стадії імплементації, хоча потребують негайних дій, наприклад, сектор атмосферного повітря».
Щодо відчутних для кожного українця змін, пані Наталія зазначає, що наразі про такі глобальні результати говорити ще зарано: «Адже навіть у сферах, де прийнятий базовий закон і частково розроблена чи знаходиться в процесі розробки підзаконна нормативно-правова база (як-от сфера управління водними ресурсами, стічні води,оцінка впливу на довкілля), нові норми ще не почали працювати в реальному житті». Натомість європейські партнери схвалюють роботу України у цьому напрямку: «В опублікованому у листопаді 2017 року другому спільному звіті Служби зовнішньої дії та Європейської Комісії щодо виконання Україною у 2017 році зобов’язань, взятих у рамках виконання Угоди про асоціацію, зазначено про позитивну динаміку законодавчих змін у сфері довкілля», – запевняє Наталія Андрусевич та додає, що кожен крок у цьому напрямку є дійсно важливим.
У матеріалі використано дані дослідження Ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» «Регіональний контекст виконання екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС».
